Справа № 742/6661/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/296/25
Категорія - в порядку виконання вироку суду. Доповідач ОСОБА_2
24 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю
представника органу з питань пробації ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції з Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, судове провадження в порядку виконання вироку суду за апеляційною скаргою прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 січня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні подання Прилуцького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області щодо надання дозволу на затримання засудженого ОСОБА_9 та направлення його до визначеного місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі, з тих підстав, що п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
При цьому, п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України визначено, що у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 537, статті 538 цього Кодексу, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що подання органу пробації має бути подане до суду, який ухвалив вирок та не підсудне Прилуцькому міськрайонному суду Чернігівської області.
В апеляційній сказі прокурор просить ухвалу суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, за результатами апеляційного розгляду постановити нову, якою задовольнити подання про вирішення питання про направлення засудженого ОСОБА_9 для відбування покарання в порядку, установленому для засуджених до позбавлення волі.
Аргументує тим, що у разі неприбуття засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання та у разі, якщо його місце знаходження невідоме, уповноважений орган з питань пробації надсилає органам Національної поліції подання про оголошення його в розшук та подання до суду для вирішення питання направлення засудженого до місця відбування покарання в порядку, установленому для засуджених до позбавлення волі. Після затримання засуджений направляється до місця відбування покарання.
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року, яким ОСОБА_9 був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі, було встановлено, що він проживає по АДРЕСА_1 , розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, було направлено на адресу Прилуцького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області.
З 04 жовтня 2024 року ОСОБА_9 перебуває на обліку, на його адресу неодноразово направлялись виклики про необхідність прибуття до органу пробації для отримання припису, які повертались не врученим з відміткою про відсутність засудженого за вказаною адресою. Фахівцем органу пробації було здійснено перевірку та встановлено, що за період час з 04 жовтня 2024 року ОСОБА_9 не постував до лікувальних закладів м. Прилуки, не затримувався та не заарештовувався, на військову службу не призивався.
Враховуючи, що засуджений ОСОБА_9 ухиляється від отримання припису про виїзд до місця відбування покарання, орган пробації звернувся до Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області щодо розшуку останнього.
Отже, в ході судового розгляду встановлено, що своїми діями ОСОБА_9 підтверджує своє небажання нести покарання за вчинене кримінальне правопорушення та ухиляється від отримання припису про виїзд до місця відбування покарання.
Проте,згідно висновків суду, викладених у судовому рішенні, не встановлено, що ОСОБА_9 ухиляється від отримання припису про виїзд до місця відбування покарання, що свідчить про наявність істотних суперечностей в них.
Крім того, порядок направлення засудженого до обмеження волі для відбування покарання прямо визначений ст. 57 КВК України, а тому не є питанням про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Разом з тим, судом застосовано положення п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, тобто допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Заслухавши доповідача, прокурора та представника органу пробації, які підтримали апеляційну скаргу, просили постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання органу пробації, оскільки засуджений ОСОБА_9 свідомо та умисно ухиляється від відбування призначеного виду та строку покарання, при тому, що суд безпідставно відмовив у задоволенні подання, пославшись на пункт 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, який не підлягав застосуванню у даному провадженні, оскільки порядок направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання прямо визначений законодавцем та не викликає жодних сумнівів і протиріч, що вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону допущені судом при ухваленні рішення, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Частиною 1 статті 537 КПК України прямо передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання:
1) про відстрочку виконання вироку;
2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;
3) про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким;
4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;
6) про звільнення від покарання за хворобою;
7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;
7 - 1 ) про застосування до засуджених примусового годування;
8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;
9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;
10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України;
11) про застосування покарання за наявності кількох вироків;
12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді;
13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України;
13 - 1 ) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань;
13 - 2 ) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери);
13 - 3 ) про зміну обов'язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням;
13 - 4 ) про звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого;
14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з вимогами ст. 539 КПК питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Частиною другою статті 539 КПК України встановлено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається:
1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7 - 1, 13 - 1, 13 - 4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу;
2) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13 - 2 частини першої статті 537 цього Кодексу;
3) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13 - 3 частини першої статті 537 цього Кодексу;
4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Вказуючи про те, що вирішення питання про надання дозволу на затримання засудженого та його направлення до місця відбування покарання, регламентується положеннями п. 14 ч.1 ст. 537 КПК України, суд припустився невірного тлумачення вимог кримінального процесуального закону, адже порядок, яким регламентується направлення засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання регламентований спеціальним законом.
Зокрема, у статті 57 Кримінально-виконавчого кодексу України, що у разі невиїзду засудженого до місця відбування покарання без поважних причин або ухилення засудженого від отримання припису, суд за поданням уповноваженого органу з питань пробації направляє засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.
Отже, до засудженого до обмеження волі, який не виїхав до місця відбування покарання або ухиляється від отримання припису, суд застосовує порядок, передбачений для осіб, які засуджені до покарання у виді позбавлення волі, що передбачене п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 Кодексу, має право вирішувати такі питання, зокрема, про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком. Пунктом 3 частини 2 статті 539 КПК України визначено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається, зокрема до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Навіть, якщо суд вважав, що в даному випадку повинні були вирішуватись питання, передбачені п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, то мав розглянути подання органу пробації по суті заявлених у ньому вимог, оскільки п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України визначено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7 - 1, 13 - 1, 13 - 4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Як установлено під час судового розгляду, і цього не заперечував суд першої інстанції, засуджений ОСОБА_9 з 04 жовтня 2024 року перебуває на обліку Прилуцького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області, що відноситься до територіальної юрисдикції Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, тому подання в будь-якому разі підлягало розгляду в цьому суді, а висновки суду, викладені в ухвалі, вказують про ігнорування судом вимог чинного кримінального процесуального закону.
З матеріалів провадження убачається, що вироком Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_9 був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців обмеження волі.
З 04 жовтня 2024 року ОСОБА_9 перебуває на обліку Прилуцького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області. Виклик, який був направлений засудженому за місцем проживання по АДРЕСА_1 повернувся до відділу пробації з відміткою про те, що ОСОБА_9 за вказаною адресою відсутній.
Фахівцем органу пробації було встановлено, що за період з 04 жовтня 2024 року ОСОБА_9 до Прилуцького міжрайонного патологоанатомічного відділення КЗ «Чернігівське обласне патологоанатомічне бюро» не поступав, до КНП «Прилуцька центральна районна лікарня» не поступав, серед затриманих або заарештованих в ІТТ №5 (м. Прилуки) не перебував та не перебуває, ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу мобілізований не був.
За повідомленням Ладанської селищної ради встановлено, що ОСОБА_9 на території громади не зареєстрований, а інформацією про фактичне місце проживання засудженого селищна рада не володіє.
Інспектором було перевірене й можливе місце перебування ОСОБА_9 за адресою, яку він вказував під час звільнення з місць позбавлення волі, а саме по АДРЕСА_2 , але й за цією адресою ОСОБА_9 не проживає.
Станом на 15 листопада 2024 року ОСОБА_9 самостійно до уповноваженого органу пробації так і не прибув.
Відповідно до ч. 5 ст. 57 КВК України у разі неприбуття засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання та в разі, якщо його місцезнаходження невідоме, уповноважений орган з питань пробації надсилає органам Національної поліції подання про оголошення його в розшук та подання до суду для вирішення питання направлення засудженого до місця відбування покарання в порядку, установленому для засуджених до позбавлення волі. Після затримання засуджений направляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.
З урахуванням особи та інших обставин кримінального провадження суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.
Оскільки засуджений ОСОБА_9 ухиляється від прибуття до органу пробації для одержання припису та подальшого відбуття до місця відбування покарання, колегія суддів вбачає підстави для направлення його до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі, у зв'язку з чим подання підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 537-539 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 січня 2025 року про відмову у задоволенні подання щодо засудженого ОСОБА_9 скасувати.
Подання фахівця Прилуцького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області ОСОБА_6 про затримання та направлення ОСОБА_9 , засудженого до покарання у виді обмеження волі, до місця відбування покарання - задовольнити.
Затримати засудженого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ніжин Чернігівської області, громадянина України, проживаючого без реєстрації по АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, який вироком Дарницького районного суду м. Києва засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців, та направити до місця відбування покарання в порядку, встановленому для осіб засуджених до позбавлення волі.
Виконання ухвали доручити Прилуцькому РВП ГУНП в Чернігівській області.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12