ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.02.2025Справа № 910/15395/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ" та ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в розмірі 61 550,85 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» звернулось до Господарського міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 61 550,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем 1 зобов'язань за Договором кредиту № ДК 11-8 від 05.04.2024, в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків, виконання зобов'язань за яким забезпечено укладеними між позивачем та відповідачем 2 Договором поруки № 9 від 05.04.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15395/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзиви.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, з метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзиви на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.12.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та адресу відповідача 2, яка зазначена у Відповіді з Єдиного держаного демографічного реєстру.
Втім ухвали суду були повернуті органом поштового зв'язку без вручення відповідачам з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачами не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиного державного демографічного реєстру, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлень про неможливість вручення поштових відправлень, вважається днем вручення відповідачам ухвали Господарського суду міста Києва від 23.12.2024.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзивів, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
05 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (далі - кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВ» (далі - позичальник, відповідач 1) укладено Договір кредиту № ДК 11-8 (далі - Кредитний договір), за умовами якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 500 000,00 грн., з оплатою по фіксованій процентній ставці 20% на рік, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору кредит видається в національній грошовій одиниці Україні - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту, вказаної в пункті 2.1 Договору, на поточний рахунок позичальника.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Дата та час повного повернення кредиту та процентів за користування ним - до 16-00 години 06.04.2027 включно (п. 3.1 та п. 3.2 Кредитного договору).
Пунктом 5.1.2 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний проводити погашення кредитну та процентів у порядку та терміни, передбачені Графіком погашення кредиту та процентів (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною Договору, та повністю повернути кредит, отриманий за цим Договором, та проценти за користування ним, до 16.00 год. 06.04.2027 включно.
Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору нарахування процентів здійснюється щодня, з дня, наступного за днем надання кредиту (перерахування коштів на поточний рахунок позичальника) і до дати повернення кредиту, зазначеної в пункті 3.2 Договору, у розмірі 20% на рік від непогашеної суми кредиту. Сума нарахованих процентів за весь строк користування кредитом складає 154 720,12 грн.
Додатком № 1 до Кредитного договору сторонами узгоджено Графік погашення кредиту та процентів.
05 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України (далі - кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач 2) укладено Договір поруки № 9 (далі - Договір поруки), за умовами якого поручитель на добровільних засадах зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання ТОВ «ДВ» своїх зобов'язань, що випливають з Кредитного договору.
Основне зобов'язання позичальника за Кредитним договором, виконання якого забезпечується цим Договором, полягає у наступному: повернути кредит у розмірі 500 000,00 грн., сплатити відсотки за його користування, пеню в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.
Разом з підписанням цього Договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями Кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за зобов'язаннями позичальника за Кредитним договором (п. 1.3 та п. 1.4 Договору поруки).
У пункті 2.2 Договору поруки сторони узгодили, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором в сумі 500 000,00 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків.
Згідно з п. 2.3 Договору поруки поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, здійснити виконання зобов'язання позичальника в обсязі, заявленому кредитором у письмові вимозі, протягом 3 робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 2.4 та п. 2.5 Договору поруки поручитель зобов'язаний письмово повідомляти кредитора про зміну місця проживання, роботи, даних паспорту та інших відомостей, які включені у цей Договір протягом 3 робочих днів з дня їх виникнення.
У разі, якщо вимога кредитора, передбачена п. 2.2 цього Договору , не одержана поручителем внаслідок неповідомлення останнім кредитора про зміну свого місця проживання, вимога вважається одержаною поручителем після закінчення семи календарних днів з дня направлення вимоги.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, надавши 05.04.2024 позичальнику кредит у розмірі 500 000,00 грн., натомість позичальник, в порушенням взятих на себе зобов'язань, порушив Графік погашення кредиту та процентів, та станом на 12.12.2024, не оплатив заборгованість згідно термінів, встановлених Договором кредиту, а саме 07.10.2024, 06.11.2024, 06.12.2024 у сумах по 13 888,00 грн. з повернення кредитних коштів, а також сплати відсотків у сумах 5672,53 грн., 7136,72 грн., 7077,60 грн., в зв'язку з чим, за відповідачем 1 обліковується прострочена заборгованість з повернення тіла кредиту в розмірі 41 664,00 грн. та зі сплати відсотків за користування кредитним коштами в розмірі 19 886,85 грн., в зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідачів із Повідомленнями № 104 від 24.10.2024 та № 105 від 24.10.2024 про необхідність виконання умов Кредитного договору та Договору поруки, укладеного в його забезпечення, які залишені відповідачами без задоволення та відповіді, в зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з даними позовом у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за тілом кредиту в розмірі 41 664,00 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 19 886,85 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позивач стверджує, що банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредитні кошти, в свою чергу, відповідач 1 порушив вищезазначені положення Кредитного договору в частині повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами.
З матеріалів справи вбачається, що банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав 05.04.2024 відповідачу 1 кредит у розмірі 500 000,00 грн. на підставі Кредитного договору.
Однак, як зазначає позивач, позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором, порушивши Графік погашення кредиту та процентів, не оплатив заборгованість згідно термінів, встановлених Договором кредиту, а саме 07.10.2024, 06.11.2024, 06.12.2024 у сумах по 13 888,00 грн. з повернення кредитних коштів, а також сплати відсотків у сумах 5672,53 грн., 7136,72 грн., 7077,60 грн., що не заперечується відповідачами.
Як зазначає позивач, за відповідачем 1 обліковується заборгованість з повернення кредитних коштів у розмірі 41 664,00 грн. та заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 19 886,85 грн., що не було спростовано відповідачами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, документально доведена заборгованість відповідача 1 за Кредитним договором складає: 41 664,00 грн. - заборгованість за кредитом та 19 886,85 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.
Відповідачами не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо існування у відповідача 1 заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитними коштами.
З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, 05 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 9, за умовами якого поручитель на добровільних засадах зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання ТОВ «ДВ» своїх зобов'язань, що випливають з Кредитного договору.
Основне зобов'язання позичальника за Кредитним договором, виконання якого забезпечується цим Договором, полягає у наступному: повернути кредит у розмірі 500 000,00 грн., сплатити відсотки за його користування, пеню в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.
У пункті 2.2 Договору поруки сторони узгодили, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором в сумі 500 000,00 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків.
Згідно з п. 2.3 Договору поруки поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, здійснити виконання зобов'язання позичальника в обсязі, заявленому кредитором у письмові вимозі, протягом 3 робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 2.4 та п. 2.5 Договору поруки поручитель зобов'язаний письмово повідомляти кредитора про зміну місця проживання, роботи, даних паспорту та інших відомостей, які включені у цей Договір протягом 3 робочих днів з дня їх виникнення.
У разі, якщо вимога кредитора, передбачена п. 2.2 цього Договору , не одержана поручителем внаслідок неповідомлення останнім кредитора про зміну свого місця проживання, вимога вважається одержаною поручителем після закінчення семи календарних днів з дня направлення вимоги.
У зв'язку з порушенням позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, позивач звернувся до поручителя із Повідомленнями № 105 від 24.10.2024 про необхідність виконання умов Кредитного договору та Договору поруки, яка залишена відповідачем 2 без задоволення та відповіді.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, оскільки факт порушення позичальником зобов'язань за Кредитним договором встановлений судом, а розмір заборгованості позичальника доведений суду первинними документами, вимоги позивача до боржника та поручителя, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов'язань за Договорами.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідачів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, згідно з абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 4; ідентифікаційний код: 45274914) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (02141, м. Київ, вул. Олександра Мишуги, буд. 10, прим. 309; ідентифікаційний код: 34067398) заборгованість з повернення кредитних коштів у розмірі 41 664 (сорок одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. та заборгованість зі сплати процентів у розмірі 19 886 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 85 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 4; ідентифікаційний код: 45274914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (02141, м. Київ, вул. Олександра Мишуги, буд. 10, прим. 309; ідентифікаційний код: 34067398) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (02141, м. Київ, вул. Олександра Мишуги, буд. 10, прим. 309; ідентифікаційний код: 34067398) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 25.02.2025
Суддя О.А. Грєхова