Справа № 346/5642/23
Провадження № 1-кп/346/212/25
19 лютого 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2023 року за № 12023091180000651, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроджени та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 117 КК України,
клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.184 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримала вищевказане клопотання, оскільки існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачена та її захисник заперечили проти задоволення вказаного клопотання та просили застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Вивчивши клопотання, заслухавши сторін кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст.5 («п.1 (пп. (с))» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).
«Обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про її матеріальний та соціальний стан, зв'язками з державою, у якій її переслідують.
Відповідно до вимог п.3 ч. 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
При вирішенні даного клопотання суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного нетяжкого злочину, передбаченого ст. 117 КК України, яке передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк. Одночасно суд враховує особу обвинуваченої, яка не одружена, офіційно не працевлаштована, з 29.01.2024 року не прибувала в судові засідання, ухиляючись від суду, у зв'язку із чим з 05.03.2024 року по 19.02.2025 року, тобто тривалий час, перебувала у розшуку. Вказане свідчить про високу ймовірність повторного переховування від суду, тиску на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, шляхом неналежної процесуальної поведінки. Вказане переколиво також свідчить про відсутність достатньо міцних соціальних зв'язків у обвинуваченої, та, як наслідок, існування вказаних в клопотанні прокурора ризиків.
Тому суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченої на даній стадії кримінального провадження іншого, більш м'якого, запобіжного заходу, оскільки такі запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення виконанню обвинуною процесуальних обов'язків та судових рішень, про що свідчить тривала неналежна процесуальна поведінка обвинуваченої, яка тривалий час ухилялась від судового розгляду даного кримінального провадження та перебувала в розшуку.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. З огляду на вказане, враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного злочину із застосуванням насильства, суд не вбачає підстав для визначення їй альтернативного запобіжного заходу у виді застави при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, слід застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою слід рахувати з моменту фактичного затримання обвинуваченої після оголошення цієї ухвали, тобто із 16 год. 19.02.2025 року, оскільки суду не надано протокол затримання цієї особи в порядку ст. 208 КПК України.
Керуючись статтями 177, 183, 331 КПК України, суд
клопотання задовольнити.
застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто по 19.04.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з часу фактичного затримання - 16 год. 19.02.2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подано апеляцію до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом п'яти днів з дня проголошення даної ухвали, а обвинуваченою - протягом п'яти днів з моменту вручення їй копії цієї ухвали.
Повний текст ухвали складено 21.02.2025 року об 11 год. 00 хв.
Головуючий суддя : ОСОБА_1