Справа № 352/1415/24
Провадження № 2/352/55/25
17 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючої - судді Хоминець М. М.
з участю секретаря Гундич Г. В.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Лисецької селищної ради, про визначення місця проживання дитини з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Лисецької селищної ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,
Позивачка 13.05.2024 звернулася до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю.
Ухвалою від 17.05.2024 суддя відкрила провадження у даній справі та призначила підготовче засідання у рамках її розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 07.06.2024 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки і піклування Лисецької селищної ради, про визначення місця проживаннямалолітнього сина ОСОБА_4 з батьком.
Ухвалою від 29.07.2024 суд об'єднав зустрічний позов з первісним позовом в одне провадження.
Ухвалою від 10.12.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Первісний позов ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що з 12.12.2007 перебувала в шлюбі з відповідачем, в якому народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час спільного з відповідачем проживання побудували будинок, у якому разом з дітьми проживали. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації до України позивачка займалася волонтерською діяльністю, за що отримала подяки та грамоти. Син ОСОБА_4 неодноразово допомагав їй у волонтерській діяльності. Натомість відповідач був незадоволений її роботою, влаштовував скандали і врешті забрав у неї ключі від автомобіля, який використовувався у волонтерській діяльності. На початку 2023 р. вона з наміром заробляти кошти на утримання сім'ї змушена була виїхати на роботу за кордон, однак щодня спілкувалася з дітьми по телефону, купувала та привозила їм речі, перераховувала кошти на їхнє утримання. Приїжджаючи з-за кордону додому, позивачка постійно проводила час з дітьми. 10.04.2024 діти раптово перестали відповідати на її дзвінки та повідомлення, з відповідачем також був відсутній зв'язок. Приїхавши в Україну, вона дізналася, що відповідач без її відома зняв її з реєстрації в їхньому спільному будинку, а також про те, що 30.10.2023 шлюб між ними розірваний згідно рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області. 24.04.2024 позивачка звернулася до відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) із заявою про вчинення відповідачем домашнього насильства, який не пускав дітей до школи, забороняв їм виходити з будинку, чинив їй перешкоди у спілкуванні з дітьми. Під час спілкування з дільничним офіцером поліції ОСОБА_7 позивачка з його слів зрозуміла, що вона є погана мама, на жодному дні народженні дітей не була, а також дізналася, що відповідач написав на неї заяву про вчинення домашнього насильства над ним, що він боїться перебувати з нею в одному приміщенні. Позивачка всіма можливими способами намагалася поспілкуватися з дітьми, однак, син не читає її повідомлення, на дзвінки не відповідає, а дочка 11.05.2024 написала позивачці, що не хоче з нею спілкуватися. Вважає, що відповідач залякав дітей, чинить на них тиск, діючи виключно у своїх інтересах. Просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 з матір'ю.
Зустрічний позов ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що з 12.12.2007 перебував у шлюбі з відповідачкою, який розірваний на підставі рішення Тисменицького районного суду від 30.10.2023. У шлюбі народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , яка є неповнолітньою, та син ОСОБА_4 , який є малолітнім. У червні 2023 р. він дізнався про подружню зраду своєї дружини, яка займаючись волонтерством, мала романтичні стосунки з іншим чоловіком - волонтером.Після чергової сварки на початку липня 2023 р. ОСОБА_3 зібрала свої речі та виїхала за кордон, покинувши його з дітьми без попередження. Додому вона приїжджала на день-два, коли в суді були призначені судові засідання у кримінальному провадженні, де вона була обвинуваченою, бачилася з дітьми, водила їх в кафе, при цьому не цікавилася жодними домашніми справами. Тому він у жовтні 2023 р. подав до суду позов про розірвання шлюбу. Діти постійно проживають та зареєстровані з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач забезпечує малолітньому синові належні умови проживання, повною мірою займається його вихованням, проживання малолітнього сина з ним відповідає інтересам дитини. Діти самостійно не захотіли спілкуватися з матір'ю, вона нанесла їм психологічну травму, через що відповідач вимушений був звертатися з дітьми до психолога та дільничного поліцейського з приводу вчинення домашнього насильства. Старша дочка ОСОБА_5 неодноразово була свідком маминих істерик, перебування її в стані алкогольного сп'яніння, погроз покінчити життя самогубством, її неврівноваженої поведінки через депресивні стани. Досягнувши 14-річного віку, дочка самостійно обрала своє місце проживання з батьком. Просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 з батьком.
Позивачка в судове засідання не з'явилася повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, у поданій до суду заяві від 17.02.2025 просила проводити судове засідання без її участі.
Відповідач та його представник у судовому засіданні первісний позов не визнали, пояснили, що відповідач на цей час має оформлену відстрочку від мобілізації у зв'язку з наявністю матері з інвалідністю другої групи, тому визначення місця проживання малітнього сина з батьком жодним чином не пов'язане з відстрочкою від мобілізації, як стверджує позивачка. Просили врахувати, що сімейні конфлікти з позивачкою під час спільного проживання виникали через те, що остання часто вживала алкогольні напої, керувала автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, страждала психічними розладами, через що лікувалася у спеціальному медичному закладі. Крім того, на цей час на розгляді в Івано-Франківському міському суді перебувають кримінальне провадження та справа про адміністративне правопорушення щодо позивачки. Просили відмовити у задоволенні первісного позову. Зустрічний позов підтримали, просили його задоволити.
