Номер провадження: 22-ц/813/563/25
Справа № 947/11696/22
Головуючий у першій інстанції Аліна С.С.
Доповідач Громік Р. Д.
24.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2023 року у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення коштів,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
15 червня 2022 року представник МТСБУ звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 62 052,31 грн.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2022 року цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Суворовського районного суду м. Одеси.
Відповідно до змісту нової редакції позовної заяви позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 листопада 2017 року у с. Молодіжне Овідіопольського району Одеської області трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «ГАЗ», державний номерний знак « НОМЕР_1 » в с. Молодіжне Овідіопольського району Одеської області допустив зіткнення з транспортним засобом «Toyota», державний номерний знак « НОМЕР_2 » який належить ОСОБА_2 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 червня 2018 року у справі №509/4981/17 ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою Апеляційного суду Одеської області по справі №509/4981/17 від 25 липня 2018 року постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 червня 2018 року скасовано, провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Керуючись чинним законодавством, потерпіла особа повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи, надання яких передбачається ст. 35 Закону України №961-IV. Зокрема потерпіла особа подала Заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі.
Відповідно до Звіту №15-12/2 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу «Toyota», державний номерний знак « НОМЕР_2 » становить 66 598,31 грн. Вартість послуг експерта становить 820,00 грн. Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає: 62 052,31 грн.
12 липня 2019 року МТСБУ звернулось з позовом до Овідіопольського районного суду Одеської області про відшкодування шкоди в порядку регресу до ОСОБА_3 15 лютого 2021 року Овідіопольським районним судом Одеської області було ухвалено рішення по справі №509/3873/19, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог Моторно (транспортного) страхового бюро України.
10 березня 2021 року МТСБУ звернулось до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2021 року по справі №509/3873/19. 23 травня 2022 року Одеським апеляційним судом винесено постанову якою апеляційну скаргу залишено без задоволення.
З постанови Одеського апеляційного суду вбачається, що:
«…Згідно висновку експерта № 20-1897 обставини зіткнення автомобіля «ГАЗ 24» р/н НОМЕР_1 і «Toyota Corolla» р/н НОМЕР_2 від 18.09.2020 р., дії відповідача відповідали вимогам пунктів 10.4 та 10.1 ПДР, згідно з якими водій, що виконує поворот ліворуч поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, і перед зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним. Дії відповідача не знаходиться в причинному зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів.
Натомість, дії іншого учасника ДТП, водія автомобіля «Toyota Corolla» р/н НОМЕР_2 не відповідали вимогам пункту 14.2.б) ПДР, згідно з якими перед початком обгону водій повинен був переконатись в тому, що водій автомобіля «ГАЗ» р/н НОМЕР_1 , який рухався попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, а оскільки такий сигнал був увімкнений, відмовився від обгону. Дії водія автомобіля «Toyota Corolla» р/н НОМЕР_2 , знаходяться в причинному зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів. …».
Так, у постанові Одеського апеляційного суд дійшов висновку, що у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29 листопада 2017 року в м. Одесі винен ОСОБА_1 . Оскільки вину ОСОБА_1 , у настанні дорожньо-транспортної пригоди було доведено постановою Одеського апеляційного суду, дана постанова не оскаржувалась до Касаційного суду.
Позивач зазначив, що оскільки в постанові Одеського апеляційного суду встановлену вину у настанні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , то отримане страхове відшкодування відповідачем є безпідставним, та враховуючи положення п.п. 1, 2 ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, підлягає поверненню позивачу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2023 року позовні вимоги МТСБУ до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь МТСБУ завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 62 052 гривень 31 копійок. Стягнено з ОСОБА_2 на користь МТСБУ судовий збір у розмірі 2 481 гривень.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взято до уваги те, що позивачем у позовній заяві зазначено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась в с. Молодіжне Овідіопольського району Одеської області 18 червня 2018 року, хоча фактично така дорожньо-транспортна пригода сталась 29 листопада 2017 року о 12 год. 30 хв. Також скаржник зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в порядку регресу, за обставинами, що виникли в даних правовідносинах, є зловживання позивачем своїми правами з метою отримання безпідставної вигоди та збагачення за рахунок відповідача. Доводи позивача про наявність вини ОСОБА_1 у ДТП не відповідають дійсності, є неправдивими та такими, що мають ознаки неправомірного наміру позивача до умисного введення суду першої інстанції в оману для досягнення мети незаконного стягнення з відповідача вказаної суми позову в судовому порядку. Також скаржник зазначає, що наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, скаржник зазначає, що про час та місце розгляду справи він не був повідомлений.
Короткий зміст відзиву МТСБУ на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу МТСБУ зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів неодноразово направлено рекомендованим листом із повідомленням на адресу ОСОБА_2 , яка була зазначена в апеляційній скарзі, яка одночасно є її зареєстрованим місцем проживання (перебування), а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані документи, які неодноразово направлялась відповідачу за вказаною адресою, поверталась на адресу суду без вручення із поміткою працівника пошти «за закінченням терміну зберігання».
На запит Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року АТ «Укрпошта» листом від 17 лютого 2025 року №1.03.009.004.-5600-25 повідомило, що поштові відправлення направленні на адресу ОСОБА_2 не були вручені, оскільки під час доставки двері ніхто не відчиняв.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що фактично ОСОБА_4 була відсутня за адресою її зареєстрованого місця проживання (перебування), та є всі правові підстави вважати доставленою відповідачу копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 24 лютого 2025 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини справи.
29 листопада 2017 року у с. Молодіжне Овідіопольського району Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ГАЗ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_3 та автомобіля марки «Toyota», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , який належить ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
30 листопада 2017 року ОСОБА_1 повідомив МТСБУ про ДТП (а.с.9-10).
21 березня 2018 року позивачем на рахунок ТОВ «Делфи Групп» сплачено 820,00 грн за послуг аваркома (експерта), що підтверджується платіжним дорученням №902957 (а.с.40).
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 червня 2018 року у справі №509/4981/17 провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_3 про вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Так, в даній постанові зазначено, що ОСОБА_3 порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а тому він повинен нести адміністративну відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою Апеляційного суду Одеської області по справі №509/4981/17 від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 червня 2018 року щодо ОСОБА_3 скасовано, а провадження закрито за закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
У даній постанові зазначено, що враховуючи, що з часу обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, на момент розгляду справи в суді першої інстанції, сплинули строки, передбачені ст. 38 КУпАП, то провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
20 серпня 2018 року відповідачем до позивача подано заяву про здійснення відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньою-транспортної пригоди.
31 серпня 2018 року на розрахунковий рахунок відповідача позивачем перерахованого 61232,31 грн за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується платіжним дорученням №992919 (а.с.39).
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2021 року у справі №509/3873/19 відмовлено у задоволенні позовної заяви МТСБУ до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2022 року у справі №509/3873/19 апеляційну скаргу МТСБУ залишено без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2021 року по цивільній справі за позовом МТСБУ до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди в порядку регресу залишено без змін.
У постанові Одеського апеляційного суду 23 травня 2022 року у справі №509/3873/19 зазначено, зокрема:
«Як вбачається з висновку експерта № 20-1897 автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобілів «ГАЗ-24» р/н НОМЕР_1 і «ToyotaCorolla» р/н НОМЕР_3 від 18.09.2020 р. (а.с. 150), дії відповідача відповідали вимогам пунктів 10.4 та 10.1 ПДР, згідно з якими водій, що виконує поворот ліворуч поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, і перед зміною напрямку руху переконатись, що це буде безпечним. Дії відповідача не знаходяться в причинному зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів.
Натомість, вищезазначеним висновком встановлено, що дії іншого учасника ДТП, водія автомобіля «Toyota Corolla» р/н НОМЕР_2 не відповідали вимогам пункту 14.2.б) ПДР, згідно з якими перед початком обгону водій повинен був переконатися в тому, що водій автомобіля «ГАЗ» р/н НОМЕР_1 , який рухався попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, а оскільки такий сигнал був увімкнений, відмовився від обгону. Дії водія автомобіля «Toyota Corolla» р/н НОМЕР_2 знаходяться в причинному зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів.
