Єдиний унікальний номер 341/171/25
Номер провадження 3/341/81/25
25 лютого 2025 року місто Галич Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергель М. Р. розглянув справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124, частиною п'ятою статті 126, частиною третьою статті 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 від 20.11.2020.
установив
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 28.01.2025 серії ЕПР1 № 232827 ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, за наступних викладених у протоколі обставин.
28.01.2025 о 18:23 на 360 км автодороги Н-09 Мукачево-Львів, між населеними пунктами с. Насташине та м. Бурштин, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ГАЗ, н. з. НОМЕР_2 , не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив з'їзд у кювет. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Такими діями вчинив порушення п.п. 12.1, 2.3 «б» ПДР. Відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Свідки чи потерпілі не залучались.
Розгляд справи призначено на 11.02.2025. Виклик особи не здійснювався через відсутність марок для здійснення поштового відправлення. Проте, 11.02.2025 у приміщенні суду ОСОБА_1 під особистий підпис доведено про відкладення розгляду справи на 25.02.2025 о 10:00.
25.02.2025 ОСОБА_1 не з'явився. Заяви про відкладення розгляду справи не надіслав, причин неявки не повідомив.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП справу може бути розглянуто за відсутності особи лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Правопорушення, передбачені статтею 124, частиною п'ятою статті 126, частиною третьою статті 130 КУпАП не входить до переліку справ, передбачених частиною 2 статті 268 КУпАП, розгляд яких необхідно проводити з обов'язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тому, враховуючи неявку ОСОБА_1 без поважної причини у судове засідання, а також те, що є дані про своєчасне сповіщення його про місце і час розгляду справи і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, суддя вважає за можливе справу розглядати без його участі.
Надаючи правову оцінку наявним у справі матеріалам, суддя виходить з такого.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення має бути чітко зазначено, які конкретно дії вчинила особа, чим допустила адміністративне правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не знайшла свого підтвердження і він не може бути притягнений до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі необхідно закрити, з наступних підстав.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Структура складу адміністративного правопорушення містить: об'єкт правопорушення - суспільні відносини в тій чи іншій сфері, на нормальний розвиток яких посягає правопорушення; об'єктивну сторону - конкретні дії, що виразилися в порушені встановлених правил; суб'єкт правопорушення - конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку; суб'єктивну сторону складу - ставлення особи до вчиненого нею діяння, тобто вину у формі умислу чи необережності.
Усі перераховані ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.
Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, настає, якщо учасники дорожнього руху порушили правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад), тобто настання реальних наслідків у вигляді ушкодження певних об'єктів. Умовою настання адміністративної, а не іншого виду юридичної відповідальності, є наявний причинний зв'язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.
Згідно з положеннями пункту 2.3 «б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
У пункті 12.1 ПДР України визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Відповідно до пункту 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин.
При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушень Правил дорожнього руху.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 28.01.2025 серії ЕПР1 № 232827 ОСОБА_1 порушив ПДР України, у результаті чого матеріальних збитків зазнав лише автомобіль, яким керувала особа. Це ж підтверджується схемою місця ДТП, долученою до протоколу.
Крім того, як зазначено у протоколі, потерпілі внаслідок ДТП відсутні.
Своєю чергою будь-яких даних про пошкодження інших транспортних засобів, вантажів, автомобільної дороги, вулиці, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, яке належить третім особам, протокол не містить.
При цьому у протоколі не зазначено особу потерпілого, не встановлено, кому завдано матеріальні збитки унаслідок порушення ОСОБА_1 ПДР України, зокрема відсутні такі дані в схемі місця ДТП.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження і на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
ЄСПЛ наголошує, що у разі самостійного визначення кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладену практику ЄСПЛ суддя під час розгляду справ про адміністративні правопорушення позбавлений можливості самостійно уточнювати (здійснювати) кваліфікацію діяння особи, стосовно якої розглядається справа, збирати дані про спричинення шкоди третім особам внаслідок вчинення ДТП.
Так само, надсилання протоколу про адміністративне правопорушення до органу (посадової особи), який його склав, для забезпечення дооформлення цього джерела доказів, усунення виявлених недоліків, які перешкоджають притягнути особу до адміністративної відповідальності, однозначно становитиме порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у цьому випадку суддя буде діяти не як безсторонній і незалежний суб'єкт розгляду справи, а неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення від 28.01.2025 серії ЕПР1 № 232827, який за своєю суттю є обвинувальним актом компетентного органу, не визнаю його належним доказом для використання у процесі доказування винуватості ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП, оскільки у ньому не описані обставини, які вказують на об'єкт правопорушення, зазначеного у статті 124 КУпАП, за якою кваліфіковано відповідні діяння особи, не визначено потерпілу особу.
Суддя звертає увагу на те, що межі розгляду справи про адміністративне правопорушення визначаються даними, які зазначені органом обвинувачення саме у протоколі про адміністративне правопорушення.
Внаслідок порушення ПДР України ОСОБА_1 пошкодив лише транспортний засіб, яким керував, та не допустив пошкоджень інших об'єктів, передбачених статтею 124 КУпАП, зокрема транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Таким чином, оскільки допущене ОСОБА_1 порушення не посягнуло на суспільні відносини у сфері власності, які є обов'язковим об'єктом адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП, та не настали наслідки, передбачені цією статтею КУпАП, то відсутній і сам об'єкт складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи, відсутність даних, які б вказували на те, що ОСОБА_1 своїми діями завдав матеріальної шкоди майну третіх осіб, державі, територіальній громаді, потерпілі у протоколі не вказані, суддя не вбачає в діях останнього події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.
Окремо звертаю увагу на те, що саме працівник поліції не виконав обов'язок, покладений на нього частиною 2 статті 251, статтями 254, 256, КУпАП, щодо складання протоколу, а, за своєю суттю, формулювання обвинувачення, збирання та надання суду належних і допустимих доказів наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП необхідно закрити за відсутністю доказів наявності у діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення.
Обвинувачення за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 28.01.2025 серії ЕПР1 № 232844 ОСОБА_1 вчинив керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння і є особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, відповідно до наступних викладених у протоколі обставин.
28.01.2025 о 18:23 на 360 км автодороги Н-09 Мукачево-Львів, між населеними пунктами с. Насташине та м. Бурштин, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ГАЗ, н. з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законодавством порядку проводився із застосуванням спеціального технічного приладу «Алкофор 507». Відповідно до тесту 00048, проведеного 28.01.2025 о 19:23, водій дійсно керував ТЗ у стані алкогольного сп'яніння (результат огляду позитивний 3,15). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи і надавши їм правову оцінку, вважаю, що належними і допустимими доказами у справі не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП, у зв'язку з наступним.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з частиною 1 статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки (ч. 2 ст. 130 КУпАП).
Частиною третьою статті 130 КУпАП установлено, що дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.
На підтвердження висунутого особі обвинувачення за ч. 3 ст. 130 КУпАП до матеріалів справи долучено і суддею досліджено:
- протокол про адміністративне правопорушення від 28.01.2025 серії ЕПР1 № 232844;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з показником 3,15 та підписом особи про згоду з результатом;
- направлення на огляд, відповідно до змісту якого огляд не проводився;
- квитанція за результатами проведеного тесту спеціальним технічним пристроєм «Алкофор 507» з показником 3,15; місце проведення тесту - м. Бурштин, вул. Шухевича;
- свідоцтво про повірку засобу «Алкофор 507»;
- рапорт працівника поліції;
- відеозаписи працівників поліції, з яких суддя установив наступне.
Запис здійснюється 28.01.2025 о 18:59. У автомобілі швидкої медичної допомоги перебуває ОСОБА_1 , де йому надають першу медичну допомогу. Автомобіль ГАЗ, н.з. НОМЕР_2 , перебуває у кюветі. На запитання працівників поліції ОСОБА_1 підтверджує, що вживав алкогольні напої. Також, особа відмовляється продувати спеціальний технічний пристрій на визначення стану алкогольного сп'яніння. Проте, працівники поліції наполягають на проходженні особою огляду, кажуть, що треба «дути». Після кількох невдалих спроб пройти обстеження на місці зупинки транспортного засобу, оскільки, ОСОБА_1 , очевидно, не дотримується інструктажу працівника поліції щодо порядку проходження огляду, вирішили їхати до медичного закладу. Надалі здійснено фіксацію перебування у медичному закладі, де особу повторно оглядає черговий лікар. При цьому ОСОБА_1 стверджує, що за кермом не їхав, а коли приїхав, то автомобіль, який йому належить, уже був у кюветі. У лікарні ОСОБА_1 повторно відмовляється пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. Після наполегливих переконань зі сторони працівників поліції ОСОБА_1 погоджується пройти огляд. Надалі працівники поліції проводять огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у приміщенні медичного закладу за допомогою наявного у них спеціального технічного засобі. Після багаторазового продуву приладу показник - 3,15 проміле. На відео відсутні дані про роз'яснення прав та обов'язків особи.
Надавши оцінку дослідженим доказам, суддя виходить з такого.
Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура проведення огляду водіїв на виявлення стану сп'яніння закріплена у Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), затвердженої спільним наказом Міністерства Внутрішніх Справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858.
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно з п. 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Водночас відповідно до пункту 16 Розділу ІІІ Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду.
Таким чином, законодавством передбачено два можливі способи огляду особи на стан сп'яніння: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або лікарем закладу охорони здоров'я з оформленням відповідного висновку.
У цьому випадку суддя установив грубе порушення працівниками поліції визначеного статтею 266 КУпАП порядку проведення огляду особи, що відповідно до частини п'ятої цієї статті визначає недійсність результатів такого огляду. Зокрема, порушення порядку полягає у тому, що працівники поліції здійснили огляд особи самостійно у медичному закладі за допомогою власного спеціального технічного засобу.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Таким чином, згідно з Конституцією України та рішеннями Європейського суду з прав людини винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумними сумнівами. Усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Отже, суд зобов'язаний дослідити усі докази з точки зору їх допустимості і належності.
Чинний КУпАП не визначає поняття допустимості та належності доказів, проте відповідно до статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим кодексом (ст. 86 КПК України).
Таким чином, особа не може бути притягнута до відповідальності на підставі неналежних доказів, а наявні докази повинні виключати будь-які розумні сумніви щодо винуватості особи.
Докази перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, отримані за результатами проведеного поліцейськими в медичному закладі огляду, визнаю недопустимими у цій справі.
Підсумовуючи, за відсутності допустимих (отриманих у встановленому законодавством порядку) доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, доходжу висновку про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 за частиною 3 статті 130 КУпАП за відсутністю доказів наявності у діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення.
Обвинувачення за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 28.01.2025 серії ЕПР1 № 232840 ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив керування транспортним засобом, хоч був особою, позбавленою права керування транспортними засобами, за наступних викладених у протоколі обставин.
28.01.2025 о 18:23 на 360 км автодороги Н-09 Мукачево-Львів, між населеними пунктами с. Насташине та м. Бурштин, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ГАЗ, н. з. НОМЕР_2 , без права керування транспортними засобами, а саме був позбавлений права керування Галицьким районним судом, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Розглянувши указаний протокол, суддя виходить з наступного.
Згідно з приписами частин четвертої та п'ятої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
До протоколу про адміністративне правопорушення від 28.01.2025 серії ЕПР1 № 232840 долучено витяги з «Адмінпрактики» Національної поліції, згідно з даними яких ОСОБА_1 у лютому, березні та липні 2024 року притягувався до відповідальності за різними частинами статті 130 КУпАП.
Своєю чергою будь-яких даних, що вказують на вчинення ОСОБА_1 протягом останнього року адміністративних правопорушень, передбачених саме частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП, матеріали справ не містять.
У судді відсутні повноваження самостійно збирати докази чи надсилати протокол на доопрацювання органу поліції.
При цьому факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 28.01.2025 підтверджено зібраними матеріалами адміністративних справ у їх сукупності, зокрема відеозаписами, на яких відображено надання особі першої медичної допомоги після ДТП.
Тоді як наявність у ОСОБА_1 статусу особи, позбавленої права керування транспортними засобами, підтверджено даними про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема востаннє у липні 2024 року за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, суддя констатує відсутність доказів повторного протягом року вчинення однорідного правопорушення, передбаченого статтею 126 КУпАП.
Відповідно до частини третьої статті 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Ураховуючи кримінально-караний характер КУпАП, про що неодноразово у своїх рішеннях вказував ЄСПЛ, суддя вважає за можливе вийти за межі висунутого поліцейськими у протоколі обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації адміністративного правопорушення, оскільки це покращує становище ОСОБА_1 .
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів суддя встановив, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 4 ст. 126 КУпАП, яке полягало у вчиненні керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Отже, доходжу висновку про наявність підстав для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у межах санкції ч. 4 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу і це буде справедливе стягнення, достатнє для досягнення його мети, виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також для запобігання вчинення нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1січня 2024 року у розмірі 3028,0 грн.
Керуючись статтями 36, 124, 126, 130, 251, 266, 283, 284, 285 КУпАП, суддя
постановив
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп.
Закрити провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124, частиною третьою статті 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до змісту статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її прийняття.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