Номер провадження 1-кп/754/610/25
Справа № 754/1832/25
Іменем України
25 лютого 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №42024112360000088 від 07.11.2024 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
В провадження Деснянського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №42024112360000088 від 07.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03.02.2025 року обвинувальний акт було призначено до розгляду у підготовче судове засідання.
Суд в підготовчому судовому засіданні поставив на обговорення питання щодо направлення кримінального провадження до Київського апеляційного суду для вирішення питання про передачу кримінального провадження за підсудністю для розгляду судом за місцем вчинення кримінального правопорушення.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечував щодо направлення даного кримінального провадження за підсудністю. Вважає, що кримінальне провадження, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, є триваючим та вважається закінченим саме у Деснянському районі м. Києва, тому кримінальне провадження підсудне Деснянському районному суду м. Києва.
Обвинувачений та захисник у підготовчому судовому засіданні підтримали думку прокурора.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Згідно з ч.1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Відповідно до ч. 9 ст. 615 КПК України під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи у військовій частині НОМЕР_1 , що дислокується в АДРЕСА_2 , 29.09.2024 року у невстановлений досудовим розслідуванням час самовільно залишив місце, куди був відряджений з метою проходження базової загальновійськової підготовки, та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Виходячи зі змісту диспозиції ч.5 ст. 407 КК України об'єктивна сторона містить два склади злочину: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез'явлення вчасно без поважних причин на службу. При цьому умисел спрямований саме на самовільне залишення або нез'явлення військовослужбовця до певного місця дислокації військової частини, а з'явлення особи до управління поліції, військової комендатури, військового комісаріату, військової прокуратури, тощо, не охоплюється умислом, спрямованим на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України. Таким чином, злочинний результат у вигляді відсутності військовослужбовця настає саме за місцем дислокації військової частини або несення служби.
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, під час розгляду справи № 752/4349/23 за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 ст. 407 КК України, у судовому рішенні від 26.04.2023 року, визначаючи підсудність справи, прийшла до висновку про те, що на противагу кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1, ч.2, ч.3 ст. 407 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, не є продовжуваним, і є закінченим з моменту самовільного залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем саме в умовах воєнного стану. Таким чином, місцем вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, є місце розташування військової частини або місця служби.
Таку ж позицію висловив Дніпровський апеляційний суд в ухвалі суду від 30.03.2023 року (справа № 216/6065/22) та Черкаський апеляційний суд в ухвалі суду від 25.05.2023 року (справа № 709/201/23).
В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив, що умисел на самовільне залишення військової частини виник у нього саме в місці її розташування - у м. Біла Церква.
Відповідно до обвинувального акта, що підтверджено в судовому засіданні обвинуваченим, кримінальне правопорушення ОСОБА_3 було вчинено у м. Біла Церква Київської області, яке відноситься до територіальної підсудності Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Зазначений суд функціонує, здійснює правосуддя та знаходиться в межах юрисдикції Київського апеляційного суду, як і Деснянський районний суд м. Києва.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження №42024112360000088 від 07.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, підсудне саме Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.
Пунктом 1 частини 1 статті 34 КПК України передбачено, що кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилось, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
За ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом. Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Таким чином суд приходить до висновку, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024112360000088 від 07.11.2024 року, підлягає направленню до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 34, 314 КПК України, суд
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №42024112360000088 від 07.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, направити до Київського апеляційного суду для вирішення питання про передачу кримінального провадження за підсудністю до іншого суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1