Крім того, невинуватість відповідача у даній ДТП також підтверджується письмовими свідченнями ОСОБА_5 (а.с.114) та письмовими свідченнями ОСОБА_6 (а.с.115), які були свідками дорожньо-транспортної пригоди».
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що скаржник був сповіщені про судове засідання, призначене на 07 червня 2023 року, СМС-повідомлення, направлене на номер мобільного телефону зазначений у позовній заяві, а саме: НОМЕР_4 (а.с.129), що підтверджується довідкою про доставку SMS/
Проте, по-перше, в заяві про ознайомлення з матеріалами справи скаржником зазначено інший номер телефона, а саме: НОМЕР_5 .
По-друге, у матеріалах справи відсутня заява скаржника про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення.
Зазначена довідка про доставку SMS не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року №73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздрукування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі №344/3725/18, від 18 жовтня 2023 року у справі №161/8287/22.
За таких обставин не можна вважати, що суд першої інстанції належним чином повідомив скаржника про дату, час і місце судового засідання на 07 червня 2023 року.
Колегія суддів зазначає, що судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права доступу до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи положення п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у справі №295/5011/15-ц (касаційне провадження № 61-1125св17).
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовну заяву МТСБУ необхідно задовольнити частково з огляду на наступне.
Так, в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача на його користь завдану шкоду в порядку регресу, проте в змісті позовної заяви позивач, як правове обґрунтування позовних вимог зазначає положення ст. 1212 ЦК України.
Колегією суддів встановлено, що приписи пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV у спірних правовідносинах незастосовні. Проте позивач має право на стягнення з відповідача суми відповідного відшкодування відповідно до статті 1212 ЦК України.
Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 83), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1)).
Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85)). З'ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43) та від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85)).
Саме суд має обов'язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 86)).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Положення глави 83 ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України).
За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункт 43)). Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (пункт 27)).
Позивач виплатив відшкодування на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, вважаючи на момент такої виплати що винуватцем ДТП був ОСОБА_3 , який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Однак, у постанові Одеського апеляційного суду 23 травня 2022 року у справі №509/3873/19 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору: ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу зазначено, зокрема:
«Як вбачається з висновку експерта № 20-1897 автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобілів «ГАЗ-24» р/н НОМЕР_1 і «ToyotaCorolla» р/н НОМЕР_3 від 18.09.2020 р. (а.с. 150), дії відповідача відповідали вимогам пунктів 10.4 та 10.1 ПДР, згідно з якими водій, що виконує поворот ліворуч поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, і перед зміною напрямку руху переконатись, що це буде безпечним. Дії відповідача не знаходяться в причинному зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів.
Натомість, вищезазначеним висновком встановлено, що дії іншого учасника ДТП, водія автомобіля «Toyota Corolla» р/н НОМЕР_2 не відповідали вимогам пункту 14.2.б) ПДР, згідно з якими перед початком обгону водій повинен був переконатися в тому, що водій автомобіля «ГАЗ» р/н НОМЕР_1 , який рухався попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, а оскільки такий сигнал був увімкнений, відмовився від обгону. Дії водія автомобіля «Toyota Corolla» р/н НОМЕР_2 знаходяться в причинному зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів.
Крім того, невинуватість відповідача у даній ДТП також підтверджується письмовими свідченнями ОСОБА_5 (а.с. 114) та письмовими свідченнями ОСОБА_6 (а.с. 115), які були свідками дорожньо-транспортної пригоди».
Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Таким чином, з моменту, коли позивачеві стало відомо про протилежне, означена юридична підстава для виплати перестала існувати. Позивач зрозумів, що за його рахунок відповідач зберіг у себе страхове відшкодування, хоча підстави, на якій воно було набуте, відпала. Тому до спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 1212 ЦК України.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
При виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин колегією суддів враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №910/17324/19.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 820,00 грн, сплачених позивачем на рахунок ТОВ «Делфи Групп» за послуг аваркома (експерта), що підтверджується платіжним дорученням №902957 від 21 березня 2018 року, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вказаних позовних вимог, оскільки відповідач не набула дану суму, а набуло ТОВ «Делфи Групп».
