вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
20 лютого 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/257/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригуза П.Д., розглянувши справу,
за позовом: Компанії «Byrass Consultants Limited» («Байрасс Консалтантс Лімітед»), код - 541645442, 1660, Cyprus, Nicosia, Karpenisi str., 30 (1660, Нікосія, Кіпр, Карпінісі, 30),
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігар", код ЄДРПОУ - 38971650, місто Київ, вул. Червоноткацька, будинок 42,
про стягнення коштів,
Секретар судового засідання - Ігнатко О.В.
представники сторін не з'явилися, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігар", код ЄДРПОУ - 38971650, місто Київ, вул. Червоноткацька, будинок 42.
Компанія «Byrass Consultants Limited» («Байрасс Консалтантс Лімітед»), код - 541645442, звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , заборгованості за оренду приміщення в розмірі 92 233.09 грн., що еквівалентно 2402.06 доларів США, з урахуванням курсу долару НБУ, який станом на дату складання позову 06.03.2024 становить 38.3943 грн. за 1 долар США.
Описова частина рішення.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2024 позовну заяву Компанії «Byrass Consultants Limited» («Байрасс Консалтантс Лімітед»), код - 541645442, 1660, Cyprus, Nicosia, Karpenisi str., 30 (1660, Нікосія, Кіпр, Карпінісі, 30), (вх. №02.3.1-05/271/24 від 08.03.2024 року) - залишено без руху з метою виправлення недоліків позовної заяви.
14.03.2024, в межах наданого судом строку для усунення недоліків, на адресу суду надійшли матеріали заяви про усунення недоліків від представника позивача (вх. №02.3.1-02/2024/24 від 14.03.2024 року), яка прийнята судом.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Також, ухвалою суду від 02.07.2024 клопотання про витребування доказів, яке надійшло від відповідача (вх. №02.3.1-02/4710/24 від 07.06.2024) - задоволено повністю. Поновлено відповідачу Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , процесуальний строк на подання відповідачем клопотання про витребування доказів. Витребувано від АТ "Укрсиббанк" (код ЄДРПОУ - 09807750, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) інформацію про рух коштів по рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , відкритому в АТ "Укрсиббанк" за період з 16.03.2020 по 15.01.2021 із зазначенням: сум перерахованих із вказаного рахунку коштів, особи одержувача, призначення платежів, дати перерахування коштів, реквізитів рахунків отримувачів коштів та банківських установ, в яких такі відкриті. Витребувано від АТ КБ "Приват банк" (код ЄДРПОУ - 14360570, 49094, м. Дніпро, наб. Перемоги, 30) інформацію про рух коштів по рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ "Приват банк" за період з 16.03.2020 по 15.01.2021 із зазначенням: сум перерахованих із вказаного рахунку коштів, особи одержувача, призначення платежів, дати перерахування коштів, реквізитів рахунків отримувачів коштів та банківських установ, в яких такі відкриті.
Ухвалою суду від 15.08.2024 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.09.2024 року.
Ухвалою суду від 19.09.2024 повторно витребувано від АТ "Укрсиббанк" (код ЄДРПОУ - 09807750, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) інформацію про рух коштів по рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , відкритому в АТ "Укрсиббанк" за період з 16.03.2020 по 15.01.2021 із зазначенням: сум перерахованих із вказаного рахунку коштів, особи одержувача, призначення платежів, дати перерахування коштів, реквізитів рахунків отримувачів коштів та банківських установ, в яких такі відкриті. Повторно витребувано від АТ КБ "Приват банк" (код ЄДРПОУ - 14360570, 49094, м. Дніпро, наб. Перемоги, 30) інформацію про рух коштів по рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ "Приват банк" за період з 16.03.2020 по 15.01.2021 із зазначенням: сум перерахованих із вказаного рахунку коштів, особи одержувача, призначення платежів, дати перерахування коштів, реквізитів рахунків отримувачів коштів та банківських установ, в яких такі відкриті. Уповноважено представника відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , адвоката Бомбушкара Сергія Павловича, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , отримати витребувані судом докази від АТ "Укрсиббанк" та АТ КБ "Приват банк". Призначено судовий розгляд справи по суті на 24.10.2024 року.
Ухвалою суду від 24.10.2024 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/257/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 21.11.2024 року. Поновлено відповідачу процесуальний строк на подання клопотання про долучення доказів до справи та про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача (вх. №02.3.1-02/8273/24 від 24.10.2024 року). Долучено до матеріалів справи №907/257/24 докази, які надані відповідачем, а саме: 1) копію заяви про звернення до виконання ухвали суду №2 від 23.09.2024 року; 2) копію листа Акціонерного товариства Комрційного банку "Приват банк"; 3) копію заяви про звернення до виконання ухвали суду №1 від 23.09.2024 року; 4) копію листа АТ "Укрсиббанк" від 24.09.2024 разом з інформацією про рух коштів по рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 16.03.2020 по 15.01.2021 року; 5) копію адвокатського запиту №35 від 17.09.2024, адресованого ТОВ "Закарпаттяенергозбут"; 6) копію відповіді ТОВ "Закарпаттяенергозбут" від 23.09.2024 року на адвокатський запит; 7) копію адвокатського запиту №34 від 17.09.2024, адресованого КП "Водоканал м. Ужгорода"; 8) копію листа КП "Водоканал м. Ужгорода" №1788 від 25.09.2024 з додатками; 9) копію договору №ІС 49420 від 06.10.2020 року; 10) копію акту звірки з контрагентом; 11) копію актів обстеження водомірного вузла; 12) копію агентського договору від 03.12.2013, укладеного між позивачем та ТОВ "Лігар"; 13) копію статуту ТОВ "Лігар". Залучено до участі у справі №907/257/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ "Лігар".
В судовому засіданні 21.11.2024 суд заслухав усні пояснення та клопотання представника відповідача, відмовив у задоволенні клопотання відповідача (вх. №02.3.1-02/9036/24 від 21.11.2024 року) про витребування доказів які останній просив витребувати від третьої особи ТОВ "Лігар" та ТОВ "Закарпаттяенергозбут", запитувану інформацію та поновити процесуальні строки.
Ухвалою суду від 29.11.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 13.12.2024, повторне клопотання відповідача про витребування доказів залишено без задоволення. Втім, суд зазначив, що до справи надійшли додаткові матеріали, що витребовувалися судом, які представнику належить вивчити та надати суду відповідні пояснення.
13.12.2024 до початку підготовчого засідання у справі на адресу суду надійшли: 1) заява про проведення засідання за відсутності учасника справи від позивача (вх. №02.3.1-02/9719/24 від 11.12.2024 року); 2) заява про відкладення судового засідання від представника відповідача (вх. №02.3.1-02/9764/24 від 13.12.2024 року), в якій останній просить відкласти підготовче засідання у даній справі через те, що ним втрачено зв'язок (телефонний, особистий) із відповідачем-довірителем.
Ухвалою суду від 13.12.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/257/24 і призначено судовий розгляд справи по суті на 16.01.2025 року, який не відбувся.
Відтак, суд ухвалою суду від 13.01.2025 призначив судовий розгляд справи по суті на 24.01.2025 року.
До початку судового розгляду справи по суті на адресу суду надійшли: 1) заява про відкладення судового засідання від представника відповідача (вх. №02.3.1-02/612/25 від 24.01.2025 року); 2) заява про відкладення судового засідання від відповідача (в. №02.3.1-02/613/25 від 24.01.2025 року); 3) заява про проведення засідання за відсутності представника позивача (вх. №02.3.1-02/593/25 від 24.01.2025 року).
В судове засідання 24.01.2025 з'явились відповідач особисто та його представник.
Судом розглянуто подані клопотання та оголошено перерву в судовому засіданні до 11.02.2025 року.
В судовому засіданні 11.02.2025 року суд розглянув справу по суті: проголосив позицію позивача та його вимоги, заслухав вступне слово відповідача та його представника, дослідив матеріали справи і заслухав пояснення відповідача стосовно доказів і обставин, на які він покликається при запереченні вимог позивача, оголосивши перерву в судовому засіданні до 20.02.2025 до 12:00 годин для підготовки учасників справи до судових дебатів.
До дня продовження судового засідання на адресу суду надійшли: 1) заява про відкладення судового засідання від представника відповідача; 2) заява представника позивача про проведення засідання за відсутності представника позивача; 3) письмовий виклад виступу відповідача в судових дебатах.
Суд долучив до справи письмовий виступ представника відповідача у судових дебатах.
У зв'язку з неявкою сторін для виступу з промовами (заключним словом) в судових дебатах, якими має завершитися розгляд цієї справи, суд у відповідності з ч. 4 ст. 240 ГПК України підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суть спору за позицією Позивача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 16.03.2020 між сторонами було укладено договір оренди №03/03, відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у тимчасове, строкове, платне користування приміщення №19, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 65.5 кв. м. для використання його орендарем. Підписанням цього договору, орендодавець надає орендареві право користування орендованим майном, відповідно до умов цього договору, у якості магазину взуття протягом строку дії такого договору.
Позивач зазначає, що він є власником орендованого майна, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.04.2008 серія НОМЕР_3 .
Відповідно до акту приймання-передавання орендованого майна від 16.03.2020, орендодавець передав, а орендар прийняв орендоване майно, а саме приміщення №19, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 65.5 кв. м.
