Справа № 192/448/25
Провадження № 1-кс/192/69/25
Ухвала
Іменем України
"25" лютого 2025 р. слідчий суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , по внесеному 22 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальному провадженню №12025047160000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, про арешт майна,
за участю учасників провадження:
власника майна - ОСОБА_4 ,
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на транспортний засіб марки FIAT моделі DUCATO, номерний знак НОМЕР_1 та ключі від транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_4 , шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження.
Прокурор зазначив, що 21 лютого 2025 року до СД відділення поліції №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що 21 лютого 2025 року приблизно о 15 год. 00 хв. співробітниками УПП в Дніпропетровській області поблизу буд. №5 по вул. Запорізьке шосе в с. Братьске, Дніпровського району, Дніпропетровської області було зупинено автомобіль марки FIAT моделі DUCATO, номерний знак НОМЕР_1 білого кольору під керуванням водія ОСОБА_4 та під час огляду транспортного засобу було виявлено поруч з переднім правим пасажирським сидінням автомобіля відсутність позначок з ідентифікаційним номером кузова, що викликало підозру в можливому знищені ідентифікаційного номеру кузова транспортного засобу.
За вказаним фактом розпочато кримінальне провадження №12025047160000029 від 22 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Тому просив з метою збереження речових доказів, накласти арешт на транспортний засіб марки FIAT моделі DUCATO, номерний знак НОМЕР_1 та ключі від транспортного засобу.
Власник майна в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив в задоволенні його відмовити, оскільки дане клопотання не обґрунтовано, прокурором не доведено обставин, які свідчать про можливість та загрозу приховування, перетворення, зміну, відчуження, знищення транспортного засобу, також зазначив, що накладення арешту на майно несе негативні наслідки для господарської діяльності товариства (орендаря) майна, що неодмінно буде виражено у затримках та несвоєчасній поставці лікарських засобів та медичних виробів. Окрім цього зазначив, що він має незадовільний стан здоров'я, має на утриманні неповнолітню дитину і потребує постійного використання транспортного засобу для забезпечення належних умов свого життя.
В судове засідання прокурор, який про час та місце розгляду клопотання про арешт майна був повідомлений належним чином, не з'явився, причини неявки слідчому судді не повідомив, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України його неявка не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.
Вислухавши власника майна, ознайомившись з клопотаннями, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Пунктом 2 вказаної частини передбачено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Прокурором в якості мети накладання арешту на майно було зазначено - збереження речових доказів по справі, а саме транспортного засобу марки FIAT моделі DUCATO, номерний знак НОМЕР_1 та ключів від транспортного засобу, з метою забезпечення кримінального провадження, а саме запобігти можливості їх знищення або пошкодження.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Слідчим суддею встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025047160000029 від 22 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 290 КК України, а саме знищення ідентифікаційного номеру кузову транспортного засобу, внесено відомості (а. с. 5).
З клопотання та матеріалів кримінального провадження, вбачається, що під час огляду місця події 21 лютого 2025 року працівником поліції було вилучено транспортний засіб марки FIAT моделі DUCATO, номерний знак НОМЕР_1 та ключі від транспортного засобу (а. с. 11-17).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 11 квітня 2017 року ОСОБА_4 є власником транспортного засобу марки FIAT моделі DUCATO, номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 18).
Відповідно до договору оренди транспортного засобу від 12 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-УКРАЇНА» орендує у ОСОБА_4 транспортний засіб марки FIAT моделі DUCATO, номерний знак НОМЕР_1 .
Враховуючи те, що вилучене майно може містити на собі сліди кримінального правопорушення, оскільки має сліди знищення ідентифікаційного номеру кузову, а також містить інші відомості, які необхідні для доказування кримінального правопорушення, тому дане майно відповідає критеріям передбаченим ст. 98 КПК України і тому є речовим доказом по справі, у зв'язку з чим є підстави для його арешту.
Постановою дізнавача від 22 лютого 2025 року транспортний засіб марки FIAT моделі DUCATO, номерний знак НОМЕР_1 та ключі від транспортного засобу приєднано до кримінального провадження №12025047160000029, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 лютого 2025 року, як речові докази (а. с. 19-20).
Частиною 2 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
31 ) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Оцінивши досліджені докази в сукупності, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт того, що тимчасове вилучене у ОСОБА_4 21 лютого 2025 року майно є речовими доказами по даному кримінальному провадженню і тому доводи прокурора про необхідність арешту вказаного майна з метою збереження речових доказів є обґрунтованими, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню, а доводи ОСОБА_4 в частині необґрунтованості клопотання відхиленню.
Визначаючи спосіб арешту майна, слідчий суддя вважає, що оскільки арешт накладається з метою збереження речових доказів, тому визначений прокурором спосіб арешту майна, а саме позбавлення права користування та розпорядженням майном є обґрунтованим, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає, що слід накласти арешт на тимчасове вилучене майно ОСОБА_4 шляхом заборони користування, розпорядження майна.
Слідчий суддею при визначенні способу арешту майна враховано доводи власника майна, що транспортний засіб ним використовується для забезпечення належних умов його життя, а також, що транспортний засіб орендується ТОВ «ДОЛФІ-УКРАЇНА» для провадження господарської діяльності, але слідчий суддя вважає, що мета арешту майна щодо забезпечення збереження доказів, може бути досягнута лише шляхом заборони користування, розпорядження вказаним майном.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 98, 170, 171-173, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , по внесеному 22 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальному провадженню №12025047160000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на транспортний засіб марки FIAT моделі DUCATO, номерний знак НОМЕР_1 та ключі від транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_4 .
Заборонити власнику та користувачам розпорядження та користування транспортним засобом марки FIAT моделі DUCATO, номерний знак НОМЕР_1 та ключами від транспортного засобу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали для виконання направити прокурору Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , заінтересованих осіб проінформувати про накладення арешту, шляхом направлення копії даної ухвали слідчого судді.
Слідчий суддя ОСОБА_1