06 лютого 2025
м.Харків
Справа № 639/8715/21
провадження 2/639/85/25
Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.
за участю секретаря- Семенюк А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-
Позивач ОСОБА_2 у грудні 2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення за договором позики від 18.06.2018 основний борг у розмірі 272 483,54 грн.,що еквівалентно 10 000 доларам США, 3 % річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання-24 239,54 грн. ( еквівалент 889,58 доларів США), а також судові витрати.
В обгрунтування позову зазначає, що сторони з 2017 р. проходили військову службу, перебували у приятельських відносинах. Відповідач неодноразово позичав гроші у ОСОБА_2 без оформлення письмових договорів, але завжди повертав позику. У 2018 р. ОСОБА_3 черговий раз попросив у борг 10000 доларів США з обов'язком їх повернення до 01 січня 2019 року. Через значний розмір позики 18.06.2018 відповідач власноручно склав розписки про отримання зазначеної суми у борг, проте у визначений строк свої зобов'язання не виконав. Як зазначає позивач, пізніше стало відомо, що ОСОБА_4 є боржником за аналогічними відносинами з іншими кредиторами. Під час спілкування позивача з родичами відповідача, ОСОБА_2 запевняли, що вони розрахуються з позивачем власними грошима, проте цього не сталося.
Позивач також відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 01.01.2019 по 20.12.2021, що становить 889,58 доларів США.
Позивачем ОСОБА_5 подана аналогічна заява первісній та уточнені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у іноземній валюті, тобто валюті отримання боргу у сумі 10889,58 доларів США ( а.с. 84-86).
31.01.2025 позивач ОСОБА_5 та її представник подали заяву про можливість розгляду справи за їх відсутністю, оскільки не мають технічної можливості прийняти участь в режимі відео конференції ( т. 2 а.с. 4).
Не погодившись з позовом відповідач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 подав відзив, в якому зазначив, що позовна заява є необґрунтованою, протиправною, не відповідає законодавству, подана з порушенням процесуальних норм. Наданий витяг зі спадкового реєстру не підтверджує подальшу видачу свідоцтва про право власності спадкоємцям, до позовної заяви не додано квитанції про оплату судового збору, не надано посвідчення про статус позивача, як учасника бойових дій. Твердження позивача, що відповідач позичив у нього 10 тис. доларів США не відповідають дійсності, оскільки у травні 2018 позивач попросив ОСОБА_3 допомогти у купівлі автомобіля на авторинку у м.Луцьк, проте за сімейними обставинами не мав можливості поїхати та запропонував надати відповідачу гроші на купівлю автомобіля, який погодився його придбати в іншому місті, тому була складена відповідачем ОСОБА_3 боргова розписка, як проект, але він підпису не ставив, оскільки ще не отримав грошей. Потім ОСОБА_3 передав складений ним проект розписки ОСОБА_7 для консультації с юристами. Через деякий час сторони домовились відкласти купівлю автомобіля, тому що у ОСОБА_3 не вистачало грошей, за розписку забули. Під час вивчення розписки в суді усвідомив, що текст розписки доповнено датою і підписом, які написані не його рукою. Наголошує, що розписку не підписував, дату її складання не проставляв, розписка взагалі написана не ним, гроші у борг або на інші цілі не отримував від позивача, не зазначено місце складання документу у документі, а також в ньому містяться граматичні і синтаксичні помилки ( а.с. 68-74).
У додаткових поясненнях ОСОБА_3 вказує, що позивачем додано до позову копію посвідчення учасника бойових дій, але справа пов'язана не з порушення його прав, які виникли у зв'язку з наданням цього статусу. Діючий ЦПК не містить поняття уточнений позов, неправомірно під збільшенням позовних вимог висунуті нові вимоги, що не зазначені у позові, тому позовна заява правонаступника позивача має бути повернута (а.с. 101-103) .
В судове засідання ОСОБА_3 подані клопотання про відмову позивачу в частині позовних вимог про стягнення 3% річних, звільнення від стягнення судового збору у разі задоволення позову і додаткові пояснення, з яких вбачається, що відповідач, посилається на застосування п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вважає за необхідне відмовити ОСОБА_5 у частині стягнення 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання. ОСОБА_3 стверджує, що не має офіційного працевлаштування та доходу, є учасником бойових дій, здійснює догляд за дитиною, тому просить звільнити його від сплати судового збору та зменшити розмір при стягненні витрат позивача на правову допомогу до 3000 грн, оскільки, на його думку, він завищений та адвокатом не додано остаточного розрахунку цих витрат ( т. 2 а.с. 6, 8, 11-12,17).
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 29.08.2022 року зупинено провадження в справі до залучення до участі правонаступника ОСОБА_2 , який вибув з процесу у зв'язку з раптовою серцевою смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язаною з проходженням військової служби ( а.с. 45-46, 130-131).
Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі підтверджено, що 14.11.2022 Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 ( а.с.51).
За клопотанням дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_5 поновлено провадження у справі ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 16.01.2024, замінено позивача його правонаступником, залучено ОСОБА_5 до участі у справі ( 52-53).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 14.06.2023 р. державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_5 , неповнолітні сини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 134).
Судом задоволено клопотання ОСОБА_5 про звільнення її від сплати судового забору через її скрутне матеріальне становище ( а.с. 139).
За клопотанням відповідача ОСОБА_3 та його представника, ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 10.04.2024 призначена по справі судово-почеркознавча експертиза , витребувані оригінали заяв з рукописними текстами та/або підписами ОСОБА_3 .Провадження у справі зупинено ( а.с.148-151).
На зазначену ухвалу представником відповідача Певного Є.О. подана апеляційна скарга, яка постановою Харківського апеляційного суду від 03.07.2024 залишена без задоволення, ухвала Жовтневого районного суду м.Харкова-без змін ( а.с. 193-195).
Судова почеркознавча експертиза залишена без виконання та знята з провадження 10.12.2024, оскільки ОСОБА_3 не оплачено рахунок вартості робіт про проведенню експертизи, а також відповідачем не надано додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, зокрема додаткових експериментальних зразків його підпису і почерку у вигляді рукописного тексту розписки, виконані на нелінованих аркушах паперу
При призначенні експертизи судом роз'яснено сторонам наслідки ухилення від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі відповідно до положень ст. 109 ЦПК України ( а.с. 244,245).
Суд, вислухавши вступне слово і пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положеннями статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків( ст. 11 ЦК України).
Судом встановлено, що 18 червня 2018 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 надав в борг, а ОСОБА_3 отримав у борг 10 000 доларів США, 285000 грн. по курсу 28,5 грн. та зобов'язався їх повернути до першого січня 2019 р. За зробленою ОСОБА_3 приміткою у розписці, він повністю розуміє значення своїх дій та їх правові наслідки, без будь-якого тиску зі сторони та відповідно до власного волевиявлення ( а.с. 8, 108).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Таким чином, договір або розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує укладення договору, визначає його умови, а також засвідчує отримання позичальником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і, залежно від установлених результатів, робити відповідні правові висновки.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц .
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що сторони у 2018 домовились, що ОСОБА_3 у іншому місті придбає автомобіль для ОСОБА_2 , який йому передасть перед поїздкою 10 тис. доларів . ОСОБА_3 написав позивачу зразок розписки для консультації з юристом, хоча позивач про це не просив, та передав ОСОБА_2 . На підтвердження цих доводів відповідач надав зразок розписки ( а.с. 76). Разом з тим, ким написано зразок розписки, яка містить тільки ім'я , по батькові без прізвища, місце проживання та номер паспорта, дату 18.06.2018 , а також які обставини вона підтверджує та суть такого договору, що потребує консультації у адвоката, позивачем не представлено. Дані паспорта та місце проживання не є розпискою.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_3 не писав та не підписував боргової розписки , не отримував коштів за нею у розмірі 10 000 доларів США.
Представлений позивачем оригінал розписки містить прізвище, ім'я, по батькові позичальника та позикодавця, адресу їх проживання, номер, серію паспорта, дату видачі, цифрові дані про передану відповідачу суму в борг, дату написання розписки, строк повернення боргу окремо продубльовані в дужках рукописним позначенням.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормами ч.2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджувати іншими засобами доказування.
