КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ __________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/38570/24
Провадження № 2/947/862/25
24.02.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Торгонської В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,
27.11.2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » збитки в порядку регресу у розмірі 3706,29 грн., судовий збір в розмірі 1211,20 грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 12793,30 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 18.10.2021 року близько 11:57 год. по вул. Комарова, 31 в м. Одесі, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Suzuki Grand Vitara номерний знак НОМЕР_1 , перетнув подвійну суцільну смугу, тим самим створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом ЗАЗ номерний знак НОМЕР_2 , який повертав ліворуч попереду в попутному напрямку. Після вказаних обставин автомобіль ЗАЗ номерний знак НОМЕР_2 втратив керування та здійснив наїзд на припаркований автомобіль Mercedes-Benz S 350 номерний знак НОМЕР_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
25.11.2021 року постановою Київського районного суду м. Одеси по справі №947/34840/21 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні вказаного ДТП, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Mercedes-Benz S 350 номерний знак НОМЕР_3 був застрахований в ПрАТ СК «Вусо» за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №16897225-02-16-001 від 22.07.2021 року.
Фактичними витратами понесеними ПрАТ СК «Вусо» по Договору страхування є сума у розмірі 17433,90 грн.
Транспортний засіб Suzuki Grand Vitara номерний знак НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди, був забезпечений Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту ЕР №202706830 в АТ «СК «АРКС», яке сплатило ПрАТ СК «Вусо» суму матеріального збитку з урахуванням зносу та франшизи у розмірі 13727,61 грн.
29.07.2024 року ПрАТ СК «Вусо» та ФОП ОСОБА_1 уклали Договір №29/07/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведено у Додатку №1 до Договору. В тому числі новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №16897225-02-16-001 від 22.07.2021 року.
Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати ФОП ОСОБА_1 різницю між фактичними витратами по Договору страхування та розміром страхового відшкодування, яке було сплачено ПрАТ СК «Вусо» - 3706,29 грн.
Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Петренко В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 10.12.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі, у строки передбачені ст. 275 ЦПК України.
Визначено відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Вказана ухвала була направлена на адресу відповідача - ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , за якою він зареєстрований, згідно відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області та повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується повідомленням (накладною) кур'єрської служби та є належним повідомленням.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Таким чином, відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, однак, у встановлений судом строк відповідачем не було подано відзиву на позов, не було надано заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 18.10.2021 року близько 11:57 год. по вул. Комарова, 31 в м. Одесі, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Suzuki Grand Vitara номерний знак НОМЕР_1 , перетнув подвійну суцільну смугу, тим самим створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом ЗАЗ номерний знак НОМЕР_2 , який повертав ліворуч попереду в попутному напрямку. Після вказаних обставин автомобіль ЗАЗ номерний знак НОМЕР_2 втратив керування та здійснив наїзд на припаркований автомобіль Mercedes-Benz S 350 номерний знак НОМЕР_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
25.11.2021 року постановою Київського районного суду м. Одеси по справі №947/34840/21 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні вказаного ДТП, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Mercedes-Benz S 350 номерний знак НОМЕР_3 був застрахований в ПрАТ СК «Вусо» за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №16897225-02-16-001 від 22.07.2021 року.
Фактичними витратами понесеними ПрАТ СК «Вусо» по Договору страхування є сума у розмірі 17433,90 грн.
Транспортний засіб Suzuki Grand Vitara номерний знак НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди, був забезпечений Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту ЕР №202706830 в АТ «СК «АРКС», яке сплатило ПрАТ СК «Вусо» суму матеріального збитку з урахуванням зносу та франшизи у розмірі 13727,61 грн.
29.07.2024 року ПрАТ СК «Вусо» та ФОП ОСОБА_1 уклали Договір №29/07/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведено у Додатку №1 до Договору. В тому числі новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №16897225-02-16-001 від 22.07.2021 року.
Стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 Цивільного кодексу України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Стаття 1188 ЦК України зазначає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частині залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як передбачено ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Suzuki Grand Vitara номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у АТ «СК «АРКС» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту ЕР №202706830.
При цьому, стаття 29 Закону зазначає, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховою компанією, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу Suzuki Grand Vitara номерний знак НОМЕР_1 - в даному випадку АТ «СК «АРКС» відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Так, Верховний суд у постанові від 12.03.2018 року по справі №910/5001/17 дійшов висновку, що для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічну правову позицію зазначив Верховний суд у постанові від 06.02.2018 року по справі №910/3867/16 та у постанові від 01.02.2018 року по справі № 910/22886/16.
Отже, суд роз'яснює, що порядок виплати страхового відшкодування страховиком завдавача шкоди - в даному випадку, - АТ «СК «АРКС» передбачений Законом, зокрема з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (відповідно до ст. 29 Закону), з урахуванням франшизи, передбаченої Полісом (відповідно до ст. 12 Закону) та в межах страхових сум, встановлених Полісом (згідно ст. 9 Закону).
У зв'язку з чим, АТ «СК «АРКС» сплатила ПрАТ СК «Вусо» суму матеріального збитку з урахуванням зносу та франшизи у розмірі 13727,61 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Отже, відповідач зобов'язаний відшкодувати різницю між фактичними витратами по Договору страхування та розміром страхового відшкодування, яке сплачено АТ «СК «АРКС» - 3706,29 грн. (17433,90 грн. - 13727,61 грн.).
Так, як згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої винною особою шкоди - в даному випадку - відповідачем потерпілому сплачується різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. При цьому, за змістом статті 1194 ЦК України відшкодовується різниця саме між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а не різниця між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності.
Також, згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 9постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», які кореспондуються з роз'ясненнями, викладеними в п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду - в даному випадку - відповідач - не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
29.07.2024 року ПрАТ СК «Вусо» та ФОП ОСОБА_1 уклали Договір №29/07/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведено у Додатку №1 до Договору. В тому числі новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №16897225-02-16-001 від 22.07.2021 року.
У зв'язку з чим, 10.08.2024 року відповідачу було направлено вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу, відповідно до рекомендованого листа №0102100024621.
Судом встановлено, що станом на теперішній час, ні відповіді, ні виплати страхового відшкодування ФОП ОСОБА_1 від відповідача не отримав, а тому у суду є підстави для задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Ч.8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
КС зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу
При цьому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16, роз'яснила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2024 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом Трикоз Дмитром Євгеновичем було укладено договір №88 про надання правової допомоги та додаткову угоду до договору про надання правової допомоги.
Вартість наданих послуг адвоката Трикоз Дмитра Євгеновича складає 12793,30 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 18.10.2024 року.
Зазначені грошові кошти у розмірі 12793,30 грн. за надання правової допомоги були сплачені позивачем, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 18.10.2024 року.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 12793,30 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись, ст.16,25 Закону України «Про страхування», ст.12,22,29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст.15,16,512,514,993,1166,1187,1194 ЦК України, ст.ст.51,141,200,204,258,259,263,264,265,280,352 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) завдані збитки в порядку регресу у розмірі 3706,29 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 12793,30 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: В. С. Петренко