61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
25.02.2025 Справа №905/1662/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши справу
за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Простор Груп», м.Маріуполь, Донецька область,
про стягнення заборгованості у сумі 156423,92грн, пені у сумі 20775,91грн, штрафу у сумі 23463,60грн, 3% річних у сумі 3152,90грн, інфляційних втрат у сумі 13783,61грн, всього 217599,94грн,
без виклику учасників
Позивач, Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Простор Груп», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 156423,92грн, пені у сумі 20775,91грн, штрафу у сумі 23463,60грн, 3% річних у сумі 3152,90грн, інфляційних втрат у сумі 13783,61грн, всього 217599,94грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №1258/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу, від 23.09.2019 в частині повної та своєчасної оплати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, чим також зумовлено нарахування заявлених до стягнення пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 01.01.2025, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач всупереч положенням ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України електронний кабінет в системі «Електронний суд» не зареєстрував. Повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №905/1662/24 суд здійснив шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України в порядку ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Учасники також мали можливість ознайомитись з процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
Враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк, суд згідно з положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
23.09.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Простор Груп» (рекламоросповсюджувач) укладено договір №1258/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу, відповідно до умов якого на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу (РЗ), дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (п.1.1).
Рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно і розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за №34/2211, своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу, порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства (п.1.2 договору).
Адресний перелік - невід'ємна частина договору, який містить перелік місць для розміщення РЗ, на які за рекламорозповсюджувачем встановлено пріоритет та/або на які надано дозволи на розміщення РЗ, із зазначенням адреси та встановлено/продовжено пріоритет, дату встановлення/продовження та строк дії пріоритету, дата початку та закінчення строку дії дозволу, його продовження, а також відомостей про розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцями, яка визначається відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п.2.2 договору).
У відповідності до п. 3.2 договору робочий орган та/або КП «Київреклама» здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.
Згідно з п.п.5.2.1, 5.2.3 договору рекламорозповсюджувач зобов'язаний добросовісно, в повному обсязі та своєчасно виконувати умови договору, дотримуватись вимог Порядку, положень законодавства, що регулює відносини, які виникають у процесі розповсюдження реклами та благоустрою населених пунктів; не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що ціною договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.
Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п.4 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, цей договір (п.6.3 договору).
Згідно з п.6.4 договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.
Пунктом 6.5 договору передбачено, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу.
Відповідно до п.6.8 договору плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу; до прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу: до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову у продовженні строку дії дозволу ( у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії дозволу) - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про продовження дозволу. У разі нездійснення рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до п.5.2.7 договору після закінчення строку дії дозволу плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування органом або КП «Київреклама».
Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу (п.6.6 договору).
У відповідності до п.6.13 договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.
Згідно з п.6.14 договору плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця на зазначений казначейський рахунок. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
У п.6.16 договору визначено, що у разі недостатності суми проведення платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу - основна сума боргу; у другу чергу - пеня та штрафи.
Згідно з п.7.2 договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Відповідно до п.7.3 договору робочий орган має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому (п. 8.1 договору).
Як вказує позивач на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.12.2019 №2190 відповідачу надані дозволи на розміщення рекламного засобу згідно з додатком до цього розпорядження, а саме: за №73865-19, характеристика рекламного засобу: банер, панно на фасаді будинку (будівлі), розміри 13.000х38.250 заг.пл.497.2500кв.м, кількість площин 1, та за №74883-19, характеристика рекламного засобу: банер, панно на фасаді будинку (будівлі), розміри 13.000х42.900 заг.пл.557.7000кв.м, кількість площин 1. Строк дії дозволів - з 17.12.2019 по 16.12.2024.
На підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.12.2019 №2190 між сторонами підписано додаток №5 до договору №1258/19 від 23.09.2019 «Адресний перелік», згідно з п.1 якого відповідачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресами: АДРЕСА_1 , дозвіл № НОМЕР_1 , тип рекламного засобу - банер, панно на фасаді будинку (будівлі), розміри 13.000х38.250 заг. пл. 497.2500кв.м, розмір плати за місяць - 26105,63грн, дата початку строку дії дозволу - 17.12.2019, дата кінця строку дії дозволу - 16.12.2024; АДРЕСА_2 , дозвіл № НОМЕР_2 , тип рекламного засобу - банер, панно на фасаді будинку (будівлі), розміри 13.000х42.900 заг. пл. 557.7000кв.м, розмір плати за місяць - 29279,25грн, дата початку строку дії дозволу - 17.12.2019, дата кінця строку дії дозволу - 16.12.2024.
Відповідно до п. 2 додатку №5 до договору «Адресний перелік №13» від 13.01.2020 розмір плати визначається та розраховується на підставі Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.12.2018 № 2341, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 26.12.2018 за № 294/2142.
Згідно з п. 3 додатку №5 до договору «Адресний перелік №13» від 13.01.2020 права та обов'язки, передбачені умовами договору та цим адресним переліком, застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх підписання, з дати видання розпорядження про надання дозволу (17.12.2019), в порядку, передбаченому ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Позивач зазначає, що ним були виставлені відповідачу рахунки №157113 від 08.01.2024 на суму 55384,88грн (розрахунок коригування № 157114 від 08.01.2024 на суму -27692,43грн), №160272 від 08.02.2024 на суму 24827,70грн (розрахунок коригування №160273 від 08.02.2024 на суму -12413,85грн), №163083 від 14.02.2024 на суму 30557,17грн (розрахунок коригування №163084 від 14.02.2024 на суму -15278,58грн), №167847 від 13.03.2024 на суму 55384,88грн (розрахунок коригування №167848 від 13.03.2024 на суму -27692,43грн), №170465 від 05.04.2024 на суму 55384,88грн (розрахунок коригування №170466 від 05.04.2024 на суму -27692,43грн), №176041 від 13.05.2024 на суму 21439,30грн (розрахунок коригування №176042 від 13.05.2024 на суму -10719,65грн), №176043 від 13.05.2024 на суму 33945,57грн (розрахунок коригування №176044 від 13.05.2024 на суму -16972,78грн), №179115 від 05.06.2024 на суму 9572,06грн (розрахунок коригування №179116 від 05.06.2024 на суму -4786,03грн), №181125 від 12.06.2024 на суму 29279,25грн (розрахунки коригування №181126 від 12.06.2024 на суму -14639,62грн, №182100 від 28.06.2024 на суму -1463,97грн), які оплачені не були. Внаслідок вказаних обставин у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 156423,921грн.за період з 01.01.2024 по 30.11.2024.
Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 156423,92грн, пені у сумі 20775,91грн, штрафу у сумі 23463,60грн, 3% річних у сумі 3152,90грн, інфляційних втрат у сумі 13783,61грн.
Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.
Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, cплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Як свідчать матеріали справи між позивачем та відповідачем був укладений договір №1258/19 від 23.09.2019, відповідно до якого позивач надає відповідачу у тимчасове платне користування місця для розміщення рекламних засобів, а відповідач приймає вказані місця, використовує їх для розміщення рекламних засобів та здійснює оплату за тимчасове користування місцем.
Відповідно до приписів ч.1 ст.626, ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин є договором про надання послуг.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Правовідносини, пов'язані із розміщенням зовнішньої реклами у місті Києві, регулюються Законом України «Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженими розпорядженням Київської міської ради від 05.02.2019 №207 (далі - Порядок №207), Правилами благоустрою міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 та іншими нормативними актами України, питання щодо правових наслідків порушення зобов'язання та відповідальності за його порушення унормовано загальними положеннями цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Частиною 1 ст.16 Закону України «Про рекламу» визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (далі - Типові правила №2067) зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Положеннями п.23 та п.24 Типових правил №2067 передбачено, що дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Згідно з п.32 Типових правил №2067 плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Відповідно до п.2.11.1 Порядку № 207 підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення РЗ та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання (продовження) дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» від 17.12.2019 №2190 Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа Простор Груп» надано дозволи на розміщення рекламних засобів за №73865-19, характеристика рекламного засобу: банер, панно на фасаді будинку (будівлі), розміри 13.000х38.250 заг.пл.497.2500кв.м, кількість площин 1, та за №74883-19, характеристика рекламного засобу: банер, панно на фасаді будинку (будівлі), розміри 13.000х42.900 заг.пл.557.7000кв.м, кількість площин 1. Строк дії вказаних дозволів з 17.12.2019 по 16.12.2024.
На підставі вказаного розпорядження між сторонами підписано додаток №5 до договору №1258/19 від 23.09.2019 «Адресний перелік», згідно з п.1 якого відповідачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресами: АДРЕСА_3 , тип рекламного засобу - банер, панно на фасаді будинку (будівлі), розміри 13.000х38.250 заг.пл.497.2500кв.м, розмір плати за місяць - 26105,63грн, дата початку строку дії дозволу - 17.12.2019, дата кінця строку дії дозволу - 16.12.2024; АДРЕСА_2 , дозвіл № НОМЕР_2 , тип рекламного засобу - банер, панно на фасаді будинку (будівлі), розміри 13.000х42.900 заг.пл.557.7000кв.м, розмір плати за місяць - 29279,25грн, дата початку строку дії дозволу - 17.12.2019, дата кінця строку дії дозволу - 16.12.2024.
З умов укладеного сторонами договору №1258/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу від 23.09.2019 вбачається, що відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату за тимчасове користування місцем відповідно до договору, в порядку встановленому п.6.14 договору - не пізніше 20-го числа поточного місяця.
Згідно з наданою позивачем Довідкою про стан розрахунків Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Простор Груп» по рахункам-фактурам за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів станом на 01.12.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 156423,92грн за період січень-червень 2024.
Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив повної оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів за період січень-червень 2024 у встановлений п.6.14 договору №1258/19 від 23.09.2019 строк, не пізніше 20-го числа поточного місяця, тобто за січень 2024 у строк до 22.01.2024 включно (з урахуванням ст.254 Цивільного кодексу України), за лютий 2024 до 20.02.2024 включно, за березень 2024 до 20.03.2024 включно, за квітень 2024 до 22.04.2024 включно (з урахуванням ст.254 Цивільного кодексу України), за травень 2024 до 20.05.2024 включно, за червень 2024 до 20.06.2024 включно, у зв'язку з чим за вимогами ст. 253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строків оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 23.01.2024, 21.02.2024, 21.03.2024, 23.04.2024, 21.05.2024, 21.06.2024 відповідно, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором в загальному розмірі 156423,92грн, доказів сплати якої відповідачем не надано.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасного внесення платежів за користування місцями розташування рекламних засобів є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, з огляду на що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
Враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 156423,92грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №1258/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу, від 23.09.2019 у сумі 156423,92грн, отже позов, в цій частині підлягає задоволенню.
Розглядаючи позов в частині стягнення пені у сумі 20775,91грн за періоди прострочення з 21.01.2024 по 20.07.2024, з 21.02.2024 по 20.08.2024, з 21.03.2024 по 20.09.2024, з 21.04.2024 по 20.10.2024, з 21.05.2024 по 20.11.2024, з 21.06.2024 по 01.12.2024 та штрафу у сумі 23463,60грн, суд виходить з такого.
Несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого газу є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
За змістом положень ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Заявлені до стягнення пеню у сумі 20775,91грн та штраф у сумі 23463,60грн позивачем нараховано на підставі п.п.7.2, 7.3 договору №1258/19 від 23.09.2019, за умовами яких робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; сторони погодили, що робочий орган має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку пені судом встановлена його невідповідність фактичним обставинам справи в частині неправильного визначення початкових дат періодів нарахування пені за зобов'язаннями січня 2024 та квітня 2024, що зумовлено неврахуванням позивачем ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Здійснивши перерахунок пені за відповідні фактичним обставинам справи періоди з 23.01.2024 по 20.07.2024 на суму заборгованості 27692,45грн, з 21.02.2024 по 20.08.2024 на суму заборгованості 27692,44грн, з 21.03.2024 по 20.09.2024 на суму заборгованості 27692,45грн, з 23.04.2024 по 20.10.2024 на суму заборгованості 27692,45грн, з 21.05.2024 по 20.11.2024 на суму заборгованості 27692,44грн, з 21.06.2024 по 01.12.2024 на суму заборгованості 17961,69грн, суд встановив, що належним розміром пені за вказані періоди є 3830,79грн, 3782,36грн, 3738,48грн, 3604,56грн, 3637,85грн, 2092,59грн відповідно, всього 20686,63грн, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 20775,91грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 20686,63грн.
Встановивши порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині своєчасного внесення платежів за користування місцями розташування рекламних засобів у встановлені договором №1258/19 від 23.09.2019 строки та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, суд дійшов висновку, що розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, є арифметично та методологічно правильним, тобто позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 243543,96грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розглядаючи позов в частині стягнення на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 13783,61грн за періоди лютий-грудень 2024, березень-грудень 2024, квітень-грудень 2024, травень-грудень 2024, червень-грудень 2024, липень-грудень 2024 та 3% річних у сумі 3152,90грн за періоди прострочення з 20.01.2024 по 01.12.2024, з 20.02.2024 по 01.12.2024, з 20.03.2024 по 01.12.2024, з 20.04.2024 по 01.12.2024, з 20.05.2024 по 01.12.2024, з 20.06.2024 по 01.12.2024, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлена його невідповідність фактичним обставинам справи в частині невірного визначення початкових дат періодів нарахування 3% річних.
Здійснивши перерахунок 3% річних за відповідні фактичним обставинам справи періоди з 23.01.2024 по 20.07.2024 на суму заборгованості 27692,45грн, з 21.02.2024 по 20.08.2024 на суму заборгованості 27692,44грн, з 21.03.2024 по 20.09.2024 на суму заборгованості 27692,45грн, з 23.04.2024 по 20.10.2024 на суму заборгованості 27692,45грн, з 21.05.2024 по 20.11.2024 на суму заборгованості 27692,44грн, з 21.06.2024 по 01.12.2024 на суму заборгованості 17961,69грн, суд встановив, що належним розміром 3% річних за вказані періоди є 712,74грн, 646,91грн, 581,09грн, 506,18грн, 442,63грн, 241,45грн відповідно, всього 3131,00грн, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 3152,90грн підлягають частковому задоволенню у сумі 3131,00грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди прострочення, суд встановив, що розрахунки позивача є методологічно та арифметично правильними та відповідають фактичним обставинам справи, отже суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 13783,61грн.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших судових витрат сторонами до розподілу не заявлено.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 210, 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Простор Груп» (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, 69, код ЄДРПОУ 42366038) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 41348526) заборгованість у сумі 156423,92грн, пеню у сумі 20688,63грн, штраф у сумі 23463,60грн, 3% річних у сумі 3131,00грн, інфляційні втрати у сумі 13783,61грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 3262,33грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення суд склав та підписав 25.02.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суд підписав без його проголошення.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було підписано лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова