Справа № 159/409/25
Провадження № 2/159/597/25
(заочне)
24 лютого 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді- Смалюха Р.Я.,
за участю
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А), від імені якого діє представник Пилипчук Аліна Сергіївна (м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А), до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр» або позивач або кредитор або товариство) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або відповідач або позичальник або боржник) про стягнення заборгованості за кредитним договором №29.08.2023-100001294 від 29.08.2023 (далі - кредитний договір) у розмірі 10023,09 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.08.2023 року між ним та відповідачем у електронній формі було укладено кредитний договір №29.08.2023-100001294, згідно з умовами якого відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано фінансовий кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_1 . Відповідно до умов кредитного Договору позичальнику надано кредит у розмірі 11000 гривень. Строк кредитування 70 днів до 06.11.2023, фіксована незмінна процентна ставка - 1,3 % в день,яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.
Станом на 20.01.2025 у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 10023,09 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 6130,11 грн, за відсотками - 3892,98 грн.
Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, проти прийняття заочного рішення не заперечував.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою суду від 22.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання у справі призначено на 24.02.2025.
07.02.2025 до суду повернулося поштове відправлення № 0610225976026, яким відповідач повісткою повідомлявся про розгляд справи 24.02.2025, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.
24.02.2025 у судове засідання сторони не прибули. Представник позивача у позовній заяві просив суд слухати справу за його відсутності, проти прийняття заочного рішення не заперечує.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.
Зважаючи на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з'явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
29.08.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір № 29.08.2023-100001294 (далі - кредитний договір) складається з:
- пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти);
- заявки кредитного договору договір № 29.08.2023-100001294 (кредитної лінії);
- підтвердження укладення кредитного договору № 29.08.2023-100001294 від 29.08.2023.
Зазначений кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору «Н352» та електронним підписом кредитора.
У кредитному договорі (заявці, відповіді позичальник про прийняття пропозиції) зазначені: зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: НОМЕР_1 , дата видачі кредиту - 29.08.2023 (п. 1); сума кредиту - 11000.00 грн (п. 2), строк на який надається кредит - 70 днів з дати його надання (п.3); дата повернення (виплати) кредиту - 06.11.2023 (п.4). Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка - 1,3 % в день, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. (п. 7). Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту/залишку Кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.(п. 8). Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія") - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1650 грн. 00 коп. Розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. (п. 8).
У п. 12 зазначено, що неустойка: 110 грн. 00 коп. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України становить 474,5 % річних. (п. 13).
У п. 15 зазначено, що спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.
Даний електронний кредитний договір (оферту) підписано у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і він не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України (п. 1.1Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти)).
У кредитному договорі зазначені прізвище, ім'я та по батькові позивача як позичальника, його ідентифікаційний код, серія і номер паспорта, адреса проживання, номер його мобільного телефону.
Копією квитанції LIQPAY підтверджується перерахування коштів в розмірі 11000,00 грн 29.08.2023 о 14.03 год на картку 444111*10, з призначенням платежу - видача за договором №29.08.2023-100001294.
Позивач стверджує, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості в сумі 4553,92 грн, 4398,06 грн, 300,00 грн та 200,00 грн, а тому розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 10023,09 грн з яких 6130,11 грн борг по тілу кредиту та 3 82,98 грн заборгованість по процентах.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання умов кредитного договору.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір № №29.08.2023-100001294 від 29.08.2023 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Н352», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Копією квитанції про перерахування коштів підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 11000,00 грн 29.08.2023, оскільки в ньому зазначені номер його банківської карти. Зазначений номер банківської карти вказаний у кредитному договорі, як такий, що належать відповідачу.
Доказів того, що банківська карта із зазначеним номером не належить відповідачу, що кошти не надходили на цю банківську карту, відповідач суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що відповідач 29.08.2023 отримав кредитні кошти в розмірі 11000,00 грн.
Відповідно до п. 4 кредитного договору (заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору) дата повернення (виплати) кредиту - 06.11.2023.
Позивач просить стягнути заборгованість по кредиту в розмірі 6130,11 грн.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач погасив зазначену заборгованість.
Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 6130,11 грн є підставною.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до зазначених вище умов кредитного договору відповідач мав сплачувати проценти у розмірі 1,3% на день упродовж 70 днів з 29.08.2023 до 06.11.2023 (11000,00 грн х 1,3% Х 70 днів =10010,00 грн).
Позивач просить стягнути з відповідача 3892,98 грн заборгованості по процентах.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач сплатив зазначений борг за процентами.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів у розмірі 3892,98 грн є правомірною.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити повністю стягнувши з відповідача на користь позивача 10023,09 грн з яких: 6130,11 грн суми виданого кредиту та 3992,98 грн суми нарахованих процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача належить стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №29.08.2023-100001294 від 29.08.2023 у розмірі 10023,09 грн з яких:
- 6130,11 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту;
- 3892,98 грн простроченої заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач -Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»(01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; ЄДРПОУ 37356833);
Представник позивача - Пилипчук Аліна Сергіївна (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складене 24.02.2025.
Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