Справа № 750/2218/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/115/25
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
25 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
підозрюваної ОСОБА_6
її захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чернігова громадянки України, з професійною технічною освітою, не працюючої, розлученої, яка має на утриманні двох малолітніх синів, 2012 та 2014 року народження, проживаючої по АДРЕСА_1 , зареєстрованої в цьому АДРЕСА_2 , раніше не судимої.
До ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною залишати місце свого фактичного проживання в АДРЕСА_1 , та визначенням кола обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що рішення слідчого судді є незаконним та необґрунтованим внаслідок істотного порушення судом кримінального процесуального закону, а також у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалу слідчого судді просить скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити, застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів з визначенням розміру застави у вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн. та у разі її внесення визначити ряд обов'язків, передбачених п.п 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Застосований до підозрюваної запобіжний захід вважає недостатнім для реального запобігання можливим спробам ОСОБА_6 , зокрема, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Звертає увагу, що ОСОБА_6 не сама утримує двох дітей, як про це передчасно вказав суд, адже за місцем фактичного проживання підозрюваної разом з малолітніми дітьми проживає ОСОБА_9 , з яким підозрювана перебувала у шлюбі та який є батьком дітей.
Крім того, за місцем фактичного проживання підозрюваної, в ході проведення обшуку, були виявлені три полімерні пакетики з кристалоподібною речовиною та два полімерні пакетики з речовиною рослинного походження, що за наявності двох задокументованих фактів, що мають ознаки збуту психотропної речовини та з огляду на повідомлення самою підозрюваною про те, що вона особисто наркотичні засоби та психотропні речовини не вживає, дають достатні підстави вважати, що метою їх зберігання ОСОБА_6 був їх подальший незаконний збут. Дане твердження підтверджується також вилученими під час обшуку двома полімерними пакетиками та 6 електронними вагами з нашаруванням невідомої речовини, порожніми полімерними пакетиками.
Вказує на те, що з огляду на вилучене, є достатні підстави вважати, що підозрювана придбала речовини, що мають ознаки обмежених в обігу, у більших обсягах, що актуалізує ризик можливого подальшого вчинення нею кримінальних правопорушень, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів психотропних речовин або їх аналогів, у разі якщо ОСОБА_6 перебуватиме поза місцем попереднього ув'язнення.
При цьому, прокурор не виключає можливості зберігання підозрюваною заборонених до обігу речовин, а також доходів, отриманих злочинним шляхом, в інших місцях, крім тих, де проведені обшуки.
Викликає заперечення прокурора й висновок слідчого судді про можливість запобігання незаконному впливу підозрюваної на свідка ОСОБА_10 шляхом встановлення відповідним рішенням суду заборони спілкування з останнім, оскільки визначені законодавством обмеження обігу особливо небезпечної психотропної речовини не завадили підозрюваній вчинити два діяння, що мають ознаки її незаконного збуту, вчинивши також її придбання та зберігання.
Крім того, зафіксований у протоколах відповідних слідчих (розшукових) дій змісту спілкування між вказаними особами, на думку прокурора, не виключає можливість формування захисних версій шляхом незаконного впливу підозрюваної на свідка з метою узгодження пояснень щодо досліджуваних подій.
На даний час органом досудового розслідування не встановлено джерела придбання ОСОБА_6 заборонених до обігу речовин, місця їх зберігання, а також місцезнаходження отриманих від злочинної діяльності доходів, зокрема, грошових коштів, використаних для здійснення оперативної закупки 10 січня 2025 року.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого, обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначивши альтернативний запобіжний захід у виді застави, захисника та підозрювану, які не погодились з доводами сторони обвинувачення,зауважили, що підозрювана не допускає та не має наміру допускати порушень тих обмежень, які застосовані до неї слідчим суддею, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Як убачається з матеріалів судової справи, Чернігівським РУП ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024270340003004 від 11 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні двох епізодів збуту психотропної речовини свідку ОСОБА_10 , в результаті проведених органом досудового розслідування оперативних закупок, тобто фактично під контролем працівників поліції.
14 лютого 2025 року, в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_6 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту через можливість переховування підозрюваної від слідства та суду з тих підстав, що ОСОБА_6 вчинила тяжке кримінальне правопорушення, може впливати на свідка з метою зміни останнім показань на свою користь, сховати чи знищити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, не підтверджені належними доказами, окрім домислів сторони обвинувачення, при тому, що вказуючи про можливий вплив на свідка, прокурор залишив поза увагою, що ОСОБА_6 оголошено про підозру у вчиненні двох епізодів збуту психотропної речовини, шляхом проведення оперативної закупки, що вказує на залучення органом досудового розслідування сторонньої особи, яка дала згоду на участь у вказаній слідчій дії, що виключає велику ймовірність настання заявленого прокурором ризику, при тому, що на відміну від підозрюваної, свідок несе кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, а тому доводи прокурора не в повній мірі свідчать про необхідність обрання підозрюваній найбільш суворого запобіжного заходу.
Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїй практиці наголошував на обов'язковості доказування існування ризиків, а не лише зазначення їх стандартного переліку.
У справі «Белевитський проти Росії», пп.111-112, вказано, що суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, однак, це не може бути єдиною підставою, яка виправдовує необхідність обрання їй найсуворішого виду запобіжного заходу - тримання під вартою, як намагається переконати сторона обвинувачення.
Ризик можливого тиску на свідків у кримінальному провадженні також є мінімальним та його можливо буде уникнути, шляхом застосування обраного слідчим суддею запобіжного заходу.
Більш того, висловлена прокурором аналогія про те, що законодавчо встановлена заборона на обіг психотропних речовин не перешкодила ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, а тому цілком ймовірно, що і встановлена судом заборона на спілкування зі свідком не завадить їй здійснювати на нього вплив, є безпідставною та не може бути застосована в даному випадку.
По-перше, фіксація вчинення кримінального правопорушення була проведена під контролем працівників поліції, якими до участі в оперативній закупці був залучений свідок ОСОБА_10 , який добровільно погодився на участь у даному провадженні, отже, чітко усвідомлював свою роль в кримінальному провадженні.
По-друге, у зв'язку з чим прокурор прийшов, що підозрювана буде чинити тиск на свідка, адже матеріали не містять доказів того, що будь-хто з учасників кримінального провадження або ж інших осіб звертались до органу досудового розслідування із заявою про вчинення на них тиску з боку ОСОБА_6 або її родичів чи знайомих.
По-третє, той факт, що особа підозрюється у вчиненні злочину автоматично не свідчить про те, що ця особа готова на вчинення інших кримінальних правопорушень, як безпідставно переконує прокурор.
Такі доводи прокурора є лише його припущеннями, нічим не підтверджуються та до уваги не приймаються, тому колегія суддів вважає ризик можливого тиску на свідка у кримінальному провадженні достатньо мінімальним, хоча й можливим.
Щодо ризику сховати, знищити чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то колегія суддів не може погодитись з високою ймовірністю настання такого ризику, адже ОСОБА_6 була затримана після другого епізоду контрольованого збуту психотропної речовини, органом досудового розслідування проведений обшук за місцем її проживання та вилучені, як психотропні речовини, так і речі, які свідчать про дії, вчинені щодо їх збуту, огляд предметів, виявлених та вилучених під час обшуку, тобто сліди кримінального правопорушення зафіксовані, всі необхідні докази та речі мали б бути вилучені та визнані речовими доказами.
При цьому, підозрювана своєї вини не заперечує, вказала, що дійсно мала намір таким чином заробити грошові кошти на утримання двох малолітніх дітей, оскільки певний час вже не працює, при цьому, співпрацює зі слідством, повідомила, що психотропну речовину придбала через мережу Інтернет, в той час як прокурор в апеляційній скарзі безпідставно вказує, що підозрювана не назвала джерела придбання забороненої речовини.
Отже, сумнівним є той факт, що підозрювана матиме можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, за умови, що орган досудового розслідування вживатиме всіх необхідних процесуальних заходів задля забезпечення їх збереження.
Під час вирішення питання щодо обрання того чи іншого виду запобіжного заходу слідчий суддя має враховувати не тільки наявність обґрунтованих ризиків, на яких у даному випадку наголошує прокурор, але і дані про особу підозрюваної, її соціальний статус, міцність зв'язків, інші відомості, які дають підстави судити про характер та життєвий шлях особи щодо якої вирішується питання про обрання запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя, має оцінити чи зможе інший більш м'який запобіжний захід запобігти встановленим ризикам.
ОСОБА_6 зареєстрована та проживає хоча й за різними адресами, але в м. Чернігові, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, дані про те, що вона негативно характеризується стороною обвинувачення не надані, при цьому, вірно слідчим суддею враховано, що вона розлучена, на її утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, навіть за умови, що колишній чоловік підозрюваної та батько дітей проживає з ними в одній квартирі, не спростовує висновків слідчого судді про те, що діти перебувають на утримані ОСОБА_6 , оскільки прокурором не надано жодного доказу того, що ОСОБА_9 утримує своїх дітей, займається їх вихованням тощо, а тому з урахуванням характеру обвинувачення, обставин вчинення кримінального правопорушення, тих слідчих та процесуальних дій, які проведені на час звернення з клопотанням про обрання запобіжного заходу, заявлених і підтверджених ризиків, буде достатнім та правомірним застосування до підозрюваної такого запобіжного заходу, як домашній арешт із забороною цілодобово залишати місце проживання та встановленням ряду обов'язків, в тому числі й забороною на спілкування з особами, які проходять у даному кримінальному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що незважаючи на доведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням характеру обвинувачення, обставин кримінального правопорушення, проведених слідчих дій, тяжкості покарання в співставленні з характеризуючими даними, буде достатнім та правомірним застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання та встановленням ряду обов'язків.
Частиною 4 ст. 194 КПК України, передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Усі ті обставини, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, а саме тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість можливого покарання, дані про особу підозрюваної були враховані слідчим суддею під час судового розгляду.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2025 року, про застосування до підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13