Для ідентифікації виконавця тексту розписки від 18.06.2018 року і підпису, за клопотанням відповідача ОСОБА_10 та його представника , ухвалою суду від 10.04.2024 призначалась судова почеркознавча експертиза, яка є одним із засобів в становлення фактичних обставин справи та невід'ємною частиною судової процедури, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Відповідачу роз'ясненонаслідки ухилення від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі на підставі ст. 109 ЦПК України, яка передбачає, що залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, суд може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визначенні.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати експертного дослідження не виконав, додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи не надав ( вільні, умовно-вільні зразки підпису та почерку), не з'явився на виклики для надання експериментальних зразків.
З урахуванням встановлених обставин справи суд приходить до висновку про наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підтвердження наявності боргових зобов'язань за договором позики, позивачем надала письмову розписку від 17.06.2018, за змістом якої ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_2 10 000 доларів США, які зобов'язувався повернути в строк до першого січня 2019 року. Розписка підтверджує як факт укладення договору позики, так і факт отримання відповідачем від позивача обумовленої у розписці грошової суми.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема, позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не у всіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
В процесі розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу позикодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 при проходженні військової служби.
За приписами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язок, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 14.06.2023 р. державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори, спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_5 , неповнолітні сини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як вбачається з розписки від 18.06.2018 ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_2 10 000 доларів США, тобто, договором визначена сума позичених коштів в іноземній валюті. Правонаступник позивача просив стягнути заборгованість за договором позики у доларах США ( а.с. 84-85).
Відтак, враховуючи викладене, стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 підлягають кошти в іноземній валюті, а саме, в доларах США , без зазначення еквіваленту цієї суми в національній валюті.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Період прострочення ОСОБА_3 виконання грошового зобов'язання у розмірі 10000 доларів США за період з 01.01.2019 по 20.12.2021 складає 1082 дня.Отже, з відповідача підлягає стягненню 3% річних простроченої суми- 889,58 доларів США.
Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_3 має право на пільги, як учасник бойових дій і до нього застосовується п. 15 ст. 14 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є помилковими, оскільки норми цієї статті в редакції на час виникнення спірних правовідносин стосуються
неможливості нарахування військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періодуштрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом.
Вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв'язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.
Нараховані позивачем ОСОБА_5 3 відсотка річних мають не штрафний характер, не передбачені договором позики, а є компенсаційними виплатами згідно ст. 625 ЦК України.
Крім того, згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання; часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Позовні вимоги стосуються стягнення з ОСОБА_3 трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України за час прострочення виконання грошового зобов'язання за період здо 20 грудня 2021 року.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Оскільки позивач ОСОБА_5 ухвалою суду була звільнена від сплати судового збору, судові витрати стягуються на користь держави і при задоволенні позову ОСОБА_5 покладаються на відповідача.
Згідно з наданих документів вбачається, що відповідач є учасником бойових дій на підставі посвідчення від 13.01.2017, звільнений у запас за станом здоров'я , виключений зі списків особового складу в/ч 08.04.2019 згідно рапорту про звільнення від 15.02.2019 (а.с. 224,226,227,235).Позичальник має право на пільги згідно з Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.Тобто Законом України чітко встановлено звільнення від судового збору в тому числі учасників бойових дій, при поданні ними позовної заяви для захисту своїх прав.
Враховуючи предмет та підстави позову, пред'явлення вимог до ОСОБА_3 , що не пов'язані з порушенням права на соціальний захист, саме як учасника бойових дій, а також з виконанням військового обов'язку, тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.Суд також не знаходить інших правових відстав для звільнення ОСОБА_3 від сплати судового збору.
Що стосується стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн. суд зазначає, що
згідно з ч. 1, ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу .
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Положеннями ч.8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано тільки ордер про надання правової допомоги від 15.12.2021 та 15.01.2024. Адвокат Лаєвська М.Л. брала участь в судових засідання в режимі відеоконференції , складала позовні заяви та клопотання, проте на підтвердження цих обставин суду не представила документально обґрунтований опис наданих послуг та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги у визначені законом строки. Таким чином, суд відмовляє позивачеві у стягненні витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265, 274 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики- задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 18 червня 2018 10 000 доларів США, 3% річних від простроченої суми- 889 доларів США 58 центів, а всього 10 889 доларів США 58 центів.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати у розмірі 4563 грн. 42 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони: Позивач: ОСОБА_5 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Повне судове рішення складено 24.02.2025.
СУДДЯ -