справа № 752/1552/25
провадження №: 2-з/752/23/25
Іменем України
24.02.2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, 3% річних та штрафних санкцій, -
У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника Лучка Д.Ю., звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу, 3% річних та штрафних санкцій.
У лютому 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 (РНОКПП:: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомості - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 248,7 (двісті сорок вісім цілих сім десятих) кв.м., житловою площею 104,1 (сто чотири цілих одна десята) кв.м. та земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:90:034:052 площею 0.0477 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі, укладати договори купівлі-продажу або іншим способом відчужувати права на вказаний об'єкт нерухомості.
Свою заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення боргу, 3 % річних та штрафних санкцій. Як зазначено в позові, 16 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір безпроцентної позики відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняла грошові кошти у розмірі 800000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання договору становить 22656000,00 гривень (сума позики), які остання зобов'язувалася повернути до 16 серпня 2024 року. Також зазначає, що ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 248,7 кв.м., житловою площею 104,1 кв.м. та земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:90:034:052 площею 0.0477 га.
На підставі викладеного вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення шляхом заборони відчуження житлового будинку та земельної ділянки, можливо їх відчуження відповідачем, що призведе до неможливості виконання рішення суду і неможливості повернення суми боргу.
Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, всебічно з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу вимог своєї заяви, вважає необхідним задовольнити заяву про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, 3% річних та штрафних санкцій в розмірі 35604646,77 грн.
Як вбачається з заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 248,7 кв.м., житловою площею 104,1 кв.м. та земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:90:034:052 площею 0.0477 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 411789432 від 06.02.2025.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.п.1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві, та забороною вчиняти певні дії. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006, № 9 постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено про те, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії».
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18).
Крім того, звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач серед іншого, повинен обґрунтувати наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов'язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення, тощо. Обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі №910/16505/19).
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови від 22 грудня 2006 року №9 суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 14.06.2018 у справі N 916/10/18, від 15.01.2019 у справі N 915/870/18.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст. ст. 2, 11,12 Цивільного процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Суд зауважує, що у даній справі позивач звернувся з позовом про стягнення боргу в сумі 35604646,77 грн, отже, як на підставу вжиття заходів забезпечення позову мають досліджуватись обставини, що свідчать про те, що невжиття таких заходів істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Заявник у своїй заяві про забезпечення позову, надав належне та переконливе обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, що спровокує необхідність докладання значних зусиль та витрат часу для захисту прав, свобод та інтересів у майбутньому.
При цьому суд вважає, що вимоги про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та застосування такого виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки не порушує прав відповідача на володіння та користування майном, в той час як відчуження відповідного майна в подальшому може утруднити виконання рішення в разі задоволення позову. Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і за результатами вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.
Разом з цим, незастосування заходів забезпечення позову може призвести до того, що права позивача не буде захищено, навіть у разі задоволення позову, в той час як застосування вказаних заходів забезпечення позову може цьому завадити.
Враховуючи вищевикладене, предмет позову, а також викладені у заяві доводи позивача та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності щодо співставлення їх належності, допустимості, достовірності кожного окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку між собою, суд прийшов до висновку про наявність належних правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв'язку із цим заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, 3% річних та штрафних санкцій- задовольнити.
Заборонити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомості - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 248,7 (двісті сорок вісім цілих сім десятих) кв.м., житловою площею 104,1 (сто чотири цілих одна десята) кв.м. та земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:90:034:0252 площею 0.0477 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі, укладати договори купівлі-продажу або іншим способом відчужувати права на вказаний об'єкт нерухомості.
Копію ухвали направити позивачу для пред'явлення до виконання та сторонам для ознайомлення.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ю.Ю. Мазур