25 лютого 2025 року Справа № 915/1616/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452)
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «САДКО МИКОЛАЇВ» (54055, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 42а; ідентифікаційний код 40873346)
про: стягнення 141 057,66 грн,
Суть спору:
25.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 25.12.2024 (вх. № 16309/24) (з додатками), в якій просить суд:
1. Стягнути з ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «САДКО МИКОЛАЇВ» (54055, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 42а, код з ЄДРПОУ 40873346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 40121452) борг за Договором за поставлений природний газ у березні-квітні 2024 року у загальній сумі 141 057,66 грн., у тому числі:
- основний борг у сумі 113 915,78 грн.;
- три проценти річних у сумі 1 992,50 грн.;
- пеня 15 023,44 грн.;
- інфляційні втрати у сумі 10 125,94 грн.
2. Стягнути з ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «САДКО МИКОЛАЇВ» (54055, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 42а, код з ЄДРПОУ 40873346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 40121452) судові витрати, а саме: 2 422,4 грн. сплаченого судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії»; Інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від 02.03.2024; актів приймання передачі природного газу № 6078 від 31.03.2024, № 8203 від 30.04.2024; рахунків на оплату (природний газ) № 12874 від 11.04.2024, № 16032 від 10.05.2024; відомостей з офіційного сайту Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо архіву ціни ПОН для не побутових споживачів; адвокатського запиту № 119/4.2.1-44768-2024 від 09.09.2024, з відповіддю на нього № ТОВВИХ-24-14025 від 12.09.2024; Інформації щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XQ00014O99M003 в Реєстрі споживачів постачальників та Інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00014O99M003; застосування норм статей застосування норм ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», приписів п. 5 гл. 1 розділу І, п. 2 гл. 5, п.п. 2, 5 гл. 3 розділу IV, п. 2 гл. 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015 (з подальшими змінами), п. 1 розділу IV Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 (з подальшими змінами), норм ст.ст. 173-175, 193, 216, 218, 222, 230-232, 264-271 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 96, 202, 509, 525, 526, 549, 610-612, 625, 629, 655-697, 712, 714 Цивільного кодексу України; та мотивовані тим, що між, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, Постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «САДКО МИКОЛАЇВ» (далі - Відповідач, Боржник), укладено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 (далі - Договір). Позивачем, зобов'язання взяті на себе за Договором, виконано в повному обсязі та забезпечено з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи та за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті, безперервне постачання природного газу Відповідачу в порядку та на умовах, передбачених Договором. Відповідач, в порушення умов Договору, не забезпечив своєчасну та повну оплату вартості поставленого Позивачем природного газу згідно з умовами Договору та не здійснив оплату вартості спожитого за Договором природного газу, в результаті чого у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за спожитий природній газ за Договором.
Ухвалою суду від 27.12.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1616/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Так, копію ухвали було надіслано позивачу в його електронний кабінет в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету позивача 27.12.2024 о 19:35, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 у справі № 915/1615/24 позивач отримав 30.12.2024.
Відповідач копію вказаної ухвали отримав 06.01.2025, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0610219190207.
Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.
Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 27.12.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву. Копію вказаної ухвали відповідач отримав 06.01.2025.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 21.01.2025.2024 включно.
Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань по спірним правовідносинам суду не надав.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).
При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.2023 №793-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було визнано постачальником «останньої надії» без проведення конкурсу на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
У свою чергу, ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Крім того, згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Так, відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Судом також враховано, що за визначенням, наведеним у п. 5 гл. 1 розділу І Кодексу Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно з п. 5 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Оскільки згідно з інформаційною платформою Оператора ГРМ (як споживача природного газу) у Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «САДКО МИКОЛАЇВ» були відсутні постачальники природного газу на підставі укладеного договору (відповідач не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача Оператором ГРМ було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», тобто Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.
За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «САДКО МИКОЛАЇВ», зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XQ00014О99M003.
В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ00014О99M003 (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «САДКО МИКОЛАЇВ») був закріплений за постачальником «останньої надії» Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) у т.ч. у період з 07.03.2024 по 30.04.2024.
На підтвердження включення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «САДКО МИКОЛАЇВ» до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав, позивачем надано до матеріалів справи: лист Оператора ГТС № ТОВВИХ-24-14025 від 12.09.2024 та інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00014О99M003.
Отже, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «САДКО МИКОЛАЇВ» укладено Договір, як між постачальником «останньої надії» та споживачем, до такого договору застосовуються положення Цивільного кодексу України.
За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.
Відповідно до умов п. 2.1 цього Договору, постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
За змістом п. 3.1 Договору Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з п. 3.3 Договору, період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Відповідно до умов п. 4.2 Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
За умовами п. 4.3, 4.4 Договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Згідно з умовами пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 8.2 Договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому Договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.
За змістом п. 11.1 Договору, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.
У відповідності до п. 4.1 Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Тож ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (Архів ціни ПОН для непобутових споживачів), відповідна роздруківка надана позивачем до матеріалів справи.
Як уже було наведено, відповідно до умов пункту 4.3. Договору, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Порядок же здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Так, як вказує позивач, обсяг природного газу, використаний відповідачем у період з 07.03.2024 по 30.04.2024 та внесений в алокацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» як постачальника «останньої надії» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить:
- з 07.03.2024 по 31.03.2024 - 5,67245 тис. м. куб.;
- з 01.04.2024 по 30.04.2024 - 0,10853 тис. м. куб.
За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», на виконання умов договору позивачем направлялися на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу та акти приймання-передачі природного газу, а саме:
- рахунок на оплату (природний газ) № 12874 від 11 квітня 2024 р. (розрахунковий період: 1-31 березня 2024 року) на суму 111 676,51 грн та акт № 6078 від 31.03.2024 приймання-передачі природного газу на суму 111 676,51 грн;
- рахунок на оплату (природний газ) № 16032 від 10 травня 2024 р. (розрахунковий період: 1-30 квітня 2024 року) на суму 2239,27 грн та акт № 8203 від 30.04.2024 приймання-передачі природного газу на суму 2239,27 грн.
Відповідач, в свою чергу, не здійснював оплату вартості спожитого газу у рамках вище вказаного Договору. Таким чином, за даними позивача, у відповідача за період березень-квітень 2024 року сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 113 915,78 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 15 023,44 грн, три проценти річних в розмірі 1 992,50 грн, інфляційні втрати в розмірі 10 125,94 грн.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за поставлений природний газ, а також процентів річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії»;
- Інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від 02.03.2024;
- акти приймання передачі природного газу № 6078 від 31.03.2024, № 8203 від 30.04.2024;
- рахунки на оплату (природний газ) № 12874 від 11.04.2024, № 16032 від 10.05.2024;
- відомості з офіційного сайту Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо архіву ціни ПОН для не побутових споживачів;
- адвокатський запит № 119/4.2.1-44768-2024 від 09.09.2024, з відповіддю на нього № ТОВВИХ-24-14025 від 12.09.2024;
- Інформація щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XQ00014O99M003 в Реєстрі споживачів постачальників та Інформація щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00014O99M003.
Відповідач, як уде було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів щодо власної правової позиції суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 26 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Приписами ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, у період березня-квітня 2024 року відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», а використаний ним обсяг природного газу у вказаний період був внесений в алокацію позивача, який є постачальником «останньої надії» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 917-р. У вказаному періоді позивачем було поставлено відповідачу природний газ в загальному обсязі 5,78098 тис. м. куб. на суму 113 915,78 грн, що підтверджується матеріалами справи.
За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній оплати поставлений газ не здійснив.
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту своєчасності оплати за поставлений природний газ закон покладає на споживача.
Водночас, судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2501, вартість спожитого природного газу у спірному періоді на користь позивача не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем в розмірі 137 181,58 грн за лютий 2024 року.
Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про своєчасність виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності здійснення розрахунків за поставлений природний газ, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «САДКО МИКОЛАЇВ» заборгованості за поставлений протягом березня-квітня 2024 року природний газ у розмірі 113 915,78 грн є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача:
1. Пеню на загальну суму 15 023,44 грн, у тому числі:
- за зобов'язаннями березня 2024 року за період прострочення з 01.05.2024 по 31.10.2024 на суму 14 731,54 грн;
- за зобов'язаннями квітня 2024 року за період прострочення з 01.06.2024 по 30.11.2024 на суму 291,90 грн.
2. Три проценти річних на загальну суму 1 992,50 грн, у тому числі:
- за зобов'язаннями березня 2024 року за період прострочення з 01.05.2024 по 30.11.2024 на суму 1958,91 грн;
- за зобов'язаннями квітня 2024 року за період прострочення з 01.06.2024 по 30.11.2024 на суму 33,59 грн.
3. Інфляційні втрати на загальну суму 10 125,94 грн, у тому числі:
- за зобов'язаннями березня 2024 року за період прострочення з 01.05.2024 по 30.11.2024 на суму 9941,16 грн;
- за зобов'язаннями квітня 2024 року за період прострочення з 01.06.2024 по 30.11.2024 на суму 184,78 грн.
Щодо нарахованої позивачем до стягнення з відповідача суми пені, суд зазначає, що за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4.5 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.
Суд перевірив розрахунок пені, наведений позивачем, та встановив, що відповідне нарахування проведено правильно, а отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення сум процентів річних та інфляційних витрат, суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача проценти річні та інфляційні втрати за відповідні періоди.
За перевіркою суду відповідні нарахування позивачем проведено правильно, а отже позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «САДКО МИКОЛАЇВ» (54055, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 42а; ідентифікаційний код 40873346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452) основний борг у сумі 113 915,78 грн, пеню у сумі 15 023,44 грн, три відсотки річних у сумі 1 992,50 грн, інфляційні втрати у сумі 10 125,94 грн, а також 2422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452);
Відповідач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «САДКО МИКОЛАЇВ» (54055, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 42а; ідентифікаційний код 40873346).
Повне рішення складено та підписано судом 25.02.2025.
Суддя О.Г. Смородінова