"18" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4497/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Христенко А.О.
розглянувши справу за позовом: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65074)
до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 7502,59 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 7502,59 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності від 06.09.2018 № ТС-1116/18 в частині внесення плати у розмірі та у строки, визначені договором.
18.02.2025 позивачем були подані суду додаткові пояснення щодо проведеного розрахунку, в яких останній, зокрема, пояснив, що з 01 січня 2023 року розрахунок плати по договору був проведений відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.12.2022 № 338 «Про встановлення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, для розташування тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі та коригувальних коефіцієнтів для розміщення тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі». Окрім цього, позивач повідомив суду про допущені ним помилки у здійснених розрахунках.
Також, 18.02.2025 позивачем було подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка була не прийнята до розгляду судом згідно з ч. 2 ст. 252, п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України з підстав подання її після початку розгляду справи по суті, про що у судовому засіданні 18.02.2025 було постановлено відповідну протокольну ухвалу.
У судове засідання для розгляду справи по суті представник позивача не з'явився, водночас, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у засідання суду не з'явився, відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2024 позовну заяву Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради було залишено без руху із встановленням позивачу п'ятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.
Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 23.10.2024 позовну заяву Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4497/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку з тим, що під час дослідження матеріалів справи у суду виникла необхідність в отриманні пояснень щодо здійсненого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум, ухвалою суду від 15.01.2025 розгляд справи № 916/4497/24 було призначено у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31 січня 2025 року о 10:40. У цій ухвалі також зобов'язано позивача надати суду: 1) письмові пояснення з розрахунком суми основного боргу по кожному місяцю окремо, зокрема, пояснити суду, який тариф позивач застосовує у кожному місяці спірного періоду з вказанням підстав для застосування відповідного тарифу; 2) письмові пояснення щодо нарахування сум інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, зокрема пояснити, за прострочення оплати по яким місяцям здійснені відповідні нарахування з вказанням дати початку прострочення по кожному місяцю; 3) надати пояснення щодо складових заявленої до стягнення у прохальній частині позову суми - 7502,59 грн, з вказанням окремо сум, які позивач заявляє до стягнення з відповідача.
31.01.2025 судом було задоволено клопотання та оголошено перерву у судовому засіданні до 18 лютого 2025 року о 12:00, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.
У судовому засіданні 18.02.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частині рішення.
Обставини справи
06.09.2018 за заявою відповідача (а.с. 10, т.1) між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (далі - уповноважений орган) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - користувач) був укладений договір на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності № 116/18 (а.с. 12-13, т.1), згідно з п. 2.1. якого уповноважений орган надає користувачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС), загальною площею 7,80 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси або інших об'єктах, шо перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.
Відповідно до п. 2.2., 2.3. договору підставою для розміщення ТС в межах м. Одеси за цим договором є паспорт прив'язки, який с невід'ємною частиною цього договору. Розташування ТС здійснюється згідно комплексної схеми розміщення ТС у випадку її наявності та визначається відповідно до виданого паспорту прив'язки ТС. Розрахунок плати за користування місцем для розташування ТС та адреса їх розміщення визначаються у відповідних додатках до цього договору.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що уповноважений орган має право, зокрема, в односторонньому порядку розірвати цей договір у тому числі, у випадку: якщо паспорт прив'язки анульовано; несплати коштів, передбачених розділом 5 цього договору, протягом двох та більше місяців поспіль.
Згідно з п. 5.1.-5.3. договору плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору. Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на зазначений у ньому договорі банківський рахунок. У разі нерозміщення ТС через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування ТС, плата не нараховується, про що користувач завчасно повідомляє уповноважений орган. При цьому витрати, пов'язані з демонтажем та встановленням ТС, здійснюються за рахунок користувача.
Відповідно до п. 6.2. договору у випадку прострочення платежів, передбачених п. 5.1, 5.2. цього договору, користувач сплачує пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
За змістом п. 7.1., 7.3, 7.4. договору сторони погодилися, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дія непереборної сили, що не залежить від волі сторін), що роблять неможливим виконання сторонами передбачених даним договором зобов'язань, а також пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи сезонних природних явищ, Сторони звільняються від відповідальності за несвоєчасне, повне або часткове невиконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин та приймають зобов'язання виконати свої зобов'язання після подолання перешкод у строк, який продовжується на період вказаних обставин. Сторона, яка не в змозі виконати свої зобов'язання за договором в силу причин, зазначених у п. 7.1 цього договору, протягом 20 (двадцяти) діб інформує іншу сторону про наявність, виникнення і припинення дії форс-мажорних обставин з обов'язковим офіційним підтвердженням, виданим Торгово- промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це державним органом. У випадку, якщо дія зазначених обставин триває більше 2 (двох) календарних місяців, кожна зі сторін має право на розірвання даного договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона сповістить про це іншу сторону не пізніше, ніж за 20 (двадцять) днів до розірвання.
Відповідно до п. 8.3. договору він діє з 23.08.2018 до 22.08.2021.
За змістом п. 8.7. договору договір достроково припиняє свою дію: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду; у випадку припинення однієї зі сторін без правонаступництва; у випадку розірвання договору уповноваженим органом у односторонньому порядку.
Далі, на підставі заяви відповідача (а.с. 11, т.1), строк дії договору було продовжено до 22.08.2023, про що у п. 8.3. договору міститься відповідна відмітка.
Додатками до договору є паспорт прив'язки (а.с. 14, т.1), яким тип ТС визначений як стаціонарна тимчасова споруда, площею 7,80 кв.м. та розмір плати за користування місцем для розташування тимчасової споруди (а.с. 15, т.1), яким погоджена плата на місяць за договором у розмірі 273,00 грн.
Водночас, як пояснив позивач та вказані відомості розміщені у відкритому доступі (https://omr.gov.ua/ua/acts/committee/196377/), рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.12.2022 № 338 «Про встановлення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, для розташування тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі та коригувальних коефіцієнтів для розміщення тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі» установлено розмір плати за розташування стаціонарних тимчасових споруд, площею до 25 кв.м., у розмірі 70,00 грн за 1 кв.м. на місяць. Коефіцієнт за зоною розміщення встановлений - 1,2. Відповідачем вказані відомості не заперечені.
14.03.2023 позивач звернувся до відповідача з листом за № 02-02-02/6 (а.с. 18-19, т.1), в якому наголосив про необхідність погашення заборгованості за договором.
Листом від 23.05.2023 № 02-01-03/67 (а.с. 17, т.1) позивач повідомив відповідача про розірвання договору від 06.09.2018 № ТС-1116/18 з 22.05.2023.
Відповідно до листа позивача від 22.05.2023 № 0113/651/в, адресованого Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (а.с. 16, т.1), було направлено висновок про підтвердження можливості анулювання паспорту прив'язки від 30.08.2018 № 01-08/1147, виданого відповідачу, у зв'язку з розірванням договору в односторонньому порядку.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплачував орендну плату за договором, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 7502,59 грн. Відповідно до розрахунку позивача, наведеного у позовній заяві, основний борг за договором становить 5256,74 грн, а в іншій частині заявлена до стягнення сума складається з сум нарахованих позивачем пені (1290,41 грн), 3% річних (295,54 грн) та інфляційних втрат (668,02 грн). Згідно з поданими позивачем разом з позовом розрахунками, період нарахувань позивач визначив: пеню обмежено шестимісячним строком від дня прострочення виконання зобов'язання та за загальний період з 27.12.2020 по 27.11.2023; інфляційні втрати за загальний період січень 2021 року - липень 2024 року; 3% річних за загальний період з 31.01.2021 по 12.09.2024. При цьому позивачем не здійснені нарахування по зобов'язанням липня 2022 року.
Водночас, під час розгляду справи позивачем були подані суду письмові пояснення, в яких останній пояснив про допущені ним під час подання позову помилки у розрахунках 3% річних та інфляційних, долучивши до пояснень нові розрахунки, згідно з якими позивачем нараховано: основний борг, який рахується за період з 2020 року по 22.05.2023, в сумі 5256,74 грн; 3% та інфляційні втрати нараховуються по кожному місяцю окремо по зобов'язанням, за якими має місце прострочення з 27.05.2022 та в межах періоду по 17.02.2025. Після здійснення перерахунку позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка не прийнята судом до розгляду, про що у судовому засіданні 18.02.2024 було постановлено відповідну протокольну ухвалу.
При цьому, позивачем наданий розрахунок основного боргу, який станом на 22.05.2023, за розрахунком позивача, становить 5256,74 грн. У цьому розрахунку позивач вказав, що за відповідачем рахувалась заборгованість за 2020 рік у розмірі 239,23 грн та за 2021 рік у розмірі 290,97 грн, що відповідачем не спростовано. За період з січня 2022 року - 22 травня 2023 року позивачем нараховано суму плати за договором на загальну суму 6361,78 грн. Далі, за даними позивача, відповідачем з січня 2022 року по липень 2022 року було сплачено за договором кошти у загальному розмірі 1635,24 грн, натомість позивачем вказані лише місяці, в яких були проведені відповідні оплати, без зазначення дат цих платежів. Інших доказів, на підтвердження здійснення відповідачем оплат за договором, матеріали справи не містять.
Отже, з вищевказаного судом встановлено, що станом на час вирішення спору судом, заборгованість відповідача перед позивачем за договором на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності від 06.09.2018 № 116/18 становить 5256,74 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позиція суду
Під час розгляду справи судом встановлена обставина наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності від 06.09.2018 № 116/18 у розмірі 5256,74 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити. У зв'язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати цих коштів суперечить вищевказаним нормам права та умовам договору, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню, 3% та інфляційні нарахування.
Водночас, вирішуючи питання щодо нарахованих позивачем спірних сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з такого.
Так, з поданого позивачем розрахунку суми основного боргу вбачається, що відповідачем у спірному періоді було проведено часткову оплату, натомість, в матеріалах справи відсутні первинні документи на підтвердження цих обставин, а надані позивачем відомості містять посилання лише на місяці та рік, в яких такі оплати були проведені, без вказання дат платежів та відомостей про вказані відповідачем призначення платежів. Також, позивачем було повідомлено, що за відповідачем рахувалась заборгованість за 2020 рік та за 2021 рік, проте позивач не надав пояснень, яким чином ним були зараховані оплати відповідача, з урахуванням того, що у 2020 та 2021 роках відповідачем були здійснені часткові оплати, з огляду на розмір щомісячних платежів та визначених позивачем сум боргу за цей період.
В цей же час, позивачем були подані суду уточнюючі розрахунки, в яких позивач перерахував інфляційні втрати та 3% річних, проте судом не прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, а отже при вирішенні спору суд приймає кінцеві терміни нарахувань, які наведені у позовній заяві.
З урахуванням вищевикладеного суд виснує, що позивачем не доведено належним чином вірність визначеного ним періоду прострочення по зобов'язанням до квітня 2022 року, а тому здійснені позивачем нарахування за цей період є недоведеними. Також позивачем не враховані при визначенні початку нарахування положення 253 ЦК України. За цих обставин судом було проведено власний розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу по невиконаним (простроченим) зобов'язанням відповідача з квітня 2022 року, з урахуванням проведених оплат, посилання на які містяться у розрахунку позивача та у межах визначених останнім періодів у розрахунках, що долучені до позовної заяви.
Здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що доведеними позивачем сумами є: пеня - 1220,21 грн; 3% річних - 254,59 грн; інфляційні втрати - 539,34 грн.
Між цим, при вирішенні спору у справі суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, з аналізу змісту ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. 202-208 ГК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" зробила висновок, що у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до фізичної особи ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 5256,74 грн, пеню в сумі 1220,21 грн, 3% річних в сумі 254,59 грн та інфляційні втрати в сумі 539,34 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2934,48 грн.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65074, код ЄДРПОУ 25830731) борг в сумі 5256 грн 74 коп, пеню в сумі 1220 грн 21 коп, 3% річних в сумі 254 грн 59 коп, інфляційні втрати в сумі 539 грн 34 коп та судовий збір в сумі 2934 грн 48 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 24 лютого 2025 р.
Суддя Д.О. Бездоля