Справа № 489/10288/24
Провадження № 3/489/598/25
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
25 лютого 2025 року місто Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП,
встановив:
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №661582 від 19.12.2024 ОСОБА_1 інкримінується, що 19.12.2024 о 16.30 год. в м. Миколаєві у дворі будинку по проспекту Миру, 70, в громадському місці, він висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, надіславши письмові пояснення про те, що за вказаних у протоколі обставин між ним, як головою ОСББ «Дніпро-4», та його співвласниками виникла сварка та конфлікт, пов'язаний із виконанням ремонту даху будинку по АДРЕСА_2 , під час якого ОСОБА_5 став провокувати його на конфлікт, погрожуючи його матері, у відповідь на що він висловився нецензурною лайкою на вказані протиправні дії Яроцького. Хуліганського мотиву не мав, оскільки діяв таким чином на провокації з боку ОСОБА_6 , інших ображати інших оточуючих наміру не мав.
Дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; письмову заяву ОСОБА_7 , письмові пояснення ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського), суддя дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому, кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції.
У свою чергу, санкція ст. 173 КУпАП, за якою складений протокол відносно особи, передбачає накладення стягнення, зокрема у виді адміністративного арешту, що, у свою чергу, вказує на те, що інкриміноване їй правопорушення підпадає під визначення поняття «кримінальне обвинувачення».
Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система відносин, що складається у громадських місцях в процесі спілкування людей, яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства, а також мета - порушення громадського порядку та спокою громадян. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм будь-якого хуліганства, в тому числі і дрібного хуліганства.
При цьому, зміст і спрямованість діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій особи, відносно якої складений протокол, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Згідно із вимогами ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Із змісту вказаної норми слідує, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів та єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи, зокрема, про місце, час вчинення та суть правопорушення, спричинену матеріальну шкоду, а також про свідків і потерпілих. А тому предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть. Суддя, при цьому, при розгляді протоколу не в праві виходити за межі викладених в ньому обставин.
Проте суть правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , залишилася невизначеною, адже не зазначений обов'язковий елемент суб'єктивної сторони правопорушення - хуліганський мотив.
Натомість з досліджених суддею доказів слідує, що між ОСОБА_1 , як головою ОСББ «Дніпро-4», та його співвласниками виникла сварка та конфлікт, пов'язаний із виконанням ремонту даху будинку по АДРЕСА_2 , під час якого він висловився нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_7 , який висловлював погрози стосовно безпеки матері ОСОБА_1 , що, у свою чергу, свідчить про наявність особистого мотиву у ОСОБА_1 для висловлювання нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_7 .
Таким чином, обстановка й обставини події та динаміка їх розвитку свідчать про те, що між вказаними особами виникла раптова сварка, яка і зумовила неприязнь у ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , тому дії особи, відносно якої складений протокол, були спричинені вказаними особистими мотивами, а не хуліганським мотивом, та були спрямовані на особу, з якою такі раптові неприязні відносини виникли, і не мали на меті порушення громадського порядку і спокою громадян.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Натомість, згідно з постановами Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №461/2694/19 та від 20.05.2021 у справі №683/37/19, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності. При цьому, відмінність кримінально караного хуліганства та дрібного хуліганства полягає лише в ступені суспільної небезпеки та в певних елементах об'єктивної сторони таких правопорушень, натомість суб'єктивна сторона вказаних правопорушень є однаковою, в тому числі і мотив вчинення протиправного діяння.
Сам по собі факт образ потерпілого без встановлення перелічених вище обов'язкових елементів складу правопорушення не може бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення дрібного хуліганства.
Відповідно до конституційного принципу, закріпленого в ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.
Таким чином, у зв'язку недоведеністю в діях особи хуліганського мотиву та умислу на порушення громадського порядку, які є необхідними елементами суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, в її діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчиненого діяння не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з недоведеністю належними доказами складу такого адміністративного правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складений не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй правопорушенні, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Керуючись статтями 247,252,265,280,283,291,294 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження в справі про адміністративні правопорушення за ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.В. Гриненко