ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.02.2025Справа № 910/14918/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Інвест Україна"
про стягнення 14 843,78 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач, Залізниця) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Інвест Україна" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 14 843,78 грн. пені, нарахованої за порушення строків надання послуг за укладеним між сторонами 19.12.2023 року договором № П/В-231027/НЮ (далі - Договір).
Ухвалою від 05.12.1024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/14918/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 20.12.2024 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти пред'явлених Залізницею вимог з огляду на те, що в актах приймання наданих послуг позивач вказав про відсутність будь-яких претензій щодо наданих відповідачем послуг, тим самим відмовившись від застосування штрафних санкцій після 29.12.2023 року.
30.12.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Залізниці від 26.12.2024 року на відзив на позовну заяву, в якій остання навела додаткові аргументи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
Інших клопотань чи заяв, у тому числі по суті справи, від сторін до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
19.12.2023 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір, за умовами якого Товариство зобов'язалося надати на свій ризик власними силами із свого матеріалу та своїми засобами послуги Код ДК 021:2015-50530000-9 - (Послуги з поточного ремонту мийних машин колісних пар № 4860410000580, інв. № 4860410000581, інв. № 486041300160 (далі - мийних машин колісних пар), а замовник - прийняти та оплатити послуги, надані виконавцем, відповідно до умов даного Договору.
Вказаний правочин, а також додатки до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість послуг, що передбачені Договором, визначається протоколом узгодження договірної ціни (Додаток 1 до Договору) та Плановою калькуляцією на надання послуг (Додаток 2 до Договору) і складає - 565 800,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 94 300,00 грн.
Згідно з пунктом 5.1.2 Договору передача мийних машин колісних пар в ремонт здійснюється на території замовника (за адресою, вказаною в технічному завданні (Додаток 3 до Договору) за участю представників виконавця. Фактичний стан мийних машин колісних пар відображається в акті здачі в ремонт, підписаному уповноваженими представниками замовника та виконавця у двох примірниках. Дата підписання акту здачі в ремонт є датою початку ремонту.
За умовами пункту 5.1.3 Договору замовник зобов'язаний надати мийні машини колісних пар виконавцю згідно з графіком надання послуг (Додаток 4 до Договору). Якщо мийні машини колісних пар не можуть бути прийняті в ремонт у встановлений строк не з вини виконавця, фактичною датою поставки їх в ремонт є підписання двостороннього акту після усунення замовником недоліків, які оформлені виконавцем документально та з відповідним перенесенням дати випуску з ремонту.
Дати підписання Актів здачі в ремонт та видачі з ремонту є підставою для обрахування строків фактичного знаходження мийних машин колісних пар в ремонті (пункт 5.1.4 Договору).
В силу пункту 5.1.5 Договору Залізниця має право направляти своїх представників у процесі надання послуг для контролю якості та повноти обсягів наданих послуг.
У пункті 5.2.1 Договору його сторони погодили, що приймання мийних машин колісних пар після надання послуг здійснюється після проведення приймально-здавальних випробувань, при яких перевіряється якість наданих послуг, надійність роботи систем і механізмів відповідно до їх функціонального призначення. При проведенні здавальних випробувань повинні бути присутні уповноважені представники замовника та представники виконавця, які підписують двосторонній акт видачі з ремонту з наданням останніх документів, а саме: 1) фактичної калькуляції на наданні послуги (з розшифровкою по статтям витрат); 2) акту прийому-передачі наданих послуг; 3) документів з якості на використані матеріали та замінені запчастини; 4) висновки про проведення експертного обстеження та проведення повного позачергового технічного огляду відремонтованих мийних машин колісних пар відповідно до вимог постанови КМУ від 26.05.2004 № 687 "Про затвердження порядку проведення технічного огляду, випробувань та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткувань підвищеної небезпеки"; 5) технічна документація, у разі зміни конструкції або елементів мийних машин колісних пар.
Згідно з пунктом 5.3.1 Договору виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту мийних машин колісних пар відповідно до графіку надання послуг (Додаток 4 до Договору).
Відповідно до пункту 5.3.2 Договору послуги вважаються наданими після підписання акту прийому-передачі наданих послуг уповноваженими особами сторін (зразок наведений у Додатку 5 до Договору).
Зі сторони замовника акт прийому-передачі наданих послуг підписується з урахуванням статуту замовника щонайменше двома уповноваженими особами (пункт 5.3.3 Договору).
Згідно з пунктом 10.1 Договору останній набирає чинності з дня його підписання та діє протягом правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 29.12.2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.
У Додатку № 4 до Договору сторони погодили графік надання послуг: з дати укладання Договору до 29.12.2023 року.
З наявних у матеріалах справи актів вбачається, що 11.12.2023 року, 12.12.2023 року та 25.12.2023 року Залізниця передала виконавцю для проведення ремонту колісні пари мийної машини інв. № 4860410000580, інв. № 4860413001630 та інв. № 4860410000581 відповідно.
25.01.2024 року за актами приймання передачі наданих послуг № 1, № 2 відповідач повернув з ремонту мийних машин колісні пари інв. № 4860410000580 та інв. № 4860413001630. Крім того, 26.01.2024 року за актом приймання передачі наданих послуг № 3 відповідач повернув з ремонту мийних машин колісну пару інв. № 4860410000581.
В обґрунтування пред'явлених у даній справі вимог Залізниця посилалася на те, що відповідач у порушення умов Договору несвоєчасно повернув з поточного ремонту мийних машин колісні пари інв. № 4860410000580, інв. № 4860410000581, а також інв. № 486041300160, у зв'язку з чим позивач на підставі пункту 7.3 Договору нарахував Товариству пеню в загальному розмірі 14 843,78 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду (виконання робіт).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Судом встановлено, що згідно з Додатком № 4 до Договору роботи мали бути виконані відповідачем у строк до 29.12.2023 року.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що передбачені Договором роботи Товариство виконало з простроченням, повернувши 25.01.2024 року за актами приймання передачі наданих послуг № 1 та № 2 з ремонту мийних машин колісні пари інв. № 4860410000580 та інв. № 4860413001630, а також 26.01.2024 року - за актом приймання передачі наданих послуг № 3 мийних машин колісну пару інв. № 4860410000581.
За умовами пункту 7.3 Договору за порушення строків надання послуг, а також строків усунення дефектів ремонту замовник має право вимагати від виконавця сплати пені у розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотків) від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % (семи відсотків) вказаної вартості.
Зважаючи на порушення відповідачем граничного терміну виконання робіт за Договором (до 29.12.2023 року), Залізниця просила суд стягнути з відповідача 14 843,78 грн. пені згідно з наданим останньою розрахунком, зокрема: 4 362,80 грн. - пеня, нарахована за 26 днів прострочення на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт за актом від 25.01.2024 року № 1, 3 843,84 грн. - пеня, нарахована за 26 днів прострочення на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт за актом від 25.01.2024 року № 2, 6 637,14 грн. - пеня, нарахована за 27 днів прострочення на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт за актом від 26.01.2024 року № 3.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання, зокрема, у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання.
Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.
Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов'язання", "грошова сума".
Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання, а не лише грошового.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Заперечуючи проти позову, Товариство вказувало на те, що між керівництвом останнього та представниками Залізниці була досягнута домовленість про виконання ремонтів мийних машин колісних пар у будь-які терміни, а у разі можливого порушення строків надання послуг замовник був готовий відмовитись від будь-яких претензій.
Проте, вказані посилання Товариства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами, зокрема положеннями пункту 7.3 Договору, підписаного уповноваженими представниками як Залізниці, так і відповідача.
Викладені у відзиві посилання відповідача на те, що зазначення у актах приймання передачі наданих послуг про відсутність у замовника претензій щодо об'єму, якості та строків наданих послуг вказують на відмову позивача від застосування до відповідача штрафних санкцій, суд оцінює критично, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують внесення сторонами змін до Договору в частині строків виконання робіт або положень що регулюють відповідальність сторін за порушення умов Договору.
Суд зауважує, що відповідні акти наданих послуг не вносять змін до Договору в розумінні статті 654 Цивільного кодексу України та є лише первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факти виконання робіт за Договором.
Також, суд зазначає, що виконання робіт належної якості та у повному обсязі не спростовує факту їх виконання з простроченням та не позбавляє права позивача застосувати до відповідача заходи відповідальності у цій частині.
Перевіривши наданий Залізницею розрахунок пені, суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства, умовам Договору та фактичним обставинам справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Товариства на користь позивача 14 843,78 грн. пені згідно з наданим останнім розрахунком, зокрема: 4 362,80 грн. - пеня, нарахована за 26 днів прострочення на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт за актом від 25.01.2024 року № 1, 3 843,84 грн. - пеня, нарахована за 26 днів прострочення на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт за актом від 25.01.2024 року № 2, 6 637,14 грн. - пеня, нарахована за 27 днів прострочення на суму вартості несвоєчасно виконаних робіт за актом від 26.01.2024 року № 3.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано доказів на підтвердження вчасного виконання робіт за Договором, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Інвест Україна" (03057, місто Київ, вулиця Желябова, будинок 10-А; код ЄДРПОУ 35033134) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Києва, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, місто Харків, вулиця Євгена Котляра, будинок 7; код ЄДРПОУ ВП 40081216) 14 843 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок три) грн. 78 коп. пені та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 25.02.2025 року.
Суддя В.С. Ломака