ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.01.2025Справа № 910/10936/23 (910/4213/24)
За позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача арбітражний керуючий Приходько Дмитро Володимирович
про стягнення заборгованості
в межах справи № 910/10936/23
Суддя Івченко А.М.
Представники: не викликались
У квітні 2024 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 2092706 грн. Позовні вимогу обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.03.2018 реєстраційний номер 804 до якого в подальшому договорами про внесення змін неодноразово вносились зміни та доповнення. Як зазначає позивач, на виконання умов Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та Договору про внесення змін та доповнень до Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.09.2018 ним було сплачено відповідачу 1052000 грн, що еквівалентно 40000 дол. США (на момент укладення договору) та 42000 грн, що еквівалентно 15000 дол. США (на момент укладення договору) відповідно. У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання щодо укладення договору купівлі-продажу та передачі у власність позивача земельної ділянки, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2092706 грн, які були сплачені як аванс та підлягають поверненню. Також позивач зазначає, що на земельній ділянці знаходилась самочинно збудована двоповерхова будівля, яку позивач не мав наміру купувати за основним договором. Відповідач усупереч умовам домовленості сторін не зніс, у зв'язку з чим позивач вказує, що дії відповідача не були спрямовані на продаж земельної ділянки та свідчать про недобросовісність.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме, надати суду докази сплати судового збору у розмірі 31390,59 грн.
17.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків до якої позивачем додано заяву про відстрочку сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із процесуальним рішенням про повернення позовної заяви ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 року у справі №910/10936/23 (910/4213/24) задоволено; ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2024 року у справі №910/10936/23(910/4213/24) скасовано; справу №910/10936/23(910/4213/24) передано до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 звільнено позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Задоволено клопотання позивача про залучення третьої особи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича.
05.08.2024 від відповідача надійшов відзив у якому останній зазначає, що вимоги позивача є безпідставними та незаконними, оскільки саме відповідач ухилявся від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Відповідач вказує, що ним неодноразову укладались додаткові угоди до попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки у зв'язку із неможливістю позивачем виконати взяті на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за договором, проте позивач незважаючи на постійне перенесення дати підписання договору не виконав взяті на себе зобов'язання. Також відповідач зазначає, що посилання позивача на невиконання відповідачем умов попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки в частині звільнення земельної ділянки від об'єкта незавершеного будівництва є безпідставними та надуманими.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про закриття провадження в якому він зазначає, що 30.11.2018 між позивачем та відповідачем укладено Договір про розірвання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки. У зв'язку із вищезазначеним, відповідач вважає, що укладення даного договору є підставою вважати, що відсутній будь-який предмет спору між позивачем і відповідачем у даній справі.
13.08.2024 від позивача надійшли заперечення в яких зазначено, що відповідачем порушено низку статей Господарського процесуального кодексу України, зокрема ч. 5 та ч. 6 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з чим просив не приймати до розгляду відзив на позов та відмовити відповідачу у долученні доказів до матеріалів справи та не брати їх до уваги.
13.08.2024 позивачем подано письмові заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, в яких позивач посилаючись на ст. 570 Цивільного кодексу України зазначає, що сума вказана в попередніх договорах є авансом, а тому порушене право позивача на повернення коштів (авансу) за будь-яких умов підлягає захисту шляхом стягнення на його користь переданих/отриманих грошових коштів в тому розмірі та сумі, в яких вони передавались. Враховуючи вищезазначене, відповідач просив відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Позивач та відповідач були повідомлені про відкриття провадження у справі відповідно до вимог чинного законодавства.
Як вже убло зазначено, разом із відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про закриття провадження в якому він зазначає, що 30.11.2018 між позивачем та відповідачем укладено Договір про розірвання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки. У зв'язку із вищезазначеним, відповідач вважає, що укладення даного договору є підставою вважати, що відсутній будь-який предмет спору між позивачем і відповідачем у даній справі. Суд дослідивши подане клопотання, ухвалив відмовити у його задоволенні.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20.03.2018 між ОСОБА_2 (далі - продавець) та ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки (далі - попередній договір) відповідно до якого сторони погодили, що за цим договором у строк до 25.09.2018 року продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити земельну ділянку площею 0,1034 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки - 3222486200:03:006:0017 ( п. 1 попереднього договору).