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає за необхідне позов МТСБУ до ОСОБА_2 задовольнити частково та стягнути з останньої на користь позивача грошові кошти в розмірі 61232 гривень 31 копій, виплачені останній 31 серпня 2018 року, що підтверджується платіжним дорученням №992919.
Щодо доводів апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своїх апеляційних скарг, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що позивачем у позовній заяві зазначено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась в с. Молодіжне Овідіопольського району Одеської області 18 червня 2018 року, хоча фактично така дорожньо-транспортна пригода сталась 29 листопада 2017 року о 12 год. 30 хв., колегія суддів зазначає, що в новій редакції позовної заяви, поданій позивачем до закінчення підготовчого засідання, зазначено що дорожньо-транспортна пригода сталась 29 листопада 2017 року (а.с.98), тому вказані доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Щодо доводів апеляційної скарги, що наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення та, що доводи позивача про наявність вини ОСОБА_1 у ДТП не відповідають дійсності, є неправдивими та такими, що мають ознаки неправомірного наміру позивача до умисного введення суду першої інстанції в оману для досягнення мети незаконного стягнення з відповідача вказаної суми позову в судовому порядку, колегія суддів зазначає наступне.
Не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.
При виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин колегією суддів враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №641/2795/16-ц.
Крім того, як зазначено вище в постанові Одеського апеляційного суду від 23 травня 2022 року у справі №509/3873/19 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору: ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу зазначено, зокрема:
«Як вбачається з висновку експерта № 20-1897 автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобілів «ГАЗ-24» р/н НОМЕР_1 і «ToyotaCorolla» р/н НОМЕР_3 від 18.09.2020 р. (а.с. 150), дії відповідача відповідали вимогам пунктів 10.4 та 10.1 ПДР, згідно з якими водій, що виконує поворот ліворуч поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, і перед зміною напрямку руху переконатись, що це буде безпечним. Дії відповідача не знаходяться в причинному зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів.
Натомість, вищезазначеним висновком встановлено, що дії іншого учасника ДТП, водія автомобіля «Toyota Corolla» р/н НОМЕР_2 не відповідали вимогам пункту 14.2.б) ПДР, згідно з якими перед початком обгону водій повинен був переконатися в тому, що водій автомобіля «ГАЗ» р/н НОМЕР_1 , який рухався попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, а оскільки такий сигнал був увімкнений, відмовився від обгону. Дії водія автомобіля «Toyota Corolla» р/н НОМЕР_2 знаходяться в причинному зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів».
Саме ОСОБА_1 був водієм автомобіля «Toyota Corolla» р/н НОМЕР_2 , більше того жодних доказів щодо відсутності причинного зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів скаржником апеляційному суду не надано.
Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовної заяви.
Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним доручення №610273 від 25 січня 2022 року (а.с.4).
Позов задоволено частково на суму в розмір 61232,31 грн, що становить 98,68% (61232,31*100/62052,31) від загальної ціни позову, а отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2448,25 гривень.
За подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 3721,50 грн, що підтверджується квитанцією №5598-29-008/С від 29 серпня 2023 року та квитанцією до платіжної інструкції №42401291 від 18 вересня 2023 року.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги частково, а саме зменшення грошової суми на 820,00 грн, що становить 1,32% від загальної ціни позову, а отже, з МТСБУ на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 42,12 грн (3721,50 х 1,32/100).
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2023 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення.
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154) грошові кошти в розмірі 61232 гривень 31 копійок (шістдесят одна тисяча двісті тридцять дві гривні 31 копійка).
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2448 гривень 25 копійок (дві тисячі чотириста сорок вісім гривень 25 копійок).
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 42 гривні 12 копійок (сорок дві гривні 12 копійок).
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 24 лютого 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік
А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький