вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"24" лютого 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/197/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригуза П.Д., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, яка надійшла від позивача у справі разом з позовною заявою,
за позовом: фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Акціонерного товариства "Кредобанк", код ЄДРПОУ - 0907862, м. Львів, вул. Сахарова, 78,
Треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на стороні відповідача:
Третя особа - 1 - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Моргун Олександр Сергійович, 79000, м. Львів, вул. Личаківська, 29,
Третя особа - 2 - Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Дмитро Андрійович, 89600, м. Мукачево, вул. Садова, 25А, офіс 8,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Фізична особа ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Кредобанк", код ЄДРПОУ - 0907862, Треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на стороні відповідача: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Моргун Олександр Сергійович, Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Дмитро Андрійович, з позовною вимогою визнання виконавчого напису від 28.01.2025, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргун Олександром Сергійовичем, зареєстрований в реєстрі за №103 таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява обґрунтована тим, що 28 січня 2025 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргун О.С. видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №103, згідно якого було запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно: 1) житловий будинок загальною площею 271.7 кв. м., житловою площею 105.5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) земельна ділянка площею 0.2272 га, кадастровий номер - 2122781601:00:102:0100, місце розташування - АДРЕСА_1 .
Дане нерухоме майно належить на праві приватної власності позивачу у справі фізичній особі ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , та було передано ним в іпотеку АТ "КРЕДОБАНК" на підставі іпотечного договору від 23.03.2021, який укладено в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №192/1-1-2021 від 23.03.2021 року. Суд зазначає, що такий кредитний договір укладено між АТ "Кредобанк" та ФОП Бобелою Михайлом Михайловичем.
Надалі, 05.02.2025 Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевевським Дмитром Андрійовичем винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №77083475, боржником в якому виступає ОСОБА_1 , а стягувач - АТ "Кредобанк".
Також, 05.02.2025 Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевевським Дмитром Андрійовичем винесено Постанову про арешт майна боржника №77083475, згідно умов якої накладено арешт на: 1) житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 2122781601:00:102:0100.
Разом з позовною заявою на адресу суду надійшла від позивача фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів забезпечення позову, а саме зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 28 січня 2025 року, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргун О.С., зареєстрованого в реєстрі за №103 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "КРЕДОБАНК" заборгованості в сумі 550 944.05 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А., виконавче провадження №77083475.
Позивачем сплачено судовий збір за подання такої заяви про забезпечення позову у розмірі 1514.00 грн., що підтверджується квитанцією №1351-2252-3694-6329.
Дана заява обґрунтована тим, що подання позивачем позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не зупиняє виконавче провадження. Тобто, на момент винесення рішення судом, у разі задоволення позову, виконання судового рішення буде не можливим, оскільки вказане вище майно вже може бути продане з торгів.
Розглянувши дану заяву, суд зазначає наступне.
Приписами ст. 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно ст. 137 ГПК України, позов забезпечується зокрема: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).
Частиною 1 ст. 138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Приписами ст. 139 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (ч. 5 ст. 139 ГПК України).
Суд зазначає, що заява про забезпечення позову, яка надійшла від позивача відповідає приписам ст. 138, 139 ГПК України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Суд зазначає, що враховуючи, що приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, яким передбачено вилучення майна у позивача та постанову про арешт майна боржника, а позивач оскаржує такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
Також суд підкреслює, що оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи приватним виконавцем буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тому в такому випадку КГС ВС погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову. Захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.
До аналогічних висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17.
Таким чином, суд вважає, що пропоновані заходи забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 28 січня 2025 року, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О.С., зареєстрованого в реєстрі за №103, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Таким чином, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Суд зазначає, що частиною 1 ст. 140 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 5 ст. 140 ГПК України).
Згідно приписів ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-141, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Заяву про забезпечення позову, яка надійшла від позивача у справі фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , разом з позовною заявою - задовольнити повністю.
2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, а саме на підставі виконавчого напису від 28 січня 2025 року, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргун О.С., зареєстрованого в реєстрі за №103 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" заборгованості у сумі 556 144.05 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А., виконавче провадження №77083475.
Стягувач: Фізична особа ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
Боржник: Акціонерне товариство "Кредобанк", код ЄДРПОУ - 0907862, м. Львів, вул. Сахарова, 78,
Ця ухвала набирає законної сили з 24.02.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 24.02.2028 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 24 лютого 2025 року.
Суддя П. Д. Пригуза