ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.02.2025Справа № 910/13463/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Котиша П.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯМСЬКА, будинок 72, Ідентифікаційний код юридичної особи 31065419)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА» (03057, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 56, кімната 120, Ідентифікаційний код юридичної особи 42639916) стягнення заборгованості у розмірі 3 696 142 грн. 00 коп.
Представники:
від Позивача: Ходацький С.Ю. (представник на підставі ордеру);
від Відповідача: Крисенко А.Є. (представник на підставі ордеру);
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 3 696 142 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором підряду №59-2018/2 від 03.01.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 року відкрито провадження у справі №910/13463/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.11.2024 року.
22.11.2024 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІОРИТЕТ СЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ПЛАЗА витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70000,00 гривень.
25.11.2024 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
25.11.2024 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
27.11.2024 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача та долучено письмові докази до матеріалів справи, встановлено Відповідачу строк до семи днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, задоволено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи. відкладено підготовче судове засідання на 11.12.2024 року.
02.12.2024 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло заперечення.
25.12.2024 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, частково задоволено клопотання Відповідача про витребування доказів, в іншій частині - залишено без розгляду, продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче судове засідання на 22.01.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 року зобо'вязано Акціонерне товариство "УКРПОШТА" підтвердити або спростувати інформацію про наявність: договору укладеного між АТ "Укрпошта" та ТОВ "ЕКСПО ПЛАЗА" про використання абонентської скриньки, станом на 14.05.2024 року; заявки ТОВ "ЕКСПО ПЛАЗА" на видачу абонементної (абонентської) скриньки в користування на строк, що включає 14.05.2024 року; довіреності ТОВ "ЕКСПО ПЛАЗА" на одержання поштових відправлень в АТ "УКРПОШТА", діючої станом на 14.05.2024 року.
14.01.2025 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
20.01.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Акціонерного товариства "УКРПОШТА" надійшла інформація на виконання вимог ухвали суду.
28.01.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Акціонерного товариства "УКРПОШТА" надійшла інформація на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено Позивачу пропущений процесуальний строк для долучення доказів до матеріалів справи, долучено письмові докази до матеріалів справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2025 року.
06.02.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання клопотання про долучення доказів, залишено без розгляду клопотання Відповідача клопотання про долучення доказів.
В судовому засіданні 19 лютого 2025 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 19 лютого 2025 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
03.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА» (Замовник) було укладено Договір підряду №59-2018/2, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов?язання за завданням Замовника і відповідно до будівельних норм і правил, на свій ризик, власними або залученими силами і засобами у відповідності з Проектною документацію, і на умовах, обумовлених цим Договором, виконати монтажні роботи систем протипожежного захисту та вогнезахисту будівельних конструкцій на об?єкті: «Будівництво об??єктів ярмарково-виставкового призначення у с. Березівка Макарівського району Київської області» та ліквідувати недоліки та дефекти, які будуть виявлені в ході виконання робіт і/або приймання робіт Замовником, а також протягом Гарантійного терміну і передати закінчений Об?єкт Замовникові. (т.1 а.с.12-20)
Сторони домовились, що всі Роботи за даним Договором, незалежно від того, чи прямо це передбачено в Договорі та/або в Додатках, мають бути викопані Підрядником належним чином і в повному об?ємі, та передані Замовникові, в порядку, передбаченому цим Договором, а Замовник у свою чергу здійснює оплату належним чином виконаних Робіт за Договірною ціною, передбаченою цим Договором. (п. 2.2 Договору).
Сторони домовилися, що Договірна ціна виконання робіт складає 15 706 800 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20 % 2617800 грн. 00 коп. і складається з вартості робіт (машин і механізмів) і вартості матеріалів (включаючи вартість їх транспортування і розвантаження). До початку робіт Замовник сплачує Підряднику авансовий платіж, що становить 12 000 000грн. 00коп.(дванадцять мільйонів гривень00 коп.), в т.ч. ДВ 20 % 2 000 000 грн.00 коп. (два мільйони гривень 00 коп.) (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п.3.7.3 Договору оплата фактично виконаних робіт за ним Договором здійснюється протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання робіт.
Згідно з п.4.1 Договору термін виконання робіт складає: в осях 1-21 до 6 березня 2019 року, в осях 1-13 по окремій домовленості сторін. Термін виконання відраховується з моменту отримання повного авансового платежу та передачі приміщень для виконання робіт.
Відповідно до п.4.4 Договору Сторона зобов'язана повідомити у письмовій формі іншу Сторону про виникнення (припинення), передбачувану тривалість обставин, що змінюють терміни виконання Робіт, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати виникнення (припинення) таких обставин і підготувати пропозиції по зміні термінів виконання Робіт, вказаних в Договорі. Якщо тривалість вищезгаданих обставин заздалегідь невідома, терміни виконання Робіт подовжуються за письмовим погодженням Сторін на час фактичної тривалості таких обставин. Інша Сторона зобов?язана дати відповідь на пропозицію про зміну термінів виконання Робіт протягом 5 (п?яти) календарних днів з дня отримання пропозиції.
Моментом завершення виконання Робіт за Договором є дата підписання Сторонами останніх Акту виконаних робіт та Довідки про вартість виконаних робіт за формами КБ-2в, КБ-3. (п.4.5 Договору)
Згідно з п. 6.1 Договору роботи виконані за цим Договором приймаються Замовником за якісними і кількісними показниками (об?ємами робіт) по Акту приймання робіт за формою КБ-2в, КБ-3.
Відповідно до п.6.2 Договору Сторони домовилися про вживання наступної процедури усунення Підрядником недоліків, виявлених під час приймання, - передачі робіт по відповідному Акту приймання робіт за Договором:
6.2.1. В разі виявлення недоліків під час приймання - передачі робіт по відповідному Акту приймання робіт за Договором Замовник впродовж 3 (трьох) робочих днів з дня виявлення таких недоліків передає Підряднику письмове повідомлення з переліком виявлених недоліків в роботах і терміни, які пропонуються Підряднику для усунення таких недоліків;
6.2.2. Підрядник зобов?язаний розглянути таке письмове повідомлення Замовника протягом 5 (п?яти) робочих днів з дня його здобуття і погоджувати з останнім терміни для усунення недоліків;
6.2.3. у випадку, якщо Сторони у встановлений термін не досягнуть згоди відносно переліку виявлених недоліків в роботах і / або термінів для усунення таких недоліків, Замовник має право на свій розсуд залучати для виконання цих робіт третіх осіб з покриттям витрат Замовника з платежів Підрядника. Замовник письмово повідомляє Підрядника про залучення таких третіх осіб і вартість робіт, що їм доручені, не менше ніж за 3 (три) робочих дні до дати початку виконання робіт такими третіми особами;
6.2.4. у випадку якщо Замовник скористався своїм правом, передбаченим підпунктом 6.2.3. цього Договору, на оплату робіт і послуг залучених третіх осіб, і якщо сум платежів на Підрядника не вистачає для покриття витрат Замовника на оплату робіт і послуг таких третіх осіб, Підрядник зобов?язується компенсувати такі витрати Замовникові в строк і у розмірі згідний обґрунтованій письмовій вимозі останнього;
6.2.5. письмове повідомлення Замовника, надане згідно з підпунктом 6.2.1. цього Договору. розглядається Сторонами як обґрунтована письмова відмова Замовника від прийняття відповідних робіт за Договором. У такому разі Замовник має право підписати відповідний Акт приймання робіт лише після фактичного усунення недоліків. При цьому у випадку якщо такі недоліки унаслідок відмови Підрядника були усунені силами третіх осіб, вартість таких робіт фіксується в Акті прийняття робіт окремо і віднімається від суми яку Підрядник виставляє до оплати.
Пунктом 11.1.2 Договору передбачено, що Відповідальність Замовника: - за невчасне здійснення розрахунків Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь Підрядника за кожен день прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору підряду №59-2018/2 від 03.01.2019 року Позивач виконав монтажні роботи систем протипожежного захисту та вогнезахисту будівельних конструкцій на об?єкті: «Будівництво об?єктів ярмарково-виставкового призначення у с. Березівка Макарівського району Київської області», а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи на загальну суму в розмірі 10 821 933 грн. 84 коп., що підтверджується Актами приймання виконаних робіт №1 за 27 грудня 2019 року на суму в розмірі 32 261 грн. 44 коп., №2 за вересень 2020 року на суму в розмірі 306 грн. 56 коп., №2 за грудень 2020 року на суму в розмірі 1 127 705 грн. 00 коп., за березень 2021 року на суму в розмірі 1 568 000 грн. 00 коп., №4 за лютий 2024 року на суму в розмірі 100 000 грн. 00 коп., Довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року, вересень 2020 року, від 14.12.2020 року, березень 2021 року, лютий 2024 року (т.1 а.с.21-50) та здійснив оплату за виконані роботи у загальному розмірі 9 643 905 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача. (т.1 а.с.59-61)
Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору підряду №59-2018/2 від 03.01.2019 року він виконав монтажні роботи систем протипожежного захисту та вогнезахисту будівельних конструкцій на об?єкті: «Будівництво об?єктів ярмарково-виставкового призначення у с. Березівка Макарівського району Київської області», що підтверджується Актом приймання виконаних робіт за травень 2024 року від 09.05.2024 року на суму в розмірі 3 299 998 грн. 00 коп., Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2024 року, які підписані в односторонньому порядку уповноваженим представником Позивача та скріплений печаткою Позивача. (т.1 а.с.51-58)
Листом №16 від 09.05.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС» просило Відповідача підписати акт від 09.05.2024 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2024 року, до якого було додано по 2 примірника акта та довідки, виконавчу документацію, завірені копії сертифікатів відповідності на використані матеріали, устаткування та вироби, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 09.05.2024 року, рекомендованого повідомлення про вручення 14.05.2024 р., роздруківкою з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта». (т.1 а.с.74-100)
Претензією №21 від 05.06.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС» просило Відповідача здійснити погодження та підписання акта від 26.04.2024 р., довідки від 26.04.2024 р., сплатити заборгованість у розмірі 3299998 грн. 00 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 06.06.2024 року, накладної, фіскального чеку, роздруківкою з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта». (т.1 а.с.101-107)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату вартості виконаних робіт у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА» перед Позивачем становить 3 299 998 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА» пеню у розмірі 293 032 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 33 811 грн. 45 коп., інфляційні у розмірі 69 299 грн. 95 коп.
Заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач зазначав, що в травні 2024 року Позивач не виконував роботи, зазначені в Акті від 09.05.2024 року та Довідці від 09.05.2024 року, відсутність виконавчої документації, оформленої під час виконання робіт в травні 2024 року, що підлягає обов'язковому оформленню при проведенні робіт, свідчить про невиконання Позивачем робіт за Актом та Довідкою від 09.05.2024 року загальною вартістю 3 299 998,00 гривень. Також обсяг (розмір та ціна) робіт, зазначених Позивачем в Акті від 09.05.2024 року не відповідають умовам Договору, так, монтажні роботи приміщення насосної пожежогасіння в переліку робіт, що виконуються за Договором, визначеному Додатком №1 до Договору, відсутні, умовами Договору також не передбачено виконання пусконалагоджувальних робіт системи захисту від розрядів блискавки, оскільки предметом договору є виключено систем протипожежного захисту та вогнезахисту будівельних конструкцій. Крім того, всупереч вимогам чинного законодавства Позивач не надавав Відповідачу повідомлення про готовність до передачі вказаних в Акті від 09.05.2024 року робіт, не забезпечував явку своїх представників до Виставкового павільйону для оформлення актів приймання виконаних Робіт, та для цілей проведення перевірки відповідності використовуваних конструкцій, матеріалів, виробів, і устаткування на Об'єкті. Позивачем не доведено, що замовник (Відповідач) відмовився від підписання Акта та Довідки від 09.05.2024 року, оскільки відмова є свідомою дією небажання прийняти оглянуті роботи, втім Позивач не повідомляв Відповідача як про закінчення виконання робіт, зазначених в Акті від 09.05.2024 року, так і про готовність їх до передачі замовнику (Відповідачу). Також Відповідач не отримував Акт та Довідку від 09.05.2024 року, надіслані Позивачем 09.05.2024 року поштовим відправлення з оголошеною цінністю та описом вкладення 0421600079331.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору підряду №59-2018/2 від 03.01.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч.1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до статті 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України)
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору підряду №59-2018/2 від 03.01.2019 року Позивач виконав монтажні роботи систем протипожежного захисту та вогнезахисту будівельних конструкцій на об?єкті: «Будівництво об?єктів ярмарково-виставкового призначення у с. Березівка Макарівського району Київської області», а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи на загальну суму в розмірі 10 821 933 грн. 84 коп., що підтверджується Актами приймання виконаних робіт №1 за 27 грудня 2019 року на суму в розмірі 32 261 грн. 44 коп., №2 за вересень 2020 року на суму в розмірі 306 грн. 56 коп., №2 за грудень 2020 року на суму в розмірі 1 127 705 грн. 00 коп., за березень 2021 року на суму в розмірі 1 568 000 грн. 00 коп., №4 за лютий 2024 року на суму в розмірі 100 000 грн. 00 коп., Довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року, вересень 2020 року, від 14.12.2020 року, березень 2021 року, лютий 2024 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (т.1 а.с.21-50) та здійснив оплату за виконані роботи у загальному розмірі 9 643 905 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача. (т.1 а.с.59-61)
Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору підряду №59-2018/2 від 03.01.2019 року він виконав монтажні роботи систем протипожежного захисту та вогнезахисту будівельних конструкцій на об?єкті: «Будівництво об?єктів ярмарково-виставкового призначення у с. Березівка Макарівського району Київської області», що підтверджується Актом приймання виконаних робіт за травень 2024 року від 09.05.2024 року на суму в розмірі 3 299 998 грн. 00 коп., Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2024 року, які підписані в односторонньому порядку уповноваженим представником Позивача та скріплений печаткою Позивача. (т.1 а.с.51-58)
Листом №16 від 09.05.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС» просило Відповідача підписати акт приймання виконаних будівельних робіт від 09.05.2024 на суму в розмірі 3 299 998 грн. 00 коп. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2024 року, до якого було додано по 2 примірника акта та довідки, виконавчу документацію, завірені копії сертифікатів відповідності на використані матеріали, устаткування та вироби, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 09.05.2024 року, рекомендованого повідомлення про вручення 14.05.2024 р., роздруківкою з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта». (т.1 а.с.74-100)
Моментом завершення виконання Робіт за Договором є дата підписання Сторонами останніх Акту виконаних робіт та Довідки про вартість виконаних робіт за формами КБ-2в, КБ-3. (п.4.5 Договору)
Згідно з п. 6.1 Договору роботи виконані за цим Договором приймаються Замовником за якісними і кількісними показниками (об?ємами робіт) по Акту приймання робіт за формою КБ-2в, КБ-3.
Відповідно до ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставою визнання акта виконаних робіт недійсним є доведення обґрунтованості відмови замовника підписати акт, тобто наявність суттєвих недоліків виконаних робіт, на які посилався замовник, відмовляючи в підписанні акта.
Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Так, правова позиція, яка є сталою в судовій практиці, стосовно акту, підписаного однією стороною, висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 № 3-42гс12 у справі № 23/236, у пункті 6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Вона полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".
Частина 4 статті 882 ЦК України прямо передбачає можливість оформлення акту приймання виконаних робіт в односторонньому порядку. Ця ж норма надає можливість замовнику захиститись від претензій підрядника, що ґрунтуються на односторонньому акті, шляхом доведення обґрунтованості відмови від підписання акту, що є підставою для визнання його недійсним. Тобто у разі виникнення спору не підрядник повинен доводити факт виконання відповідних робіт, а замовник повинен доводити факт невиконання цих робіт, зокрема, шляхом проведення відповідної експертизи, тощо.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що він не отримував Акт та Довідку від 09.05.2024 року, надіслані Позивачем 09.05.2024 року поштовим відправлення з оголошеною цінністю та описом вкладення 0421600079331.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА» є 03057, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 56, кімната 120. Вказана адреса Відповідача також визначена у главі 15 Договору підряду №59-2018/2 від 03.01.2019 року.
Суд звертає увагу, що лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС» №16 від 09.05.2024 року, до якого було долучено Акт приймання виконаних будівельних робіт від 09.05.2024 року на суму в розмірі 3 299 998 грн. 00 коп. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2024 року, було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА», яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у главі 15 Договору підряду №59-2018/2 від 03.01.2019 року.
В матеріалах справи наявна копія рекомендованого повідомлення про вручення 14.05.2024 року поштового відправлення 0421600079331 представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА».
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що він має сумніви у добросовісності виконання службових обов'язків працівником АТ "Укрпошта", оскільки недопустимо вручення поштового відправлення з оголошеною цінністю юридичній особі шляхом вкладення до абонементної скриньки. Станом на 14.05.2024 року він не мав договору з АТ «УКРПОШТА» на використання абонементної скриньки та не подавав заяву на видачу абонементної скриньки в користування на строк, що включає 14.05.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 року зобо'вязано Акціонерне товариство "УКРПОШТА" підтвердити або спростувати інформацію про наявність: договору укладеного між АТ "Укрпошта" та ТОВ "ЕКСПО ПЛАЗА" про використання абонентської скриньки, станом на 14.05.2024 року; заявки ТОВ "ЕКСПО ПЛАЗА" на видачу абонементної (абонентської) скриньки в користування на строк, що включає 14.05.2024 року; довіреності ТОВ "ЕКСПО ПЛАЗА" на одержання поштових відправлень в АТ "УКРПОШТА", діючої станом на 14.05.2024 року.
Згідно з листом Акціонерного товариства "УКРПОШТА" №1.03.009.004.-906-25 від 10.01.2025 року надати завірені належним чином копії довіреності уповноважених на одержання пошти ТОВ «ЕКСПО ПЛАЗА», заяву на видачу абонементної скриньки у користування та договору укладеного між Укрпоштою та ТОВ «ЕКСПО ПЛАЗА» про використання абонементної скриньки станом на 14.05.2024 року немає можливості. За повідомленням відповідного структурного підрозділу Укрпошти, договір про використання абонементної скриньки Товариство з Укрпоштою не укладався, заява на видачу абонементної скриньки у користування за місцем обслуговування відділенню №57 м. Київ з індексом 03057 станом на 14.05.2024 року не надавались, тому надати їх копії не надається можливим. Відповідно до інформації відділення №57 м. Київ, поштове відправлення Укрпошта Експрес №0421600079331 від 09.05.2024 року на адресу Товариства надійшло 11.05.2024 року до відділення №57 м. Київ та вручено 14.05.2024 року представнику Товариства Касьяновій під підпис без пред?явлення довіреності.
Порядок пересилання відправлень «Укрпошта Експрес» визначає загальні вимоги щодо приймання, обробки, перевезення, доставки та вручення відправлень «Укрпошта Експрес». Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про поштовий зв'язок», Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (надалі - Правила) та внутрішніх документів АТ «Укрпошта». Дія Порядку поширюється на підрозділи АТ «Укрпошта», які задіяні в технологічному процесі з пересилання відправлень «Укрпошта Експрес».
Згідно з п.7.3 Порядку відправлення Експрес, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в ОПЗ вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти або контактній особі, яка зазначена на супровідній адресі, за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу.
У разі відсутності уповноваженої особи на одержання пошти, відправлення Експрес може вручатися представнику юридичної особи при наявності у неї печатки юридичної особи.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21.
Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, в силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 917/253/20, від 30.05.2023 у справі № 910/1542/22, від 23.05.2023 у справі № 906/823/21.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
У свою чергу, зазначаючи про відсутність повноважень у Касьянової (довіреності чи іншого документа) на отримання поштової кореспонденції від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС», Відповідачем не враховано, що умовами Договору підряду №59-2018/2 від 03.01.2019 року, укладеного між сторонами, не визначено порядку направлення й отримання первинних документів поштової кореспонденції представниками Відповідача, а також не передбачено обов'язку Позивача щодо перевірки наявності довіреності особи, яка отримує документи засобами поштового зв'язку.
При цьому, Судом враховано п.7.4 Порядку пересилання відправлень «Укрпошта Експрес», за яким у разі відсутності уповноваженої особи на одержання пошти, відправлення Експрес може вручатися представнику юридичної особи при наявності у неї печатки юридичної особи. Суд звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС» належним чином виконало своє зобов'язання з направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА», яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у главі 15 Договору підряду №59-2018/2 від 03.01.2019 року, Акта приймання виконаних будівельних робіт від 09.05.2024 року на суму в розмірі 3 299 998 грн. 00 коп. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2024 року, а тому має законні очікування щодо належного виконання працівниками Акціонерного товариства «Укрпошта» та уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА» їх зобов'язань в частині вручення й отримання поштової кореспонденції відповідно. Правовідносини, які складися між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА» та Акціонерним товариством «Укрпошта», а також відсутність належним чином копії довіреності уповноваженої особи Відповідача на одержання пошти, заяви на видачу абонементної скриньки у користування та договору укладеного між Укрпоштою та ТОВ «ЕКСПО ПЛАЗА» про використання абонементної скриньки станом на 14.05.2024 року, жодним чином не стосуються Позивача за встановленого Судом факту належного виконання останнім його зобов'язання з надіслання на юридичну адресу Відповідача поштової кореспонденції.
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку про належне направлення Виконавцем Акта приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за від 09.05.2024 року на суму в розмірі 3 299 998 грн. 00 коп. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2024 року, отримання його повноважним представником Замовника 14.05.2024, невисловлення Замовником зауважень щодо недоліків виконаних робіт, тому, в силу вищенаведеного, такий акт є належним доказом виконання робіт за Договором.
Верховний Суд в постанові від 21.08.2019 у справі №917/1489/18 виклав правову позицію, згідно якої передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акту виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
На підтвердження вартості та обсягу виконаних підрядних робіт Позивачем було надано Акт приймання виконаних будівельних робіт від 09.05.2024 року на суму в розмірі 3 299 998 грн. 00 коп. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2024 року, які підписані в односторонньому порядку Позивачем, в яких визначений перелік робіт із зазначенням об'ємів та вартості таких робіт, перелік та вартість матеріалів.
Однак, Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б ставили під сумнів дійсність вищезазначених акта приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати. Більше того, у відзиві на позовну заяву Відповідач не заперечив проти самого факту виконання робіт систем протипожежного захисту та вогнезахисту будівельних конструкцій на об?єкті: «Будівництво об?єктів ярмарково-виставкового призначення у с. Березівка Макарівського району Київської області», оскільки останній заперечував щодо їх виконання саме у травні 2024 року. Більше того, в матеріалах справи наявні Акт приймання виконаних будівельних робіт №4 від 01.02.2024 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2024 року, які підписані уповноваженими представниками Сторін без заперечень та зауважень, в добровільному порядку та скріплені їх печатками, та були сплачені Відповідачем, незважаючи на факт виконання робіт за ними раніше дати підписання первинних документів.
Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача, що роботи з вогнезахисту несучих металевих конструкцій були прийняті та оплачені Відповідачем в повному обсязі згідно з Актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в від 30.09.2020 року, 31.03.2021 року та 01.02.2024 та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 30.09.2020 року, 31.03.2021 року та від 01.02.2024 року, оскільки роботи за Актом від 09.05.2024 року та за Актом від 30.09.2020 року здійснені щодо різних об'єктів і їх найменування є відмінними.
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку про фактичне виконання Позивачем робіт за Договором підряду №59-2018/2 від 03.01.2019 року на підставі Акта приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за від 09.05.2024 року на суму в розмірі 3 299 998 грн. 00 коп. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2024 року.
Відповідно до п.3.7.3 Договору оплата фактично виконаних робіт за ним Договором здійснюється протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання робіт.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведені умови Договору підряду №59-2018/2 від 03.01.2019 року, оскільки умовами Договору не визначено строку, протягом якого Замовник зобов'язаний підписати акт або надати обґрунтовану відмову від його підписання, Суд приходить до висновку, що обов'язок Відповідача по оплаті виконаних й прийнятих робіт за Актом приймання виконаних будівельних робіт від 09.05.2024 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2024 року на суму в розмірі 3 299 998 грн. 00 коп. настав 21.05.2024 року (дата отримання спірних акта та довідки 14.05.2024 + 5 робочих днів)
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС» за Договором підряду №59-2018/2 від 03.01.2019 року за Актом приймання виконаних будівельних робіт від 09.05.2024 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2024 року становить 3 299 998 грн. 00 коп.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС» в розмірі 3 299 998 грн. 00 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договорів, не здійснив оплату виконаних й прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 299 998 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 25.06.2024 р. по 28.10.2024 р. у розмірі 33 811 грн. 45 коп. та інфляційні у розмірі 69 299 грн. 95 коп.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за виконані роботи за загальний період прострочки з 25.06.2024 р. по 28.10.2024 р. у розмірі 33 811 грн. 45 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 25.06.2024 р. по 28.10.2024 р. у розмірі 69 299 грн. 95 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 25.06.2024 р. по 28.10.2024 р. у розмірі 293 032 грн. 60 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 11.1.2 Договору передбачено, що Відповідальність Замовника: - за невчасне здійснення розрахунків Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь Підрядника за кожен день прострочення.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 25.06.2024 р. по 28.10.2024 р. у розмірі 293 032 грн. 60 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЗАБУД» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 3 299 998 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 33 811 грн. 45 коп., інфляційні у розмірі 69 299 грн. 95 коп., пеня у розмірі 293 032 грн. 60 коп.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА» про стягнення заборгованості у розмірі 3 696 142 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 123, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС» - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ПЛАЗА» (03057, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 56, кімната 120, Ідентифікаційний код юридичної особи 42639916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ СЕРВІС» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯМСЬКА, будинок 72, Ідентифікаційний код юридичної особи 31065419) заборгованість у розмірі 3 299 998 (три мільйони двісті дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 33 811 (тридцять три тисячі вісімсот одинадцять) грн. 45 коп., інфляційні у розмірі 69 299 (шістдесят дев'ять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 95 коп., пеню у розмірі 293 032 (двісті дев'яносто три тисячі тридцять дві) грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 55 442 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сорок дві) грн. 13 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 лютого 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин