Справа №: 643/ 1027 /25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/ 263 /25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: арешт майна
20 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю осіб, які претендують на власність майна - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , їхнього представника - ОСОБА_9 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника власника майна - ОСОБА_9 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 30.01.2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні №62024170020004326 від 17.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, - ОСОБА_6 про арешт майна.
Накладено арешт на майно, вилучене в період часу з 20.01.2025 до 21.01.2025 під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у вигляді 14500,00 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) доларів США, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування.
Питання щодо зберігання вилученого майна вирішено відповідно до положень ст. 100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погодившись із вказаним рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді якою накладено арешт на майно та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти у вигляді 14500,00 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) доларів США, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування. Також просить дослідити матеріали справи..
В обґрунтування апеляційних вимог, представник власника майна посилається на невідповідність вилученого майна критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України та необґрунтованість і безпідставність ухвали слідчого судді.
Вважає, що підстав для накладення арешту не було, оскільки вилучене майно у виді 14500 доларів США є власністю батька ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , які останній накопичував протягом 2004-2014 років для оплати лікування Це підтверджується доказами про доходи останнього, які складаються з заробітної плати за 2004-2014 рік, доходу від надання в оренду земельного паю, пенсії з 2014 року та отримання гуманітарної допомоги із фонду «Карітас».
Як зазначає представник, ОСОБА_8 , якому 70 років, має досить незадовільний стан здоров'я та страждає серцеву захворюваність, внаслідок інфаркту у 2005 році, проведеної операції з шунтування серцевих артерій у 2011, а також перенесеним інсультом у 2021 році. У зв'язку з погіршенням стану його здоров'я у грудні 2024, з 11.12.2024 по 20.12.2024, він знаходився на стаціонарному лікуванні в Харківській клінічній лікарні на залізничному транспорті №1, філія «Центру охорони здоров'я» АТ «Українська залізниця», у кардіологічному відділенні. За результатами обстеження у нього було діагностовано порушення трьох клапанів серцевого м'язу , з супутнім діагнозом діабет та після повернення додому після лікування йому стало гірше, внаслідок чого його було ургентно госпіталізовано до Обласної клінічної лікарні та наразі він перебуває у передопераційному стані. Накопичені ним грошові кошти, які вилучені органом досудового розслідування, вкрай необхідні йому для оплати оперативного втручання, без якого може настати смерть ОСОБА_8 , наступних реабілітаційних заходів та купівлі вартісних ліків. Наразі необхідно провести операцію на трьох сердечних клапанах ОСОБА_8 . Вартість операції одного клапану становить від 150000 до 200000 грн, при цьому батько підозрюваного потребує ще й операцію з стентування, яка вартує близько 280000 грн. Вартість зазначених операцій приведена у відповідності до Наказу «Про організацію надання платних послуг» №70 від 27.05.2024 директора Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії наук України» та додатку до цього наказу у виді Положення про платні медичні послуги.
Як вказує захисник, вказані обставини були повідомлені ОСОБА_7 на початку проведення обшуку та добровільно видані вказані кошти. Батько ОСОБА_7 підтвердив належність йому вказаних коштів та повідомив, що стан його здоров'я не дозволяє здійснювати постійні переїзди, а тому, він віддав ці гроші своєму сину, ОСОБА_7 на зберігання, оскільки в лікарні їх зберігати небезпечно. Крім того, зазначає, що ОСОБА_8 не є підозрюваним, обвинуваченим або засудженим, що унеможливлює накладення арешту на вказані грошові кошти на підставі п.3 ч.2 ст.170 КПК України. На переконання захисника, прокурора нічим не обґрунтовує та не мотивує накладення арешту на вказані грошові кошти, окрім як тим, що ОСОБА_7 може бути причетний до вказаного кримінального правопорушення та, в разі доведення його вини, вищевказані грошові кошти підпадуть під конфіскацію майна. При цьому, як стверджує представник, прокурору відома інформація щодо належності вилучених грошових коштів ОСОБА_8 , з огляду на вищевказані обставини. Натомість, в разі позбавлення ОСОБА_8 грошових коштів, останній не зможе оплатити операцію, що призведе до вкрай негативних наслідків для його здоров'я, а можливо й життя.
А тому, вважає, що в даному випадку відсутня співрозмірність обмеження права власності та порушення конституційних прав ОСОБА_8 , завданням кримінального провадження, оскільки відсутні жодні докази, що виявлені та вилучені у ОСОБА_7 грошові кошти одержані в ході вчинення кримінального провадження.
Вважає, що прокурором не доведено відповідність вилучених грошей критеріям, визначеним ст.98 КПК України, наявність ризиків, передбачених абз. другим, ч.1 ст.170 КПК України, а також не доведено необхідність накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_8 , який не має жодного процесуального статусу в даному кримінальному провадженні.
Оскільки вказані грошові кошти належить особі, яка не має ніякого відношення, правового статусу в кримінальному провадженні, вважає помилковим рішення слідчого судді, який дійшов висновку про належність грошових коштів ОСОБА_7 лише з тих підстав, що вони були знайдені та вилучені за його місцем проживання.
Враховуючи вищевикладене, вважає ухвалу незаконною і просить її скасувати та відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Представник власників майна - адвокат ОСОБА_9 та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав її необґрунтованою. Просив рішення слідчого судді залишити без змін.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024170020004326 від 17.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Як встановлено досудовим розслідуванням, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обіймаючи посаду заступника начальника управління - начальника відділу позапланових перевірок Управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Харківській області, будучи працівником правоохоронного органу, а також службовою особою, що займає відповідальне становище, здійснюючи функції представника влади, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення протиправним шляхом, використовуючи своє службове становище, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинила корупційний кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища.
20.01.2025 ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
20.01.2025 органом досудового розслідування було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді з огляду на те, що у органу досудового розслідування є підстави вважати, що до протиправних дій ОСОБА_10 причетний головний державний інспектор відділу позапланових перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено грошові кошти - 14500 доларів США.
Прокурор, звертаючись з клопотанням про арешт вказаних грошових коштів, просив суд накласти арешт, з метою унеможливлення переховування вказаних грошових коштів, з огляду на можливу причетність до вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_7 та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки санкція ч.3 ст.368 КК України передбачає конфіскацію майна.
Під час розгляду клопотання про арешт майна, прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та зазначив, що на час розгляду клопотання ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України, додавши слідчому судді клопотання про долучення до матеріалів клопотання додаткових доказів причетності до вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_7 .
Приймаючи рішення про накладення арешту на вказані грошові кошти, які були виявлені та вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 14 500 доларів США, суд першої інстанції мотивував таку необхідність саме тим, що надані прокурором докази у сукупності є такими, що достатньо обґрунтовують на цьому етапі розслідування підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який класифікується як тяжкий і передбачає покарання, зокрема, у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
При цьому, слідчий суддя прийняв до уваги факт наявності важкого захворювання серця та супутніх діагнозів у ОСОБА_8 , батька підозрюваного та отримання ним протягом тривалого часу доходів з різних джерел, а також можливість конвертувати отримані доходи в іноземну валюту. Разом з тим, слідчий суддя вважав, що факт належності грошових коштів у виді 14500 доларів США, виявлених та вилучених за місцем проживання ОСОБА_7 саме ОСОБА_8 , є недоведеним, оскільки грошові кошти виявлені та вилучені саме за адресою проживання ОСОБА_7 , а не його батька, що, з урахуванням обставини інкримінованого ОСОБА_7 злочину, з великою вірогідністю вказує на останнього, як на власника цих грошових коштів, а достовірних та достатніх доказів зворотного, слідчому судді не надано.
Також слідчий суддя зауважив, що порушень з боку старшого групи слідчих, під час проведення обшуку, а саме - протиправного втручання в роботу слідчого під час проведення обшуку, не вбачається, з огляду на відповідну комунікацію серед членів групи слідчих. Яка не є забороненою і не вимагає надання саме письмових вказівок чи доручень під час безпосереднього проведення слідчої дії. А тому, наявність під час обшуку такої комунікації між слідчими, не свідчить про незаконність проведеного обшуку та його результатів.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що арешт вилучених грошових коштів, з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, є виправданим заходом забезпечення кримінального провадження, враховуючи кваліфікацію кримінального правопорушення та обставини його вчинення, у зв'язку з чим, потреба в накладенні арешту на вилучене майно є очевидною та доцільною.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді, оскільки рішення щодо задоволення клопотання ґрунтується на нормах чинного КПК України.
Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 62024170020004326 від 17.06.2024, відомості внесені за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В даному кримінальному провадженні 29.01.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме - в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто гадає неправомірну вигоду, дії, з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Враховуючи вищенаведене, є достатні підстави вважати, що грошові кошти, на які накладено арешт, відповідають ознаками ст.98 КПК України, оскільки можуть містити відомості про факти чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та можуть бути використані як доказ факту вчинення злочинних дій, які розслідуються у даному кримінальному провадженні або інших злочинів, або інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для даного кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, зокрема, і законність або незаконність отримання вказаних грошових коштів та їх належність ОСОБА_11 або іншим особам, враховуючи фактичні відомості кримінального провадження.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
В даному випадку, санкція ч.3 ст.368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.
Вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.
Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, а також можливою конфіскації майна, як покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст.368 КК України, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, для забезпечення можливої конфіскації майна, а також враховуючи наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання представника власників майна на відсутність правових підстав для арешту майна і невідповідність майна критеріям ст. 98 КПК України не ґрунтуються на матеріалах справи. Враховуючи обставини даного кримінального провадження, існують достатні підстави вважати, що вилучені грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, з огляду на обставини інкримінованого ОСОБА_7 злочину, а також на факт вилучення грошових коштів саме за місцем проживання ОСОБА_7 , який мешкає один, а місце мешкання батька знаходиться від нього на відстані понад 200 км, а також враховуючи, що під час апеляційного розгляду не було надано достатніх і належних доказів, що вилучені у ОСОБА_7 грошові кошти у вигляді 14 500 доларів США, є власністю ОСОБА_8 . Докази, надані ОСОБА_8 доводять факт отримання ним доходів у зазначений час з 2004 по 2014 року, проте, доказів, які б свідчили, що вказані грошові кошти були конвертовані в долари США, і вказані дії вчиняв саме ОСОБА_8 , під час апеляційного розгляду надано не було.
Обставини щодо належності грошових коштів ОСОБА_7 або ОСОБА_8 можуть бути предметом досудового розслідування, що передбачене ст. 91 КПК України.
Досудове розслідування ще не завершено, а тому, посилання представника власника майна на невідповідність вилученого майна критеріям, зазначеним в ст.98 КПК України, є передчасними, оскільки питання щодо належності майна до вчиненого злочину, а також підстави його набуття, будуть вирішуватись під час досудового розслідування.
Отже, слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
Судова колегія враховує, що вказаний захід забезпечення майна є тимчасовим заходом, а тому у подальшому, власник майна, у разі наявності правових підстав, має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту, внаслідок чого, вилучене майно буде йому повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.
Тому вказані доводи апелянта не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
За таких обставин ухвалу слідчого судді слід вважати такою, що відповідає вимогам ч.1 ст.173 КПК України і підстав для її скасування з мотивів вказаних в апеляційній скарзі апелянта, на думку колегії суддів, немає.
Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 404, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 30.01.2025 року по справі за кримінальним провадженням № 62024170020004326 від 17.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на тимчасово вилучене під час проведення обшуку квартири за адресою : АДРЕСА_1 , в період часу з 20.01.2025 до 21.01.2025 року, майно, а саме - грошові кошти в сумі 14 500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) доларів США, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника власника майна - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
___________ ___________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3