Справа № 517/82/25
Провадження № 2/517/55/2025
25 лютого 2025 року с-ще Захарівка
Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Тростенюка В.А.,
секретаря судових засідань Грабовій І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник за ордером - адвокат Корой Іван Дмитрович до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини
Предстравник позивача ОСОБА_1 , адвокат Корой І.Д. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить встановити факт того, що вона постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на день її смерті (час відкриття спадщини), яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Балашове Захарівського району Одеської області.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що спадкодавець залишила заповіт на її користь щодо належних їй житлового будинку та присадибної ділянки; відсутні особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині; вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги.
Вказує на те, що листом № 672/01-16 від 28.11.2024 року нотаріус Романова І.С. Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, повідомила позивачку про неможливість видати їй свідоцтво про право на спадщину на майно померлої спадкодавця через відсутність спадкової справи на її майно, а також відсутність відомостей про постійне проживання (реєстрацію) позивачки на час відкриття спадщини із спадкодавцем, яка проживала і була зареєстрована до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Стверджує, що з травня 2021 року і на день смерті спадкодавця вона без реєстрації постійно проживала з нею за вказаною вище адресою і надає з цього питання відповідні докази.
Представник позивача ОСОБА_1 та адвокат Корой І.Д. у судове засідання не з'явилися, надавши до суду заяви, в яких просять розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують і просять їх задовольнити повністю (а.с. 26).
Представник Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, в якій справу просить розглянути за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі і не заперечує проти їх задоволення (а.с. 23).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши надані позивачкою та витребувані за клопотанням її представника докази, судом встановлено наступне.
Згідно свідоцтва про смерть, виданого на підставі актового запису № 186 складеного 27 серпня 2021 року Захарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 (далі - спадкодавець) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Балашове Захарівського району Одеської області (а.с. 4).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12.02.2019 року за номером запису про право власності 30327947 та реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1767189451252, було зареєстроване право власності спадкодавця на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Заповітом спадкодавця, посвідченим 28 лютого 2015 року за реєстром № 271 ОСОБА_3 , державного нотаріуса Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, вона призначила позивачку спадкоємцем вказаного житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований (а.с. 5).
Згідно свідоцтва про народження, виданого на підставі запису за № 1091 зробленого 12 травня 1965 року відділом ЗАГС Одеського міськвиконкому, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Одеса від батька ОСОБА_4 і матері ОСОБА_2 (а.с. 7).
Відповідно до п. 12 ч. 1 постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 травня 2016 року № 1377-VIII, в Одеській області перейменовано Фрунзівський район на Захарівський район; селище міського типу Фрунзівка Фрунзівського району на селище міського типу Захарівка.
Відповідно до п. 15 ч. 1 і п. 15 ч. 3 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, утворено в Одеській області Роздільнянський район (з адміністративним центром у місті Роздільна) у складі територій, зокрема, Захарівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також ліквідовано, зокрема, і Захарівський район.
За довідкою відповідача від 27.11.2024 року № 1310, спадкодавець постійно проживала і була зареєстрована до дня своєї смерті в будинку АДРЕСА_2 в якому, крім спадкодавця, на день її смерті та по цей час немає зареєстрованих осіб (а.с. 8).
Листом № 672/01-16 від 28.11.2024 року нотаріус Романова І.С. Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, повідомила позивачку про неможливість видати їй свідоцтво про право на спадщину на майно померлої спадкодавця через відсутність спадкової справи на її майно, а також відсутність відомостей про постійне проживання (реєстрацію) позивачки на час відкриття спадщини із спадкодавцем, яка проживала і була зареєстрована до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Згідно інформації від 21.01.2025 року за № 58/01-16, вказаним нотаріусом повідомлено суд, що спадкодавець залишала заповіт щодо майна; спадкоємці із заявами про прийняття спадщини або про відмову від неї не звертались; свідоцтво про право на спадщину не видавалось; спадкова справа щодо майна померлої спадкодавця у цій нотаріальній конторі не заводилась (а.с. 20).
За довідкою відповідача за № 2447 від 30.12.2024 року, позивачка, яка зареєстрована з 27.10.1996 року за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 ; з травня 2021 року фактично, без реєстрації у будинку АДРЕСА_1 , постійно проживала у цьому будинку однією сім'єю разом зі своєю мамою ОСОБА_2 до дня її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , вела з нею спільне господарство, здійснювати за нею догляд та поховала її після смерті (а.с. 11).
Зазначена довідка видана на підставі акту від 27.12.2024 року щодо фактичного проживання осіб, складеного та підписаного депутатом Захарівської селищної ради Роздільнянського) району Одеської області Вальчук Таїсією Олександрівною, ІНФОРМАЦІЯ_3 , з участю жителів вул. Ліни Костенко села Балашове Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , які особисто знали ОСОБА_2 та яким ці обставини особисто відомі.
Підписи осіб, які підписали цей акт, посвідчені секретарем виконкому відповідача С.А. Петренко з проставленням гербової печатки (а.с. 10).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Оцінюючи встановлені обставини та правовідносини, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступних положень Цивільного кодексу України, які були чинними на час відкриття спадщини спадкодавця, було передбачено наступне:
право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч.ч. 1 і 2 ст. 1223);
малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка) (ч. 1 ст. 1241);
спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. (ч.ч. 3, 5 ст. 1268);
спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч.ч. 1, 2 ст. 1269);
для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270).
За результатами дослідження описаних у цьому рішенні доказів та виходячи з наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку про встановлення наступних фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Позивачка є спадкоємцем за заповітом спадкодавця та її спадкоємцем за законом першої черги, як її дочка, яка не була зареєстрована в одному житловому приміщенні разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і у встановлений законом шестимісячний період для подання заяви про прийняття цієї спадщини не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за вказаним заповітом.
За матеріалами справи встановлено, що визначені законом особи, які могли би мати право на обов'язкову частку у спадщині відсутні, а із спадкоємців за законом першої черги була тільки позивачка, як дочка спадкодавця.
Позивачка надала суду належні та допустимі докази щодо її постійного проживання разом із спадкодавцем на день її смерті (час відкриття спадщини).
Метою встановлення факту спільного проживання позивачки зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є необхідність реалізації її права на оформлення спадкового майна за заповітом спадкодавця, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Пунктом 23 цієї постанови визначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини, тобто, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів.
Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі "Ілхан проти Туреччини" від 27.06.2000 р., при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Виходячи із сформованої практики цього ж Суду, ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
Виходячи із положень книги 6 Цивільного кодексу України, спадкове право захищає власність фізичних осіб, позивач є спадкоємцем за заповітом, усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме майно позивача виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб'єктом яких він є.
Відповідно до наведених вище результатів дослідження описаних у цьому рішенні доказів та визначення згідно закону і судової практики правовідносин сторін у справі, суд приходить до висновку про доведеність вимог позовної заяви та наявність законних та обгрунтованих підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 209, 212-215, 234, 235, 258-259, 263-265, 268, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Одесі, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на день її смерті (час відкриття спадщини), яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Балашове Захарівського району Одеської області.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Фрунзівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: