Справа № 192/264/25
Провадження № 1-в/192/129/25
Ухвала
Іменем України
18 лютого 2025 року
Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,
представника установи виконання покарань - ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області клопотання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час відбуває покарання у Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)», про застосування Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», засудженого
02.06.2023 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі;
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, у якому посилається на те, що 09 серпня 2024 року набрав чинності закон про декриміналізацію дрібних крадіжок, а саме Закон № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Вважає, що незаконно вимушений відбувати покарання за вироком суду від 02 червня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, справа № 175/2039/23. 29 березня 2023 року за ч. 4 ст. 185 завдав шкоду у розмірі 2450 грн, а 11 квітня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України - у розмірі 7524 грн. Таким перше кримінальне провадження від 29.03.2023 підлягає декриміналізації, просить пом'якшити покарання або негайно звільнити його від подальшого відбування покарання. Вважає вирок суду незаконним.
Начальник установи виконання покарань подав заяву, за змістом якої просить здійснювати розгляд без його участі.
У судовому засіданні ОСОБА_3 клопотання підтримав.
Прокурор вважав, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від покарання за епізодом крадіжки майна 29 березня 2023 року.
Представник установи покарань просив ухвалити рішення на розсуд суду.
Заслухавши засудженого, представника установи виконання покарань та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
09.08.2024 набрав чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким, зокрема були внесені зміни до ст. 51 КУпАП.
Статтею 51 КУпАП у редакції Закону від 18.07.2024 № 3886-ІХ встановлена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
За змістом п.п. 169.1.1 п.169.1 ст. 169 розділу IV ПК України сума податкової пільги дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Судом встановлено, що 02 червня 2023 року ОСОБА_3 був засуджений Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Згідно з цим вироком ОСОБА_3 вчинив крадіжку майна 29 березня 2023 року на суму 2450 грн, 11 квітня 2023 року - на суму 7524 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць встановлений у розмірі 2684 гривня, отже сума податкової пільги складає 1342 грн, а 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з огляду на податкову соціальну пільгу 2684 грн (1342 грн х 2).
Тобто, вартість викраденого ОСОБА_3 майна 11 квітня 2023 року, була більшою 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому він не підлягає звільненню від призначеного покарання за вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки у даному разі на нього не поширюється дія Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ, яким частково декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Натомість, вартість майна, викраденого ОСОБА_3 29 березня 2023 року, була меншою, ніж 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому у цьому випадку на нього поширюється дія Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ, яким частково декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_3 вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2023 року був засуджений за діяння, караність якого законом усунена, а саме крадіжку 29 березня 2023 року на суму 2450 грн, тобто суму, яка не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то суд доходить висновку, що заяву засудженого потрібно задовольнити частково та звільнити його від покарання, призначеного цим вироком за вказане кримінальне правопорушення.
Суд також звертає увагу, що санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. Тобто, ОСОБА_3 було призначене найменше покарання, передбачене законом.
Керуючись ст.ст. 5, 74 КК України, ст. 539 КПК України,
постановив:
Клопотання ОСОБА_3 задовольнити частково.
Негайно звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом крадіжки майна 29 березня 2023 року на суму 2450,00 грн, у зв'язку з усуненням караності діяння.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим з моменту вручення йому її копії.
Суддя ОСОБА_1