25.02.2025
Справа № 482/1955/24
Номер провадження 2-а/482/11/2025
25 лютого 2025 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді - Баранкевич В.О., за участю секретаря судового засідання Тищенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови №ПС002950 від 01.07.2024 року, -
Адвокат Ярмуш В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом доДержавної служби України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №ПС002950 від 01.07.2024 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 132-1 КУпАП.
У обґрунтування позову зазначив, що 01 липня 2024 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (надалі Відповідач), ОСОБА_2 було винесено постанову №ПС002950 за скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 132-1 КУпАП та стягнуто штраф у сумі 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень.
Відповідно до постанови №П002950 водій ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на а/д М-14 «Одеса -Мелітополь» 21 км+434 Одеса, здійснював вантажні перевезення на т/з MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , з причепом д.н.з. НОМЕР_2 , відмовився проходити габаритно ваговий контроль в зоні габаритно - вагового контролю.
Постанову про адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 132-1 КУпАП №ПС002950 від 01 липня 2024 року позивач не отримувала, а дізнався про накладення на неї штрафу вже у розмірі 102 000 гривень 06 вересня 2024 року від начальника Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного Міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
Вказану постанову Позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також не встановленням посадовою особою обставин справи, які мають значення та могли вплинути на прийняте рішення,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на а/д М-14 «Одеса -Мелітополь» 21 км+434 м Одеса, здійснював вантажні перевезення на т/з MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , з причепом д.н.з. НОМЕР_2 відмовився проходити габаритно ваговий контроль в зоні габаритно - вагового контролю.
За результатами перевірки було винесено постанову №ПС002950 від 01.07.2024 року та притягнуто за це до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Тобто з вищевказаного вбачається, що начальником Відділу державного нагляду (контролю) управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (надалі Відповідач), ОСОБА_2 було винесено постанову №ПС002950 за скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 132-1 КУпАП та стягнуто штраф у сумі 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень, хоча остання не знала нічого про вказане правопорушення, тобто у вказаній адміністративні справі сторона правопорушник повинен бути не ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 .
Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2024 року прийнято справу до свого провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до вимог ст. 261 КАС України відповідачу було встановлено строк на подачу відзиву та пояснень на позовну заяву з дня отримання ухвали суду.
Відповідно до вимог ст. 261 КАС України відповідачам було встановлено строк на подачу відзиву та пояснень на позовну заяву з дня отримання ухвали суду.
Представник відповідача надав відзив, відповідно до якого позовні вимоги не визнав, посилаючись на ст.14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
А також те, що згідно отриманих посадовою особою відомостей ОСОБА_1 є власником вищевказаного транспортного засобу, а відомості про належного користувача транспортного засобу не внесено до відповідного реєстру.
Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, оцінивши їх, суд дійшов до висновків, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно оскаржуваної постанови №ПС002950 від 01.07.2024 року, 31.05.2024 року о 07. год. 40 хв. водій ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на а/д М-14 «Одеса -Мелітополь» 21 км+434 м Одеса, здійснював вантажні перевезення на т/з MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , з причепом д.н.з. НОМЕР_2 відмовився проходити габаритно ваговий контроль в зоні габаритно - вагового контролю,за що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 132-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 51 тисяча гривень.
Частина 3 ст. 132-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення або відмову від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, дійсно ст.14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачене частиною третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Однак суд звертає увагу на те, що обов'язковою умовою вищевказаного суб'єктного складу осіб які притягуються до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 132-1 КУпАП, є те що таке правопорушення має бути зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах).
Разом з тим досліджені судом докази свідчать про те, що вказане у постанові діяння не було зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), а отже положення ст.14-3 КУпАП у даному випадку не може бути застосоване.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Разом з тим відповідачем не доведено вини ОСОБА_1 у тому, що водій ОСОБА_3 відмовився від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно вагового контролю.
Крім того, згідно ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», зона габаритно-вагового контролю - облаштована відповідними дорожніми знаками ділянка автомобільної дороги, на якій розташовані автоматичні, стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю.
Зона габаритно-вагового контролю позначається дорожніми знаками 5.96.1 “Зона габаритно-вагового контролю» і 5.96.2 “Кінець зони габаритно-вагового контролю». Позначають початок і кінець спеціально обладнаних вздовж автомобільних доріг загального користування майданчиків, призначених для проходження габаритно-вагового контролю вантажних автомобілів на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Разом з тим відповідачем не надано жодних доказів того що, обставини події які викладені у оскаржуваній постанові відбувалися в зоні габаритно вагового контролю.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний на підставі досліджених доказів з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Разом з цим, згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлено, що фактичні обставини справи, викладені в оскаржуваній постанові, не знайшли свого підтвердження належними та допустими доказами
Відтак, відповідачем не доведено, всупереч вищевказаним вимогам законодавства, правомірності винесеної інспектором поліції постанови.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, а тому скасовує оскаржувану постанову як неправомірну, а справа про адміністративне правопорушення, підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
За змістом частин сьомої, дев?ятої статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги, копії: ордеру, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, але не було надано доказів оплати суми, як і не надано детального опису виконаних адвокатом робіт/наданих послуг, а також здійснених витрат.
Окрім того, в пункті 3.1.Договору зазначено, що за правову допомогу передбачену в п.п.1.2. Договору замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеною додатком №1 до цього Договору, натомість Додаток №1 до Договору суду не надано. Так у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (остаточне рішення 02 червня 2014 року) зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими. Враховуючи що позивачем не надано допустимих доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт,- суд відмовляє в частині задоволення стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись, ст.ст. 7, 9, 132-1, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 72 - 77, 90, 121, 139, 243-244, 246, 254, 258, 268, 278, 279, 286 КАС України, суд, -
Позов позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №ПС002950 від 01.07.2024 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 132-1 КУпАП - задовольнити частково.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №ПС002950 від 01.07.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 132-1 КУпАП.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньз Державної служби з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), код ЄДРПОУ 39816845, адреса 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя: В.О.Баранкевич