Провадження № 3/641/224/2025 Справа № 641/8919/24
25 лютого 2025 року м. Харків
Суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Щепелева Г.М. розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце роботи невідоме, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
-за ч. 1 ст. 173 -2 КУпАП,
До Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 №521139 від 30.11.2024 року, 30 листопада 2024 року о 22 годин 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , відбувся конфлікт між ОСОБА_1 та її співмешканцем ОСОБА_2 , під час якого останній наніс ОСОБА_1 тілесні ушкодження у присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 продовжувала конфліктувати з ОСОБА_4 після прибуття поліції, чим вчинила психологічне домашнє насильство щодо неповнолітньої особи ОСОБА_3 .
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, була належнии чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надала. Отже особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи належним чином повідомленою відповідно до положень ст. 268, 277-2 КУпАП України про день, час та місце розгляду справи не з'явилася, про причини неявки не повідомила, тому суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а також положення ст. 268 КУпАП, яка не вимагає обов'язкової участі особи при розгляді справ за ч. 4 ст. 121 КУпАП, враховуючи реалізацію ОСОБА_1 права на захист шляхом залучення нею захисника, який з'явився в судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутністю ОСОБА_1 . Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвокат Кундіус Г.В. пояснила, що 30.11.2024 ОСОБА_1 була змушена викликати співробітників поліції за місцем свого мешкання, оскільки того ж дня її співмешканець ОСОБА_2 завдав їй тілесних ушкоджень. В момент прибуття співробітників поліції ОСОБА_1 перебувала у стані сильного душевного хвилювання, через заподіяне щодо неї насильство. Водночас жодних дій, що могли спричинити фізичну або психологічну шкоду її дитині, не вчиняла. Навпаки, дитина під час спілкування ОСОБА_1 з працівниками правоохоронних органів перебувала в окремій кімнаті. На переконання захисника в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі відносно вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю з наступних підстав.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною 2 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 521139, незрозуміло відносного кого вчинено домашнє насильство: щодо гр. ОСОБА_1 чи неповнолітньої ОСОБА_1 .
Крім того, в матеріалах справи наявні письмові пояснення та рапорт співробітників поліції, із яких вбачається що 30.11.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , співмешканець ОСОБА_2 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_1 , в присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, що передбачено ч. 2 ст.173-2 КУпАП, матеріали справи не містять.
Суд самостійно не може виходити за межі пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, яким є протокол про адміністративне правопорушення, та кваліфікувати дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за більш тяжкою статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, суд, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно-наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали, а також обов'язок доведення вини під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд не є тим органом, який збирає докази на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, також не повинна доводити свою вину чи невинуватість.
Отже, суду не надано переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому адміністративних правопорушень за ч. ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин повинен проводитися їх судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що протоколи про адміністративне правопорушення самі по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини, будь-яких переконливих доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суду не надано, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 № 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію закріплених у ст. 7 КПК таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ч.1 п. 3 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, виносить постанову про закриття справи.
З огляду на вищевикладене, оцінюючи, відповідно до ст. 252 КУпАП, надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, беручи до уваги, що органом, яким складено протокол про адміністративне правопорушення, не доведено вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд приходить до висновку про недоведеність в її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення, а тому провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.173-2, 247 п. 1, 266, 283, 284 КУпАП,
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя- Г. М. Щепелева