Представник третьої особи у поданій до суду заяві просив розгляд справи проводити без його участі.
Заслухавши вступне слово сторони відповідача за первісним позовом, думку малолітньої дитини сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов не підлягає до задоволення, а зустрічний позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Установлено, що в шлюбі сторін народилося двоє дітей, малолітнім з яких є син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17).
Шлюб між сторонами розірваний згідно рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30.10.2023, яке набрало законної сили (а.с.40-42).
Малолітній син сторін ОСОБА_4 зареєстрований і проживає разом з батьком і неповнолітньою сестрою ОСОБА_5 у будинковолодінні АДРЕСА_1 (а.с.75).
Як вбачається з актів обстеження матеріально-побутових умов від 12.04.2024 та 26.04.2024, неповнолітня дочка та малолітній син сторін зареєстровані та проживають з батьком на АДРЕСА_1 , вихованням дітей займається батько, колишня дружина ОСОБА_3 не зареєстрована та не проживає за вказаною адресою (а.с.77 також на звороті, а.с.78 також на звороті).
Згідно довідки № 205 від 09.03.2024 ліцею № 23 ім. Романа Гурика Івано-Франківської міської ради, де навчався хлопчик, батько ОСОБА_1 займається вихованням сина, приходить до школи, відвідує батьківські збори, постійно підтримує зв'язок із класним керівником (а.с.79).
Згідно довідки № 132 від 22.05.2024 приватного закладу ліцею «ВС СКУЛ» батько ОСОБА_1 з 13.05.2024 підписав з ліцеєм договір про навчання сина, здійснює оплату навчання, приводить на навчання та забирає ОСОБА_4 з ліцею, спілкується з класним керівником щодо навчання та поведінки сина (а.с.81).
Як вбачається з декларації № 0001-3778-Т7АО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, законним представником малолітнього пацієнта ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , який підписав декларацію (а.с.83).
Відповідно до психологічного обстеження емоційного стану та характеру стосунків дитини в сім'ї, проведеного психологом КНП «Лисецька лікарня» ОСОБА_10 24.05.2024 (а.с.86 також на звороті), за результатами психологічного обстеження ОСОБА_4 виявлено, що хлопчик рівнозначно любить батька та матір, але проживати хоче з батьком, який здатний у більшій мірі забезпечити дитині відчуття безпеки, стабільності, комфорту. Хлопчик емоційно прив'язаний до обох батьків, але до батька прислухається більше, він є для дитини авторитетом. Проте ОСОБА_4 любить маму, бажає з нею бачитися та спілкуватися, однак, через фізичну відсутність мами у дитини присутні почуття гніву та образи. Зі слів хлопчика, проживання з батьком для нього буде зручніше та комфортніше. На цей час хлопчик має найбільший емоційний зв'язок із сестрою, яка стала для нього підтримкою, опорою. Між ними довірливі стосунки, тісний взаємозв'язок. За результатами психологічного дослідження встановлено, що у хлопчика несприятливий емоційний стан, присутній внутрішній конфлікт, який він не в змозі самостійно вирішити.
Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 05.06.2024 № 30/2024, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 (а.с.51-58).
Суд ураховує, що рішенням від 27.09.2024 Тисменицький районний суд стягнув з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання дочки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_4 , починаючи з 05.07.2024 до повноліття дітей (а.с.162-164).
Суд установив, що відповідач приділяє належну увагу вихованню та навчанню сина, утримує його матеріально, створив сприятливі умови для проживання та морального, духовного і фізичного розвитку дитини, здатний забезпечити гармонійний розвиток особистості дитини в атмосфері поваги і любові.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.), ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У відповідності з вимогами ст. 9 Конвеції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Як зазначено у п. 100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», яке набуло статусу остаточного 16.10.2015, при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Відповідно до положень ст. 18 вказаної Конвеції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Вказаний принцип покладений в основу Закону України «Про охорону дитинства», ч. 3 ст. 11 якого встановлює, що предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, а ч. 1 ст. 12 передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Частина 2 ст. 171 СК України визначає, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Дванадцятирічний син сторін ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що любить маму і тата, хоче проживати з татом; з мамою, яка проживає за кордоном, останній раз бачився навесні 2024 р., хоче бачитися та спілкуватися з мамою.
Суд уважає необґрунтованим і таким, що не підтверджене належними та допустимими доказами, покликання позивачки на те, що відповідач залякав дітей, зокрема, Захара, чинить на нього тиск, не дбаючи про інтереси дитини та діючи виключно у своїх інтересах.
З урахуванням викладеного, з огляду на те, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення; враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, які підтверджують, що в якнайкращих інтересах малолітнього сина сторін є забезпечення його розвитку в безпечному, спокійному, стійкому та благополучному середовищі сім'ї, в якій він проживає з батьком і старшою сестрою, із збереженням його зв'язку та підтриманням безпосереднього контакту з матір'ю; з урахуванням думки хлопчика, - суд приходить до висновку про залишення без задоволення первісного позову, задоволення зустрічного позову та визначення місця проживання малолітнього сина сторін із батьком.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 3, 9, 18 Конвеції ООН про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995),ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991, ст. 160, 161 СК України, ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд
Відмовити у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Лисецької селищної ради, про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Лисецької селищної ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком задоволити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .
Третя особа: орган опіки та піклування Лисецької селищної ради, вул. Січових Стрільців, 55, селище Лисець Івано-Франківського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04356159.
Повне судове рішення складене 25.02.2025.
Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