Справа № 523/1674/25
Провадження №2/523/2288/25
"25" лютого 2025 р. Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді - Бузовського В.В.,
при секретарі - Петровської О.П.
розглянувши клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики -
встановив:
ОСОБА_1 , звернувся до суду і з зазначеним позовом та просить стягнути з відповідачки загальну суму боргу в розмірі 838 588,00 грн.
Ухвалою суду від 07.02.2025р., заяву позивачки про забезперення позову було повернуто з підстав викладених в ухвалі.
Повторно 19.02.2025р., позивачка в забезпечення позовних вимог просить накласти арешт на земельну ділянку та житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Заява розглянута за відсутності учасників справи згідно ч.1 ст. 153 ЦПК України.
Так, ч. 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (п.2 ч.1 ст.150 ЦПК).
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд(суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 3753/22860/17 (провадження № № 14-88цс20 ) (пункти 35,36) зазначено, що ...умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимогі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Згідно із ч. 4 ст. 151 ЦПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтування доцільності вжиття кожного з них.
Тобто, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на конкретне майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Позивачка просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельну ділянку та житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_2 , належність якого підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 23.10.2020р.
Окрім вищезазначеного, суд дійшов висновку, що сама по собі наявність у відповідача можливості відчужити те чи інше майно, не є визначальною підставою для арешту майна відповідача з метою забезпечення позову, оскільки наявність такої можливості не свідчить про умисні дії або хоча б наміри деліктної поведінки відповідача, спрямованої на уникнення його від цивільно-правової відповідальності шляхом створення перешкод, щоб істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а натомість безпідставний арешт майна порушить право відповідача на мирне володіння своїм майном, яке гарантоване кожному відповідно до ч.1 ст.1 Протоколу №1 ратифікованої Україною 11.09.1997 р. Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, враховуючи, що позивачем не підтверджено, належність нерухомого майна на праві власності відповідачу на час звернення до суду, на яке потрібно накласти арешт чи заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій - унеможливлює вирішення питання про задоволення чи відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п. 7, ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити - інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
В силу ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду та норм Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст.149-153, 260,261,353 ЦПК України
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики - повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її підписання.
Ухвала підписана 25.02.2025р.
Суддя