Провадження №22-з/812/20/25
Іменем України
25 лютого 2025 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Колосовою О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Вуїв Оксани Вікторівни про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі №473/3751/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання факту мобінгу (цькування),
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернулася із позовом до ОСОБА_1 про визнання факту мобінгу (цькування).
Позов мотивовано тим, що позивачка з 12 квітня 2021 року працює на посаді керівника Комунальної організації «Вознесенський міський центр фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх». Перебуваючи на вказаній посаді, заявниця з'ясувала, що інструктор з плавання ОСОБА_1 систематично порушує трудову дисципліна та наказ директора комунальної організації від 30 вересня 2009 року №116-п про роботу працівників у змінному режимі, виданий колишнім директором комунальної організації, за яким інструктор з плавання ОСОБА_3 працює у понеділок, середу, п'ятницю та неділю через тиждень. Вівторок, четвер, субота, неділя через тиждень - інструктор з плавання ОСОБА_4 . Проте ОСОБА_3 дозволяє собі порушувати наказ, трудове та податкове законодавство. На зауваження позивачки проявляє повне ігнорування. Так, не маючи законних підстав (договору оренди, тощо) відповідач у робочі часи іншого інструктора з плавання приходив у приміщення фізкультурно оздоровчого корпусу з плавальним басейном для своєї незаконної роботи з незареєстрованою командою плавців, на зауваження відповідач не реагував. ОСОБА_1 своїми діями та словами створює напружену, ворожнечу та образливу атмосферу у фізкультурно-оздоровчому корпусі з плавальним басейном: висміює позивачку, наводить наклеп, зневажливо ставиться до неї, зокрема, пише про її психічний стан людям, які позивачку ніколи не бачили та не знають особисто. Починаючи з літа 2021 року мали місце численні публікації на сторінках соціальних мереж, Вайбер-групах, які дискредитували позивачку як директора, як жінку та громадянку. ОСОБА_2 вважала, що постраждала від насильства за ознакою статі відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд з урахуванням уточнень від 21 жовтня 2024 року визнати факт мобінгу відносно неї у період з 03 листопада 2022 року по жовтень 2024 року включно, що здійснюється навмисно інструктором з плавання Комунальної організації «Вознесенський міський центр фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх» ОСОБА_1 у відношенні до неї, що призвело до погіршення її стану здоров'я як фізичного, емоційного та психологічного та псує її ділову репутацію жінки, яка має досвід на керівних посадах у різних сферах діяльності більш як 16 років.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вуїв О.В. просила відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог за період з червня 2021 року до 08 липня 2021 року. Також зазначала, що жодних доказів мобінгу та його наслідків відносно позивачки з боку відповідача не надано, позовні вимоги будуються на взаємних неприязних відносинах між сторонами. Крім того, представник відповідача зауважила, що останнім можуть бути понесені витрати на оплату правової допомоги адвоката, орієнтовний розмір яких складає 3000 грн. і може збільшитися у зв'язку з розглядом справи, тому докази витрат будуть подані протягом п'яти днів з дня ухвалення судом рішення у справі.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 грудня 2024 року залишено без змін.
17 лютого 2025 року адвокат Вуїв О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до Миколаївського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 2100 грн.
Від позивачки ОСОБА_2 надійшла заява про звільнення від сплати судових витрат у сумі 2100 грн. з оплати правничої допомоги, яке обґрунтовано тим, що заявниця має статус безробітної та перебуває на обліку у Державній службі зайнятості як шукач роботи, на підтвердження чого долучена довідка від 04 лютого 2025 року, підписана директором Вознесенської філії Миколаївського обласного центру зайнятості, про те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітна з 17 січня 2025 року.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, повідомлені апеляційним судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином. З огляду на приписи частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглянути справу без учасників справи.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині 4 статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини 1 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20.
З матеріалів цивільної справи, яка розглядається, вбачається, що 20 вересня 2024 року ОСОБА_1 із адвокатом Вуїв О.В. уклали договір про надання правничої допомоги та юридичних послуг, за умовами якого адвокат зобов'язався надати ОСОБА_1 професійну правничу допомогу (далі - Договір) (том 2, а.с. 3-4).
Укладеним договором визначено, що цей договір вважається чинним з моменту його підписання та діє до моменту досягнення позитивного результату або виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату по справі. Вартість надання професійної правничої (правової) допомоги виконавцем відповідно до цього договору визначається рахунком, який складається адвокатом, та є невід'ємною частиною даного договору (пункт 3.1. Договору).
Згідно рахунку №17-1/02/25 від 17 лютого 2025 року для забезпечення оплати правничої допомоги згідно договору від 20 вересня 2024 року у справі №473/3751/24 адвокат Вуїв О.В. виконала у справі наступний обсяг робіт: ознайомлення з апеляційною скаргою ОСОБА_2 , складання відзиву на неї, загальна вартість роботи - 2100 грн.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункт 61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про звільнення від сплати витрат відповідача на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції з таких міркувань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
ОСОБА_2 , звернувшись із заявою про звільнення від сплати судових витрат відповідача на правничу допомогу будь-яких доказів на підтвердження свого майнового стану не надала, оскільки довідка про перебування на обліку як безробітна особа ці обставини не підтверджує, що виключає можливість застосування правил статті 136 ЦПК України. Крім того звільнення позивачки від компенсації відповідачу витрат на правничу допомогу суперечить положенням частин 1, 2 статті 137 ЦПК України щодо розподілу цього виду судових витрат саме між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, яка розглядається, колегія суддів враховує, що у задоволенні апеляційної скарги позивача було відмовлено, а також: складність справи, обсяг та характер виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в апеляційній інстанції - складання відзиву на апеляційну скаргу, значення справи для сторони, відсутність заперечень позивача щодо заявленої суми судових витрат та вважає, що з урахуванням вимог розумності та справедливості судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного провадження у розмірі 2100 грн., про що згідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України необхідно ухвалити додаткове судове рішення.
Керуючись статтями 270, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Вуїв Оксани Вікторівни про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , яка проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 2100 (дві тисячі сто) гривень витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повна постанова складена 25 лютого 2025 року