Позивач зазначає у позовній заяві, що заборгованість у розмірі 2402 доларів 06 центів у відповідача перед позивачем виникла за період з 16.03.2020 по 15 січня 2021 року, що підтверджується розрахунком заборгованості від 16.03.2020 по 15.01.2021 №03/03, який міститься в матеріалах справи.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за оренду вказаного у Договорі приміщення у сумі 92 233.09 грн., що еквівалентно 2402.06 доларів США, з урахуванням курсу долару НБУ, який станом на дату складання позову 06.03.2024 становить 38.3943 грн. за 1 долар США.
У відповіді на відзив позивач узагальнив заперечення відповідача до таких:
- На 14.12.2020 року Орендодавцем було достроково припинено строк дії Договору оренди.
- Відповідач претензію від 14.12.2020 року не отримував та не знав про неї.
- Відповідач свої зобов'язання за договором оренди виконував своєчасно і в повному обсязі.
- Відповідачем приміщення звільнено до 15.01.2021 року, а саме в липні 2020 року.
- Твердить, що є два договори оренди один № 03/03 від 16 березня 2020 року інший № 09/08 від 01.09.2019 року.
- Відповідач не визнає договір оренди № 03/03 від 16 березня 2020 року.
- Позивач пропустив строки позовної давності, який сплив 14.12.2020 року.
З урахуванням наведених тверджень відповідач просить відмовити в задоволені позову повністю, застосувати до позовних вимог строки позовної давності. Окрім того, відповідач просить витребувати у позивача оригінал договору оренди № 03/03 від 16 березня 2020 року та № 09/08 від 01.09.2019 року, а також рух коштів позивача по рахунку відкритому в АТ "Кристал Банк" за період з 16.03.2020 року по 15.01.2021 року та інформацію про відкриті рахунки позивача в Україні в період дії спірної оренди.
З такими доводами відповідача позивач не погоджується повністю та вважає їх голослівними, виходячи з наступного.
1. Позивачу не відомо, що це за договір оренди № 09/08 від 01.09.2019 року та з такими реквізитами позивач не укладав з відповідачем договір оренди. Між позивачем та відповідачем був укладений лише один договір оренди № 03/03 від 16 березня 2020 року, а також орендоване майно передавалося саме за цим договором оренди, що підтверджується актом приймання - передавання орендованого майна, копія якого продана до суду разом із позовною заявою.
2. Відповідач претензію від 14.12.2020 року отримав, що підтверджується підписом особи за довіреністю на зворотному повідомленні про вручення № 0200249204829, яке надано до суду разом із позовною заявою.
3. Претензією від 14.12.2020 року позивач попередив відповідача про наявність боргу та необхідність покинути приміщення, тому з січня 2021 року платежі за оренду не нараховувалися, останній платіж по оренді був нарахований 05.12.2020 року.
4. На підтвердження, що відповідач звільнив приміщення в липні 2020 року останнім до суду разом із відзивом на позовну заяву не надано, тому дані доводи є голослівними.
5. Позивач строки позовної давності не пропустив, тим більше вони не сплили 14.12.2020 року. Оскільки, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 No 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який своєю чергою постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.
27 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.
З позовом позивач звернувся 06 березня 2024 року, тобто в межах строків позовної давності, а тому позивачем строк позовної давності не порушений.
6. Відповідач вводить суд в оману заявляючи, що ним своєчасно та в повному обсязі виконувалися зобов'язання за договором оренди, окрім того, дані твердження відповідача не підкріплені жодними доказами. Сума боргу яка є у відповідача перед позивачем та яку позивач просить стягнути є тією сумою, яка наведена у позовні заяви та є ціною позову, а також підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
7. Доводимо до відома суду, що на підтвердження того, що відповідачем зроблено лише дві оплати за договором оренди, замовлено довідку в АТ "Кристал Банк", яка буде надана суду позивачем додатково, оскільки банк усно повідомив позивача, що станом на 21.05.2024 року з технічних причин банк не зміг надати запитану довідку, тому дана довідка буде надана суду додатково про що повідомляємо суд та сторони.
Позиція відповідача у спорі.
Відповідач у своїх заявах під час розгляду справи, а також у письмових поясненнях у дебатах проти позову заперечує, мотивуючи це такими аргументами.
Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк загальної позовної давності, із клопотанням про поновлення такого строку позивач не звертався до суду, доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку - суду не наводив.
Відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин загальний строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що за змістом долученої позивачем до позовної заяви Претензії від 14.12.2020 стверджується, що орендодавець просить сплатити заборгованість за орендні платежі та звільнити приміщення з 15.01.2021, а тому з 14.12.2020 Орендодавцем було достроково припинено строк дії Договору оренди.
Проте, зазначеної претензії Орендар не отримував і про її наявність не знав до часу ознайомлення із матеріалами даної справи.
Наполягає, що зобов'язання по сплаті орендних платежів Орендарем виконувалися своєчасно і в повному обсязі. Доказом такого є виписки з рахунку Орендодавця, інформація з якої наявна у його розпорядженні.
Доказами своєчасної і належної сплати Орендарем орендної плати є також виписки по банківських рахунках Орендаря за спірний період дії договору оренди за час фактичного його користування орендованим майном.
При цьому орендоване приміщення Орендарем було звільнено достроково, ще до 15.01.2021 р., а саме у липні 2020 року.
Для отримання відповідної інформації представник відповідача звернувся до відповідних банківських установ, шляхом надіслання адвокатських запитів, однак відповідей на такі наразі не отримано, що перешкоджає долученню відповідних доказів до матеріалів справи.
Відповідач у своїх поясненнях, а також в судових засіданнях його представник, стверджували, що він як орендар здійснював оплату за користування орендованим майном іншим, не передбаченим Договором способом, а саме перераховував грошові кошти у інший спосіб - на рахунки, що вказувалися уповноваженими власником приміщень осіб, зокрема й фізичних осіб, які мали-би в подальшому передавати (перераховувати) кошти орендодавцю.
На клопотання Відповідача суд вжив процесуальних засобів для отримання відповідачем відомостей, якими він мав намір довести факти здійснення розрахунків з позивачем, витребування від третіх осіб, зокрема від особи, пов'язаної з позивачем агентським договором ТОВ “Лігар», яка за твердженням відповідача фактично виконувала повноваження з управління орендованим майном, від банківських установ - відомостей про рух коштів тощо.
Відповідач також не визнаються суми боргу у розрахунках щодо курсу валют НБУ, що існували у різні дні п'ятиденного періоду, протягом якого сторонами визначалося право орендаря на оплату орендної плати.
Відповідач стверджує, що оскільки спірні орендні правовідносини припали на період дії карантину в Україні, сторони на підставі п.9.2.8. Договору оренди прийняли спільне взаємопогоджене рішення про припинення строку дії договору оренди в липні 2020 року у зв'язку із економічною неефективністю оренди орендованого майна, зумовленою суттєвим зниженням ефективності під час поширення коронавірусної епідемії. За взаємним погодженням щодо розрахунків і дати припинення оренди сторони припинили відносини без взаємних претензій.
З часу фактичного припинення договору оренди, орендодавець жодних претензій до орендаря щодо заборгованості з орендної плати не пред'являв.
При розгляді судом справи по суті відповідач, крім, раніше заявлених, на спростування позовних вимог, просить врахувати наступні пояснення щодо долучених до матеріалів доказів, як підстави для відмови у задоволенні позову.
Строк дії договору оренди № 03/03 від 16.03.2020 р. із урахуванням визнаних позивачем (у відповіді на відзив) обставин припинився 14.12.2020 р. (дати направлення претензії), а з 05.12.2020 нарахування орендних платежів вже не здійснювалося.
Пунктом 9 (9.1-9.3) Договору сторонами було визначено можливість одностороннього дострокового розірвання Договору з ініціативи Орендодавця у спосіб надіслання Орендарю письмового про те повідомлення. У такому разі Договір вважається розірваним з моменту направлення такого повідомлення засобами поштового зв'язку, якщо інше не буде визначено у такому повідомленні.
Змістом долученої позивачем до позовної заяви Претензії від 14.12.2020 стверджується, що орендодавець просить сплатити заборгованість зі сплати орендних платежів та звільнити приміщення з 15.01.2021 р.
Отже, з 14.12.2020 Орендодавцем було достроково припинено строк дії Договору оренди.
Оскільки п. 3 договору оренди № 03/03 від 16.03.2020 сторонам було визначено періодичні орендні платежі, а саме:
за період з 16.03.2020 до 16.04.2020 - суму еквівалентну 400 дол. США, (протягом п'яти банківських днів з дати укладення договору)
за період з 16.04.2020 по 30.04.2020 - суму еквівалентну 1 дол. США,
за період з 01.05.2020 по 16.05.2020 - суму еквівалентну 200 дол. США,
за період з 01.05.2020 по 16.05.2020 - суму еквівалентну 200 дол. США,
за період з 17.05.2020 по 16.03.2021 - суму еквівалентну 400 дол. США за кожен місяць, за період з 17.03.2021 і до кінця строку дії Договору - суму, еквівалентну 450 дол.
США за кожен місяць, а крім того, із змісту долученого позивачем договору слідує, що сторонами було погоджено, що протягом 5 п'яти банківських днів з дати укладення Договору Орендар має сплатити Орендодавцеві гарантійний платіж в розмірі 450 дол. США, в рахунок оплати орендної плати за останній місяць оренди - відлік строків позовної давності по кожному із погоджених сторонами платежів повинен обраховуватися окремо (в межах строку дії договору, до 14.12.2020 р.)
Відтак, загальний, трирічний строк позовної давності по орендному платежу:
за період з 16.03.2020 до 16.04.2020 (400 дол. США) (протягом п'яти банківських днів з дати укладення договору), а також по сплаті Гарантійного платежу в розмірі 450 дол. США, (в рахунок орендної плати за останній місяць оренди) - сплив ще 22.04.2023, до дня звернення позивача до суду (06.03.2024) (16.04.2022 + 5 днів згідно п.3.16. договору = 22.04.2023).
Загальний, трирічний строк позовної давності по орендному платежу:
за період з 16.04.2020 р. по 30.04.2020 р. (щодо суми, еквівалентної 1 дол. США), сплив 06.05.2023, тобто до дня звернення позивача до суду (06.03.2024) (30.04.2022 + 5 днів згідно п.3.16. договору = 06.05.2023)
Загальний, трирічний строк позовної давності по орендному платежу:
за період з 01.05.2020 по 16.05.2020 - (щодо суми еквівалентної 200 дол. США), - сплив 23.05.2023, тобто до дня звернення позивача до суду (06.03.2024)
(16.05.2022 + 5 днів згідно п.3.16. договору = 23.05.2023)
Загальні трирічні строки позовної давності по орендних платежах: за період з 17.05.2020 по 16.03.2021 - щодо сум, еквівалентних 400 дол. США за кожен місяць, (із урахуванням + 5 днів згідно п.3.16. договору):
за період з 17.05.2020 р. по 17.06.2020 р. - спливли 23.06.2023 р.,
за період з 18.06.2020 р. по 18.07.2020 р. - спливли 24.07.2023 р.,
за період з 19.07.2020 р. по 19.08.2020 р. - спливли 25.08.2023 р.,
за період з 20.08.2020 р. по 20.09.2020 р. - спливли 26.09.2023 р.,
за період з 21.09.2020 р. по 21.10.2020 р. - спливли 27.10.2023 р.,
за період з 22.10.2020 р. по 22.11.2020 р. - спливли 28.11.2023 р.,
за період з 23.11.2020 р. по 14.12.2020 р. (враховуючи дострокове припинення
договору 14.12.2021 р.) - спливли 20.12.2023 р.,
Відповідно, до дня звернення позивача до суду (06.03.2024 р.) загальний, трирічний строк позовної давності як по кожному, так і всіх загалом платежах - слив, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог повністю , про що просив і просить відповідач.
Позивач із клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не звертався, доказі на підтвердження поважності причин своєї неможливості звернення до суду в межах строків позовної давності - не наводив суду, тим самим, звернувшись до суду зі спливом значного періоду часту після фактичного припинення орендних правовідносин сторін і за відсутності від нього будь-яких претензій, щодо орендних платежів, - на думку відповідача вдався до фактичного зловживання процесуальними правами, що не може бути підставою для захисту його не порушених прав з огляду на основні засади здійснення господарського судочинства.
Також слід врахувати і той факт, що позивач, за наявності у нього передбаченого Договором права на дострокове розірвання договору і вимоги про звільнення орендованого приміщення, при його заявленій позиції щодо невиконання (чи неналежного виконання) орендарем своїх обов'язків - таким правом ніколи не скористався, що слід розцінювати доказ відсутності у нього протягом строку дії Договору будь-яких негативних наслідків (недоотримання орендних платежів) внаслідок виконання орендних обов'язків Орендарем і таке слід розцінювати як доказ саме належного виконання відповідачем своїх обов'язків Орендаря.
Так щодо документів, наданих на виконання ухвали суду ПАТ «УкрСибБанк» (виписок по рахунку відповідача) прошу врахувати наступне.
Випискою стверджується факт двох проплат відповідачем орендних платежів на виконання умов договору оренди № 03/03 від 16.03.2020 р. а саме: 02.07.2020 р. на суму 9010,00 грн. (еквівалент 339 дол. США) та 03.07.2020 р. на суму 7565,00 грн. (еквівалент 282 дол. США), (загалом сума еквівалентна 621 доларам США), сплачених в рахунок виконання умов щодо сплати орендного платежу за період з 16.03.2020 р. до 16.04.2020 р. в сумі еквівалентній 400 дол. США, та гарантійного платежу в розмірі 450 дол. США, в рахунок оплати орендної плати за останній місяць оренди (протягом п'яти банківських днів з дати укладення договору).
Факт отримання позивачем від відповідача зазначених двох сум на виконання умов договору оренди № 03/03 від 16.03.2020 р. - позивачем визнається та стверджується долученою ПАТ «УкрСибБанк» на виконання ухвали суду випискою по рахунку відповідача, згідно якої ним сплачено орендні платежі на виконання умов договору оренди № 03/03 від 16.03.2020 р. а саме: 02.07.2020 р. на суму 9010,00 грн та 03.07.2020 р. на суму 7565,00 грн., отримувачем коштів зазначено Компанію «Byrass Consultants Limited».
Крім того, наявними матеріалами справи стверджується факт сплати відповідачем (орендарем) 22.06.2020 р. на рахунок Орендодавця 10 600 грн., які були повернуті платнику.
При цьому таке повернення було не ініціативою платника, а внаслідок повернення сплачених коштів Орендодавцем.
Доказів на підтвердження факту звернення Орендаря до банку з розпорядженням щодо повернення коштів позивачем не надано протягом усього процесу перебування даної справи на розгляді.
Щодо виписки по рахунку відповідача, наданої АТ «Приват Банк» на виконання ухвали суду від 19.09.2024 р. відповідач просить врахувати, що така не містить інформації щодо виконання сторонами орендних платежів, в той же час нею стверджується факт не переривання відповідачем строку позовної давності, про застосування якої було заявлено вище.
Зважаючи на те, що позивач на обґрунтування позиції щодо дотримання ним строку звернення до суду в межах загальної позовної давності наводить факт дії в Україні карантину, зумовленого поширенням коронавірусної хвороби (COVID 19), який офіційно розпочався з 12.03.2020 р. згідно Постанови КМ України № 2011 від 11.03.2020 р. продовжувався на весь період орендних правовідносин сторін, слід врахувати і те, що відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Пунктом 8.1. Договору оренди сторонами також було передбачено, що у разі дії форс-мажорних обставин, сторони звільняються від відповідальності.
Факт існування таких форс-мажорних обставин під час дії договору був відомомий обом сторонам. Майже повне припинення здійснення орендарем господарської діяльності під час дії карантину - призвело до відсутності прибутків та неможливості повноцінного виконання своїх обов'язків.
Відповідно, ч.6 с.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно із Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на убезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020; в редакції Законів № 553-ІХ від 13.04.2020, Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", № 692-IX від 16.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв'язку з дією обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19", розділ Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14, яким передбачено:
"Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
Вказана норма закону передбачає зменшення плати за користування нерухомим майном за вимогою наймача впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
Відповідач з урахуванням обмежень, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2" з 12 березня 2020 року та до кінця встановленого карантину не міг використовувати в повному обсязі об'єкт оренди та отримувати прибуток.
Частиною 4 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач має право вимагати зменшення орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась.
Частиною 2 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.
Частиною 4 статті 219 Господарського кодексу України визначено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Ця позиція підтримана відповідачем, який вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Мотивувальна частина.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин. Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке:
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 17.04.2008 підтверджується право власності позивача на об'єкт: офіс Закарпатської філії акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк", реконструйований з нежитлового приміщення загальною площею 65.5 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .
Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 18580608, від 21.04.2008, підтверджується, що офіс Закарпатської філії акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк", реконструйований з нежитлового приміщення загальною площею 65.5 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , перебуває у приватній власності позивача Компанії "Байрасс Консалтантс лімітед".
Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 65683577, від 12.08.2016, підтверджується, що об'єкт офіс Закарпатської філії акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк", реконструйований з нежитлового приміщення загальною площею 65.5 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , перебуває у приватній власності позивача Компанії "Байрасс Консалтантс лімітед".
Матеріалами справи підтверджується, що 16.03.2020 був укладений договір оренди №03103 (далі - договір оренди) між сторонами даного спору.
Відповідно до п. 1.1. такого договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове, строкове платне користування нерухоме майно, а саме приміщення №19, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 65.5 кв. м. для використання його орендарем.
Згідно положень п. 2.1. договору оренди, орендодавець протягом 5 робочих днів з дня підписання даного договору передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється актом приймання - передавання орендованого майна, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим договором.
За користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату в українській національній валюті - гривні по курсу долара США у відношенні до української гривні (п. 3.1. договору).
Протягом 5 банківських днів після дати підписання сторонами цього договору, орендар має сплатити орендодавцю орендну плату за перший місяць оренди, що складає суму в гривні, еквівалентну 400 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ.
За період з 16.04.2020 по 30.04.2020 включно орендар має сплатити орендодавцю орендну плату, що складає суму в гривні, еквівалентну 1 долару США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ.
Починаючи з 01.05.2020 до 16.05.2020 орендна плата складе суму в гривні, еквівалентну 200 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ. З 17.05.2020 до 16.03.2021 орендна плата складе суму в гривні, еквіваленту 400 доларам США за місяць по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ.
Починаючи з 17.03.2021 та до кінця строку дії договору орендна плата складає суму в гривні, еквівалентну 450 доларам США за місяць по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ.
Протягом всього строку дії даного договору, сума гарантійного платежу орендаря має дорівнювати розміру орендної плати за 1 місяць строку оренди. У будь-якому випадку курс долара США у відношенні до української гривні не може бути меншим офіційного валютного курсу станом на день здійснення оплати (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 3.3. договору оренди, сторони погодили, що гарантійний платіж, повністю внесений орендарем, зараховується в рахунок оплати орендної плати за останній місяць строку оренди по курсу долара США у відношенні до української гривні на момент виникнення зобов'язань у орендаря щодо оплати гарантійного платежу, при цьому сума орендної плати за останній місяць оренди, не покрита гарантійним платежем, підлягає оплаті в загальному порядку, передбаченому договором.
Згідно п. 3.7. договору, загальна сума орендної плати в місяць за цим договором складає суму в гривні еквівалентну 450 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ, і визначається згідно умовам цього договору.
Орендна плата вноситься орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця в період з 01 по 05 числа поточного місяця (п. 3.13. договору).
Орендодавець має право в односторонньому порядку змінити, в т.ч. збільшити, розмір орендної плати, встановленої в п. 3.7. договору, шляхом надсилання орендодавцем орендарю письмового повідомлення про таку зміну (збільшення), на адресу, що вказана в договорі, за 30 календарних днів до дати внесення таких змін до договору. Зазначені зміни набувають чинності з дати, зазначеної у такому повідомленні (листі) (п. 3.15 договору).
Пунктом 4.1.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі визначені даним договором.
Згідно положень 5.2. договору оренди, такий договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
Строк такого договору починає свій перебіг з моменту визначеного у п. 5.2. цього договору, та діє протягом 35 місяців (п. 5.3. договору).
Закінчення строку дії цього договору, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час цього договору (п. 5.4. договору).
Актом приймання-передавання орендованого майна від 16.03.2020 підтверджується приймання відповідачем в оренду орендованого майна, а саме приміщення №19, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 65.5 м. кв.
Судом встановлено, що позивач направляв відповідачу претензію №0355/2 від 14.12.2020, в якій просив відповідача претензію задовольнити та перерахувати на його поточний рахунок суму орендної плати у розмірі еквівалентному 2402.06 долара 06 центів США в місячний строк з моменту отримання претензії. Дана претензія отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке міститься в матеріалах справи.
В судовому засіданні позивач особисто підтвердив, що поштовий лист отримано його родичем за адресою проживання, вказаною у договорі.
Отже, при розгляді справи спростовано твердження відповідача про те, що ним не отримувалася претензія та йому не відомо про заявлені вимоги.
Відповідно до досліджених доказів в судовому засіданні представник відповідача та відповідач особисто підтвердили, що наявними у справі матеріалами підтверджується сплата лише двох платежів за користування орендованим майном, а саме від 02.07.2020 на суму 394,34 долари США та від 03.07.2020 на суму 326,00 дол. США, що відповідає як наданому позивачем розрахунку суми заборгованості (том 1, а.с. 24) так і отриманими доказам від АТ "Уксиббанк" (том 2, а.с. 18-20) про перерахування коштів у гривні 02.07.2020 в сумі 9010,00грн, а також 03.07.2020 в сумі 7565,00грн.
Інші докази, що отримано судом на клопотання відповідача, як ним підтверджено в судових засіданнях, таких відомостей про інші платежі - не містять.
Отже, розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи, підтверджується наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 2402.06 доларів США за період дії договору оренди, що і стало підставою для звернення до суду позивача для захисту своїх порушених прав.
Таким чином, відповідач не довів своїх заперечень, не підтвердив допустими доказами про виконання свого обов'язку за договором оренди.
В судовому засіданні позивач та його представник повідомили суду, що вони не зверталися письмово до позивача як до Орендодаця з вимогою (клопотанням) про зменшення орендної плати у зв'язку з карантином з приводу коронавірусної хвороби (COVID-19).
Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.
Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Господарські зобов'язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГКУ).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. 173 ГКУ, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 ГКУ).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 193 ГКУ, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Також відповідно до положень ст. 198 ГКУ, платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ст. 202 ГКУ).
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ст. 179 ГКУ).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГКУ).
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін (ст. 189 ГКУ).
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 ГКУ).
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 759 ЦКУ, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Аналогічне визначення даного різновиду договору передбачене і в ст. 283 ГКУ. Так, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ) (ч. 1 ст. 760 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 761 ЦКУ передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Згідно до положень ст. 762 ЦКУ, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГКУ).
Згідно до положень ст. 286 ГКУ, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 763 ЦКУ, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦКУ).
Згідно положень ст. 793 ЦКУ, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ст. 795 ЦКУ).
Судом встановлено, що дійсно 16.03.2020 був укладений договір оренди №03103 (далі - договір оренди) між сторонами даного спору. Відповідно до п. 1.1. такого договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове, строкове платне користування нерухоме майно, а саме приміщення №19, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 65.5 кв. м. для використання його орендарем.
Актом приймання-передавання орендованого майна від 16.03.2020 підтверджується приймання відповідачем в оренду орендованого майна, а саме приміщення №19, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 65.5 м. кв.
За користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату в українській національній валюті - гривні по курсу долара США у відношенні до української гривні (п. 3.1. договору).
Згідно п. 3.7. договору, загальна сума орендної плати в місяць за цим договором складає суму в гривні еквівалентну 450 доларам США по курсу долара США у відношенні до української гривні без ПДВ, і визначається згідно умовам цього договору.
Орендна плата вноситься орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця в період з 01 по 05 числа поточного місяця (п. 3.13. договору).
У будь-якому випадку курс долара США у відношенні до української гривні не може бути меншим офіційного валютного курсу станом на день здійснення оплати (п. 3.2. договору).
Пунктом 4.1.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі визначені даним договором.
Обставини справи та наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за договором оренди в частині здійснення повної та своєчасної сплати орендної плати.
Судом встановлено, що розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи, підтверджується наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 2402.06 доларів США за період дії договору оренди.
Відповідно до положень ст. 533 ЦКУ, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У матеріалах містяться протокол огляду №151 від 06.03.2024 та протокол огляду №152 від 06.03.2024, сформовані представником позивача, згідно якого станом на 06.03.2024 офіційний курс гривні щодо іноземної валюти, а саме долара США становить 38.3943 грн. за 1 долар США.
Разом з тим, суд здійснив перерахунок суми заборгованості по орендній платі щодо еквіваленту такої до гривні і встановлено, що така складає 92 225.41 грн., а не 92 233.09, як зазначає позивач.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 92 225.41 грн., що еквівалентно 2402.06 доларам США, з урахуванням курсу НБУ, який станом на дату складання позову 06.03.2024 року становить 38.3943 грн. за 1 долар США заборгованості по сплаті орендної плати є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Щодо заяви Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
Надаючи оцінку заяві Відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, а також запереченням Позивача з цього приводу, суд враховує таке.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України, зокрема, за приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, відповідно до ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність у три роки, яка за приписами ч. 3 ст. 261 ЦК України за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.
З урахуванням викладеного, в спірних правовідносинах початок перебігу для позивача строку позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемності змін до Договору пов'язується з початком виконанням умов Договору з урахуванням внесених сторонами до нього нікчемних змін, тобто протягом 2018 року та, відповідно до ст. 257 ЦК України такий строк для позивача триває до січня 2021 року.
Позатим, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон України набрав чинності 02.04.2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами та доповненнями) на усій території України з 12.03.2020 встановлено карантин, який з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами та доповненнями) неодноразово продовжувався, востаннє до 30.06.2023 року.
Окрім того, відповідно до п.п. 2) п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022 (який набрав чинності 17.03.2022) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
В подальшому, ч. 2 ст. 1 Закону України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» 3450-IX від 08.11.2023 (який набрав чинності 30.01.2024) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в наступній редакції: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, які в подальшому затверджуються Законами, прийнятими Верховною Радою України, на підставі яких воєнний стан діє в Україні і в цей час.
З урахуванням викладеного, з 12.03.2020 встановлені в ст. 257 ЦК України строки позовної давності на підставі п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) тобто до 30.06.2023, а з 17.03.2022 такі строки продовжені на підставі п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану») до 30.01.2024, а в подальшому, тобто з 30.01.2024, у зв'язку з набранням чинності Законом України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» перебіг позовної давності зупиняється на підставі нової редакції п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що в спірних правовідносинах перебіг строку позовної давності для позивача тривав до січня 2021 року, а з 12 березня 2020 року перебіг строків позовної давності продовжено спершу відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (до 30.06.2023), а з 17.03.2022 такі строки продовжено вже на підставі п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, слід вважати, що позаяк позивач звернувся з даним позовом до суду 21.11.2023, тобто в межах продовжених законом строків позовної давності, у зв'язку з чим в задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності належить відмовити.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Щодо обґрунтованості рішення.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням викладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028.00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Компанії «Byrass Consultants Limited» («Байрасс Консалтантс Лімітед»), код - 541645442, 1660, Cyprus, Nicosia, Karpenisi str., 30 (1660, Нікосія, Кіпр, Карпінісі, 30), суму заборгованості у загальному розмірі 92 225.41 грн. (дев'яносто дві тисячі двісті двадцять п'ять гривень 41 копійок).
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Компанії «Byrass Consultants Limited» («Байрасс Консалтантс Лімітед»), код - 541645442, 1660, Cyprus, Nicosia, Karpenisi str., 30 (1660, Нікосія, Кіпр, Карпінісі, 30), сплачений судовий збір у розмірі 3028.00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 24.02.2025 року
Суддя П.Д. Пригуза