Справа №534/392/25
Провадження №2/534/139/25
24 лютого 2025 року м. Горішні Плавні
Суддя Комсомольського міського суду Полтавської області Комарова Д.Ю., перевіривши цивільну позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» про захист прав споживачів та визнання частково недійсним кредитного договору,
ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати незаконними та скасувати пп.1.4.1 п.1.4, 5.3, у яких встановлюється процентна ставка та регулюються способи її застосування відповідно до договору № 13689-02/2024 від 09.02.2024, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 . Крім того просить викласти зазначені пункти відповідно до вимог п.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі 1%.
Позивачем судовий збір не сплачено, оскільки вона відносить спірні правовідносини до категорії, що підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів».
Розглядаючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду Комсомольським міським судом Полтавської області та підлягає направленню за підсудністю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Зважаючи на предмет спору, а саме захист прав споживача при споживчому кредитуванні, суддя вважає, що підсудність цієї справи визначається відповідно до правил альтернативної підсудності, встановлених статтею 28 ЦПК України.
Як убачається з наданої позивачем копії договору про надання фінансового кредиту №13689-02/2024 від 09.02.2024, останній укладений в м. Києві.
Статтею 532 ЦК України визначено, що місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних зі зміною місця виконання.
Тобто місцем виконання договору є м. Київ.
Виходячи з того, що позивач позов подала за її місцем знаходженням, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 обрала підсудність за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Як убачається з довідки №1633-5002318469 від 11.11.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
При вирішенні питання про дотримання правил територіальної підсудності в цій справі суддя спирається на правові висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24 червня 2024 року по справі №554/7669/21. Зокрема, Так, відповідно до положень Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 2 березня 2016 року № 207, Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 7 лютого 2022 року №265, який набрав чинності 14 березня 2022 року, особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/ перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, у тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання чи перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже в нормах ЦПК передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Позивачем не додано доказів на підтвердження зареєстрованого місця її проживання чи перебування. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є належним доказом зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача у м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області. Натомість свідчить про реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 .
Ураховуючи правила підсудності справ, встановлені ч. 5 ст. 28 ЦПК України, правові висновки Верховного Суду, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача ОСОБА_1 , суддя доходить висновку, що ця справа не належить до юрисдикції (підсудності) Комсомольського міського суду Полтавської області.
Наслідком недотримання правил підсудності є обов'язкове скасування судового рішення, постановленого неповноважним судом. На підтвердження цього висновку свідчать норми національного права та його джерела.
Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення ухвалено судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) (частина 1 статті 378 ЦПК України).
У розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції суд, який розглянув справу, не віднесену до його підсудності, не може вважатися «судом, встановленим законом». Відтак суд не може перебирати на себе повноваження із розгляду справи, яка належить до виключної компетенції іншого суду.
Інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом», про яку йдеться у статті 6 Європейської конвенції з прав людини, наведено Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі Сокуренко і Стригун проти України, де Суд наголосив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Таким чином поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку компетенційну складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Отже суддя, в провадження якого надійшла відповідна справа, має перевірити чи належить її розгляд до підсудності цього суду.
Частиною 9 статті 187 ЦПК України визначено, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом.
Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини 1 статті 31 ЦПК України).
Згідно із частиною 3 статті 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим кодексом підсудністю, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження.
Відповідно до частини 1, 2 статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Таким чином вважаю за необхідне направити справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» на розгляд за належною підсудністю за місцезнаходженням позивача, тобто до Енергодарського міського суду Запорізької області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року № 4/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області, змінено територіальну підсудність справ Енергодарського міського суду Запорізької області з визначенням територіальної підсудності справ за Ленінським районним судом м. Запоріжжя.
Таким чином, ця справа не підсудна Комсомольському міському суду Полтавської області та підлягає передачі на розгляд за підсудністю до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
Зважаючи на викладене, керуючись ст ст. 28, 31, 187, 260, 261, 263 ЦПК України, суддя
Справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» про захист прав споживачів та визнання частково недійсним кредитного договору разом з додатками передати за підсудністю до Ленінського районного суду м. Запоріжжя. (вул. Незалежної України, буд. 2, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69000,).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду у п'ятнадцятиденний строк з моменту її підписання. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали.
Передачу справи на розгляд до Ленінського районного суду м. Запоріжжя за встановленою підсудністю здійснити на підставі цієї ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя Д.Ю. Комарова