606/108/25 1-кс/606/82/25
18 лютого 2025 року м. Теребовля
Слідчий суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , несудимого, непрацюючого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.263 КК України, у кримінальному провадженні №12025211080000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 січня 2025 року, -
Слідчий СВ відділення поліції №3 (м. Теребовля) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5 за погодженням із прокурором Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 звернувся до Теребовлянського районного суду Тернопільської області з клопотанням в рамках кримінального провадження №12025211080000018 від 21 січня 2025 року, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.263 Кримінального кодексу України, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_4 .
Ознайомившись із клопотанням та доданими до нього документами, заслухавши думку прокурора, підозрюваного, слідчий суддя встановив.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1,2 ст.263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 у 2015 році проходив службу в ЗСУ у зоні АТО, звідки привіз бойову гранату. В подальшому в останнього виник злочинний умисел на зберігання бойової гранати за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 , не маючи на те передбаченого п.2.3 Інструкції про порядок, виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України №622 від 21 серпня 1998 року, дозволу на носіння і зберігання вогнепальної, пневматичної, холодної, охолощеної зброї, бойових припасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів і речовин, діючи умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій, зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 бойову гранату, а саме: корпус наступальної осколкової ручної гранати РГН та ударно-дистанційний запал УДЗ, які в сукупності є наступальною осколковою ручною гранатою РГН, тобто бойовим припасом.
03 лютого 2025 року вказану бойову гранату виявлено та вилучено під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, тобто зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Також досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 у 2015 році проходив службу в ЗСУ у зоні АТО, де придбав нунчаки та, не маючи будь-якого передбаченого законом дозволу на такі дії, носив холодну зброю, чим порушив вимоги Постанови Верховної Ради України №2471-XII від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і холощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622.
Після цього ОСОБА_4 , діючи умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій, переніс нунчаки, які є холодною зброєю ударно-дробильної дії, до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив незаконне носіння холодної зброї.
В подальшому, 03 лютого 2025 року вказані нунчаки виявлено та вилучено під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, тобто незаконне носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- протоколом допиту ОСОБА_6 від 21.01.2025 року;
- протоколом обшуку від 03.02.2025 року, який проведено за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено предмет, схожий на холодну зброю, а саме: дерев'яні нунчаки, а також запал до ручної гранати та корпус гранати РГН.
- висновком експерта за результатами проведення судово-вибухотехнічної експертизи (№СЕ-19/120-25/1551-ВТХ), згідно з яким корпус наступальної осколкової ручної гранати РГН та ударно-дистанційний запал УДЗ, які в сукупності є наступальною осколковою ручною гранатою РГН, що були вилучені під час обшуку в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є бойовим припасом, придатним до вибуху.
- висновком експерта за результатами проведення судової експертизи зброї (№СЕ-19/120-25/1552-ХЗ), згідно з яким нунчаки, які були вилучені під час обшуку в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 є холодною зброєю ударно-дробильної дії та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Слідчий СВ відділення поліції №3 (м. Теребовля) ОСОБА_5 зазначив, що в даний час існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, тобто ризики, передбачені пунктами 1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню чи судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , вдалось дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності здійснення позапроцесуальних дій зазначеною особою.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам:
1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
Санкцією ч.1 ст.263 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Іншого більш м'якого покарання не передбачено.
Існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання за вчинення ним злочинів, може навмисно переховуватись від органів досудового розслідування чи суду з метою уникнення відповідальності. Також вказаний ризик підтверджується тим, що в підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки в суспільстві, ОСОБА_4 раніше судимий, однак судимість в нього погашена, не працює та неодружений.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).
Ризик незаконного впливу на свідка у кримінальному провадженні є об'єктивним і полягає у процедурі отримання свідчень від таких учасників кримінального процесу, а саме після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1,2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України).
У зазначеному кримінальному провадженні ризик впливу на свідків існує, оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, свідки у кримінальному провадженні безпосередньо судом не допитувалися.
Отже, на час розгляду клопотання існують ризики, передбачені п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Вказаний запобіжний захід зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, обсягу пред'явленої йому підозри.
У судовому засіданні прокурор Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання, мотивуючи його тим, що ОСОБА_4 , знаючи про тяжкість кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, може незаконно впливати на свідків, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки усвідомлює, що за вчинення злочинів може нести покарання, що згідно з ч.2 ст.177 КПК України є підставою для застосування запобіжного заходу та підтверджується наявними в матеріалах досудового розслідування даними, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених у п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а тому ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання не заперечував.
Беручи до уваги викладене, а також те, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а також зважаючи на те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, дав зізнавальні покази, у зв'язку з чим останньому слід обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Керуючись ст. 32, 110, 131, 132, 176-179, 193-196, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за викликом;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_6 .
Зобов'язання, зазначені в ухвалі, застосовуються до підозрюваного ОСОБА_4 на строк у два місяці з дати винесення цієї ухвали.
Порушення умов особистого зобов'язання, передбачених в ухвалі, має наслідком застосування грошового стягнення у розмірі 2 (двох) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Копію цієї ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ відділення поліції №3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя :