24 лютого 2025 року
м. Харків
справа № 638/13569/24
провадження № 22ц/818/1033/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Яцини В.Б.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за позовом АТ "А-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "А-БАНК", в особі представника Омельченка Євгена Володимировича на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2024 року, постановлене суддею Малаховою О.В.,
У липні 2024 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 19.09.2018 у розмірі 85389,58 грн та витрат щодо сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн, в якості правових підстав позову зазначає неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за кредитним договором та норми статтей 525, 526, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2024 року у задоволені позову - відмовлено.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду Акціонерне товариство «Акцент-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення суду скасувати, задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат.
Зазначає щодо відсутності підпису на Тарифах і Умовах та правилах, то в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку відповідач під розпис підтвердила факт ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг і зобов'язалася в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку, а також користувалася кредитом, тобто фактично прийняла пропозицію укласти договір дією, сплачуючи періодичні платежі; по-друге, щодо відмови у стягненні процентів, то до матеріалів справи додані не лише Тарифи, а й Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені умови кредитування, строки, процента ставка, відповідальність сторін, зокрема, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також Паспорт підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, сторонами була погоджена процентна ставка, а тому суду належало стягнути заборгованість за кредитним договором відповідно до умов договору. Підписавши анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, а також Паспорт споживчого кредиту відповідач добровільно погодилася на відповідні умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов'язання, які не виконала.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» необхідно залишити без задоволення, заочне рішення суду - залишити без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку у Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк».
Між тим, точну дату приєднання ОСОБА_1 до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку з наданих суду документів встановити неможливо, оскільки в анкеті-заявці зазначена дата «___08. 0 16», у зв'язку із чим ухвалою від 16.09.2024 зобов'язано Позивача надати до дати судового засідання належним чином засвідчену копію анкети-заяви від 19.09.2018, на яку він посилається в позові. Однак, Позивач таких доказів суду не надав, що своєю чергою унеможливлює прийняття анкети-заяви, яка міститься в матеріалах справи, датовану «___.08. 0 16», у якості доказу у розумінні статтей 76-80 ЦПК України, адже анкета-заява не містить інформації щодо предмета доказування, зокрема і факту приєднання Відповідача до умов і правил надання банківських послуг в А-банку.
З наданого Позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 2018-09-19 вбачається, що станом на 30.06.2024 Відповідач має заборгованість у розмірі 85389,58 грн з яких 48379,63 грн - залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 37009,95 грн - залишок заборгованості за процентами.
До позовної заяви банком були додані Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» «Універсальна GOLD», які відповідачем не підписані.
Матеріали справи також містять паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», яка за змістом є аналогічною витягу з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» «Універсальна GOLD». При цьому в графі підпис споживача вказано, що підпис клієнта ОСОБА_1 підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком 19.09.2018 року з номера телефону НОМЕР_1 у відповідності з Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Таким чином, розмір відсотків за користування кредитом встановлено Тарифами користування кредитною карткою «Універсальна» «Універсальна GOLD» Умовами та Правилами надання банківських послуг, які відповідачці не були відомі, оскільки вона їх не підписувала. Відповідачка підписала лише заяву позичальника, яка містить лише анкетні дані позичальника, підпис позичальника та відповідальної особи банку, яка перевіряє правильність та достовірність відомостей позичальника.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Тарифами та Умовами ознайомилася відповідачка і з ними погодилася, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.
Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачкою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальницею запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у банку, який є в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, в якій відсутня базова процентна ставка. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» відсотків у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідачки по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем Акціонерне товариство «Акцент-Банк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 333/36/18 (провадження № 61-11081св19) тощо.
Також, колегія звертає увагу на те, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.09.2024 зобов'язано Позивача надати належним чином засвідчену копію анкети-заяви від 19.09.2018, на яку він посилається в позові, між тим Позивач таких доказів суду не надав, отже вказаний доказ не може бути прийнятий судом до уваги, як правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції.
Стосовно паспорту споживчого кредиту колегія суддів зазначає, що вказана позивачем форма ідентифікації клієнта за номером телефону не свідчить про підписання договору за допомогою електронного підпису, форма якого визначена Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Матеріали справи не містять доказів про таку ідентифікацію боржника. Визначена ідентифікація вказує лише про приєднання вказаного номеру телефону до контактних даних клієнта, та без попереднього погодження не може свідчити про домовленість сторін здійснювати операції щодо укладення електронного договору.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається Акціонерне товариство «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді В.Б.Яцина
О.В. Маміна