ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.02.2025Справа № 910/15715/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Консорціуму "Юнайтед фуд груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс"
про стягнення заборгованості 882 914,21 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Консорціум «Юнайтед фуд груп» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс» про стягнення заборгованості 882 914,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 2024/08/28-1 від 28.08.2024, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15331/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
27.12.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що позивачем не взято до уваги суттєвий обов'язок постачальника, який передбачено п. 2.1.2 Договору, натомість згідно даних електронного кабінету платника податків ТОВ «Атомсервіс» у Єдиному реєстрі податкових накладних Консорціум «Юнайтед фуд груп» не зареєстрована податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 691 605,92 грн., що підтверджується: Квитанцією від 17.09.2024 щодо зупинення реєстрації податкової накладної № 335 від 28.08.2024 на суму 691 605,92 грн.; Квитанцією від 17.10.2024 згідно з якою, за результатами розгляду Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, Комісією регіонального рівня прийнято рішення від 17.10.2024 № 11921494/45437373 про відмову в реєстрації податкової накладної від 28.08.2024 № 335 в Єдиному реєстрі податкових накладних, Квитанцією від 28.10.2024, згідно з якою за результатами розгляду скарги № 9312145219 від 21.10.2024 комісією центрального рівня прийнято рішення № 67046/45437373/2 від 28.10.2024 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної № 335 від 28.08.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін. Таким чином, відповідач зазначає, що щодо поставки товару, яка підтверджується видатковою накладною №2007 від 28.08.2024, на суму 691 605,92 грн. позивачем не наданий в повному обсязі пакет документів, оформлених відповідно до вимог діючого законодавства України, а саме - не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 335 від 28.08.2024 на суму 691 605,92 грн. Крім того, відповідач зазначає, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є передчасними, тому що обов'язок оплати для замовника ставиться в залежність від обов'язку виконавця провести реєстрацію податкових накладних.
03.01.2025 представником позивача подано відповідь на відзив.
Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
28 серпня 2024 року між Консорціумом «Юнайтед фуд груп» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 2024/08/28-1 з Протоколом узгодження розбіжностей (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар згідно заявок покупця, за цінами та асортиментом, визначеним у Специфікації (Додаток № 1) та відповідної якості відповідно до ДСТУ та/або ТУ до Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.
Найменування товару, що постачається: продукти харчування.
Термін дії даного Договору наступає з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 1.2 та п. 1.4 Договору).
Відповідно до п. 2.1.2 Договору постачальник зобов'язаний надавати на кожну партію товару пакет документів, оформлених відповідно до вимог діючого законодавства України, у тому числі, але не виключно: видаткова накладна, документи, що підтверджують якість товару.
За умовами п. 3.3 Договору покупець здійснює розрахунки з постачальником на умовах відстрочки платежу терміном 15 календарних днів з моменту отримання товару.
Згідно з п. 4.7 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару на складі покупця, що засвідчується видатковою накладною, підписаною повноваженими представниками сторін.
Доставка товару на склад покупця відбувається за рахунок та силами постачальника (п. 4.8 Договору).
У пункті 5.4 Договору сторонами узгоджено, що покупець зобов'язаний перевірити наявність всіх супровідних документів, згідно чинного законодавства України та п. 2.1.2 цього Договору, при прийому товару. Підтвердженням надання всіх документів буде підписання покупцем товарної накладної.
У відповідності до п. 6.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем, товарів, поставлених постачальником згідно умов цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставлених товарів, яка визначена постачальником у видаткових накладних згідно з п. 3.1 Договору, за кожен день прострочення до моменту повної оплати товарів, поставлених постачальником за цим Договором.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № 2007 від 28.08.2024 на суму 691 605,92 грн. та № 2008 від 28.08.2024 на суму 108 288,00 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставивши відповідачу замовлений товар, натомість покупець, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим, за ТОВ «Атомсервіс» обліковується заборгованість у розмірі 799 893,92 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 50 572,53 грн., 3% річних у розмірі 5 835,29 грн. та інфляційні втрати в розмірі 26 612,47 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором згідно видаткових накладних № 2007 від 28.08.2024 на суму 691 605,92 грн. та № 2008 від 28.08.2024 на суму 108 288,00 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.
Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
У пункті 5.4 Договору сторонами узгоджено, що покупець зобов'язаний перевірити наявність всіх супровідних документів, згідно чинного законодавства України та п. 2.1.2 цього Договору, при прийманні товару. Підтвердженням надання всіх документів буде підписання покупцем товарної накладної.
В той же час, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару, а отже оскільки видаткові накладні підписані без заперечень та зауважень, позивач свої виконав зобов'язання, які визначені у п. 2.1.2 Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами п. 3.3 Договору покупець здійснює розрахунки з постачальником на умовах відстрочки платежу терміном 15 календарних днів з моменту отримання товару.
Отже, з наведених умов Договору, узгоджених сторонами на власний розсуд у відповідності до приписів ст.ст. 6, 627 ЦК України вбачається, що сторонами не ставилися умови оплати в залежність від реєстрації чи не реєстрації податкових накладних.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов'язку зі сплати вартості отриманого товару у розмірі 799 893,92 грн. відповідачем виконано не було, що відповідачем не спростовано.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 799 893,92 грн. за товар, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 799 893,92 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 50 572,53 грн., 3% річних у розмірі 5 835,29 грн. та інфляційні втрати в розмірі 26 612,47 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 6.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем, товарів, поставлених постачальником згідно умов цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставлених товарів, яка визначена постачальником у видаткових накладних згідно з п. 3.1 Договору, за кожен день прострочення до моменту повної оплати товарів, поставлених постачальником за цим Договором.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 50 572,53 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 26 612,47 грн. та 3% річних у розмірі 5 835,29 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс» (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 21, оф. 402; ідентифікаційний код: 39927581) на користь Консорціуму «Юнайтед фуд груп» (01103, м. Київ, вул. Верхогляда Андрія, буд. 20А, оф. 42; ідентифікаційний код: 45437373) заборгованість у розмірі 799 893 (сімсот дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 92 коп., пеню у розмірі 50 572 (п'ятдесят тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 53 коп., 3% річних у розмірі 5 835 (п'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 29 коп., інфляційні втрати у розмірі 26 612 (двадцять шість тисяч шістсот дванадцять) грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 594 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 98 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 25.02.2025
Суддя О.А. Грєхова