Номер провадження: 22-ц/813/243/25
Справа № 509/1101/20
Головуючий у першій інстанції Панасенко Є. М.
Доповідач Громік Р. Д.
05.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Дришлюка А.І., Драгомерецького М.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 лютого 2022 року у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, виділ 1/2 частки із спадкового майна та визнання права власності на половину майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба Максима Петровича, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви.
06 березня 2020 року, представник позивачки звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області, із вищевказаною позовною заявою, в якій просив суд встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 30.10.2017 року до дня його смерті, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частки у спільному майні подружжя, а саме: автомобіль марки «Ford Transit», д/н НОМЕР_1 , рік випуску 2003, колір - білий, номер двигуна НОМЕР_2 , тип кузова - фургон-малотонажний, дата реєстрації 26.09.2014 р., автомобіль марки «Mercedes-Benz 609D», д/н НОМЕР_3 , рік випуску 1991, колір - білий, тип кузова - фургон-спеціалізований, дата реєстрації, 06.04.2019 р., причіп, д/н НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , рік випуску 2015, колір-сірий, дата реєстрації 09.06.2015 р., тип кузова ПР-Д/П човнів - спеціалізований, причіп, д/н НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , рік випуску 2017, колір - сірий, дата реєстрації 06.10.2018 р., тип кузова ПР-Д/П човнів - спеціалізований, гараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 21095186, гараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 21095475, земельна ділянка, площею 0,0813 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 5123755100:01:003:1320, земельна ділянка площею 0,447 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий № 5123781700:01:002:0624, земельна ділянка площею 0,2071 га за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий № 5123781700:02:001:0114, риболовне судно «БСК-843», бортовий реєстраційний № ЯОД2491, дата реєстрації 07.03.2017, судно «Бот», бортовий реєстраційний № ЯЗП-2174, дата реєстрації 13.09.2013, будинок за адресою: АДРЕСА_5 .
З урахуванням уточненої позовної заяви від 07.04.2020 року, в обґрунтування позову зазначила, що 18.11.1995 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. За час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має діагноз дитячий аутизм, та інвалідність п/г «А», що підтверджується медичним висновком №114 від 28.08.2015 року. З урахуванням стану здоров'я їх сина ОСОБА_8 , останній не може мешкати в комунальній квартирі, та не може мешкати в одній кімнаті з членами своєї родини, що підтверджується медичним висновком від 28.02.2019 року. Крім того, в зв'язку з особливостями розвитку молодшої дитини, позивач змушена була залишити роботу та займатися реабілітацією та розвитком їх сина, до цього ОСОБА_3 з 2005 по 2014 рік працювала в Управлінні державної казначейської служби України в Овідіопольському районі Одеської області, також з 2012 по 2017 рік займалася соціальною діяльністю, будучи депутатом Калаглійської сільської ради Овідіопольського району.
Короткий зміст зустрічної позовної заяви.
01 лютого 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду зустрічну позовну заяву про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідачами вказані ОСОБА_3 та державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Лиманської РДА Одеської області Гриб М.П. В зустрічному позові зазначено, що в грудні 2020 року вони з сестрою дізналися, про те, що їх батьківський будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 є власністю померлого брата ОСОБА_4 , хоча жодних правовстановлюючих документів на будинок взагалі ніколи не існувало. У матері було троє дітей (дві доньки - позивачі за зустрічним позовом та відповідно син, померлий ОСОБА_4 ), вони з дитинства знали що це будинок матері, та їй було відомо, що жодних документів не існує на будинок, тому вважають що внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53272151 від 23.07.2020 року є незаконним та підлягає скасуванню. Документи для здійснення незаконної реєстрації ОСОБА_9 разом із заявою надала колишня дружина їх померлого брата - ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 лютого 2022 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, виділ 1/2 частки із спадкового майна та визнання права власності на половину майна подружжя задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частки об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, а саме:
- автомобіль марки Ford, модель Transit, тип кузова - вантажний фургон малотонажний-В, номер шасі НОМЕР_8 , колір - білий, рік випуску - 2003, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 26.09.2014;
- гараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 21095475;
- гараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 21095186;
- Риболовне судно "БСК-843", бортовий реєстраційний номер ЯОД 2491, дата державної реєстрації 07.03.2017;
- судно «Бот», бортовий реєстраційний номер НОМЕР_9 , дата державної реєстрації 13.09.2013;
- риболовне судно з бортовим номером ЯОД 0117, дата реєстрації 27.07.2005 р., основні технічні дані судна: довжина - 4,63 м, ширина - 1,6 м, висота борту - 0,68 м; кількість двигунів - два; тип та потужність двигунів - Вихор, 20к.с., Yamaha-30 к.с.; судно перебуває у фрахті, фрахтувальник - фізична особа-підприємець ОСОБА_10 до 23.12.2003;
- риболовне судно з бортовим номером ЯОД 0838, дата реєстрації - 25.01.2008 р.; тип судна - "Прогрес-2"; основні технічні дані судна: довжина - 4,65 м, ширина - 1,7 м, висота борту - 0,65 м; кількість двигунів - один; тип та потужність двигуна - Yamaha, 30 к.с.; судно перебуває у фрахті, фрахтувальник - товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» до 02.02.2026 р.;
- Риболовне судно "БСК-843", бортовий реєстраційний номер ЯОД 2292, дата реєстрації 03.02.2016 р., основні технічні дані судна: довжина - 8,43 м, ширина - 2,56 м, висота борту - 1,56 м; кількість двигунів - один; тип двигуна - Honda.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У зустрічному позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба Максима Петровича, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви та постановити у цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги зустрічної позовної заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивування щодо відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині зустрічної позовної заяви, а тому підлягає перегляду виключно в цій частині.
Так, відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції послався на недоведеність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
Апеляційним судом встановлено, що позивачі за зустрічним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги, посилались на незаконність запису, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо набуття права власності ОСОБА_4 на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 . Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачений перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності. Однак перелічені документи у Витягу з державного реєстру, які стали підставою для реєстрації права власності на будинок за ОСОБА_4 , не можуть слугувати законною підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно.
Так, згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 217812061 від 27.07.2020 року (а.с. 215-216, Том 1), рішенням державного реєстратора Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба Максима Петровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53272151 від 23.07.2020 року, за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 . Підстава для державної реєстрації: Виписка, серія та номер: 31, виданий 04.06.2020, видавник: Калаглійська сільська рада Овідіопольського району Одеської області; Довідка, серія та номер: 586, виданий 19.08.2019, видавник: Калаглійська сільська рада Овідіопольського району Одеської області; Довідка, серія та номер: 002477, виданий 09.07.2020, видавник: ТОВ "ПРОФ БТІ"; технічний паспорт, серія та номер: 347/20, виданий 09.07.2020, видавник: ТОВ "ПРОФ БТІ".
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечувати відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням норм статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Водночас вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.
Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).
З зустрічних позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зустрічному позові заявили виключно позовну вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53272151 від 23.07.2020 року. Жодних віндикаційних позовних вимог стороною заявлено не було.
Апеляційний суд зазначає, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, однак судове рішення підлягає зміні в частині мотивування відмови у задоволенні зустрічного позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 лютого 2020 року змінити в частині мотивування, виклавши її у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 лютого 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький