Справа № 496/125/25
Провадження № 2/496/1207/25
13 лютого 2025 року року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Шаньшиної М.В.,
при секретарі Ткаченко В.М.,
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальності «Брайт Інвестмент» в особі директора Кириченко О.М. звернулось до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2012835341 від 11.07.2016 року, яка станом на 24.03.2023 року становить суму у розмірі 50433,84.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір факторингу № 24/03/23. Відповідно до умов цього договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі Портфеля заборгованості, зазначених у Реєстрі боржників, зокрема, за заявою-анкетою кредитним договором №2012835341 від 11.07.2016 року, укладеним між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 . Вказується, що 11.07.2016 року між АТ «ОТП Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №2012835341 . Договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і Позичальнику надано декілька різних послуг - кредитування та видача і обслуговування картки, на підставі якого позичальнику ОСОБА_1 відкрито відновлювальну кредитну лінію, з встановленням загальної відсоткової ставки на рівні 40 % річних, та, у разі несанкціонованого овердрафту 0,15 % від суми заборгованості за кожен день користування кредитними коштами. У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання не виконала, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором №2012835341 від 11.07.2016 року. Станом на день відступлення права вимоги, загальний розмір заборгованості відповідача становить 50433,84., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 39168,55 грн; заборгованості за відсотками - 11265,29 грн. Позивач просить суд задовольнити позов, стягнути судові витрати.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 16.01.2025 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Стороною відповідача 04 лютого 2025 року надано відзив на позовну заяву. Відповідач просила відмовити у задоволенні позову, оскільки наданий банком договір споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про можливі умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Крім того, вказала, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом в січні 2025 року, а строк надання кредиту встановлений договором три роки, то строк погашення кредитної заборгованості спливав 11 липня 2019 року, то позивач звернувся до суду поза межами трирічного строку позовної давності. Також, просила відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення судових витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження цих витрат. Надала заяву, в якій справу просила розглянути без її участі.
Позивачем 07 лютого 2025 року надано відповідь на відзив. Позивач просив стягнути кредитну заборгованість у повному розмірі. Позивач зазначив, що стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача. Крім того, у період з 2016 по 2022 роки Відповідач здійснювала оплату за використання кредитних коштів, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором та звітом-рахунком, які долучені до матеріалів справи, тобто відповідач була обізнана про користування нею кредитними коштами. При цьому відповідач жодними чином не спростовує факт використання кредитних коштів. Також позивач не погодився із твердженнями відповідача щодо пропуску строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом, оскільки останній платіж за кредитним договором було здійснено 08.02.2022 року. Крім того, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11.07.2016 року між АТ «ОТП Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2012835341 на загальну суму 10948, 92 грн. При цьому п. 2.1. Договору визначено, що за умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та прийняття Банком позитивного рішення щодо надання Держателю кредиту, Банк відкриває Держателю картковий рахунок в гривнях та випускає Кредитну картку типу MasterCard, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки. Розмір кредитного ліміту становить 500 гривень. Відповідно до п. 2.3. Строк кредитного ліміту становить 3 роки з моменту підписання Банком і Позичальником цього Договору.
Пунктом п. 2.4 визначено, що за користування кредитом, в тому числі Простроченим кредитом та Овердрафтом, Банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку та на дату укладення Угоди розмір процентів становить 40% річних по операціях розрахунків карткою за товари, послуги та в мережі Інтернет, та по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки (а.с.11).
Згідно з розрахунком заборгованості (банківська виписка по рахунку), наданим первісним кредитором АТ «ОТП Банк», станом на 24 березня 2023 року заборгованість за договором №2012835341 від 11.07.2016 року склала 50433,84 грн. (а.с. 14-37).
Отже з даного розрахунку вбачається, що відповідач у період з 12.07.2016 року по 12.05.2020 року активно користувалась кредитними коштами, здійснюючі різні видаткові операції. Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості станом на 24.03.2023 року останній платіж (надходження коштів на рахунок для погашення заборгованості за кредитом) було здійснено 09.02.2022 року (а.с.37), отже нарахування відсотків після 11.03.2017 року не суперечить умовам кредитного договору.
24 березня 2023 року між AT «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу №24/03/23, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за № 265 (а.с.4-8).
ТОВ «Брайт Інвестмент» набув право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними між AT «ОТП Банк» та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (Додаток №1 до Договору), зокрема і за Заявою-анкетою про надання банківських послуг AT «ОТП Банк» №2012835341 від 11.07.2016 року, укладеним між AT «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 , сума заборгованості 50433,84 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Брайт Інвестмент» направило ОСОБА_1 вимогу № 1107/25 від 07 листопада 2024 року про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення кредиту (а.с. 66).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зіст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 2ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами цивільного законодавства передбачено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності.
Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст.266ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно з ст.257 та ч.3 ст.267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Суд вважає, що у цих правовідносинах слід застосовувати положення закону про загальний строк позовної давності тривалістю у 3 роки.
Як встановлено ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
При цьому, за змістом норми ст.261ЦК України початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
Згідно з ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Так, згідно розрахунку заборгованості за договором №2012835341 від 11 липня 2016 р. укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , за період з 12.07.2016 по 24.03.2023 року вбачається, що відповідачем по картці було здійснено останню операцію - зарахування переказу через Moneysend IBOX CASH TO CARD від 09.02.2022 року, що свідчить про вчинення відповідачем дій з погашення заборгованості, тобто з цього часу у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, даний позов надійшов до суду 06.01.2025 року, а отже трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено.
Щодо заявленого клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 8500 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 2 ст. 141 у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Частина 8 ст. 141 ЦПК України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонам доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8500 грн до суду було подано:
- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №3080 від 10 червня 2016 року, належного Чміль Ю.В. (а.с. 88), та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1248536 від 09.09.2024 року;
- договір про надання правової (правничої) допомоги №01/05-23 від 01 травня 2023 року, укладений між Адвокатським бюро «Юлії Чміль», в особі керуючої бюро Чміль Ю.В., та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», в особі директора Кириченко О.М., щодо приймання бюро доручення від клієнта про взяття на себе обов'язку надати правову (правничу) допомогу. Вказаним договором передбачено, що вартість наданих юридичних послуг бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, відповідно до тарифів вказаних у додатку №1 до Договору та виставляє клієнту відповідний рахунок (п. 3.1. Договору) (а.с. 90-91);
- копію Додатку №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01 травня 2023 року з інформацією щодо переліку типів правової допомоги та їх вартості (а.с. 92-93);
- копію Акту про надання правової допомоги №19 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05-23 від 01 травня 2023 року, підписаного 15 січня 2024 року сторонами Договору, відповідно до якого бюро надало клієнту юридичні послуги у справі щодо стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, а клієнт прийняв надані послуги на загальну вартість у сумі 8500 грн, з яких: 4500 грн ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документа клієнтом, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи (3 год.) 4000 грн складання позовної заяви, у тому числі, формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками для суду.
Таким чином, аналізуючи документи надані представником позивача на обґрунтування витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку щодо їх належності як доказів на підтвердження понесених ними судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги.
При цьому суд зважає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п. 2, 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
Разом з тим, суд звертає увагу на обов'язок суду оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.
Враховуючи викладене та беручи до уваги характер виконаної адвокатом роботи, зокрема: складність справи, тривалість її розгляду; процесуальні дії, які були здійснені адвокатом для формування позовної заяви та додатків до неї; співмірність витрат до виконаної роботи адвокатом відносно розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, факт здійснення судом розгляду справи за відсутності сторін по справі, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката Чміль Ю.В. підлягають частковому відшкодуванню у розмірі 5000 грн, що на переконання суду відповідатиме критеріям розумності та співмірності об'єму виконаної нею роботи.
Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 76-78, 81, 133, 137, 141, 223, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" (ЄДРПОУ 43115064, юридична адреса: 49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 54, офіс 402) до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" заборгованість за кредитним договором № 2012835341 від 11.07.2016 року у розмірі 50433,84 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 39168,55 грн; заборгованості за відсотками - 11265,29 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Шаньшина