Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/2183/24
Провадження № 2/945/459/25
(ЗАОЧНЕ)
25 лютого 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі
головуючої судді Павленко І.В.,
за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю.,
учасники справи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи в залі судових засідань в м. Миколаїв цивільну справу за позовом Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення адміністративного правопорушення,
11 вересня 2024 року Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області в особі представника Одинцової О.Б. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.06.2024 року у справі № 945/1052/24 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП у вигляді штрафу.
В обґрунтування позову зазначає, що своїми діями відповідач заподіяв збитки рибному господарству України на суму 63223,00 грн, розраховану відповідно до Постанови КМУ від 29.09.2023 року за № 1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів».
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак у заяві від 17.01.2025 зазначив, що просить розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Копія ухвали суду та судові повістки про виклик направлялись відповідачу за зареєстрованим місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, повернулись з відміткою АТ «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання». Також відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, суд розцінює відповідача як такого, що належним чином повідомлений про розгляд справи судом. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, інші клопотання та заяви від відповідача суду також не надійшли.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і представник позивача не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Повно і всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.06.2024 року у справі № 945/1052/24 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП у вигляді штрафу.
Відповідно до цієї постанови,ОСОБА_1 26.04.2024 року о 06 годині 30 хвилин, на Бузькому лимані, поблизу с. Стара Богданівка Радсадівської ТГ Миколаївського району Миколаївської області, здійснював лов риби забороненими знаряддями лову сітками месиновими, без дозволу на промисел. Під час огляду у ОСОБА_1 були виявлені незаконно добуті водні живі ресурси риба: карась сріблястий кількістю 39 екземплярів, тарань (плітка) кількістю 1 екземпляр, в результаті чого своїми умисними протиправними діями заподіяв майнову шкоду рибним запасам України.
Відповідач заподіяв збитки рибному господарству України на суму 63223,00 грн, розраховану відповідно до Постанови КМУ від 29.09.2023 року за № 1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів».
Судом досліджено матеріали справи, з яких вбачається, що було здійснено розрахунок збитків за таксами, а саме: карась сріблястий - 39 шт. х 17,00 грн х 93,00 грн = 61659,00 грн; тарань - 1шт. х 17 грн х 92 грн = 1564,00 грн.
Загальна сума збитків, завданих ОСОБА_1 складає 63223,00 грн.
Крім того, з метою досудового вирішення спору, на адресу ОСОБА_1 23.08.2024 року скеровано претензію № 7-07-10/135.
Однак, в добровільному порядку ОСОБА_1 не відшкодував шкоду, завдану незаконним виловом риби, що встановлено постановою суду.
Статтею 66 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Статтею 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про тваринний світ» об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, серед іншого, є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі (абзац другий частини першої статті 3).
Згідно зі ст.1 ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.
У статті 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів» зазначено, що добування (вилов) - це вилучення водних біоресурсів із середовища їх перебування.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про тваринний світ» до спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про тваринний світ», користувачі об'єктами тваринного світу в установленому законодавством порядку зобов'язані додержуватися встановлених правил, лімітів і строків використання об'єктів тваринного світу.
Згідно зі ст. 52-1 Закону України «Про тваринний світ» для добування об'єктів тваринного світу забороняються виготовлення, збут, застосування, зберігання, серед іншого, монониткових (волосінних) сіток (крім тих, що призначені для промислового лову), а також інших засобів, заборонених законом.
Відповідно до пунктів 3.15, 4.11 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України №19 від 15 лютого 1999 року, зареєстрованих Міністерством юстиції України 28 квітня 1999 року за №269/3562, забороняється: лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї, промислових і інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань.
Згідно з ч.1 ст. 68, ч.1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» - шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.
Частиною 1 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» встановлено, що порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Аналіз наведених спеціальних правових норм у галузі охорони навколишнього середовища дає підстави для висновку про те, що незаконне вилучення водних біоресурсів, у тому числі, і риби із середовища їх перебування є окремим видом правопорушення, за яке передбачена, зокрема, матеріальна відповідальність у виді відшкодування шкоди відповідно до визначених розмірів (такс).
Водночас, загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду закріплені в статті 1166 ЦК України.
Так, ч.1 ст.1166 ЦК України передбачено що, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 85 ч. 4 КУпАП набрала чинності.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Питання про стягнення з ОСОБА_1 шкоди заподіяної незаконним виловом водних біоресурсів не вирішувалося при розгляді адміністративної справи.
За таких обставин, суд вважає, що між протиправними діями відповідача та шкодою, завданою навколишньому природному середовищу є прямий причинний зв'язок, вина відповідача у заподіянні шкоди, завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, у розмірі 63223,00 грн, доведена в повному обсязі, а тому визначена шкода підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який представляє інтереси держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову, стягується з відповідача.
Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення адміністративного правопорушення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави заподіяну ним майнову шкоду внаслідок вчинення адміністративного правопорушення в сумі 63223,00 грн, які перерахувати за місцем завдання такої шкоди до Миколаїв.ГУК/тг с-ще Рад.Сад/24062100, код отримувача (ЄРПОУ) 37992030, Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку (IBAN) UA728999980333189331000014416, код класифікації доходів бюджету 24062100.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області сплачений судовий збір у сумі 3028,00 грн, які перерахувати за такими реквізитами: Державна казначейська служба України, м. Київ, ЄДРПОУ 40850821; п/р IBAN НОМЕР_1 , МФО 820172.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 40850821, адреса: м. Миколаїв, проспект Героїв України, 1-А);
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Дата складення повного судового рішення - 25.02.2025.
Суддя І.В. Павленко