Відповідно до п. 2 попереднього договору зазначена земельна ділянка, що має бути відчужена за основним договором, належить продавцю на підставі Державного акту на права власності на земельну ділянку серія ЯД№969086 виданого 19.06.2008 року Софіївська Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на підставі рішення цієї ж сільської ради 14 сесії 5 скликання №19/5 від 08.11.2007 року на ім'я Федоренко Миколи Олексійовича, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 010832900242, з відміткою що перехід права власності до Барановського Юрія Євгеновича проставленою Коряковою О., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області та з відміткою про реєстрацію права власності на земельну ділянку проставленою управлінням Держкомзему у Києво-Святошинського районі Київської області 24 липня 2012 року за реєстровим № 32224862000300600173002.
Згідно з п. 3 попереднього договору сторони домовилися про такі умови основного договору:
- договір купівлі-продажу земельної ділянки має бути нотаріально посвідчений не пізніше двадцятого вересня дві тисячі вісімнадцятого року за адресою: село Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області, вулиця Соборна, будинок №27;
- ціна продажу - 5260000 (п'ять мільйонів двісті шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, що на момент укладення цього договору еквівалентно 200000 (двісті тисяч) доларів США;
- порядок проведення розрахунків за основним договором - безготівковий, покупець має перерахувати належну з нього грошову суму, за винятком суми авансу, під час укладення основного договору і у порядку, визначеному основним договором;
- підготовкою і збиранням документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, займається продавець;
- витрати, пов'язані з нотаріальним посвідчення основного договору сплачує покупець.
Пунктом 4 попереднього договору визначено, що при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав продавцю передоплату у вигляді авансу 1052000 грн 00 копійок, що на момент укладення цього договору еквівалентно 40000 доларів США, а продавець отримав зазначену суму авансу.
Відповідно до п. 6 попереднього договору сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) покупця від купівлі земельної ділянки у строк, визначений цим договором, сума авансу залишається у продавця і покупцеві не повертається.
Згідно з п. 7 попереднього договору сторони також домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу земельної ділянки у строк, передбачений цим договором, продавець повинен повернути покупцеві одержану від нього суму авансу, а також додатково сплатити йому таку ж саму суму.
Пунктом 10 попереднього договору визначено, що проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, які є обов'язковим для такого роду договорів, а також умов, визначених та узгоджених сторонами, прочитаний ними та схвалений.
Згідно з п. 13 попереднього договору сторони вважають, що між ними досягнуто згоди щодо всіх істотних умов основного договору. Ці умови можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін.
Пунктом 16 попереднього договору визначено, що зміни та доповнення до цього договору, а також його розірвання оформляється у вигляді окремого нотаріального посвідчення договору.
У п. 17 попереднього договору сторони погодили, що зі змістом ст.ст. 526 та 635 Цивільного кодексу України сторони ознайомлений, проект цього договору відповідає волевиявленню сторін і ними схвалений, нез'ясованих питань у них немає.
Даний договір підписано позивачем та відповідачем та посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області.
Як зазначає позивач, у період з 20.09.2018 по 11.03.2019 на прохання відповідача між ними було укладено декілька договорів про внесення змін та доповнень до попереднього договору з метою надання відповідачу додаткових грошових коштів та відтермінування строку укладення основного договору, оскільки відповідач мав знести самочинно збудований двоповерховий будинок та звільнити ділянку від будівельного сміття.
20.09.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін та доповнень до Попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 20.03.2018.
Відповідно до п. 1 договору про внесення змін №1 сторони погодили внести зміни до пункту 1 «за цим договором у строк до 10.10.2018 року продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити земельну ділянку площею 0,1034 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки - 3222486200:03:006:0017».
Відповідно до п. 2 договору про внесення змін №1 сторони погодили внести зміни до пункту 3 підпункту 3 попереднього договору та викласти його в наступній редакції : «договір купівлі-продажу земельної ділянки має бути нотаріально посвідчений не пізніше десятого жовтня дві тисячі вісімнадцятого року за адресою: АДРЕСА_2 ».
Пунктом 3 договору про внесення змін №1 сторони погодили доповнити пункт 4 підпунктом 2 та викласти його в наступній редакції: «двадцятого вересня дві тисячі вісімнадцятого року на підтвердження намірів сторін покупець передав продавцю передоплату у вигляді авансу 420000 (чотириста двадцять) гривень 00 копійок, що на момент укладення цього договору еквівалентно 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США, а продавець отримав зазначену суму авансу».
15.11.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін та доповнень до Попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 20.03.2018 (далі - договір про внесення змін №2).
Відповідно до п. 1 договору про внесення змін №2 сторони погодили внести зміни до пункту 1 «за цим договором у строк до 30.11.2018 року продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити земельну ділянку площею 0,1034 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки - 3222486200:03:006:0017».
Згідно з п. 2 договору про внесення змін №2 сторони погодили внести зміни до пункту 3 підпункту 1 попереднього договору та викласти його в наступній редакції : «договір купівлі-продажу земельної ділянки має бути нотаріально посвідчений не пізніше тридцятого листопада дві тисячі вісімнадцятого року за адресою: АДРЕСА_2 ».
01.03.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін та доповнень до Попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 20.03.2018 (далі - договір про внесення змін №3).
Відповідно до п. 1 договору про внесення змін №3 сторони погодили внести зміни до пункту 1 «за цим договором у строк до 11.03.2019 року продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити земельну ділянку площею 0,1034 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки - 3222486200:03:006:0017».
Згідно з п. 2 договору про внесення змін №3 сторони погодили внести зміни до пункту 3 підпункту 1 попереднього договору та викласти його в наступній редакції : «договір купівлі-продажу земельної ділянки має бути нотаріально посвідчений не пізніше одинадцятого березня дві тисячі дев'ятнадцятого року за адресою: АДРЕСА_2 ».
У п. 3 договору про внесення змін №3 сторони погодили внести зміни до пункту 3 підпункту 4 попереднього договору та викласти його в наступній редакції: «підготовкою і збиранням документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, займається покупець».
03.03.2024 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення грошових коштів від 01.03.2024, в якій зазначено про відсутність виконання з боку відповідача зобов'язання щодо передачі у власність позивача земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:006:0017, площею 0.1034 га, що знаходиться в АДРЕСА_1. У зв'язку із відсутністю виконання вищезазначеного зобов'язання позивачем було виставлено вимогу про повернення відповідачем у строк до 15.03.2024 отриманий аванс у сумі 2092706 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.03.2024 складає 55000 доларів США.
Разом з тим, відповідачем до відзиву долучено копію Договору про внесення змін та доповнень від 10.10.2018 (далі - договір про внесення змін №4), копію Договору про внесення змін та доповнень від 30.10.2018 (далі - договір про внесення змін №5) та копію Договору про розірвання попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки (далі - договір про розірвання попереднього договору).
Також до позовної заяви позивачем долучено заяву свідка ОСОБА_3 , в якій остання вказує, що станом на 04.03.2017 року на земельній ділянці із кадастровим номером 3222486200:03:006:0017 знаходилась недобудована двоповерхова будівля. Також у вказаній заяві ОСОБА_4 зазначає, що станом на 02.04.2024 року на земельній ділянці із кадастровим номером 3222486200:03:006:0017 знаходиться той самий недобудований двоповерховий будинок у такому ж стані, у якому він був станом на 04.03.2017 року.
Таким чином позивач вважає, що відповідач діючи недобросовісно, отримавши грошові кошти за попереднім договором та не маючи дійсного наміру щодо укладення основного договору, неодноразово ухилявся від виконання умов попереднього договору та укладення основного договору, у зв'язку з чим просить стягнути з нього грошові кошти в розмірі 2092706 грн.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно з ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Попередній договір щодо купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва або майбутнього об'єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що укладений 20.03.2018 між позивачем та відповідачем попередній договір за умовами якого у строк до 20.09.2018 відповідач зобов'язується передати у власність позивача з укладенням договору купівлі-продажу, а позивач в свою чергу зобов'язується прийняти і оплатити відповідну земельну ділянку укладений з дотриманням усіх умов для такого роду договорів та відповідає вимогам закону.
Відповідно до п. 16 та з дотриманням вимог п. 10 попереднього договору сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення до попереднього договору.
Як зазначає позивач, внесення змін та доповнень до попереднього договору були здійснені на прохання відповідача у зв'язку із необхідністю знесення самочинно збудованого двоповерхового будинку та вивезення будівельного сміття.
Разом з тим, відповідач вказує, що постійне внесення змін до попереднього договору були укладені на прохання позивача, у зв'язку із відсутністю в останнього грошових коштів та відповідно можливості виконати зобов'язання щодо своєчасної і повної оплати відповідно до п. 5 попереднього договору.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення
Твердження позивача, щодо ухилення відповідача від укладення основного договору, не підтверджені доказами, оскільки матеріали справи не містять ані вимог позивача до відповідача щодо обов'язку з'явитись до нотаріуса для укладення основного договору та передачі земельної ділянки у власність позивача, ані вимог щодо звільнення земельної ділянку від недобудованої будівлі.
Долучена до позовної заяви копія вимоги про повернення грошових коштів від 01.03.2024 підтверджує позицію позивача про наявність права вимоги щодо повернення грошових коштів, а не як спосіб дійти згоди щодо дати укладення основного договору чи спонукання відповідача до виконання будь яких інших зобов'язань, що покладені на нього та перешкоджають укладенню основного договору.
Разом з тим, відповідачем до відзиву долучено копію електронного повідомлення №00003 від 19.09.2018 в якому відповідач звертається до позивача з проханням з'явитись до нотаріуса 20.09.2018 для підписання договору купівлі продажу, яке було отримано позивачем 26.09.2018 особисто та підтверджується долученою до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення.
Також матеріали справи містять копію свідоцтва приватного нотаріуса, яким посвідчено, що відповідач 11.03.2019 року о 12:00 знаходився у приміщенні приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіної Н. В. за адресою: АДРЕСА_2.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що посилання позивача у позовній заяві на недобросовісну поведінку відповідача щодо виконання умов попереднього договору та ухилення від укладення основного договору шляхом неодноразового перенесення дати укладення основного договору є безпідставними та необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів що відповідач проігнорував вимоги п. 1 попереднього договору та не з'явився за обумовленою сторонами адресою для укладення основного договору. Крім того, в матеріалах справи наявні докази, що саме відповідач звертався до позивача із пропозиціями укладення основного договору, що свідчить про наявність в поведінці відповідача дій спрямованих на виконання умов попереднього договору та укладення основного договору.
Щодо посилань позивача на наявність самочинно збудованого будинку, який позивач не мав намір купувати та обов'язок щодо знесення якого покладався на відповідача відповідно до умов п. 9 попереднього договору, суд зазначає таке.
Застереження викладене у п. 9 попереднього договору, а саме: "сторони домовилися, що на день укладення основного договору земельна ділянка не повинна бути заставлена, не перебувати у податковій заставі, у спорі та під забороною (арештом), щодо предмету має бути відсутня будь-яка заборгованість з оплати податків" стосуються саме застави, як виду забезпечення виконання зобов'язання відповідно до ст. 546 ЦК України, а не як заставлення будь-якими речами об'єктами матеріального світу, як це зазначає позивач у позовній заяві.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладаючи попередній договір сторони погодили зміст договору та його істотні умови, які не містять жодних застережень щодо обов'язку відповідача знести недобудований будинок.
Крім того позивачем жодного разу у період з 20.03.2018 по дату подання позовної заяви не було направлено відповідачу претензії щодо приведення земельної ділянки у відповідний стан та знесення недобудованого будинку, або ж пропозиції про внесення змін до попереднього договору в якій би було вказано про покладення на відповідача обов'язку щодо знесення двоповерхового будинку.
Таким чином, посилання позивача на невиконання відповідачем умов договору щодо звільнення земельної ділянки від недобудованого двоповерхового будинку є безпідставними, оскільки попередній договір не містив таких вимог, а дії позивача не були спрямовані на усунення такої обставини, як знесення недобудованого будинку, що як стверджує позивач перешкоджало укладенню основного договору, оскільки саме від волевиявлення позивача залежало вчинення дій, які можна було б розцінювати, як незгоду щодо розміщення на земельній ділянці недобудованого будинку.
Неодноразові укладення договорів про внесення змін та доповнень до попереднього договору судом оцінюються як наявність певного бажання у сторін дійти згоди з тих чи інших умов попереднього договору, проте жоден з договорів про внесення змін та доповнень не містив вимог щодо виконання відповідачем обов'язку про знесення недобудованого будинку, а тому посилання позивача на невиконання відповідачем умов попереднього договору та ухилення від його виконання слід вважати безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підстави позову, зокрема невиконання відповідачем умов попереднього договору та ухилення від укладення основного договору, не знайшли свого підтвердження, а тому саме внаслідок дій (бездіяльності) позивача не було укладено основного договору відповідно до п. 1 попереднього договору.
Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 2092706 грн, які були сплачені на виконання умов попереднього договору.
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов'язання.
Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.
Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
За змістом наведених норм Цивільного кодексу України завдаток є доказом існування зобов'язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтями 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.
Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).
Укладений між позивачем та відповідачем попередній договір є договором із зустрічними зобов'язаннями.
Аналізуючи умови попереднього договору у їх сукупності, зокрема п.п. 4, 5 та 7 слід дійти висновку, що грошова сума в розмірі 1472000 грн сплачена позивачем відповідачу на виконання умов попереднього договору, слугує доказом укладення договору, на забезпечення виконання якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
Таким чином, враховуючи відсутність порушень з боку відповідача умов попереднього договору з однієї сторони, та беручи до уваги пасивність поведінки позивача щодо вчинення дій які б свідчили про наявність бажання щодо укладення основного договору, суд відмовляє в задоволені позову з зазначених позивачем підстав.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 551/980/19 є безпідставними, оскільки правовідносини які існували між сторонами у вказаній справі не є подібними до обставин у розглядуваній справі.
Також суд зазначає, що відповідачем до відзиву долучено копію договору про розірвання попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.11.2018 відповідно до умов якого у п. 1 даного договору сторони погодили розірвати попередній договір. У п. 2 цього договору зазначено, що сторони підтверджують усім, кого це стосується, про здійснення усіх без винятку розрахунків один з одним до підписання цього договору. Жодних претензій в тому числі і фінансового характеру сторони одна до одної не мають. Сторони домовились, що авансовий платіж залишається у продавця та покупцю не повертається.
Таким чином, враховуючи наявність договору про розірвання попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 2 та 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Припинення зобов'язання є останньою стадією його існування. Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.
Припинення зобов'язання має остаточний характер, чинне цивільне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов'язання.
Аналогічна позиція наведена у постановах Вищого господарського суду України від 19 лютого 2009 року у справі №19/72пн та від 04 вересня 2013 року у справі № 922/1027/130, а також в ухвалі Верховного Суду України № 6-19076ск10 від 14 липня 2010 року.
За загальними нормами цивільного законодавства зміна договору допускається тільки за існуючим правовідношенням, про що також зазначав Вищий господарський суд України у своїх постановах від 13 січня 2016 року у справі № 910/11920/15 та від 23 червня 2014 року у справі № 910/22121/13.
У супереч наведеному договір про розірвання попереднього договору було укладено після припинення попереднього договору, а тому даний договір слід вважати недійсним.
Крім того суд зазначає, що укладаючи договір про розірвання попереднього договору сторонами у п. 2 цього договору було погоджено, що грошові кошти сплачені позивачем відповідачу за умовами попереднього договору залишаються у відповідача, що жодним чином не заперечується позивачем у письмових запереченнях, як і не заперечуються факт укладення договору про розірвання попереднього договору.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в даній справі є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим суд відмовляє у їх задоволені.
Також суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача про закриття провадження, оскільки
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись із позовними вимогами, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів якими підтверджується законність та обґрунтованість позовних вимог до відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволені позову повністю.
2. Копію рішення направити учасникам провадження у справі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 25.02.2025
Суддя А.М. Івченко