20.02.2025 Справа №607/14135/24 Провадження №2/607/1185/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Двикалюк І.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , у якому просить збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 6000,00 грн.
Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує на те, що на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.03.2014 з відповідача стягуються аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини, в твердій грошовій сумі 500 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Однак протягом останніх років потреби дитини у забезпеченні її розвитку зросли. Необхідні додаткові витрати на одяг, продукти харчування, відвідування гуртків, заняття з репетиторами. Окрім того дитина постійно хворіє на бронхіальну астму, у зв'язку із чим потребує санаторно-курортного лікування та оздоровлення. Усі вказані витрати позивач несе сама. На даний час позивач безробітна та відповідні соціальні виплати не отримує. Сплачувані відповідачем суми в розмірі 1000 грн. у 2022 році, 1500 грн. у 2023 році та 2000 грн. у лютому 2024 року не відповідають реальним потребам дитини.
Ухвалою судді від 16.07.2024 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
11.09.2024 суд отримав відзив на позов, у якому представник відповідача ОСОБА_4 заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі з таких підстав. Позивач зазначає, що коштів сплачуваних відповідачем не достатньо для додаткових занять, відвідування гуртків, спортивних секцій, занять з репетиторами. Проте жодних доказів на підтвердження понесених витрат не надає, як і не надає доказів витрат на лікування дитини, придбання медикаментів, чи оплати витрат на оздоровлення. Просить врахувати, що відповідач бере участь в утримання сина, у тому числі в натуральній формі. Відповідач на даний час не працює у зв'язку із потребою у здійсненні постійного догляду за його матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку та потребує стороннього догляду. Інших родичів, які б могли здійснювати такий догляд немає.
08.01.2025 суд отримав відповідь на відзив, у якій сторона позивача зазначила, що аліменти в розмірі 500 грн., які призначенні у 2014 році судом, не компенсують тієї половини витрат, які здійснюються позивачкою на потреби сина та не забезпечують мінімального гарантованого розміру аліментів в сумі 1598 грн. чи рекомендований розмір аліментів в сумі 3196 грн. Твердження відповідача про участь в утриманні дитини, окрім аліментів, не відповідає дійсності, та не підтверджено жодними доказами. Крім того, із наявної у позивача інформації стало відомо, що відповідач надає платні послуги вантажних перевезень автомобілем. Просить врахувати, що у вересні 2024 року позивачка травмувала ногу та потребувала хірургічного втручання. Тому у зв'язку із травмою вона не може на даний час працювати та належним чином утримувати сина.
21.01.2025 суд отримав заперечення на відповідь на відзив, згідно із яким представник відповідача ОСОБА_4 вказує, що відповідач щотижня надає гроші безпосередньо своєму сину ОСОБА_5 для забезпечення його кишенькових витрат. Дана обставина не може бути підтверджена нічим іншим, як поясненнями самого ОСОБА_5 . Позивач у позовній заяві визнає, що відповідач сплачував 1000 грн. у 2022 році, 1500 грн. у 2023 році та 2000 грн. у 2024 році. Відтак відповідач сплачує позивачу аліменти у розмірі, що перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні 18.02.2025 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Позивач визнала, що відповідач добровільно сплачує 2000 грн. щомісяця та додатково дає сину близько 750 грн. щотижня. Її дохід складає біля 2000 євро на рік, які вона отримує, коли близько трьох місяців у рік перебуває за роботі за межами України.
Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні 18.02.2025 щодо задоволення позовних вимог заперечили частково, з підстав викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив. Окрім того, відповідач в усних поясненнях погодився сплачувати позивачу щомісячні аліменти на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі 3200 грн., які фактично він і сплачує впродовж останнього часу. А саме 2000 грн. щомісяця дає позивачу, а близько 1200 грн. - безпосередньо сину ОСОБА_7 . При цьому повідомив, що доходів він не отримує. Кошти на аліменти бере з пенсії своєї матері. Також в порядку спадкування він отримав нерухоме майно (два житлових будинки, гараж та п'ять земельних ділянок). Проте жодного доходу від використання вказаного майна він не отримує.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 20.02.2025.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази суд встановив, що з 04.03.1995 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 видане 26.07.2002).
У шлюбі в сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 23.01.2009).
Згідно з довідкою №27/05/24-1 виданою ОСББ «Тернопіль-Злуки 53» ОСОБА_1 зареєстрована разом з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.03.2014 у справі №607/24290/13-ц з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на період його навчання, але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох річного віку, та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття в розмірі по 500 грн. щомісячно на кожного, починаючи з 26.12.2013.
Як вбачається із виписок із медичної карти стаціонарного хворого №12925, №5980, №3356 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у стаціонарі (з 30.03.2024 по 03.04.2024, 27.05.2024 по 03.06.2024, 12.11.2024 по 19.11.2024, ) з діагнозом: Бронхіальна астма.
Вказаний діагноз також підтверджується випискою з історії хвороби від 28.11.2018, 24.04.2019.
До матеріалів справи долучено рецепт лікаря та копії платіжних документів про придбання лікарських засобів.
Відповідно до довідки №773 ОСОБА_1 станом на 25.06.2024 не перебуває на обліку як безробітна в Тернопільській філії Тернопільського ОЦЗ.
Згідно медичних довідок від 30.10.2024, 17.10.2024, 21.11.2024 ОСОБА_1 страждає на остеоартроз правого колінного суглобу ІІ ст., Пателофеморальний артроз ІІ ст. правого колінного суглобу, Денегеративний розрив заднього рогу медіального меніска, Дегенеративні зміни ПХЗ, Тріщина латерального плато, Хронічний синовії.
27.11.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Ортоклініка» Медичний центр «Ортоклініка» укладено договір №727 про проведення операції та інших медичних втручань.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого 01.04.1970, ОСОБА_6 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_6 є особою похилого віку з когнітивними порушеннями та потребує стороннього догляду на непрофесійній основі на термін з 03.06.2024 по 03.06.2025, що підтверджується висновком №2492/38 від 03.06.2024 засідання лікарсько-консультаційної комісії амбулаторії загальної практики сімейної медицини №11 КНП «Центр медико-санітарної допомоги» ТМР.
ОСОБА_6 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (штамп в паспорті, довідка №319 видана 05.06.2024 ДП «Люкс - 1»).
Згідно з актом про фактичне проживання від 04.06.2024 та актом №901 від 14.06.2024 про проведення обстеження сім'ї, ОСОБА_3 не зареєстрований, але проживає за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 є особою, яка надає щоденно соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_6 , та проживає разом з нею. Компенсацію особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі не призначено.
За ОСОБА_3 зареєстровано автомобіль ВАЗ 21043, д.н.з. НОМЕР_4 , 1998 року випуску, про що вказано у листі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області №31/19-Ш-5а.з. від 13.01.2025.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (відкритий реєстр нерухомого майна) ОСОБА_3 є власником будинку за адресою АДРЕСА_3 ; будинку за адресою АДРЕСА_4 ; гаражу НОМЕР_5 за адресою АДРЕСА_5 , гаражний кооператив «Східний-Тернопіль», м. Тернопіль, Тернопільська область; земельних ділянок з кадастровими номерами 6124683600:03:001:0342, 6124683600:03:001:0341, 6124683600:03:001:0343, 6125255400:01:001:2250, 6124683600:01:001:1044.
Відповідач стверджує, що добровільно сплачує щомісяця 3200 грн. аліментів на утримання сина ОСОБА_7 (2000 безпосередньо позивачу + 1200 грн. сину ОСОБА_7 ). Позивач, в свою чергу, визнає щомісячну сплату 2750 грн. (2000 грн. позивачу + 750 грн. сину ОСОБА_7 ). За таких пояснень сторін, суд відповідно до ч. 1 статті 82 ЦПК України, вважає встановленою та такою, що не потребує доказування, обставину добровільної сплати відповідачем щомісяця 2750 грн. аліментів на утримання сина ОСОБА_7 .
В силу вимог частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частинами 2, 3 статті 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За змістом частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому порядку з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн., щомісячно починаючи з 21.12.2013 до досягнення дитиною повноліття.
Звертаючись з позовом про зміну способу стягнення аліментів, позивач посилається на істотне збільшення витрат на утримання дитини, зокрема на одяг, продукти харчування, відвідування гуртків, заняття з репетиторами, санаторно-курортне лікування та оздоровлення у зв'язку із захворюванням (бронхіальна астма).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня - 3196 гривень.
Суд враховує, що визначений судом станом на 2014 рік розмір аліментів 500 грн. на дитину є вочевидь недостатнім для утримання дитини сторін, яка проживають разом із матір'ю та має хронічне захворювання.
Відтак, зважаючи на зміну з часу ухвалення судового рішення від 06.03.2014 мінімально необхідного рівня матеріального забезпечення дитини відповідного віку, на збільшення витрат на утримання дитини, часткове визнання позову відповідачем, вік платника аліментів та наявність у нього нерухомого майна, враховуючи рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, суд дійшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог шляхом збільшення розміру аліментів, які стягуються на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.03.2014 у справі №607/24290/13-ц, та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4000,00 грн., щомісячно, починаючи з 26.06.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє та роз'яснює, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, які викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) в порядку ст.185 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи, що позивач була звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, суд вважає, що витрати по сплаті судового збору в розмірі 807,51 грн. ((4000,00 / 6000,00 х 100% = 66,67% х 1211,20) слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.03.2014 у справі №607/24290/13-ц, та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4000,00 грн., щомісячно, починаючи з 26.06.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 807,51 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_6
Рішення складено та проголошено 20.02.2025.
Головуючий суддяП. Я. Стельмащук