Справа № 638/15696/20
Провадження №1-кп/638/608/25
25 лютого 2025 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
потерпілого ОСОБА_13 ,
представників потерпілого адвокатів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду кримінальне провадження №12019220480003634 від 13.09.2019 року стосовно:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, із вищою освітою, розлученого, осіб на утриманні немає, працевлаштованого, солдата резерву, учасника бойових дій, який зареєстрований та до затримання фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
28.11.2023 року Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.121 КК України до 8 років позбавлення волі,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -
встановив:
13 вересня 2019 року близько 02 години 30 хвилин ОСОБА_10 перебував біля продовольчих кіосків, розташованих за адресою: м.Харків, вул.Клочківська 197, де між ним і ОСОБА_16 виник конфлікт на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин. З метою припинення вказаного конфлікту до ОСОБА_10 та ОСОБА_16 підійшов ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час чого у ОСОБА_10 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_13 .. ОСОБА_10 , суб'єктивно усвідомлюючи злочинний характер своїх протиправних дій і бажаючи діяти саме так, раптово дістав з кишені ніж та умисно (з непрямим умислом) наніс один удар в область лівого плеча ОСОБА_13 , чим спричинив останньому відповідно до висновку судово-медичної експертизи №12-14/780-А/20 від 28.10.2020 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення переднє-внутрішньої поверхні лівого плеча у верхній третині із крайовим пошкодженням плечової вени та повним пересіченням плечової артерії, яке у своїй течії призвело до масивної крововтрати із розвитком травматичного шоку 3-го ступеня, за механізмом вищевказане колото-різане поранення утворилося від одноразової травматичної дії колюче-ріжучого предмета, можливо клинка ножа, індивідуальні особливості якого в ушкодженні не відобразилися, за ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження належать до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя відповідно до п.2.1.1 «а», п.2.1.3 «о.п» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 вину у вчиненні злочину за ч.1 ст.121 КК України не визнав. Зазначив, що не мав умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, завдавши їх ненавмисно, необережно та захищаючись. Щодо обставин події повідомив, що повністю все не пам'ятає, а лише фрагментами через сильне хвилювання. У вересні 2019 року він повертався з роботи додому та знаходився біля кіосків на перехрещенні вул.Новгородської та вул.Клочківської розмовляв зі знайомими, алкоголю на місці не вживав, до цього не пам'ятає. Виник конфлікт з дівчиною, яка щось сказала з приводу АТО, що його зачепило та він вдарив дівчину по нозі, потім почав з кимось бійку. Вказує, що мав при собі ножа, який придбав того ж дня. Зазначений ніж впізнав у тому, що оглядали під час судового засідання. Під час бійки, коли підійшов потерпілий щоб розняти їх, ненавмисно наніс йому тілесні ушкодження, після чого сидів в крові біля кіоска, як туди потрапив не пам'ятає. Зазначив, що всього не пам»ятає, згадував, що коли піднімався з колін, дістав з карману ножа, якою саме рукою не пам'ятає, та наніс потерпілому, який стояв, пошкодження. В подальшому зазначив, що яким саме чином потерпілий отримав поранення, йому невідомо, слів потерпілого не чув. Зазначив, що дістав ніж, щоб захиститись, потерпілого бачив боковим зором. В подальшому під час допиту додатково зазначив, що коли він піднімався з ножем у руках, на нього завалився потерпілий, точно не пам»ятає куди потрапив ніж, але начеб-то у тулуб під рукою. Після того як піднявся з колін, не пам'ятає дії потерпілого. В подальшому ніж був у нього у руках, потім хтось підійшов та забрав його. Бачив кров на тельняжці, чия саме не знає. При цьому повідомив, що також мав поранення, невелике, яке отримав під час бійки, хто наніс його йому не може повідомити, але не виключає, що сам собі, наявність ножа у іншого нападника не пам'ятає, у правоохоронні органи не звертався. Як в подальшому йому повідомили співробітники поліції, у потерпілого була велика крововтрата, сам цього не бачив. Також зазначив, що допомогу потерпілому після події він не надавав, завдану шкоду не відшкодовував, з потерпілим не контактував після події. Запевняє, що не хотів таких наслідків, які зазначені у експертизі, не навмисно та необережно завдав ушкодження, оборонявся, тримав ніж в руці, а потерпілий наштовхнувся на нього, тому так все вийшло. В судових дебатах обвинувачений попросив пробачення у потерпілого. Цивільні позови про стягнення майнової шкоди визнав у межах їх доведеності доказами, моральну шкоду визнав частково, не зазначивши, який саме розмір. Просив суворо не карати.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 , повідомив, що ОСОБА_10 йому незнайомий, бачив його на районі декілька разів. 13.09 він зі своїм знайомим на ім'я ОСОБА_17 перебували між 2 та 3 годиною ночі, пили кофе та спілкувались біля кіосків на перехрещенні вул.Клочківська та вул.Новгородської. Напередодні він випив пляшки 2 пива. Навпроти кіоска стояла група людей, спілкувалась. Вони перебували на відстані 8-10 метрів від них. У компанії почалась сварка, кричали, висловлювались нецензурною лайкою. Він побачив, як обвинувачений вдарив жінку ногою в районі живота. За жінку заступився раніше незнайомий йому молодий хлопець з тієї же компанії, відштовхнувши обвинуваченого, який в свою чергу накинувся на хлопця з кулаками, почав кричати, погрожувати хлопцю, як в подальшому стало відомо на ім'я ОСОБА_18 . Останній виштовхав ОСОБА_19 за кіоск, у прохід, що саме там відбувалось, не знає, але коли підійшов з метою припинення потасовки, то побачив, що молодий хлопець утримував ОСОБА_19 на землі, який лежав обличчям донизу, одне коліно хлопця було на спині обвинуваченого, друге - на землі, ліва рука - на плечі, права - не в полі зору. Бійки не було, хлопець лише утримував його, заспокоював, а обвинувачений кричав та погрожував. Щоб припинити подію, потерпілий сказав « ОСОБА_20 , прекращайте», намагався заспокоїти їх, ніяких погроз не висловлював. При цьому вважає, що обвинувачений його чув, оскільки голосно говорив. Після чого взяв молодого хлопця за плечі, відтягнув його та зробив шаг назад, стоячи майже рівно, трішки під нахилом у 15 градусів вперед, потерпілий був збоку. ОСОБА_21 сказав йому « ОСОБА_22 у него нож». В цей момент обвинувачений підіймаючись, наніс йому удар ножем правою рукою знизу у вверх. Упевнений, що обвинувачений бачив його перед собою, оскільки ОСОБА_18 знаходився збоку, тому вважає, що обвинувачений хотів вдарити саме його. Освітлення при цьому було достатнім. Він лише встиг підняти руку та відхилитись. Бачив як щось блиснуло, самого удару не відчув. Після чого відчув як тече гаряча кров під курткою з руки. Зазначив, що удав відбувся по лівій руці, під пахвою, розрізано передпліччя, але вважає, що останній цілився у груди. Після чого обвинувачений відскочив, кричав, що поріже, що ним сприйнялось як погрози усім присутнім. Потім хотів іти додому, однак хлопці зупинили його, поклали на землю, розрізали куртку та надали першу допомогу, перев'язавши руку. Що було потім з ОСОБА_19 не знає. Втрачав свідомість. Приїхала швидка, міліція. Додатково зазначив, що вночі світло відключали, але з боку магазинів та догори територія освітлювалась, тому чітко бачив обличчя особи, яка нанесла йому тілесні ушкодження. Слідчий проводив впізнання, в ході якого він впізнав ОСОБА_10 як таку особу. Під час події за кіоском на вулиці також перебували дві жінки, метрах у 4 від них. Також зазначив, що ні обвинувачений, ні його захисник не намагались зв'язатись із ним та відшкодувати завдану шкоду. Вважає, що зовнішніми ознаками ОСОБА_23 перебував у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Цивільний позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на завдання йому матеріальної та моральної шкоди. При цьому зазначив, що внаслідок злочину були перерізана артерія та вени, в період з 13.09 по 30.09 перебував на лікуванні, на теперішній час працездатність руки так і не відновилась, чутливості у руці немає, не може підіймати важкі предмети. Медикаменти покупав самостійно, направлення давали лікарні.
Свідок ОСОБА_16 під час допиту повідомив, що з ОСОБА_24 знайомий у зв'язку із конфліктом, бачив пару разів на районі, з потерпілим проживає на одному районі. У 2019 році у вересні місяці приблизно біля години - пів на третю ночі він підійшов до кіосків на зупинці по вул.Новгородській, вище вул.Клочківської попити каву. Підходячи до кіосків почув як чоловік та жінка спілкувались на підвищених тонах, у грубій формі, вони щось вияснювали з приводу ситуації, яка відбувалась на сході України, хто прав, а хто ні. Підійшов до віконця кіоску замовити собі каву та побачив як обвинувачений - ОСОБА_23 наніс удар з ноги жінці у живіт. Він не зміг втриматись та відтягнув його за кіоск, почав пояснювати що він неправий, що неможна у п'яному вигляді бити жінку. Після чого ОСОБА_23 почав кидатися з кулаками на нього, у зв»язку з чим він вирішив його заспокоїти, повалив на землю, знаходячись зверху, притиснув його коліном у спину, а рукою тримав за шию. Після чого потерпілий ОСОБА_25 підійшов до них з-за кіоску та почав його відтягувати, говорив, щоб ми заспокоїлись. Таким чином потерпілий відтягнув на пів метра-метр його від обвинуваченого, та знаходився дещо ліворуч від потерпілого, з боку, але точно вже не пам'ятає. Після чого коли обвинувачений підіймався він побачив як у ОСОБА_26 блиснуло лезо ножа, тому крикнув потерпілому «Аккуратно, у него нож». Так в ході конфлікту, коли обвинувачений підіймався, останній наніс удар ножем навідмаш або лівою, або правою рукою, точно не пам'ятає, у ліву руку потерпілого під пахву. Вказує, що ніж у нього був у кобурі на поясі. Під час нанесення удару потерпілий не падав на обвинуваченого, він твердо стояв на ногах. Після події всі збіглись, почали надавати першу медичну допомогу, а він відійшов оскільки стало погано, оскільки було дуже багато крові. ОСОБА_23 викинув ножа біля кіоску та одразу відбіг у бік кіоску, при цьому поводив себе зухвало, посміхався, не вибачався, комусь зателефонував. Потім приїхала поліція. Вважає, що обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння за зовнішніми ознаками та поведінкою.
Свідок ОСОБА_27 , допитана в судовому засіданні, повідомила, що ОСОБА_26 за обставинами події, до цього незнайома з ним. ОСОБА_28 також знає за обставинами події. В ніч з 12.09 на 13.09 був день народження її чоловіка, в цей час проводжали гостей на Новгородській, хтось поїхав на таксі, хтось пішов додому пішки. Потім вона пішла до кіоску купити чаю, щоб зігрітись, попередивши чоловіка. Проходячи повз кіоск з холодильником, там стояли обвинувачений, у нього був конфлікт з жінкою, вони сварились, грубо ображали один одного. Проходячи повз них, підійшла до віконця, замовила собі чай. Як його забрала, повернулась та побачила як обвинувачений вдарив жінку ногою в районі живота, точно не бачила куди саме, але жінка зігнулась. Свідок відскочила, вискочив хлопець щоб захистити жінку, почав штовхати його, на що обвинувачений схопив за шию хлопця та поволік за кіоск, хлопець намагався відбиватись, вириватись, хотів зняти руку обвинуваченого, почалась боротьба, яка перемістилась за кіоск. Вона почала кликати на допомогу, коли всі перемістились на інший бік кіоску, вона пішла за ними з іншої сторони, боротьба відбувалась метрах у 5 від неї, тому бачила все добре. Хлопець кричав обвинуваченому «Брось». Потім підбіг потерпілий, він нікому не погрожував, намагався їх розмирити, казав «Что ты творишь, отпусти его», після чого схопив хлопця та хотів відтягнути його від обвинуваченого. Хлопець кричав «У него нож». Пам'ятає коли обвинувачений вставав з коліна, він правою рукою махнув у бік потерпілого в районі лівої руки та дуже швидко відскочив звідти. Сам ніж в момент удару не бачила. При цьому потерпілий у цей момент стояв майже рівно, розгинався, не падав. Коли підійшов чоловік вона відволікалась на нього, не пускала його до них, оскільки сильно злякалась. Також зазначила, що потерпілий знаходився до обвинуваченого ближче, ніж хлопець - свідок ОСОБА_18 . Потім потерпілий сказав, що в нього рука у крові, після чого він відкрив куртку та з під пахви був фонтан крові, з тієї частини руки, куди був нанесений удар обвинуваченим. Після чого потерпілий почав хитатись. Чоловік перев'язав рану, потім вона викликала швидку, а потім чоловік викликав поліцію. Бачила, що після події обвинувачений стояв з ножем, чула як він говорив « ОСОБА_29 », потім до нього підійшов чоловік, під час події його поруч не було, обняв його та щось почав говорити. Свідок попередила, що у нього є ніж. Потім чоловік його заспокоїв і ОСОБА_23 опустив руку. Чоловік пішов, а обвинувачений залишився та потім пішов за кіоск. Свідок пішла за ним та бачила як обвинувачений комусь телефонував, говорив, що в нього проблема, що потрібна допомога, просив когось приїхати. Після чого приїхала поліція.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_30 повідомив, що з ОСОБА_10 та ОСОБА_13 раніше не знайомий, потерпілого бачив на районі. 13.09 після святкування свого дня народження пішли поводити друзів. Він стояв біля сигаретного кіоску з товаришем на вул.Новгородській біля «ОККО», недалеко від вул.Клочківської, а дружина пішла до кіоску купити чай чи каву, вона не була у полі його зору. Потім почались крики, якась потасовка метрів 20 від нього. Коли почав підходити до кіоску, чув крики «У него нож». Потім вийшов чоловік, як потім стало відомо потерпілий ОСОБА_13 , у якого з-під куртки рука вся у крові була. Свідок зняв ремінь та почав перетягувати руку у верхній частині, яку саме руку не пам'ятає. Обвинуваченого вже побачив тоді, коли приїхала поліція, яка його затримала. Сам конфлікт не бачив.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_31 в судовому засіданні зазначив, що є інспектором патрульної поліції, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 знає за обставинами події. Повідомив, що заступив на зміну в ніч з 12 на 13 вересня 2019 року у складі екіпажу на патрулювання Шевченківського району. Приблизно о 02:45 годин надійшов виклик про тілесні ушкодження за адресою АДРЕСА_2 - біля ОККО. Прибувши за адресою було встановлено, що невідомий наніс тілесні ушкодження ножові. Було дуже багато крові. Там кіоски стоять. На місці був затриманий ОСОБА_10 , особу встановлено за ІD-картою, яка була при ньому, був вдягнутий у полосату майку, на одежі були сліди крові. Був на ремені з лівого боку чохол. За кіосками знаходився потерпілий ОСОБА_32 . Чи була швидка не пам'ятає, вони також надавали домедичну допомогу. Місце ушкодження точно не пам'ятає, однак кудись у корпус. Ніж лежав за кіосками, де все відбувалось. ОСОБА_26 було затримано, застосовано кайданки та викликано слідчо-оперативну групу з Шевченківського ВП, яка проводила опитування. Також зазначив, що на його думку ОСОБА_10 перебував у стані алкогольного сп'яніння, що було встановлено за ознаками, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідала обстановці, зміна настрою, він був то агресивний, то спокійний. При цьому освідування останнього не проводилось. ОСОБА_23 від медичної допомоги відмовився, про тілесні ушкодження не повідомляв, не скаржився ні на що.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_33 повідомив суду, що з ОСОБА_10 знайомий за обставинами події, з ОСОБА_13 знайомий, спілкується. Вказує, що підійшов на місце на перехрещенні вул.Новгородської та вул.Клочківської, за кіосками, напроти ОККО вже після самої події, приблизно о 01.30 -02.30 годин ночі у вересні місяці, це був день народження ОСОБА_34 . Забрав обвинуваченого, щоб припинити конфлікт. Бачив як чоловік лежить з окровавленою рукою. Повідомив, що був день народження, проводжали гостей, він затримався, оскільки зачиняв гараж. Побачив суматоху, саму бійку не бачив. Біля кіоску зібралась купа людей, ОСОБА_35 нахилився та перев'язував ременем руку потерпілому - його знайомому ОСОБА_13 , оскільки на руці його була кров, де саме було поранення не бачив. Але на плитці була калюжа крові. Також бачив біля ларьку лежав на плитці кухонний ніж, місце не сильно освітлювалось, але достатньо, щоб його побачити. Поруч з ним нікого не було. Потім його забрала поліція. Як там ніж опинився не знає. Коли підійшов, конфлікт ще до кінця не вщух, тому і забрав обвинуваченого, відвів його у бік, дочекався приїзду поліції та передав його поліції. Під час бесіди обвинувачений розповідав про службу, комусь телефонував, просив про допомогу. Спочатку ОСОБА_10 був на взводі, нервовий, неадекватний, у збудженому стані, потім заспокоївся. Про все, що сталось на місці події знає лише зі слів, особисто нічого не бачив. Тілесних ушкоджень у обвинуваченого не бачив, чи була на ньому кров також не бачив, але було темно. Також він йому не скаржився щодо цього.
Свідок ОСОБА_36 , допитаний в судовому засіданні, повідомив, що ОСОБА_10 раніше бачив, пару разів з ним пив пиво. З ОСОБА_13 знайомий давно. 13.09.2019 року приблизно о 2:40 год - 3.00 ночі він перебував біля кіоску за адресою вул.Клочківська 197 навпроти заправки ОККО, почув потасовку, загриміли холодильники метрах у 10-15 від нього. Він в цей час стояв з ОСОБА_37 , поруч нікого не було, усі були біля кіоску. Конфлікт почався коли ОСОБА_38 та ОСОБА_39 зчепились з приводу теми росії, він не хотів їх слухати та відійшов з ОСОБА_37 за кіоск. Особисто не бачив, але зі слів ОСОБА_40 знає, що ОСОБА_39 в подальшому її вдарив, з цього все і почалось. ОСОБА_18 заступився за ОСОБА_41 , про що також знає зі слів. Бачив як ОСОБА_42 відштовхнув ОСОБА_43 та сказав, що у нього є ніж при собі. Вказує, що потерпілий намагався також розмирити конфлікт. Сам удар не бачив, бачив як ОСОБА_39 махав ножем до події, потім прибрав його, вибачився. Потім знову почався конфлікт, оскільки обвинувачений вдруге вдарив ОСОБА_41 . Після події, коли ОСОБА_44 відвів ОСОБА_43 у сторону, щоб припинити конфлікт, він витягнув ніж кухонний з дерев'яною ручкою у обвинуваченого з ножен з лівої сторони на поясі, щоб він нікого більше не поранив. Та в подальшому викинув ніж біля кіоска. Бачив на ножі сліди крові. ОСОБА_39 вів себе спокійно, але він з ним не був, почув як дівчата кричали що у потерпілого кров пішла, допомагав перев'язувати потерпілому руку, викликали швидку, що було потім не знає.
Від допиту інших свідків прокурор відмовилась, клопотань від сторони захисту про допит в судовому засіданні будь-яких осіб до суду не надходило.
Допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши письмові та речові докази, суд дійшов наступного висновку.
Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, його винуватість у вчиненому повністю підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та досліджених безпосередньо в судовому засіданні доказів, як і спростовується цими ж доказами його захисна позиція.
Окрім показів свідків, наданих в судовому засіданні, винність ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.221 КК України також підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні:
- даними протоколу огляду місця події від 13.09.2019 року (з фототаблицею), згідно змісту якого 13.09.2019 року в період часу з 03 год. 20 хв. до 04 год. 40 хв. слідчим СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області за участю спеціаліста, в присутності понятих проведено огляд місця події, а саме ділянку місцевості, що розташована біля будинку №197 по вул.Клочківській, а саме біля кіосків поряд із заправкою «ОККО». Проведеним оглядом встановлено, що позаду кіосків мається площадка, яка частково обладнана плиткою (брущаткою), на якій виявлено плями речовини бурого кольору неправильної форми (об. №4), на задній ділянці кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на землі вбачаються плями речовини бурого кольору неправильної форми (об. №1 та 2). Між об'єктами 1, 2 та 4 на землі лежать окуляри без маркування чорно-червоного кольору. Впритул до кіоску на брущатці знаходиться об'єкт №5, а саме предмет, схожий на ніж, з металевим лезом та дерев'яною рукояткою, на лезі маються сліди нашарування речовини бурого кольору. На прилеглій території камер відеоспостереження не встановлено. Обстановка не порушена. З об'єктів №1 та №4 зроблено по одному змиву речовини бурого кольору та марлевий бинт. Під час огляду вилучено: предмет, схожий на ніж, окуляри, змив РБК з об.№1, змив РБК з об. №4, фрагмент окуляр зі слідами механічного пошкодження;
- даними протоколу слідчого експерименту від 22.11.2019 року, проведеного слідчим СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області 22.11.2019 року в період часу з 14 год. 00 хв. до 14 год. 30 хв. за участю потерпілого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_15 , судово-медичного експерта ОСОБА_45 , у присутності понятих ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , під час якого ОСОБА_13 показав, що 13.09.2019 року приблизно біля 02 години 30 хвилин він зі своїм знайомим на ім'я ОСОБА_17 , повних анкетних даних не має, знаходились біля кіоску на перехрещенні вул.Клочківської та вул.Новгородської у м.Харкові, де пили кофе та спілкувались на різні теми. Поруч з ними на відстані 8-10 метрів стояла ще одна компанія біля 7 чоловік, яких він не знає, які також стояли та спілкувались на різні теми. В процесі спілкування в цій компанії виник внутрішній конфлікт, в якому особливо виділявся громадянин, одягнений у тельняжку та темно зелену флісову кофту, якого він декілька разів бачив на районі, якого зовуть ОСОБА_39 , з яким особисто не знайомий та ніяких відносин не підтримує. Він побачив як вищевказаний громадянин вдарив ногою по нозі жінку на ім'я ОСОБА_38 , яка також проживає на районі, повних її даних не знає. Після того як він її вдарив інші учасники розмови почали робити йому з цього приводу зауваження, а один з хлопців з їх компанії, якого як потім стало відомо зовуть ОСОБА_42 , почав захищати дівчину, а саме відштовхнув ОСОБА_43 . Ілля у відповідь кинувся на нього з кулаками та між ними зав'язалась потасовка, в результаті якої ОСОБА_42 заштовхав ОСОБА_43 за кіоски та почав його там заспокоювати. Реалізатор кіоску на ім'я ОСОБА_48 почала кричати їм щоб вони припинили, щоб не розбили скло у кіоску. За кіоском, коли він туди підійшов, побачив як ОСОБА_39 лежить на землі на животі, обличчям вниз. ОСОБА_42 стояв над головою ОСОБА_49 на напівзігнутих ногах та одною рукою притиснув його голову до землі, а іншою рукою тримав його в області плеча та говорив, щоб він заспокоївся. ОСОБА_39 висловлювався нецензурною лайкою, висловлював погрози на адресу ОСОБА_50 . Він наблизився до них, щоб розмирити, та обома руками взяв за плечі ОСОБА_18 та відсунув його у бік, та в цей момент почув як ОСОБА_42 сказав «Обережно, у нього ніж!», в цей момент ОСОБА_39 підіймавшись із землі правою рукою зробив один удар на відмаш у його бік, в результаті чого попав йому у ліве передпліччя та розрізав йому руку. Спочатку він не зрозумів що відбулось, але потім відчув як по руці потекла кров та рука почала німіти. Він став відходити у бік та відчув, що йому стає зле. До нього підбіг знайомий на ім'я ОСОБА_51 та відвів у бік, поклав на землю, оскільки він почав втрачати свідомість. Що відбувалось потім, пам'ятає погано, один раз прийшов у свідомість у швидкій, а потім вже у лікарні. Весь конфлікт тривав на протязі приблизно 20 хвилин, ОСОБА_39 вів себе неадекватно, стверджувати, що він був під впливом алкогольного чи наркотичного засобу не може, але вів себе озлоблено та агресивно, на зауваження оточуючих не реагував. На лікуванні у 4-й лікарні перебував у відділенні політравми з 13.09.2019 року до 30.09.2019 року. Після цього потерпілому ОСОБА_13 було запропоновано на статисті продемонструвати механізм спричинення йому тілесних ушкоджень, про що свідчить фототаблиця до протоколу;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно змісту якого слідчим у присутності понятих за участі потерпілого ОСОБА_13 проведено слідчу дію - пред'явлення особи для впізнання. Під час проведення слідчої дії ОСОБА_13 в присутності понятих впізнав особу, зображену під №3 ( ОСОБА_10 ) як того, хто 13.09.2019 року за адресою АДРЕСА_3 спричинив йому тілесні ушкодження. Впізнав його за формою обличчя, по очах, за формою носа та підборіддя;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно змісту якого слідчим у присутності понятих за участі свідка ОСОБА_27 проведено слідчу дію - пред'явлення особи для впізнання. Під час проведення слідчої дії ОСОБА_27 в присутності понятих впізнала особу, зображену під №4 (згідно довідки до протоколу на фото №4 зображений ОСОБА_10 ) як того, хто 13.09.2019 року близько 02:30 год. наніс тілесні ушкодження ОСОБА_13 .. Впізнала його за зовнішнім оглядом, кольором та формою очей, за формою обличчя, за кольором волосся, за формою носу;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно змісту якого слідчим у присутності понятих за участі свідка ОСОБА_16 проведено слідчу дію - пред'явлення особи для впізнання. Під час проведення слідчої дії ОСОБА_16 в присутності понятих впізнав особу, зображену під №4 (згідно довідки до протоколу на фото №4 зображений ОСОБА_10 ) як того, хто 13.09.2019 року спричинив ОСОБА_13 тілесні ушкодження ножем. Впізнав його за зовнішнім виглядом, кольором волосся, кольором очей, за густотою брів, за формою обличчя;
- даними протоколу слідчого експерименту (з фототаблицею), проведеного слідчим 16.10.2020 року в період часу з 12 години 40 хвилин до 13 години 20 хвилин за участю свідка ОСОБА_27 , ОСОБА_52 , у присутності двох понятих, в ході якого свідок ОСОБА_27 показала, що 13.09.2019 року приблизно о 02 годині 30 хвилин вона знаходилась за адресою: м.Харків, вул.Клочківська 197, де помітила ОСОБА_10 , який вів себе неадекватно, вдарив жінку на ім'я ОСОБА_38 , після чого почав битися з хлопцем на ім'я ОСОБА_18 , який заступився за останню. В ході вказаного конфлікту на допомогу прийшов ОСОБА_13 .. ОСОБА_10 в той момент, коли до нього підійшов ОСОБА_13 , перебував стоячи на одному коліні (якому саме точно не пам'ятає, швидше за все на правому) і коли ОСОБА_13 наблизився до нього, вже встав і перебував на ногах стоячи правою стороною відносно останнього. ОСОБА_13 почав намагатися відштовхнути від ОСОБА_10 , оскільки у ОСОБА_10 в руках був ніж. Скоріше за все, в той момент, коли він різко випростався і встав на ноги, він і завдав ОСОБА_13 тілесні ушкодження за допомогою ножа, який тримав у правій руці. При цьому ОСОБА_13 відносно свідка знаходився в положенні повернутим до неї спиною. Коли ОСОБА_10 відійшов від них, ОСОБА_13 звернув увагу на те, що в нього почалась кровотеча з області лівої руки в районі пахви;
- висновком експерта №12-14/843-А/19 від 09.12.2019 року, згідно висновків якого у гр. ОСОБА_13 має місце колото-різане поранення переднє-внутрішньої поверхні лівого плеча у верхній третині із крайовим пошкодженням плечової вени та повним пересіченням плечової артерії, яке у своїй течії призвело до масивної крововтрати із розвитком травматичного шоку 3-го ступеня. За механізмом вищевказане колото-різане поранення утворилося від одноразової травматичної дії колюче-ріжучого предмета, можливо клинка ножа, найвірогідніше, що при обставинах, на які вказано у постанові слідчого, медичній документації та відомих зі слів обстежуваного в строк 13.09.2019 року. Відповідно до даних медичної карти №20982 стаціонарного хворого відділення політравми КНП «МКЛШНМД ім.проф. О.І.Мещанінова» ХМР на ім'я ОСОБА_13 , 63 років, стосовно колото-різаного поранення лівого плеча проведене хірургічне втручання в об'ємі первинної хірургічної обробки рани із ушиванням плечової вени та артерії за типом «кінець в кінець». Треба додати, що на момент госпіталізації на ліву верхню кінцівку був накладений джгут, артеріальний тиск був у межах 60/20 мм.рт.ст., пульс 110 ударів за хвилину, а за період лікування з 13.09.2019 року по 30.09.2019 року загальний об'єм крові, яка була перелита гр. ОСОБА_13 складає 1559 мл.. За ступенем тяжкості колото-різане поранення лівого плеча із пораненням плечової вени та артерії, яка призвело до масивної крововтрати із розвитком травматичного шоку 3-го належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя відповідно до п.2.1.1 «а», п.2.1.2 п.2.1.3 «о, п» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.. Механізм утворення колото-різаного поранення лівого плеча, які мали місце у гр. ОСОБА_13 в цілому не суперечать способу його спричинення (об'єктивним судово-медичним даним), на який вказує потерпілий в ході проведення слідчого експерименту 22.11.2019 року;
- висновком експерта №12-14/713-А/20 від 03.10.2020 року, згідно якого механізм утворення колото-різаного поранення лівого плеча, яке мало місце у гр. ОСОБА_13 , не суперечить об'єктивним судово-медичним даним відповідно способу їх спричинення, на який вказує підозрюваний ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту, за його участю від 08.09.2020 року, в частині кількості та локалізації травматичного впливу нападника;
- висновком експерта №12-14/780-А/20 від 28.10.2020 року, згідно якого у гр. ОСОБА_13 , 63 років, має місце колото-різане поранення переднє-внутрішньої поверхні лівого плеча у верхній третині із крайовим пошкодженням плечової вени та повним пересіченням плечової артерії , яке у своїй течії призвело до масивної крововтрати із розвитком травматичного шоку 3-го ступеня. За механізмом вищевказане колото-різане поранення утворилося від одноразової травматичної дії колюче-ріжучого предмета, можливо клинка ножа, індивідуальні особливості якого в ушкодженні не відобразилися. Відповідно до даних медичної карти №20982 стаціонарного хворого відділення політравми КНП «МКЛШНМД ім.проф. О.І.Мещанінова» ХМР на ім'я ОСОБА_13 , 63 років, стосовно колото-різаного поранення лівого плеча проведене хірургічне втручання в об'ємі первинної хірургічної обробки рани із ушиванням плечової вени та артерії за типом «кінець в кінець». Треба додати, що на момент госпіталізації на ліву верхню кінцівку був накладений джгут, артеріальний тиск був у межах 60/20 мм.рт.ст., пульс 110 ударів за хвилину, а за період лікування з 13.09.2019 року по 30.09.2019 року загальний об'єм крові, яка була перелита гр. ОСОБА_13 складає 1559 мл.. За ступенем тяжкості колото-різане поранення лівого плеча із пораненням плечової вени та артерії, яка призвело до масивної крововтрати із розвитком травматичного шоку 3-го ступеня належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя відповідно до п.2.1.1 «а», п.2.1.2 п.2.1.3 «о, п» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.. Вирішення питання про «самоспричинення» тілесних ушкоджень не входить до компетенції судово-медичного експерта, так як включає в себе юридичне поняття, проте локалізація тілесного ушкодження, що має місце у гр. ОСОБА_13 , доступна для спричинення його власною рукою. Питання щодо утворення тілесних ушкоджень від падіння з власної висоти з наданням прискорення або без такого викладене не корректно, проте колото-різане поранення лівого плеча, що мається у гр. ОСОБА_13 , не могло утворитися при мимовільному падінні чи падінні з прискоренням з висоти зросту на тверду поширену поверхню та ударом о неї. Мається причинно-наслідковий зв'язок між діями особи, що наносила тілесні ушкодження, та наслідками, що настали в результаті цього у гр. ОСОБА_13 .. Однозначно встановити ймовірне розташування гр. ОСОБА_13 та нападаючого на нього в момент спричинення тілесних ушкоджень по наявним судово-медичним даним не представляється можливим, але можна лише припустити, що у момент спричинення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_13 знаходився у вертикальному або близькому до нього положенню і був звернений до нападника передньою поверхнею тіла. Встановити силу травматичних впливів по наявним судово-медичним даним не є можливим, проте можна лише припустити, що сила була достатня для спричинення вищевказаного тілесного ушкодження. Колото-різане поранення лівого плеча, що має місце у гр. ОСОБА_13 могло утворитися клинком ножа, що наданий на дослідження. Механізм утворення колото-різаного поранення лівого плеча, яке мало місце у гр. ОСОБА_13 , не суперечить об'єктивним судово-медичним даним відповідно способу його спричинення, на який вказує потерпілий ОСОБА_13 та свідок ОСОБА_27 в ході проведення слідчих експериментів за їх участю, в частині локалізації та кількості травматичних впливів нападника водночас, механізм утворення колото-різаного поранення лівого плеча у гр. ОСОБА_13 не виключає можливість його утворення при обставинах, на які посилається підозрюваний ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту за його участю, а саме в частині локалізації та кількості травматичних впливів;
- висновком експерта №10/3/366СЕ-20 від 24.07.2020 року, згідно якого наданий на дослідження предмет є ножем господарсько-побутового призначення та не відноситься до категорії клинкової холодної зброї колючо-ріжучої дії, через відсутність технічної забезпеченості для ураження цілі. Наданий на дослідження предмет виготовлений за типом кухонних ножів, виготовлений промисловим способом.
У матеріалах провадження містяться відомості про усі речові докази, які були долучені до провадження. Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
В судовому засіданні судом оглянуто наступні речові докази, які також надані для ознайомлення учасникам провадження: ніж, змив РБК з об.№1, змив РБК з об. №4. Зі згоди всіх учасників судового провадження, було визнано не доцільним досліджувати інші речові докази.
Також судом досліджено: постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 13.09.2020 року, ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м.Хркова від 19.09.2019 року про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в ході проведення огляду місця події від 13.09.2019 року, копію квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження №1351, протокол пред'явлення речей для впізнання від 27.06.2020 року, довідку КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф.О.І.Мещанінова» ХМР, копію документу, що посвідчує особу (ІD-карти) на ім'я ОСОБА_10 , довідку КНП ХОР «ОНД» від 13.09.2019 року, довідку КНП «Міський психоневрологічний диспансер №3» ХМР від 13.09.2019 року, копію довідки Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району ХМР від 03.07.2019 року, копію довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, які мешкають у приватному домоволодінні, картку платника податків на ім'я ОСОБА_10 , довідку з УІАП ГУ НП в Харківській області, лист військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.06.2020 року, копію витягу з наказу №37 від 04.06.2019 року, наказ №47 від 15.10.2019 року, копію витягу з наказу №146-РС від 09.10.2019 року, копію витягу з наказу №35-РС від 07.04.2020 року, копію довідки про реєстрацію місця проживання, копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , копію контракту про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України від 04.06.2019 року, копію довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 30.05.2018 року, копію виписки з медичної карти №21043, копію свідоцтва про хворобу №242-п, копії довідок за висновком ЛКК, копію довідки до акта огляд у МСЕК та медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_10 ..
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №487 від 13.10.2020 року, ОСОБА_10 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_10 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_10 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Судом також досліджено протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.06.2020 року, від 16.06.2020 року та від 27.06.2020 року, складені за результатами проведення відповідної слідчої дії за участю свідків ОСОБА_53 , ОСОБА_54 та ОСОБА_55 , однак суд не приймає до уваги дані, які у них містяться, оскільки вказані особи безпосередньо не бачили факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 , що встановлено судом під час судового розгляду, а тому не могли й впізнавати особу, яка їх завдала.
Згідно ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.
Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд. Даних обставин під час розгляду кримінального провадження та недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 85-89 КПК України судом не встановлено.
В даній справі порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), тобто певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій дотриманий, про що власне свідчать надані стороною обвинувачення копії постанов слідчого, протоколів, копія ухвали слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як наслідок, суд сприймає надані стороною обвинувачення докази (протоколи, постанови, висновки експертиз та інші), як належні та допустимі, які у своїй сукупності доводять обставини, визначені ст.91 КПК України та через їх призму останні сприймаються судом, як дійсні.
Здійснюючи перевірку вказаних висновків, як джерел доказів, на предмет можливості їх використання у кримінальному провадженні, суд встановив, що вони були отримані із дотриманням норм КПК України. Вказані документи підтверджують достовірність, можливість використання та допустимість інших досліджених судом доказів.
З огляду на викладене, вищезазначені докази суд вважає належними та допустимими, оскільки прямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню та мають значення для даного кримінального провадження, отримані у порядку, передбаченому КПК України, показання свідків є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом.
Будь-яких даних, передбачених ч.2 ст.96 КПК України щодо свідків у даному провадженні, як то, показання, документи, які підтверджують їх репутацію, засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх, суд у своєму розпорядженні не мав, і, відповідно, у нього відсутні підстави сумніватись у достовірності їх показів.
З огляду на наведене, у ракурсі установлених фактичних обставин справи шляхом встановлення кримінально-правових, юридично значущих ознак та визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.1 ст.121 КК України як умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 121 КК умисне тяжке тілесне ушкодження - це умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.
Розмежування складів злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України (умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) від злочину передбаченого ст.128 КК України (необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною стороною цих злочинів.
До того ж, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах з матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.
Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (стаття 121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров'я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв'язку між зазначеним діянням та наслідками. Із суб'єктивної сторони злочин може бути вчинений із прямим або непрямим умислом (умисна форма вини).
Поряд з цим, кримінальна відповідальність за необережне тілесне ушкодження (стаття 128 КК України) настає за наявності таких самих елементів об'єктивної сторони, як і складу злочину, передбаченого статтею 121 КК України, за умови, якщо були заподіяні тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, але суб'єктивна сторона злочину є основним елементом, за яким він відрізняється від заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень і вона проявляється у необережній формі вини.
За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Залежно від характеру передбачення суспільно небезпечних наслідків виділяють умисел конкретизований і неконкретизований. Конкретизований умисел - це умисел, за якого особа передбачає конкретний характер суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а неконкретизований - за якого особа передбачає можливість настання альтернативних суспільно небезпечних наслідків.
Згідно з усталеною судовою практикою, узагальненою, зокрема, у пункті 22 Постанови Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року №2 «Про судове практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», питання про умисел, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Так, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №12-14/780-А/20 від 28.10.2020 потерпілому завдано тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення переднє-внутрішньої поверхні лівого плеча у верхній третині із крайовим пошкодженням плечової вени та повним пересіченням плечової артерії, яке у своїй течії призвело до масивної крововтрати із розвитком травматичного шоку 3-го ступеня.
Наведені вище обставини кримінального правопорушення в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_10 умисно здійснив удар ножем потерпілого, оскільки для цього, необхідно було докласти певних зусиль, зокрема дістати з кишені ніж, який як було встановлено в судовому засіданні знаходився при обвинуваченому. Крім того, обвинувачений достовірно знав, що в кишені знаходиться саме ніж, тому, здійснюючи змах рукою із ножем, він розраховував на особливу вразливу дію застосованого знаряддя і такі можливі наслідки, як поранення потерпілого, від якого його здоров'ю буде спричинена шкода, і хоча не бажав, але свідомо припускав такі наслідки. При цьому тяжкість цих наслідків у свідомості ОСОБА_10 не була конкретизована, тобто він діяв з непрямим умислом. У таких випадках, особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно, а саме умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Крім того, для відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження від умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.
При цьому за змістом ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст.36 КК України).
Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що конфлікт 13.09.2019 року ініціював саме обвинувачений ОСОБА_10 , натомість свідок ОСОБА_16 та потерпілий ОСОБА_13 намагались його заспокоїти та припинити протиправні діяння останнього, у зв'язку з чим свідок ОСОБА_16 застосував фізичну силу, притиснувши останнього до землі коліном, та тримаючи за шию рукою, що підтверджується показами свідків, допитаних у судовому засіданні, а потерпілий ОСОБА_13 намагався словесно припинити конфлікт, голосно закликав до заспокоєння учасників конфлікту, при цьому сам відтягнув ОСОБА_16 , який утримував обвинуваченого на землі у лежачому положенні. З огляду на викладене суд доходить висновку, що обвинувачений не перебував у стані загрози, що потребувала б оборони. Встановлені обставини підтверджують умисел обвинуваченого на спричинення тілесних ушкоджень, а не вчинення оборонних дій чи навпаки перевищення меж таких дій.
При цьому ОСОБА_10 , будучи солдатом резерву, учасником бойових дій, який приймав безпосередню участь у антитерористичній операції, маючи реальну можливість усвідомлювати відсутність небезпечного посягання на нього з боку потерпілого, у зв»язку з поведінкою останнього, зазначеною вище, умисно завдав удар ножем, який носив при собі, внаслідок чого спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б підтверджували, що під час конфлікту дії потерпілого ОСОБА_13 стосовно обвинуваченого були тим суспільно небезпечним посяганням, безпосередньо спрямованим на заподіяння негайної та невідворотної шкоди, яке вимагало від ОСОБА_10 діяти в стані необхідної оборони.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_10 за наведених обставин не міг відчувати реальну загрозу життю та здоров'ю собі, а відтак дії потерпілого ані за своїм характером, ані за об'єктивними проявами не могли бути розцінені обвинуваченим такими, що досягли ступеню суспільної небезпечності та викликати стан необхідної оборони.
За таких обставин, ОСОБА_10 заподіяв потерпілому ОСОБА_13 тяжкі тілесні ушкодження, не знаходячись навіть у стані уявної оборони.
Крім того, суду не надано належних, достовірних та достатніх доказів отримання ОСОБА_10 тілесних ушкоджень під час подій 13.09.2019 року. Доказів звернення до правоохоронних органів матеріали провадження не містять та стороною захисту не надано до суду протягом всього розгляду справи судом.
Крім того, згідно протоколу слідчого експерименту (з фототаблицею), проведеного слідчим 08.09.2020 року в період часу з 12 години 30 хвилин до 12 години 45 хвилин за участю ОСОБА_10 , спеціаліста ОСОБА_45 , захисника ОСОБА_12 , ОСОБА_56 , у присутності двох понятих, в ході якого ОСОБА_10 показав, що його один чоловік його заштовхнув за кіоск, повалив на землю таким чином, що він опинився у положенні лежачи на животі, після чого він звільнився від натиску зверху та перевернувся і сів на сідниці. Знаходячись у положенні сидячи, дістав з лівої кишені своїх штанів ніж та тримаючи його у праві руці зворотнім хвостом, лезом направо до себе, підняв руки перед собою таким чином, що лезо ножа було направлено вгору та вправо і в цей момент на нього зверху впав невідомий чоловік, який знаходився напроти нього обличчям зверху. В момент коли на нього падав невідомий чоловік, останній розвів руки, намагаючись вхопити його за голову. В цей момент ОСОБА_10 не запам'ятав обличчя невідомих, оскільки освітлення було тусклим. Після чого ОСОБА_10 піднявся на ноги, невідомий чоловік знаходився на ногах, не падав. Після чого він почув крик невідомої жінки, яка кричала «кров» і він зрозумів, що когось поранив, кого саме не зрозумів.
Однак, надані ОСОБА_10 під час проведення вказаної слідчої дії пояснення не узгоджуються з обставинами, встановленими під час розгляду кримінального провадження, суперечать сукупності зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів.
При цьому суд зазначає, що спричинення потерпілому тілесних ушкоджень малоймовірне за умов, вказаних обвинуваченим під час допиту у судовому засіданні, тобто при самовільному наштовхуванні (падінні) потерпілого на ніж, який тримав обвинувачений в руках також з огляду на покази свідків, про те, що потерпілий в момент нанесення удару перебував стоячи у вертикальному положенні, при цьому не падав та не нахилявся, а також того, що згідно висновку експерта колото-різане поранення лівого плеча, що мається у гр. ОСОБА_13 , не могло утворитися при мимовільному падінні чи падінні з прискоренням з висоти зросту на тверду поширену поверхню та ударом о неї; мається причинно-наслідковий зв'язок між діями особи, що наносила тілесні ушкодження, та наслідками, що настали в результаті цього у гр. ОСОБА_13 , що в сукупності з іншими доказами свідчить про умисел обвинуваченого ОСОБА_10 на спричинення потерпілому ОСОБА_13 тілесних ушкоджень.
Отже, зміст досліджених судом фактичних обставин і доказів дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_10 діяв з умислом (не прямим) на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх наслідки і свідомо допускав їх настання.
З огляду на викладене, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду як позиція сторони захисту про здійснення обвинуваченим необхідної оборони під час подій 13.09.2019 року, так і відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.128 КК України.
За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.
За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.
При цьому, слід зазначити, що частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена «поза розумним сумнівом». Стандарт доведення винуватості «поза розумним сумнівом» полягає у тому, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 5 ст.9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Суд не бере до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що він не скоював інкримінованого злочину, оскільки він не навів жодного переконливого і аргументованого доводу, що ставить під сумнів обґрунтованість пред'явленого обвинувачення.
Суд приходить висновку, що до показань обвинуваченого необхідно відноситися критично та розцінює їх винятково, як позицію захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин. Крім цього, вказані показання спростовуються комплексом зібраних у кримінальному провадженні чітких, логічних, послідовних, переконливих та узгоджених між собою доказів, які є належними і допустимими відповідно до ст.ст.85,86 КПК України, так як підстави недопустимості доказів вказані в ст.87 КПК України суду не надані і не доведені.
Таким чином, у судовому засіданні були досліджені всі зібрані під час досудового та судового слідства докази, які мали значення для правильного вирішення справи, всім їм надана оцінка, при цьому доводи, обвинуваченого про його невинуватість свого підтвердження не знайшли.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України - є особливо тяжким злочином.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_10 , судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_10 , є вчинення злочину відносно особи похилого віку.
При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_10 судимий 28.11.2023 року Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.121 КК України до 8 років позбавлення волі, розлучений, осіб на утриманні не має, працевлаштований, солдат резерву, є учасником бойових дій, приймав безпосередню участь у АТО. Також судом враховується відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність обставини, що його обтяжує, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, те, що обвинувачений не вжив заходів щодо добровільного відшкодування завданої потерпілому шкоди, а також те, що відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Сукупність даних про обставини вчинення правопорушення та особу винного ОСОБА_10 дають суду підстави вважати, що виправлення та перевиховання останнього можливе лише при ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити остаточне покарання у межах санкції інкримінованої статті у виді позбавлення волі.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні не затримувався та запобіжний захід відносно нього не застосовувався. Перебуває під вартою за попереднім вироком Київського районного суду м.Харкова від 28.11.2023 року.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту бюджетів та фінансів Харківської міської ради про стягнення майнової шкоди у розмірі 9 504 гривні 36 копійок, а також цивільний позов ОСОБА_13 про стягнення з ОСОБА_10 матеріальної шкоди у розмірі 21 929 гривень 49 копійок підлягає задоволенню у повному обсязі, так як завдана шкода на зазначені суми підтверджується матеріалами справи, а саме наданими потерпілим копіями квитанцій та чеків, а також довідкою про фактичні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_13 у період з 13.09.2019 року по 30.09.2019 року, наданою прокурором. Також потерпілим заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 200 000 гривень моральної шкоди. Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне. Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість проводження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. В пункті 9 цієї Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом враховано, що внаслідок вчинення правопорушення потерпілому було завдано моральних страждань з огляду на фізичні та моральні страждання, завдані злочином, які пов'язані з відчуттям фізичного болю, неможливістю протягом тривалого часу відновити попередній стан здоров'я, втратою чутливості пошкодженої руки та працездатності. При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги характер правопорушення, ступінь та тривалість душевних страждань потерпілого. Одночасно суд також враховує матеріальний стан обвинуваченого, тому, керуючись ст.ст.23, 1167 ЦК України, беручи до уваги зазначені вище обставини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню та з обвинуваченого на користь потерпілого підлягає стягненню 10 000 гривень в рахунок погашення моральної шкоди.
Що стосується вимог позивача ОСОБА_13 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 витрат, пов'язаних із наданням йому правової допомоги у розмірі 10 000 гривень, то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Інтереси потерпілого під час досудового розслідування та розгляду справи в суді першої інстанції представляв адвокат АО «Правник» ОСОБА_15 на підставі Договору про надання правничої допомоги від 18.09.2019 року, договору про надання правничої допомоги від 08.10.2020 року, ордеру серії ЧН №066350 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до умов укладених Договорів вартість наданих юридичних послуг «Адвокатське об'єднання» визначає за погодженням з клієнтом (п.3.1). За результатом надання юридичних послуг складається акт приймання-передачі виконаних робіт та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що підписується представниками кожної зі сторін (п.3.3).
Дослідивши матеріали провадження, оцінивши надані юридичні послуги згідно акту приймання-передачі виконання робіт та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 05.11.2020 року, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного даним вироком, та покарання за вироком Київського районного суду м.Харкова від 28.11.2023 року остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання обчислювати з 25.02.2025 року.
Зарахувати у строк відбування покарання строк частково відбутий за вироком Київського районного суду м.Харкова від 28.11.2023 року у період з 12.04.2022 року по 24.02.2025 року включно.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту бюджетів та фінансів Харківської міської ради до ОСОБА_10 про стягнення майнової шкоди - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь місцевого бюджету суму майнової шкоди у розмірі 9 504 гривні 36 копійок
Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_10 про стягнення майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_13 суму майнової шкоди у розмірі 21 929 гривень 49 копійок та суму моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_13 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення судової криміналістичної експертизи холодної зброї у розмір 653 гривні 08 копійок.
Речові докази - ніж кухонний з дерев»яною рукояткою, змив РБК з об.№1, змив РБК з об. №4, сонцезахисні окуляри з механічними пошкодженнями, сонцезахисні окуляри без механічних пошкоджень - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому.
Головуючий суддя: ОСОБА_1