14.02.2025 Справа №607/3098/25 Провадження №1-кс/607/1004/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в режимі відеоконференції клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024211060000286 від 05.09.2024, стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з вищою освітою, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинувачуваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307 КК України, -
13.02.2025 прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді, в рамках кримінального провадження № 12024211060000286 від 05.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Клопотання мотивоване тим, у провадження Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України.
Як зазначає прокурор, досудовим розслідування встановлено, що при невстановлених слідством обставинах місці та часі у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) особам, схильним до їх вживання з метою отримання за це грошових коштів та особистого збагачення, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995.
З метою реалізації свого злочинного умислу за невстановлених досудовим розслідуванням обставинах місці та часі, ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он).
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, усвідомлюючи незаконність такої злочинної діяльності та її небезпеку, 21.10.2024 близько 17 год. 01 хв. ОСОБА_4 , діючи умисно, перебуваючи в недобудованому приміщенні по вул. Спортивній в м. Тернополі, маючи в наявності заздалегідь незаконно придбану особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальна маса якої в перерахунку на діючу речовину становить 0,10532 грама, незаконно збув її ОСОБА_6 (анкетні дані змінено), за що отримав від останнього грошові кошти в сумі 300 (триста) гривень.
Згідно ст. 2, 7 Закону України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 та Списку №2, Таблиці №І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Крім цього, при невстановлених слідством обставинах місці та часі у ОСОБА_4 , повторно виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) особам, схильним до їх вживання з метою отримання за це грошових коштів та особистого збагачення, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995.
З метою реалізації свого злочинного умислу за невстановлених досудовим розслідуванням обставинах місці та часі, ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он).
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, усвідомлюючи незаконність такої злочинної діяльності та її небезпеку, 30.10.2024 близько 16 год. 38 хв. ОСОБА_4 , діючи умисно, перебуваючи в парку Національного Відродження в м. Тернополі, маючи в наявності заздалегідь незаконно придбану особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальна маса якої в перерахунку на діючу речовину становить 0,1357 грама, незаконно збув її ОСОБА_7 (анкетні дані змінено), за що отримав від останньої грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) гривень.
Згідно ст. 2, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 та Списку №2, Таблиці №І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
З огляду на наведене прокурор вважає, що у кримінальному провадженні № 12024211060000286 від 05.09.2024 наявні достатні підстави обвинувачувати ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Так, 30.10.2024 о 20:36 год (час фактичного затримання 30.10.2024 о 18:00 год) ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
01.11.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.12.2024, термін дії якого продовжено до 00 год. 00 хв. 17.02.2025.
Обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України 29.01.2025 скеровано до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області і знаходиться в провадженні судді ОСОБА_8 .
Разом з тим, призначити підготовче засідання в межах строків дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого до 17.02.2025 не виявилось можливим.
Прокурор зазначає, що підставами застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявність зазначених ризиків.
Так, метою застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, передбачених ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України, так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності.
Ризиком того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні є те, що вони відомі ОСОБА_4 , а відтак останній як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування та судового розгляду та його результати.
Ризиком того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що відносно обвинуваченого скеровані до Тернопільського міськрайонного суду обвинувальні акти у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, не працює, не має постійного джерела доходу. Крім того, встановлено, що 01.12.2023 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання від вартою із визначенням застави. 23.01.2024 на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду за ОСОБА_4 було внесено заставу в розмірі 60 460 грн. Однак, незважаючи на це, ОСОБА_4 продовжив вчиняти кримінальні правопорушення
Вказані обставини в цілому свідчать про наявність вищезазначених ризиків, необхідності в обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно неможливості обрання до нього більш м'якого запобіжного заходу.
З врахуванням вищенаведеного, прокурор просить клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просив задовольнити.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечив з приводу задоволення клопотання та зазначив, що слідчим у клопотанні, а прокурором у судовому засіданні не доведено необхідність продовження ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчене та обвинувальний акт направлений до суду, а відтак стороною обвинувачення не надано належних та достатніх доказів того, що ризики встановлені ухвалою слідчого судді про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати. З огляду на викладене захисник просив застосувати до ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід або ж зменшити розмір попередньо визначеної застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан , наявність судимостей у обвинуваченого, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини , ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Згідно ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою обвинуваченого, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
За змістом ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого, обвинуваченого під вартою.
При розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу додатково мають враховуватись обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу (ч. 3 ст. 199 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що слідчими СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024211060000286 від 05.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 30.10.2024 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 31.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.12.2024 продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 00 год. 00 хв. 17.02.2025.
Продовжуючи строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , слідчий суддя виходив з того, що наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
29.01.2025 прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 направлено до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024211060000286 від 05.09.2024 стосовно ОСОБА_4 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Станом на 14.02.2025 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області не розпочато підготовче судове засідання у справі з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024211060000286 від 05.09.2024 стосовно ОСОБА_4 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
На думку слідчого судді, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:
- рапортами оперуповноваженого СКП ВП № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 від 04.09.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 21.10.2024, відповідно до якого останній повідомив про обставини незаконного збуту ОСОБА_4 психотропних речовин «Альфа ПВП»;
- висновком судової експертизи речовин, матеріалів та виробів № СЕ-19/120-24/12114-НЗПРАП від 25.10.2024, відповідно до якого надана на експертизу речовина білого кольору містить PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), який відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 30.10.2024, відповідно до якого остання повідомила про обставини незаконного збуту ОСОБА_4 психотропних речовин «Альфа ПВП»;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 30.10.2024, відповідно до якого остання повідомила про обставини незаконного збуту ОСОБА_4 психотропних речовин «Альфа ПВП»;
- протоколом затримання ОСОБА_4 від 30.10.2024, в ході якого було вилучено: електронні ваги у чохлі, гаманець чорного кольору, обмотаний липкою стрічкою червоного та жовтого кольорів, всередині якого знаходиться поліетиленові пакети прозорого кольору із зіп - застібкою в кількості 4 штук, клаптики паперу прямокутної форми, поліетиленовий пакет прозорого кольору із зіп - застібкою всередині якого наявні клейкі смужки паперу, металева трубка обмотана клейкою стрічкою червоного кольору, поліетиленовий пакет прозорого кольору із зіп - застібкою, всередині якого наявні залишки речовини кристалічного походження білого кольору, гаманець коричневого кольору, всередині якого знаходяться клаптики паперу прямокутної форми, пакети прозорого кольору із зіп -застібкою, грошові кошти в сумі 610 гривень: купюра номіналом 100 гривень № ЕЄ8252416, купюра номіналом 500 гривень № ХА4903629, купюра номіналом 10 гривень № ХЗ2639690, банківська картка «Монобанк» НОМЕР_1 , мобільний телефон марки «WIKO» модель «SAS», який знаходиться у чорному чохлі, трубки, обмотані клейкою стрічкою жовтого кольору в кількості 4 штук, ніж чорного кольору
- висновком судової експертизи речовин, матеріалів та виробів № СЕ-19/120-24/12504-НЗПРАП від 31.10.2024, відповідно до якого надана на експертизу кристалічна речовина білого кольору, містить PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), який відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
У зв'язку із закінченням 17.02.2025 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , у прокурора виникла необхідність у його продовженні, оскільки ризики визначені ст. 177 КПК України, які описані в ухвалі слідчого судді про його застосування, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Слідчий суддя вважає, що на даний час ризики, для запобігання яким до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати і надалі.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, слідчий суддя виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п.1-5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, заявлений під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не зменшився та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і міру покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також слідчий суддя вважає, що не перестав існувати ризик того, що ОСОБА_4 перебуваючи під менш суворим запобіжним заходом може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки особисті дані останніх йому відомі, а тому обвинувачений може особисто або через третіх осіб впливати на вказаних учасників провадження, чинити відповідний тиск, шляхом погрози він може схиляти свідків до дачі неправдивих показів на свою користь, відмови від участі у кримінальному провадженні або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування, а з огляду на те, що згідно зі ст. 23 КПК України доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час судового розгляду кримінального провадження, відтак на думку слідчого судді обвинувачений може чинити відповідний психологічний тиск, погрожувати фізичною розправою, а також схиляти свідків до дачі неправдивих показів на свою користь, відмови від участі у кримінальному провадженні.
Окрім цього, ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення на думку слідчого судді також не зменшився та продовжує існувати, так як останній не працює та не має постійного джерела доходу, а інкриміновані йому кримінальні правопорушення були вчинені з метою особистого збагачення, а відтак слідчий суддя вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 може і надалі продовжити злочинну діяльність, з метою отримання прибутку.
Відтак слідчий суддя встановив, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час продовжують існувати, що свідчить про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для стримування таких ризиків.
Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Доводи сторони захисту щодо зменшення обсягу заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні.
При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Заперечення сторони захисту з приводу продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя до уваги не бере, оскільки беручи до уваги характер вчинених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що не продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України, які як встановлено на даний час не зменшились та продовжують існувати.
З огляду на наведені обставини, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винним, переконливість наявних ризиків, які не зменшились та продовжують існувати, в сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, характер вчинення кримінальних правопорушень та його роль у їх вчиненні, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вказаним вище ризикам, а тому вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.
У зв'язку із наведеним, клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 слід задовольнити, продовживши ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 23 год. 59 хв. 15.04.2025.
Водночас, згідно ч. 4 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами.
Згідно із п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу ОСОБА_4 , встановлений в судовому майновий стан останнього, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі буде дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження, а саме запобігання встановленим ризикам та може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також слідчий суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для обвинуваченого, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження, а саме запобігти встановленим ризикам та може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23 год. 59 хв. 15.04.2025.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в розмірі в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста), яка може бути внесена на депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024211060000286 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.02.2025.
У разі внесення застави звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти і з цього часу на нього покладаються обов'язки передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора, та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Термін дії ухвали та обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 15.04.2025.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 , негайно після її оголошення, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повна ухвала складена та проголошена 19.02.2025 о 13 год. 55 хв.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1