Справа № 161/19726/19
Провадження № 1-кп/161/138/25
м. Луцьк 25 лютого 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
представника потерпілого - ОСОБА_5
обвинуваченої - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луцьку кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030000000116 від 21.03.2018 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Літогоща Рожищенського району Волинської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, непрацюючої, проживаючої АДРЕСА_1 , в порядку ст.89 КК України не судимої, -
-за ст.190 ч.3 КК України, -
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.3 КК України, тобто умисні дії, які виразились у незаконному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчиненим у великих розмірах, при таких обставинах, зокрема, ОСОБА_6 , 04.10.2007 у невстановлений досудовим розслідуванням час, умисно, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного отримання кредитних коштів для придбання нерухомого майна, перебуваючи в приміщенні Волинської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 52 Волинської області, шляхом обману, уклала кредитний договір № 014/08-11/1977 від 04.10.2007, на суму 380 000 грн., строком до 03.10.2017, не маючи на меті повертати кредитні кошти, під час укладення якого, надала банківському працівнику завідомо підроблену довідку про доходи поручителя №9 від 01.10.2017, видану на ім'я її чоловіка - ОСОБА_7 , тим самим запевнивши банківських працівників про свою позитивну платоспроможність. Таким чином, ОСОБА_6 шахрайським шляхом заволоділа кредитними коштами в сумі 380 000 грн., які обернула на свою користь. Протягом строку дії кредитного договору, ОСОБА_6 , умисно ухилялася від повернення кредитних коштів, жодного разу не здійснивши його погашення. Внаслідок такий дій ОСОБА_6 спричинила ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» майнової шкоди на суму 380 000 грн..
Відповідно до п.1, 2 ч.3 ст.374 КПК України, якими регламентується, що у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а у разі визнання особи винуватою - формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідками кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні за ч.3 ст.190 КК України не визнала та суду надала наступні покази. Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12018030000000116 від 21.03.2018 року, сторона публічного обвинувачення, звинувачує мене у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а саме у вчиненні умисного корисливого злочину, котрий відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачене покарання від 3 до 8 років. Зокрема, вона обвинувачується у тому, що 04 жовтня 2007 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, умисно, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_6 незаконно отримала кредитні кошти для придбання нерухомого майна в «Райффайзен Банк Аваль», що за адресою - м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 52, шляхом обману, уклала кредитний договір № 014/08 - 11/1977 від 04.10.2007 року, на суму 380 000 грн., строком до 03 жовтня 2017 року, не маючи на меті повертати кредитні кошти, під час укладення договору, надала банківському працівнику завідомо підроблену довідку про доходи поручителя № 9 від 01 жовтня 2007 року, видану на ім'я її чоловіка - ОСОБА_7 , тим самим запевнивши банківських працівників про свою платоспроможність. Таким чином, нібито вона шахрайським шляхом заволоділа цими коштамив сумі 380 000 гривень, які обернула на свою користь. Протягом строку дії даного кредитного договору, ОСОБА_6 нібито ухилялася від повернення кредитних коштів, жодного разу не здійснивши його погашення. Внаслідок таких дій, банку «Райффайзен Банк Аваль» спричинено майнову шкоду. Разом з тим, своєї вини в цьому обвинувачена не вбачає, тому що вона цілий рік сплачувала кошти банку і слід зазначити, що відповідно до формулювання обвинувачення слідує, що нібито протиправними діями ОСОБА_6 - спричинено банку «Райффайзен Банк Аваль» майнової шкоди на суму 380 000 гривень. Натомість вказана юридична особа (Банк), будь - яких заяв про вчинення мною кримінальних правопорушень в правоохоронні органи в період з 04.10.2007 року та по теперішній час, стосовно укладення кредитного договору № 014/08 - 11/1977 від 04 жовтня 2007 року не подавало, заяв про залучення до кримінального провадження в якості потерпілої сторони також не було, потерпілою стороною у вказаному кримінальному провадженні не визнавалося, представництво свої прав як потерпілої сторони нікому не делегувало. Однак відповідно до обвинувального акту з невідомих причин потерпілою стороною визнано ТОВ ФК «Довіра та гарантія» - (колекторська компанія), з якою мною не укладалось будь - яких договорів. Більше того, ТОВ ФК «Довіра та гарантія» було зареєстровано як фінансова установа в 2013 році, більше того, свою діяльність таке здійснює у місті Києві, без представника в м. Луцьку. Таким чином виникає запитання: Яким чином ОСОБА_6 могла спричинити шкоду «Довірі та гарантії»?! Щодо обґрунтування у висунутому обвинуваченні мого умислу на вчинення шахрайських дій по відношенню до банку, сторона обвинувачення посилається на ту обставину, що протягом строку дії кредитного договору № 014/08 - 11/1977 від 04 жовтня 2007 року, вона умисно ухилялася від повернення кредитних коштів, жодного разу не здійснивши його погашення. Натомість слід зазначити, що відповідно до довідки «Райффайзен Банк Аваль» від 10.10.2008 року № 4183, яка наявна в матеріалах кримінального провадження та буде досліджуватися судом вбачається, що протягом року ОСОБА_6 сплачувала та виконувала свої зобов'язання. Кредит був взятий на 380 000 грн., а за рік зменшився до 345 163 грн. Таким чином твердження сторони обвинувачення про те, що вона жодного разу не здійснила погашення кредиту не заслуговують на увагу. Більше того, щодо відсутності складу інкримінованого мені кримінального правопорушення, в тому числі умислу на заволодіння грошовими коштами банку, свідчить забезпечення з моєї сторони боргових зобов'язань шляхом надання в іпотеку банку об'єкта нерухомого майна, що належало мені як боржнику на праві приватної власності та вартість якого на момент передання банку в іпотеку становило - 548 800 грн., що значно перевищувало тіло кредиту. Згодом, нерухоме майно було передане в іпотеку задля погашення кредиту було реалізоване. У зв'язку з викладеним ОСОБА_6 вважає, що в її діях як при укладенні кредиту так і під час виконання його умов був відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.190 КК України. Позиція ОСОБА_6 щодо відсутності складу інкримінованого правопорушення також узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеною у рішенні від 26 лютого 2019 року (справа № 1-177/11). Відповідно до викладеної правової позиції Верховного суду вбачається, що у разі здійснення позичальником принаймні часткового повернення коштів за кредитним договором, передачі в заставу майна з подальшим зверненням стягнення на нього, і за відсутності доказів про намір позичальника не виконувати своїх зобов'язань ще в момент отримання кредиту, підстав для притягнення до кримінальної відповідальності немає, оскільки у діях позичальника відсутні об'єктивна і суб'єктивна сторона шахрайства. Також слід зазначити, що на сьогодні існує нескасованою постанова слідчого СУ УМВС України у Волинській області - ОСОБА_8 від 24.10.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за окремим злочином відносно окремої особи, в рамках кримінальної справи № 11-1046-10, яка розслідувалася в порядку КПК України 1960 року. Зокрема відповідно до вказаного рішення слідчого, було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно мене ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1960 року), у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України за фактом отримання кредитних коштів в сумі 380 000 грн. за кредитним договором № 014/08 - 11/1977 від 04 жовтня 2007 року. Зважаючи, що постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи не була скасована, ні відповідно до положень КПК України (1960 року), ні відповідно до положень КПК України (2012 року), а тому на переконання ОСОБА_6 законних підстав на внесення відомостей до ЄРДР в органу досудового розслідування не було. Що стосується отримання мною кредитних коштів в «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 380 000 гривень, то такі обвинуваченою отримувалися для розбудови бізнесу, розширювала бізнес і працювала, що було обвинуваченої виконано і зроблено. Однак загальновідомим фактом являється те, що в 2008 році почалася загально світова фінансова криза, яка й неоминула і державу України, коли нерухомість знецінилася, курс валют різко зріс, що і стало причиною моєї неплатоспроможності перед банком так як і більшості всіх громадян України. Крім того, ОСОБА_6 зазначила, що остання не пам'ятає коли нерухоме майно, що було в іпотеці банку, було передано банком для реалізації. Також, ОСОБА_6 повідомила, що їй нічого не відомо про підроблену довідку про доходи її чоловіка, про це треба його питати. Також, обвинувачена не пам'ятає детальні обставини укладання кредитного договору і хто був при цьому присутній, однак наголосила, що укладався даний договір в межах чинного законодавства. Разом з тим, обвинувачена зазначила, що банк «Райффайзен Банк Аваль» після погашення заборгованості не мав будь-яких претензій матеріального характеру до ОСОБА_6 , оскільки було реалізовано нерухоме майно, що було в іпотеці банку, а грошові кошти після реалізації були спрямовані в погашення несплаченої частини кредиту. Як саме проводилась реалізація нерухомого майна, що було в іпотеці банку, ОСОБА_6 не пам'ятає. Також, обвинувачена звернула увагу суду на те, що в неї не було будь-якого умислу не повертати взятий кредит в банку, як в момент укладання кредитного договору, так і в подальшому. Заставне нерухоме майно, це буде підвальне приміщення по АДРЕСА_2 , яке було придбане в заставу в банку. Відповідні документи про те, що банк «Аваль» не має претензій до ОСОБА_6 є в матеріалах кримінального провадження, а з «Довіра та гарантія» вона взагалі не спілкувалась, так як вони жодного разу ОСОБА_6 не зверталась, а вперше про них дізналась, коли слідчий викликав ОСОБА_6 для допиту, що «Довіра і гарантія» має якісь претензій до обвинуваченої, при цьому слідчому були надані відповідні документи, що нерухоме майно, що було в іпотеці банку, було банком реалізовано, а грошові кошти спрямовані на погашення кредиту. Сума від релазіації нерухомого майна була орієнтовно 538 000 грн.. Просила суд виправдати її у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.3 КК України.
В ході судового слідства були допитані учасники кримінального провадження, зокрема:
-допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_5 , який показав, що він є представником компанії «Довіра та Гарантія» з січня 2022 року та представляю інтереси компанії в судових органах та інших установах та організаціях. Компанія «Довіра та Гарантія» надала ОСОБА_5 інформацію щодо кредитного договору, в рамках якого в даний час проводиться судове слідство щодо ОСОБА_6 , де зазначено, що дійсно між ОСОБА_6 та «Райффайзен Банк Аваль» укладно кредитний договір, згідно якого ОСОБА_6 отримала згідно договору кредитні кошти. 14.03.2017 між «Райффайзен Банк Аваль» та ФК «Довіра та Гарантія» було укладений договір уступки за даним кредитним договором, згідно якого новим кредитором даного договору стала компанія «Довіра та Гарантія». З даним договором ОСОБА_6 була винна кредитні кошти компанії «Довіра та Гарантія» в сумі 538 047,75 грн., за яким заборгованість тіло кредиту становить 345 163,00 грн., а за відсотками становить 192884,75 грн., і даний кредит ОСОБА_6 взагалі не погашала. Процесульне наступництво наступило з 01.12.2017 року, відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області і було замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості за даним кредитним договором, відповідно до якого новим стягувачем стало товариство «Довіра та Гарантія» замість ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Ухвала суду набрала законної сили 07.12.2017 року. По даний час ОСОБА_6 не погашає кредит і жодної проплати по кредиту не було. Компанія не зв'язувалась з ОСОБА_6 щодо кредиту, оскільки на практиці коли в боржника є ряд відкритих виконавчих проваджень, при цьому боржник по жодному такому провадженнію кредит не погашає, тому така обставина змушує компанію зв'язуватись з боржником в останню чергу, а працюють в першу чергу по активних боржниках, які заінтересовані в погашенні кредиту, хоча ОСОБА_5 особисто не відомо чи представники компанії «Довіра та Гарантія» зв'язувались з ОСОБА_6 .. Крім того, ОСОБА_5 зазначив, що він вважає, ОСОБА_6 вчинила щодо компанії «Довіра та Гарантія» шахрайські дії, оскільки не повертає кредитні кошти, відповідно до укладеного кредитного договору. В договорі відступки зазначено, що компанія «Довіра та Гарантія» є правонаступником, згідно цивільного законодавства України, а щодо потерпілого - така інформація не вказується. Крім того, ОСОБА_5 додав, що компанія не надавала інформації, що даний кредит був виданий під іпотеку на нерухоме майно, а тому така інформація йому не відома, а також ОСОБА_5 не відомо, що «Райффайзен банк Аваль» реалізував нерухоме майно, що було надано в іпотеку;
-допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , який показав, що він працює у Верховній раді України на посаді помічника - консультанта народного депутата України Веніславського, представником Президента України в Конституційному суді України. Свідок відноситься до обвинуваченої ОСОБА_6 та її чоловіка, як до шахраїв. ОСОБА_9 є заявником щодо вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів обвинуваченою ОСОБА_6 , а саме заява від 26.02.2018. Про інкримінований злочин ОСОБА_6 , свідку стало відомо раніше, орієнтовно у 2012 році, під час ознайомлення з матеріалами справи в якому свідок був потерпілим. На той час було багато епізодів вчинення злочинів ОСОБА_6 та її чоловіком, де вони були поручителями в один одного. По деяким епізодам ОСОБА_6 та її чоловік були засуджені вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області, однак вважає їх покарання надто м'яким. З приводу укладання кредитного договору, що розглядається судом в даному кримінальному провадженні, свідок повідомив, що ним досліджено та складена відповідна таблиця, згідно якої зазначено як ОСОБА_6 та її чоловік брали кредити по фіктивних довідках про доходи. ОСОБА_9 зазначив, що він не був свідком укладання кредитного договору № 014/08-11/1977 від 04.10.2007, на суму 380 000 грн., а лише був свідком під час розгляду кримінальної справи, за якою ОСОБА_10 були засуджені. За кримінальною справою, якою ОСОБА_6 та її чоловік були засуджені, в даний час борг ними не погашено. Свідку не відомо про обставину, що «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 014/08-11/1977 від 04.10.2007, на суму 380 000 грн., не має претензій фінансового характеру до ОСОБА_6 , а йому лише відомо, що даний кредит належить іншій юридичній особі. Фінансові відносини між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 виникли 08.07.2008 року, так як ОСОБА_6 та її чоловік позичили в ОСОБА_9 грошові кошти, з метою закрити цей кредит та інші кредитні договори. Разом з тим, ОСОБА_9 зазначив, що ОСОБА_11 був його родичем - племінником, так як його батько - брат ОСОБА_9 , однак останній в даний час не вважає його родичем. Свідку відомо, що ОСОБА_6 при укладанні кредитного договору № 014/08-11/1977 від 04.10.2007, на суму 380 000 грн., передала банку в заставу нерухоме майно, яке в подальшому банком було реалізоване та погашена заборгованість по вищевказаному договору, однак вважає дії обвинуваченої ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні, слід кваліфікувати за ч.4 ст.190 КК України. Крім того, свідок зазначив, що останній вважає, що ОСОБА_6 уклала кредитний договір № 014/08-11/1977 від 04.10.2007, на суму 380 000 грн. з «Райффайзен Банк Аваль», на підставі підробленої довідки про доходи, поручителем якого був її чоловік ОСОБА_7 та не повернула вищевказані грошові кошти банку, разом з тим, свідок не зміг пояснити яке він має відношення до «Райффайзен Банк Аваль».
Також, в ході судового слідства судом досліджено докази по справі, зокрема:
-протокол виїмки від 16.07.2010 з додатками до нього;
-висновок №504 від 25.07.2012;
-висновок № 2 від 05.01.2012;
-висновок №506 від 25.07.2012;
-висновок №595 від 05.11.2010;
-висновок №7 від 13.01.2012;
-відповідь голови правління ComInBank ОСОБА_12 від 19.12.2018;
-копія ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.12.2017 (справа № 2-7906/11, провадження № 6/161/477/17);
-витяг з ЄДРСР рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2012 (справа № 2-7906/11, провадження № 2-7906/11);
-інформація Системи публічних торгів конфіскованим та арештованим майном;
-інформація Системи реалізації конфіскованого та арештованого майна;
-відповідь на запит головного експерта з повернення проблемної заборгованості УПЗЗФО ДПЗРК ОСОБА_13 від 22.06.2018;
-відповідь на запит Головного управління ДФС у Волинській області від 18.07.2019;
-протокол огляду документів від 30.10.2019;
-довідка ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 10.10.2008.
Заслухавши покази обвинуваченої ОСОБА_6 , покази представника потерпілого та інших учасників кримінального провадження, дослідивши подані стороною обвинувачення і стороною захисту докази по справі, суд прийшов до таких висновків.
При розгляді даного кримінального провадження в судовому засіданні, вина ОСОБА_6 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.3 КК України не знайшла свого підтвердження представленими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами у зв'язку з чим, обвинувачена ОСОБА_6 підлягає виправданню на підставі ст.284 ч.1 п.1, 2 КПК України, у зв'язку з відсуністю в її діях складу та події кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.3 КК України.
Як встановлено судом, що потерпілою стороною по даному кримінальному провадженні визнано ТОВ ФК «Довіра та Гарантія», однак обвинуваченою ОСОБА_6 будь-яких кредитних договорів із зазначеним товариством не укладалось та не підписувалось, крім того, зазначене товариство розпочало свою діяльність у 2013 році без представництва в м. Луцьк Волинської області, також, не встановлено і не доведено матеріалами кримінального провадження в чому саме полягали шахрайські дії ОСОБА_6 по відношенню до вищевказаного товариства, що свідчить про те, що ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» в даному кримінальному провадженні не може бути потерпілою стороною, і будь-якої майнової шкоди вказаному товариству діями ОСОБА_6 не завдано.
Також, відповідно до довідки ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 10.10.2008 року № 4183, яка була досліджена в ході судового слідства вбачається, що кредитні зобов'язання ОСОБА_6 виконувались належним чином, тобто кредитна заборгованість банку погашалася обвинуваченою ОСОБА_6 , разом з тим, гарантією спроможності платоспроможності ОСОБА_6 при видачі кредиту, банку було надано заставне майно у виді нерухомості, що по вартості значно перевищувало суму отриманого кредиту, яке відповідно було передано банку, а в подальшому банком було реалізовано і відповідно кошти від реалізованого майна були спрямовані на погашення кредитного договору, крім того, на даний час ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» є діючим та продовжує здійснювати свою банківську комерційну діяльність та будь-яких претензій до обвинуваченої по даному кримінальному провадженню не має та будь-яких претензій майнового характеру протягом тривалого часу до ОСОБА_6 не має, що свідчить про виконання боргових зобов'язань ОСОБА_6 по відношенню до банку, тобто кредитні зобов'язання виконані сторонами в повному обсязі.
Отже, на думку суду в діях обвинуваченої ОСОБА_6 , як на момент отримання кредиту, так і в ході його виконання був відсутній склад і подія кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.3 КК України.
В даний час вичерпані можливості отримати або ж здобути інші або додаткові докази по даному кримінальному провадженні.
Разом з тим, покази свідка ОСОБА_14 , судом не заслуговують на увагу, оскільки між свідком та сім'єю ОСОБА_10 наявні особисті неприязні стосунки протягом тривалого часу, крім того, даний свідок не був і в даний час не являється стороною кредитного договору, в межах даного кримінального провадження.
У відповідності до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, оцінивши в судовому засіданні доводи обвинувачення, проаналізувавши покази учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що ОСОБА_6 підлягає виправданню у зв'язку з відсутністю в її діях складу та події кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.3 КК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.368, 371, 374, 284 ч.1 п.1, 2 КПК України, ст.62 Конституції України, суд,-
ОСОБА_6 у пред'явленому обвинуваченні за ст.190 ч.3 КК України, виправдати на підставі ст.284 ч.1 п.1, 2 КПК України, у зв'язку з відсуністю в її діях складу та події кримінального правопорушення.
Речові докази - кредитний договір № А300069 та додатки до нього; кредитний договір №014/08-11/1977 та додатки до нього, що знаходяться в матеріалах судового провадження - залишити при матеріалах судового провадження.
На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду, шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.