65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"24" лютого 2025 р. Справа № 916/564/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про видачу судового наказу за вх. № 582/25 від 18.02.2025
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Захід» (65033, м. Одеса, провул. 3-Аеропортівський, буд. 4; код ЄДРПОУ 43003887)
про стягнення 2779, 55 грн.
Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» звернулося із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 18.02.2025 (вх. № 582/25 від 18.02.2025), про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Захід»» заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 2779, 55 грн та витрат зі сплати судового збору в розмірі 242, 24 грн.
До заяви про видачу судового наказу заявник додав: платіжну інструкцію № 0010171454 від 09.09.2024; довіреність № 0396/24 від 18.09.2024; відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; заяву до угоди про надання послуг мобільного зв'язку № 295422737981 від 15.04.2021 до договору про надання телекомунікаційних послуг № 295422737981 від 15.04.2021; додаток до заяви до угоди про надання послуг мобільного зв'язку № 295422737981 від 15.04.2021 до договору про надання телекомунікаційних послуг № 295422737981 від 15.04.2021; договір від 14.05.2021 № 295422737981 про надання телекомунікаційних послуг; угоду № GSM-29542273798 про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку до договору № 295422737981 від 15.04.2021; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; витяг № 1915524500232 з реєстру платників податку на додану вартість; звіт з історії платежу; претензію від 26.09.2022; розрахунок (додаток до претензії № С 295422737981/09); рахунки за надані послуги Приватним акціонерним товариством «ВФ Україна»; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; статут Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (нова редакція).
Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тобто, норми Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник/стягувач, крім іншого, має надати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових вимог.
Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (стягувачем).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно зі ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, в якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
Ч. 2 ст. 150 ГПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору та інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається зі змісту поданої заяви заявником пред'явлено вимогу про стягнення з боржника заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 2779, 55 грн.
При цьому, заявник посилається на:
договір про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680537 від 12.05.2021 на номер 380952950116, дія якого припинена з 27.08.2022;
договір про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680538 від 12.05.2021 на номер 380952950142, дія якого припинена з 27.08.2022;
договір про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680539 від 12.05.2021 на номер 380952950181, дія якого припинена з 27.08.2022;
договір про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680540 від 12.05.2021 на номер 380952950238, дія якого припинена з 27.08.2022;
договір про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680541 від 12.05.2021 на номер 380952950188, дія якого припинена з 27.08.2022;
договір про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680542 від 12.05.2021 на номер 380952950272, дія якого припинена з 27.08.2022;
договір про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680543 від 12.05.2021 на номер 380952950286, дія якого припинена з 27.08.2022;
договір про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680544 від 12.05.2021 на номер 380952950291, дія якого припинена з 27.08.2022;
договір про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680545 від 12.05.2021 на номер 380952950301, дія якого припинена з 27.08.2022;
договір про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680546 від 12.05.2021 на номер 380952950490, дія якого припинена з 27.08.2022;
договір про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680547 від 12.05.2021 на номер 380952950538, дія якого припинена з 27.08.2022;
договір про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680548 від 12.05.2021 на номер 380952950619, дія якого припинена з 27.08.2022.
На підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, останнім надано копії: заяви до угоди про надання послуг мобільного зв'язку № 295422737981 від 15.04.2021 до договору про надання телекомунікаційних послуг № 295422737981 від 15.04.2021; додатку до заяви до угоди про надання послуг мобільного зв'язку № 295422737981 від 15.04.2021 до договору про надання телекомунікаційних послуг № 295422737981 від 15.04.2021; договору від 14.05.2021 № 295422737981 про надання телекомунікаційних послуг; угоди № GSM-29542273798 про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку до договору № 295422737981 від 15.04.2021.
Судом встановлено, що звертаючись із заявою про видачу судового наказу заявник не надав вищезазначені договори про надання послуг мобільного зв'язку від 12.05.2021.
Суд наголошує, що при зверненні із заявою про видачу судового наказу заявник повинен надати документи, які підтверджують як наявність заборгованості (період виникнення, розмір, настання строку виконання зобов'язання), так і безспірність його вимог до боржника.
При цьому, безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки останній має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати будь-якого сумніву у відсутності спору про право та належності заявнику права вимоги до боржника. Вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнів ані момент настання права вимоги, ані сума грошових коштів, ані те, що вимоги пред'явлені відповідно до умов договору.
Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, без розгляду справи по суті на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують безспірність таких вимог. З цією метою, суд має перевірити наявність обставин щодо факту виникнення, розміру заборгованості та настання строку виконання боржником зобов'язання.
Вищенаведене у сукупності свідчить про відсутність належних доказів на підтвердження наявності у боржника заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у визначеному заявником розмірі 2779, 55 грн, а отже, вказує і про можливість існування спору між сторонами з даного питання.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до п. п. 2-1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу встановлюється у розмірі 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 грн.
Таким чином, за подання заяви про видачу судового наказу має бути сплачений судовий збір в розмірі 302, 80 грн.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Приймаючи до уваги, що заява про видачу судового наказу сформована в системі «Електронний суд», розмір судового збору повинен складати 242, 24 грн.
До заяви про видачу судового наказу заявником додано платіжну інструкцію № 0010171454 від 09.09.2024 про сплату судового збору в сумі 242, 24 грн.
Ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Так, судом за допомогою автоматизованої системи документообігу Господарського суду Одеської області «Діловодство спеціалізованого суду» було здійснено перевірку зарахування сплачених заявником коштів на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України та встановлено, що судовий збір, сплачений згідно платіжної інструкції № 0010171454 від 09.09.2024 на суму 242, 24 грн, вже зараховано при зверненні до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу у справі № 916/5619/24.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.12.2024 (суддя - Волков Р.В.) у справі № 916/5619/24 відмовлено Приватному акціонерному товариству "ВФ Україна" у задоволенні заяви про видачу судового наказу за вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕНДІ-ЗАХІД» 2 779,55 грн заборгованості за Договором про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680537 від 12.05.2021, Договором про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680538 від 12.05.2021, Договором про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680539 від 12.05.2021, Договором про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680540 від 12.05.2021, Договором про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680541 від 12.05.2021, Договором про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680542 від 12.05.2021, Договором про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680543 від 12.05.2021, Договором про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680544 від 12.05.2021, Договором про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680545 від 12.05.2021, Договором про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680546 від 12.05.2021, Договором про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680547 від 12.05.2021, Договором про надання послуг мобільного зв'язку № 395426680548 від 12.05.2021.
Згідно з ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Таким чином, вказана норма, що є імперативною, не передбачає можливості зарахування судом раніше сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу судового збору до суми судового збору, встановленої для подання нової заяви про видачу судового наказу, а лише до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Отже, оскільки кожна заява про видачу судового наказу є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, суд не приймає платіжну інструкцію № 0010171454 від 09.09.2024 на суму 242, 24 грн, як належний доказ сплати судового збору за подання Приватним акціонерним товариством «ВФ Україна» заяви про видачу судового наказу за вх. № 582/25 від 18.02.2025.
Таким чином, всупереч вимог п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України Приватним акціонерним товариством «ВФ Україна» до заяви про видачу судового наказу не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст. 150 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За таких обставин, зважаючи на те, що заявником не надано належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано заявлену грошову вимогу, та не доведено виникнення права вимоги до боржника у заявленому розмірі та їх безспірність, а також не додано документу, що підтверджує сплату судового збору, суд дійшов висновку про відмову Приватному акціонерному товариству «ВФ Україна» у задоволенні заяви, сформованої в системі «Електронний суд» 18.02.2025 (вх. № 582/25 від 18.02.2025), про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Захід»» заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 2779, 55 грн та витрат зі сплати судового збору в розмірі 242, 24 грн на підставі п. 1 ч.1 ст. 152 ГПК України.
Роз'яснити заявнику, що згідно положень ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав передбачених, зокрема пунктом 1 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. ст. 147, 148, 150-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Приватному акціонерному товариству «ВФ Україна» у задоволенні заяви, сформованої в системі «Електронний суд» 18.02.2025 (вх. № 582/25 від 18.02.2025), про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Захід»» заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 2779, 55 грн та витрат зі сплати судового збору в розмірі 242, 24 грн.
Ухвала набирає законної сили 24.02.2025 у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів відповідно до ст. ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.О. Мусієнко