Справа № 496/1451/24
Провадження № 1-в/496/41/25
24 лютого 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка подання начальника Одеського районного відділу № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_4 , відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Нерубайське Одеського району Одеської області, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про застосування покарання за наявності кількох вироків,
ОСОБА_5 засуджений 13.03.2024 року Саратським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 310, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від призначеного судом покарання з випробуванням строком на 3 роки. Крім того, ОСОБА_5 засуджений 21.10.2024 року Біляївським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від призначеного судом покарання з випробуванням строком на 2 роки.
На адресу суду надійшло подання начальника Одеського районного відділу № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_4 про застосування покарання за наявності кількох вироків відносно ОСОБА_5 .
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вважала, що вироки повинні виконуватись окремо, оскільки на час постановлення вироку Біляївським районним судом не було відомостей щодо вироку Саратського районного суду.
Представник Одеського районного відділу № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області та засуджений ОСОБА_5 до судового засідання не з'явились, хоча про день та час розгляду подання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
На підставі п. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України суд вважає можливим проводити судове засідання за відсутності осіб, які були повідомлені належним чином.
Дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 засуджений 13 березня 2024 року Саратським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 310, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від призначеного судом покарання з випробуванням строком на 3 роки.
Крім того, ОСОБА_5 засуджений 21 жовтня 2024 року Біляївським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від призначеного судом покарання з випробуванням строком на 2 роки.
Кожен з вказаних вироків набрав законної сили та був звернений до виконання шляхом направлення відповідного розпорядження до Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Одеській області.
Згідно з п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання за кількома вироками, повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК України. При складанні покарань у порядку, передбаченому зазначеною статтею, загальний його розмір не може бути більшим за максимальну межу, встановлену для цього виду покарання в Загальній частині КК. Якщо за знову вчинений злочин призначено передбачене законом максимальне покарання, не відбута частина покарання за попереднім вироком підлягає поглиненню. Коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК України: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК України; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків. За наявності щодо засудженого вироку, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, суд за місцем виконання цього вироку зобов'язаний визначити порядок застосування покарання за всіма вироками відповідно дост.71КК України.
Також у п. 25 вище вказаної постанови зазначено, що питання визначення порядку застосування покарання за наявності декількох вироків можуть вирішуватися на стадії виконання вироку у випадках, якщо стосовно засудженого є не звернений до виконання вирок, про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок. При призначенні покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків слід забезпечити недопущення порушення конституційних прав засудженого та виконання постановлених відносно нього вироків, а також не допустити погіршення становища засудженого під час вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків, як то передбачено нормами ст.ст. 70, 71 КК України.
У порядку передбаченому розділом VІІІ КПК України, суд може вирішувати на стадії виконання вироків, лише ті питання, які не стосуються суті вироку, і не тягнуть погіршення становища засудженого. Не підлягають розгляду у такому порядку питання, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
Таким чином, застосування в даному випадку щодо засудженого ОСОБА_5 вимог статті 71 КК України, може зачепити суть вироку та погіршити становище засудженого, що на стадії виконання вироку суду є неприпустимим та виходить за межі наданих суду першої інстанції повноважень чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.
При цьому, суд не вбачає перешкод для самостійного окремого виконання вироків Саратського районного суду Одеської області від 13 березня 2024 року та Біляївського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2024 року, оскільки всі кримінальні правопорушення вчинені засудженим до постановлення попередніх вироків, а не під час іспитового строку, а тому в поданні органу пробації слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд
В задоволенні подання начальника Одеського районного відділу № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_4 відносно засудженого ОСОБА_5 про застосування покарання за наявності кількох вироків - відмовити.
Роз'яснити представнику Одеського районного відділу № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області, що вирок Саратського районного суду Одеської області від 13 березня 2024 року та вирок Біляївського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2024 року відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - виконувати окремо.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Суддя ОСОБА_1