Справа № 348/2290/23
Провадження № 1-кп/348/72/25
24 лютого 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
з участю: прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
її законного представника - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої, адвоката - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
її захисника, адвоката - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Надвірна кримінальне провадження №12023096200000083 від 17.04.2023 року, №12023046710000089 від 13.04.2023 року та №12024091200000136 від 11.04.2024 року про обвинувачення:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, на момент вчинення кримінальних правопорушень - працюючої по тимчасових заробітках, одруженої, на утриманні має двох малолітніх дітей, несудимої, українки, громадянки України,
у вчиненні кримінальних правопорушень передбаченихч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України, -
Обвинувачена ОСОБА_8 вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство). Також обвинувачена ОСОБА_8 вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Кримінальні правопорушення вчинені нею при наступних обставинах:
На початку січня місяця 2023 року за місцем свого проживання у с.Перерість, Надвірнянського району, обвинувачена ОСОБА_8 умисно, з корисливих мотивів, володіючи інформацією про те, що під час виконання службових обов'язків в ході ведення бойових дій по стримуванні збройної агресії російської федерації на території України безвісти зник її односельчанин, військовослужбовець Збройних сил України ОСОБА_10 , за допомогою мобільного телефону марки «Redmi9» зареєструвала в соціальній мережі «Instagram» обліковий запис із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під виглядом військовослужбовця, який начебто володіє інформацією про стан та місцезнаходження зниклого безвісти ОСОБА_10 .
В подальшому, 07.02.2023 року, використовуючи вищевказаний обліковий запис ОСОБА_8 знайшла в соціальній мережі «Instagram» обліковий запис сестри зниклого - ОСОБА_5 . В ході листування з потерпілою обвинувачена під виглядом особи військовослужбовця переконала її, що може надати інформацію щодо місця перебування зниклого брата за грошову винагороду 4000 грн. та надала реквізити для оплати.
Цього ж дня о 20 год. 37 хв., введена в оману потерпіла ОСОБА_5 перерахувала на номер наданої банківської картки 4000 грн., однак ОСОБА_8 ненадала жодної потрібної інформації про місцезнаходження та стан здоров'я ОСОБА_10 , а грошовими коштами розпорядилась на власний розсуд, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 4000 грн.
Продовжуючи свою кримінально-протиправну діяльність, 12.02.2023 року обвинувачена через текстові повідомлення в соціальній мережі «Instagram» знову переконала потерпілу ОСОБА_5 , що може надати інформацію про зниклого брата ОСОБА_10 за додаткову винагороду в сумі 15000 грн. та надала реквізити для оплати.
Того ж дня об 11 год. 49 хв. введена в оману потерпіла ОСОБА_5 перерахувала на номер наданої банківської картки 15000 грн., проте обвинувачена не надала жодної потрібної інформації про місцезнаходження та стан здоров'я ОСОБА_10 , і грошовими коштами розпорядилась на власний розсуд, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 15000 грн.
В подальшому, 17.02.2023 року ОСОБА_8 через текстові повідомлення в соціальній мережі «Instagram» знову переконала потерпілу ОСОБА_5 , що може надати інформацію про зниклого брата ОСОБА_10 за додаткову винагороду 4000 грн. та надала реквізити для оплати.
Того ж дня о 18 год. 32 хв. введена в оману потерпіла ОСОБА_5 перерахувала на номер наданої банківської картки 4000 грн., однак ОСОБА_8 ненадала жодної потрібної інформації про місцезнаходження та стан здоров'я ОСОБА_10 , а грошовими коштами розпорядилась на власний розсуд, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 4000 грн.
В подальшому, 05.03.2023 року обвинувачена через текстові повідомлення в соціальній мережі «Instagram» знову переконала потерпілу ОСОБА_5 , що може надати інформацію про зниклогобрата ОСОБА_10 за додаткову винагороду 4000 грн. та надала реквізити для оплати.
Того ж дня після 15 год., введена в оману потерпіла ОСОБА_5 перерахувала на номер наданої банківської картки 4000 грн., проте ОСОБА_8 не надала жодної потрібної інформації про місце знаходження та стан здоров'я ОСОБА_10 , і грошовими коштами розпорядилась на власний розсуд, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 4000 грн.
В подальшому, 07.03.2023 року ОСОБА_8 через текстові повідомлення в соціальній мережі «Instagram» знову переконала потерпілу ОСОБА_5 , що може надати інформацію про зниклого брата ОСОБА_10 за додаткову винагороду 1000 грн. та надала реквізити для оплати.
Того ж дня після 14 год., введена в оману потерпіла ОСОБА_5 перерахувала на номер наданої банківської картки 1000 грн., однак обвинувачена не надала жодної потрібної інформації про місце знаходження та стан здоров'я ОСОБА_10 , а грошовими коштами розпорядилась на власний розсуд, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 1000 грн.
Також, продовжуючи свою кримінально-протиправну діяльність, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, під виглядом особи, яка начебто володіє інформацією про стан та місцезнаходження безвісти зниклих військовослужбовців Збройних сил України, обвинувачена ОСОБА_8 через текстові повідомлення в соціальній мережі «Instagram» переконала потерпілу ОСОБА_11 , що може надати інформацію щодо місця перебування її зниклого чоловіка ОСОБА_12 та надасть можливість поспілкуватись через відеозв'язок за грошову винагороду надавши реквізити для оплати.
Введена в оману потерпіла ОСОБА_11 , з метою встановлення місця знаходження її чоловіка, 05.03.2023 року о 16 год. 30 хв. перерахувала на надану ОСОБА_8 банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 3000 грн. З цією ж метою потерпілою було перераховано на вказану банківську карту 16.03.2023 року о 10 год. 37 хв. грошові кошти в сумі 3000 грн. та 16.03.2023 року о 12 год. 19 хв. грошові кошти в сумі 800 грн.
Однак, ОСОБА_8 не надала жодної інформації про місцезнаходження, стан здоров'я ОСОБА_12 і відеозв'язок не організувала, а грошовими кошами розпорядилась на власний розсуд.
У результаті неправомірних дій обвинуваченої, потерпілій ОСОБА_11 , з урахуванням стягненої комісії за пересилання коштів, було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 7000 грн.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, 23.03.2023 року ОСОБА_8 , діючи повторно, умисно, з метою заволодіння чужим майном під виглядом військовослужбовця, який начебто володіє інформацією про стан та місцезнаходження безвісти зниклих військовослужбовців Збройних сил України, у соціальній мережі «Telegram» під ім'ям « ОСОБА_13 » розпочала листування з потерпілою ОСОБА_14 та переконала її, щоможе надати інформацію щодо місця перебування зниклого чоловіка ОСОБА_15 за грошову винагороду 1000 грн., надавши реквізити для оплати.
26.03.2023 року о 21 год. 18 хв. введена в оману потерпіла ОСОБА_14 , перерахувала на банківську карту № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 1000 грн., однак ОСОБА_8 не надала жодної інформації про місцезнаходження та стан здоров'я ОСОБА_14 .
В подальшому, 01.04.2023 року обвинувачена через текстові повідомлення знову переконала потерпілу ОСОБА_14 , що може допомогти організувати відеозв'язок із чоловіком за додаткову винагороду та надала реквізити для оплати.
Цього ж дня, о18 год. 07 хв. введена в оману потерпіла ОСОБА_14 , перерахувала на банківську карту № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 2500 грн., однак ОСОБА_8 почала уникала спілкування із останньою, а грошовими кошами розпорядилась на власний розсуд, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 2500 грн.
У результаті неправомірних дій ОСОБА_8 , потерпілій ОСОБА_14 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 3500 грн.
Крім того, продовжуючи свою кримінально-протиправну діяльність, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, під виглядом особи, яка начебто володіє інформацією про стан та місцезнаходження безвісти зниклих військовослужбовців Збройних сил України, ОСОБА_8 через текстові повідомлення в соціальній мережі «Facebook» переконала потерпілу ОСОБА_16 , що може надати інформацію щодо місця перебування її зниклого пасинка ОСОБА_17 за грошову винагороду надавши реквізити для оплати.
Введена в оману потерпіла ОСОБА_16 , з метою встановлення місця знаходження її пасинка о 16 год. 30 хв. 24.04.2023 року перерахувала на надану ОСОБА_8 банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 1000 грн.
Проте, обвинувачена не надала жодної потрібної інформації про місцезнаходження, стан здоров'я ОСОБА_17 та почала уникала спілкування із ОСОБА_16 , а грошовими кошами розпорядилась на власний розсуд.
У результаті неправомірних дій ОСОБА_8 , потерпілій ОСОБА_16 було завдано матеріальної шкоди на суму 1000 грн.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала повністю, пред'явлений до неї потерпілою ОСОБА_5 та її законним представником (на момент подання) цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог і подальшої заяви про їх зменшення - визнала частково.
Суду пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_1 з чоловіком - ОСОБА_18 та двома малолітніми дітьми: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Потерпілу ОСОБА_5 знає як односельчанку. В селі всім жителям було відомо, що брат потерпілої ОСОБА_5 , який воював на сході України пропав безвісти. Від своєї матері вона дізналася, що син її подруги - ОСОБА_21 служив разом з братом ОСОБА_5 .
Дізнавшись про це, вона вирішила шляхом обману отримати грошові кошти від сім'ї ОСОБА_5 за нібито-то допомогу розшукати її зниклого брата, тому створила сторінку в «Instagram» під іншим іменем.
Зі створеної сторінки вона написала ОСОБА_5 , що може допомогти розшукати брата. В подальшому вона вела переписку з ОСОБА_5 , але не від себе, а ніби-то від військового. Спочатку сказала, що може надати відео- і фото- підтвердження, що брат живий. Задля цього вона в інтернеті знайшла фотографію, де був зображений солдат у російському полоні, однак його обличчя видно не було, і надала цю фотографію ОСОБА_5 , переконавши, що це її брат. Гроші від потерпілої отримувала по частинах. Після надання даної фотографії, вона повинна була організувати відеозв'язок або мобільний дзвінок з братом, і за це також взяла гроші. В яких частинах отримувала гроші, на даний час не пригадує, однак шляхом введення в оману заволоділа коштами потерпілої на загальну суму - 28 000 грн. В подальшому, зрозумівши, що вже нічого придумати не зможе, почала уникати спілкування з ОСОБА_5 .
Після створила в «Instagram» ще сторінку « ОСОБА_21 » і продовжувала спілкуватися з потерпілою, однак кошти вже ніякі не отримувала. Йшла мова про зустріч, однак на зустріч вона приїхати не могла, бо спілкувалася від імені військовослужбовця ОСОБА_21 . Після цього спілкування з ОСОБА_5 припинила. Кошти, які їй перерахувала ОСОБА_5 на банківський рахунок, а саме 28000 грн., витратила на власні потреби.
По епізоду з потерпілою ОСОБА_11 , суду повідомила, що події мали місце на початку березня 2023 року. Їй розповіла кума ОСОБА_22 , що в її одногрупниці зник чоловік військовослужбовець. У неї виник задум на цій ситуації заробити гроші. Зі свого акаунта в «Instagram» вона зв'язалася з ОСОБА_11 , та повідомила, що може допомогти дізнатися, де знаходиться чоловік та зв'язатися з ним. За такі послуги вимагала оплату. Тому потерпіла скидала їй кошти на рахунок на карту «Monobank» 3-ма переказами: два рази по 3000 грн., потім ще 800 грн., що з врахуванням банківських послуг 200 грн., на загальну суму - 7000 грн. Отримавши дані кошти, вона жодної інформації про чоловіка потерпілій не надала, бо такої не було, та вона і не збиралася її шукати, і поступово припинила з нею спілкуватися. Потім ОСОБА_11 зв'язалася з нею ще раз, оскільки гроші перерахувала, а жодної інформації не отримала, і вона запевнила її, що поверне їх.
Але оскільки отриману грошову суму вона вже витратила на власні потреби і повернути не було що, то ОСОБА_11 звернулася в поліцію.
Стверджує, що на даний час отримані шахрайським способом кошти в сумі 7000 грн. вона потерпілій відшкодувала в повному обсязі.
Відносно епізоду з потерпілою ОСОБА_14 суду пояснила, з нею сконтактувала в «Telegram» в розділі «Пошук зниклих безвісти». Це було в кінці березня, на початку квітня 2023 року. Вона мала встановити місцеперебування чоловіка ОСОБА_14 .
З потерпілою вона спілкувалася в «Telegram» також під іменем « ОСОБА_13 ». ОСОБА_14 переслала їй 1000 грн. та попросила зв'язатися зі своїм кумом, який переслав ще 2500 грн. Зазначає, що кошти їй перерахували на рахунок банку «Monobank». Після отримання грошей, вона поступово зменшила спілкування з ОСОБА_14 , а потім взагалі припинила. Отриманими від потерпілої коштами розпорядилася на власний розсуд.
Разом з тим зазначає, що всі отримані в поперпілої ОСОБА_14 кошти на загальну суму 2500 грн. вона їй вже повернула.
Що стосується епізоду заволодіння коштами у потерпілої ОСОБА_16 обвинувачена ОСОБА_8 надала суду наступні показання.
В квітні 2023 року у мережі «Facebook» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_7» вона зв'язалася вже під власним іменем з ОСОБА_23 та повідомила їй, що в неї є знайомі, які можуть дізнатися про місцезнаходження її зниклого на війні пасинка. Вона пообіцяла, що за 1000 грн. допоможе дізнатися про його перебування. Кошти потерпіла їй переслала також на карту «Monobank», однак після отримання переказу коштів, вона поступово припинила спілкування з потерпілою. Вказує, що отримані кошти витратила на особисті потреби, однак на даний вже повернула їх потерпілій ОСОБА_23 .
У вчиненому розкаюється, просить вибачення у потерпілих, обіцяє стати на шлях виправлення та розуміє, що вчинили умисні кримінальні правопорушення. Просила суд суворо її не карати, оскільки на утриманні в неї двоє малих дітей.
Що стосується заявленого до неї потерпілою ОСОБА_5 та її законним представником цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зазначила, що матеріальну шкоду в сумі 28000 грн. вона потерпілій за час розгляду кримінального провадження вже відшкодувала. Однак сума заявлених ОСОБА_5 та її законним представником моральних відшкодувань, навіть з урахуванням заяви про зменшення в сумі 150000 грн. для неї є непосильною.
Вона змогла відшкодувати потерпілій тільки 4000 грн., як компенсацію за спричинені моральні страждання.
Просила суд відмовити потерпілій ОСОБА_5 та її законному представнику в цій частині цивільного позову.
Захисник обвинуваченої, адвокат - ОСОБА_9 в судовому засіданні просив суд, враховуючи всі обставини кримінального провадження, повне визнання обвинуваченою ОСОБА_8 своєї вини у вчиненому, наявність на утриманні в неї двох малолітніх дітей, повне відшкодування потерпілим завданої матеріальної шкоди, призначити їй за вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, застосувавши при цьому ст.75 КК України та визначити іспитовий строк з покладенням на обвинувачену певних обов'язків згідно ст.76 КК України.
Крім повного визнання обвинуваченою ОСОБА_8 своєї вини у пред'явлених їй обвинуваченнях, її винуватість повністю доводиться іншими зібраними в даному провадженнні та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_1 з батьками. Обвинувачену ОСОБА_8 знає, бо вона є її односельчанка. Стосунків з нею до подій не мала, знає виключно як жительку села.
Вказала, що її рідний брат ОСОБА_10 , 17.03.2022 року був мобілізований і воював на сході в Бахмутському районі, Донецької області. До 11.01.2023 року вона підтримувала зв'язок з братом. Після цієї дати зв'язок був втрачений. Вся її сім'я - батько, мати і вона намагалися дізнатися, що з братом та де він. Коли брат зник, їй вдалося зв'язатися з його побратимами-військовослужбовцями і ті повідомили, що вірогідність того, що брат загинув - 99%. Вона у « Facebook » та «Instagram» викладала пости з фото брата, вказувала свій номер телефону, щоб люди, яким щось відомо про його долю, дали їй хоч якусь інформацію про нього.
07.02.2023 року ОСОБА_8 написала її старшій сестрі ОСОБА_25 про те, що брат загинув. На наступний день ОСОБА_8 зустрілася з її сестрою в м.Надвірна і повідомила, що у її мами є подруга, син якої їхав з їхнім братом на Донецький напрямок, і що вона може дати номер телефону цього хлопця.
Потім, як їй стало відомо вже в ході розслідування даного кримінального правопорушення, ОСОБА_8 створила сторінку в «Instagram» під іншим іменем, ніби-то від військового.
Зі створеної сторінки від імені військового вона написала їй ( ОСОБА_5 ), що може допомогти розшукати брата. В подальшому вона таким способом вела переписку з нею та написала їй (потерпілій), що брат живий і вона може за 4000 грн. уточнити інформацію про брата та його місцезнаходження у його командира частини.
Через мамин мобільний телефон вона перерахувала кошти в сумі 4000 грн., які як її повідомила обвинувачена під «а nisck name» військового, призначалися командиру частини за інформацію.
Після цього ОСОБА_8 в такий самий спосіб повідомила їй, що брат знаходиться в окупованій Горлівці в колонії № 27. В подальшому, під час спілкування в мережі «Instagram», обвинувачена під «а nisck name» військового повідомила, що може надати фото- і відео- матеріали на підтвердження того, що брат живий і знаходиться в полоні за 15000 грн., які теж мала передати командиру, та написала реквізити.
Вона скинула з своєї банківської картки кошти на реквізити, які надала обвинувачена - 15000 грн. І на наступний день остання, знову ж таки від імені військового, скинула відео, де зображено двох поранених українських солдатів з зав'язаними очима, однак, чи був серед них її брат достовірно сказати не може. Потім ОСОБА_8 таким самим чином повідомила її в «Instagram», що за 4000 грн. допоможе їй зв'язатися з братом. Вона погодилась, і через свою банківську картку перерахувала вже на інші реквізити ще 4000 грн. В той день, або на наступний, точно пригадати не може, з нею зв'язався в «Instagram» хлопець, сказав, що з ним все добре, однак зазначив, що по телефону з нею зв'язатися не може. На той момент їй здалося, що це міг бути її брат. Однак після 20 хвилин переписки чат був видалений тою стороною.
Надалі, вона знову переписувалася в мережі «Instagram» з обвинуваченою, бо хотіла все ж таки зв'язатися з братом, але остання постійно придумувала якісь причини, або збивала виклик і писала, що не має можливості говорити. В подальшому вона ще хотіла зв'язатися з братом і знову перерахувала на рахунок, який їй повідомила обвинувачена ще 2000 грн. Але після перерахунку цих коштів обвинувачена сказала, що не може з її братом зв'язатися, а потім взагалі пропала з мережі. Згодом написала їй, що сама передзвонить, коли з'явиться можливість переговорити з братом.
Зазначає, що ОСОБА_8 скинула їй фотографію хлопця у військовій формі, від імені якого вона вела з нею переписку в мережі «Facebook» та «Instagram» та за якого себе видавала. На шевроні форми вона побачила його прізвище ОСОБА_26 тому вирішила знайти його.
В «Facebook» вона зв'язалася з ним і домовилася про зустріч в м.Івано-Франківську. Зустрівшись з ним, вона побачила, що це був дійсно військовий, родом з с.Єзупіль, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської області, який був поранений в Донецьку, і в той час перебував на лікуванні. Військовослужбовець запевнив її, що це не він спілкувався з нею в мережі і порадив йти в поліцію, що вона і зробила, а саме пішла в Управління СБУ м.Івано-Франківська та написала там заяву. В ході слідства було встановлено що це ОСОБА_8 під різними «а nisck name» шахрайським способом заволоділа коштами її сім'ї в сумі 28000 грн.
Просить карати обвинувачену несуворо та задоволити цивільний позов (враховуючи заяву про його зменшення) про стягнення з ОСОБА_8 146000 грн. моральної шкоди у повному об'ємі та кошти перерахувати на Збройні Сили України.
Щодо стягнення з обвинуваченої 28000 грн. матеріальної шкоди, вказала, що за час розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_8 дану суму їй відшкодувала.
Законний представник потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надав суду показання аналогічні з показаннями потерпілої ОСОБА_5 . Цивільний позов в зменшеному варіанті в частині стягнення з ОСОБА_8 моральної шкоди просив задоволити в повному обсязі.
Представник потерпілої, адвокат - ОСОБА_7 підтримав позицію потерпілої та її законного представника щодо призначення несуворого покарання обвинуваченій ОСОБА_8 зазначивши при цьому, що враховуючи обставини скоєння даного злочину, цивільний позов потерпілої в частині відшкодування на її користь моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.
Зазначені докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченою діянь, інкримінованих їй стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілої у даному провадженні, її законного представника.
В ході судового розгляду всі учасники судового засідання погодились з дослідженим судом обсягом доказів, оскільки клопотань про дослідження доказів, що не були предметом розгляду не надходило, заперечень щодо неповноти з'ясування обставин під час розгляду в умовах закінчення з'ясування обставин кримінального провадження сторони також не заявляли.
Судом розглянуті всі клопотання щодо забезпечення розгляду кримінального провадження доказами.
Суд приймає докази, надані сторонами кримінального провадження та докази одержані під час судового розгляду.
Статтею 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно ст.85 КПК України докази є належними, якщо вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
У відповідності до вимог ст.94 КПК України, суд оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили. При цьому має бути усунено всі розумні сумніви.
Аналізуючи показання обвинуваченої ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_5 , суд надає їм віри, оскільки вони є послідовними, узгоджуються між собою та знаходяться в об'єктивному зв'язку із матеріалами кримінального провадження, стверджуються іншими доказами та не викликають в суду сумнівів щодо їх правдивості.
Таким чином, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої у скоєнні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, повністю доведена та вважає, що умисні дії ОСОБА_8 , які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вірно кваліфіковано за ч.1 ст.190 КК України.
Умисні дії ОСОБА_8 , які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, також правильно кваліфіковано за ч.2 ст.190 КК України.
Разом з тим, що стосується епізоду щодо вчинення ОСОБА_8 відносно потерпілої ОСОБА_16 умисних дій, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно,суд зазначає наступне:
Як визначено в ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
За змістом ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Аналогічні вимоги обов'язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння, містяться у статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства України та в практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у рішенні у справі Scoppola v. Italy (№ 2) (2009) Європейський суд поклав в основу правової позиції щодо тлумачення частини першої статті 7 Конвенції те, що в європейському та міжнародному масштабі склався консенсус стосовно обов'язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння.
На підтвердження вказаного висновку Європейський суд посилався на частину 1 статті 49 Хартії основних прав Європейського Союзу 2000 року, яка містить імперативну вимогу щодо зворотної дії в часі закону, який передбачає більш м'яке покарання, а також - на тлумачення цього положення Судом Європейського Союзу в рішенні у справі Silvio Berlusconi and Others (2005), де зазначено, що в цій справі до заявників не був застосований не просто закон, який пом'якшує покарання, а закон, що насправді скасовував караність діяння. Таким чином, Європейський суд визначив, що попри свій буквальний зміст частина перша статті 49 Хартії передбачає й обов'язковість зворотного застосування закону, який скасовує злочинність діяння. Висновок Європейського суду у справі Scoppola v. Italy (№ 2) (2009) про те, що частина перша статті 7 Конвенції включає також і позитивну гарантію ретроактивного застосування до особи закону, що скасовує злочинність діяння, зобов'язує застосовувати практику Європейського суду, якою забезпечується дотримання принципу верховенства права і законності, згідно зі статтями 8, 9 КПК України.
Суд констатує, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 КУпАП.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно із підпуктом 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі 3028 грн.
Таким чином відповідно до статті 51 КУпАП (в редакції закону станом на 09.08.2024 року), викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто - 3028 грн.
З викладеного вбачається, що втратила чинність норма закону, якою встановлювалась кримінальна протиправність діяння, а саме визначався розмір крадіжки, що перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, яка діяла до 09.08.2024 року.
Таким чином, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
У відповідності до п.41 ч.1 ст.284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно ч.3 ст.4792 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 41 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 22.08.2024 року у справі №567/507/23 (провадження №51-7110 км 23).
Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024091200000136 від 11.04.2024 року та встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_8 інкримінується вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчинене повторно, на загальну суму - 1000 грн. 00 коп., що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 3028 грн. 00 коп. і її дії кваліфіковано за ч.2 ст.190 КК України.
За таких обставин, з урахуванням наявності згоди обвинуваченої на закриття кримінального провадження в цій частині, кримінальне провадження №12024091200000136 від 11.04.2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України слід закрити, на підставі п.41 ч.1 ст.284 КПК України, в зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Отже, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_8 покарання, суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться відповідно до вимог чинної ст.12 КК України до категорії кримінальних проступків (ч.1 ст.190 КК України) та до нетяжких злочинів (ч.2 ст.190 КК України) відповідно, обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченої: має постійне місце проживання, за яким характеризуються посередньо, на обліку в психіатричному і наркологічному кабінетах не перебуває, її поведінку до і після вчинення кримінальних правопорушень, ставлення до скоєного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_8 , відповідно до ч.ч.1, 2 ст.66 КК України, суд враховує її повне визнання вини у вчиненні вказаних вище кримінальних правопорушень, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, повне відшкодування потерпілим завданої матеріальної шкоди, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, думку потерпілих щодо призначення обвинуваченій несуворого покарання за вчинення даних кримінальних правопорушень.
Як обтяжуючу покарання ОСОБА_8 обставину, відповідно до ч.1ст.67 КК України, судом враховано вчинення кримінальних правопорушень з використанням умов воєнного стану.
Згідно досудової доповіді Надвірнянського районного сектору філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області по кримінальному провадженні №12023096200000083 від 17.04.2023 року, у обвинуваченої ОСОБА_8 встановлено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченої за місцем її проживання, умови життєдіяльності, відносини в суспільстві, результати оцінки ризику вчинення нею повторного кримінального правопорушення, а також імовірну небезпеку для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, особи обвинуваченої, її поведінки до і після вчинення кримінальних правопорушень, думки потерпілих щодо призначення обвинуваченій покарання, суд прийшов до висновку, що їй слід призначити покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, в межах, встановлених в санкціях інкримінованих їй відповідних частин статті КК України, що передбачають покарання за вчинені кримінальні правопорушення, а саме у виді громадських робіт та позбавлення волі відповідно.
У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Таким чином, суд вважає, що на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_8 слід визначити у виді позбавлення волі.
Разом з тим, беручи до уваги всі дані про особу обвинуваченої ОСОБА_8 , обставини, що пом'якшують їй покарання, а також наявність на утриманні двох малолітніх дітей, синів: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто дітей віком до семи років, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ще можливе без ізоляції від суспільства, і що є підстави звільнити її від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, застосувавши ст.79 КК України.
У відповідності до ч.1 ст.79 КК України, у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_8 слід визначити іспитовий строк - 3 роки.
Згідно вимог ч.2 ст.79 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд покладає на засуджену обов'язки відповідно до статті 76 цього Кодексу.
Тому, відповідно до ст.76 КК України на обвинувачену ОСОБА_8 під час іспитового строку слід покласти наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На думку суду, саме таке покарання у виді позбавлення волі, але з іспитовим строком, буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_8 та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної.
Суд констатує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, оскільки справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 року №15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню; категорія справедливості передбачає, що покарання за кримінальне правопорушення повинно бути домірним кримінальному правопорушенню».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б вказувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено кримінальні правопорушення, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Крім того, пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року із наступними змінами звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання,оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Пунктом 5 вказаної постанови судам рекомендовано мати на увазі, що наведений у ч.1 ст.66 КК України перелік обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч.1 цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.
Підстав для застосування ст.69 КК України при призначенні ОСОБА_8 покарання, суд не вбачає.
Беручи до уваги вищенаведене, обраний обвинуваченій такий вид покарання, відповідатиме не тільки тяжкості вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та обставинам провадження, але й особі самої обвинуваченої, є обгрунтованим та буде відповідати меті покарання.
Відносно запобіжного заходу, суд констатує наступне:
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, запобіжний захід щодо обвинуваченої на стадії досудового розслідування та судового розгляду не обирався. Таким чином, запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_8 на момент розгляду даного провадження - відсутній.
Таким чином, беручи до уваги обставини вчинення кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, а також те, що суд прийшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, застосувавши ст.79 КК України та визначивши іспитовий строк, суд приходить до висновку про можливість не обирати запобіжний захід обвинуваченій до вступу вироку в законну силу.
Разом з тим, у відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, вирішенню підлягає питання щодо скасування арешту, накладеного на тимчасово вилучене майно.
З даного приводу, суд констатує наступне:
Згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_27 від 22.06.2023 року на мобільний телефон марки «Redmi 9» моделі M2004J19FG та сім-карту мобільного оператора ПАТ «Київстар» із номером НОМЕР_2 , було накладено арешт у вигляді заборони відчуження, користування і розпорядження даним майном.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_28 від 07.08.2023 року було накладено арешт на майно, що має статус речового доказу - банківський рахунок, який обслуговується банківською карткою НОМЕР_1 , що відкрита у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», (код ЄДРПОУ 21133352), поштова адреса: 04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19, тел.0-800-300-200, е-mail-адреса: contact@universalbank.com.ua на ім'я ОСОБА_29 , тобто обвинуваченої по даному провадженні, дошлюбне прізвище якої було « ОСОБА_29 ».
Заборонено здійснювати будь-які дії щодо розпорядження грошовими коштами (проводити видаткові операції по перерахуванню і зняттю грошових коштів) з банківського рахунку, який обслуговується вказаною вище банківською карткою.
У відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Таким чином, арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_27 від 22.06.2023 року на мобільний телефон марки «Redmi 9» моделі M2004J19FG та сім-карту мобільного оператора ПАТ «Київстар» із номером НОМЕР_2 , а також арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_28 від 07.08.2023 року на майно, що має статус речового доказу - банківський рахунок, який обслуговується банківською карткою НОМЕР_1 , що відкрита у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», (код ЄДРПОУ 21133352), поштова адреса: 04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19, тел.0-800-300-200, е-mail-адреса: contact@universalbank.com.ua на ім'я ОСОБА_29 , слід повністю скасувати.
Питання речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст.100 КПК України.
Судові витрати у об'єднаному кримінальному провадженні, питання щодо яких має вирішувати суд - відсутні.
Що стосується заявленого потерпілою ОСОБА_5 та її законним представником (на момент подання) ОСОБА_6 цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
У відповідності до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
У своєму позові останні просили суд стягнути з обвинуваченої ОСОБА_8 в користь потерпілої - 28000 грн. 00 коп. матеріальної шкоди.
В подальшому, ОСОБА_5 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з ОСОБА_8 в її користь 28000 грн. 00 коп. матеріальної шкоди, 300000 грн. 00 коп. моральної шкоди, а також понесені нею судові витрати по даному провадженні.
Однак, в ході судового розгляду, у зв'язку з добровільним відшкодуванням обвинуваченою матеріальної шкоди в повному обсязі - 28000 грн. 00 коп., потерпіла подала до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з ОСОБА_8 150000 грн. 00 коп. моральної шкоди, які скерувати в користь Збройних Сил України.
Крім того, пізніше обвинуваченою було частково компенсовано потерпілій моральну шкоду, а саме в розмірі 4000 грн. 00 коп.
Отже, на даний час вирішенню підлягає цивільний позов ОСОБА_5 в частині стягнення з обвинуваченої моральної шкоди, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог і добровільного часткового її відшкодування та стягнення понесених потерпілою судових витрат, оскільки решту вимог остання не підтримує так як ОСОБА_8 виконала їх добровільно.
Таким чином, судконстатує наступне.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів .
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ч.2 вказаної статті, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
В пунктах 5, 7, 9 даної постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.
Оцінюючи в сукупності встановлені обставини кримінального провадження, те що у зв'язку із умисними діями ОСОБА_8 , які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), та вчиненні вказаних дій повторно потерпіла ОСОБА_5 перенесла неодноразові душевні та моральні страждання, що стали причиною негативних змін у її свідомості та житті, зокрема через те, що обвинувачена скрито, цинічно та зухвало скористалась найвищою соціальною цінністю - життям та здоров'ям брата потерпілої - захисника України, який пропав безвісти. Тобто, використавши родинні почуття, обвинувачена зухвало неодноразово обманювала останню, вимагала за інформацію грошові кошти, а отримавши їх, як стверджує потерпіла, ОСОБА_8 насміхалася над нею, чим на думку потерпілої фактично насміхалася над всіма захисниками України, над всіма загиблими і пропавшими безвісти та їх родинами, в тому числі над братом потерпілої, який при тому являється односельчанином обвинуваченої.
Потерпіла вказує, що ОСОБА_8 умисно наводила її на негативні щоденні думки, спогади та обставини психотравмуючої дії щодо місцезнаходження брата, полону чи поранення, умисно використовувала воєнні події та умови воєнного стану, а саме провокувала у неї страх за брата, щодо можливого поранення, перебування між життям і смертю, тобто створювала обставини для переживання, настороги та тривоги.
Як з'ясовано судом, у зв'язку із вказаними протиправними умисними діями обвинуваченої, потерпіла переносила психологічні, емоційні та нервові переживання, відчувала психологічний та душевний дискомфорт, була відірвана від активного соціального життя, мала знижений та нестійкий настрій, порушення сну, тривожні та неприємні сновидіння, емоційну напругу, нервозність, дратівливість, почуття образи та приниження честі й гідності.
Виходячи з вимог розумності та справедливості, враховуючи майновий стан обвинуваченої, суд вважає за можливе позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України задоволити частково та стягнути з обвинуваченої ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_5 - 46000 грн. 00 коп. моральних відшкодувань.
Що стосується клопотання останньої щодо скерування вказаних коштів на користь Збройних Сил України, суд звертає увагу, що розглядаючи цивільний позов у кримінальному провадженні, суд вирішує питання щодо відшкодування спричинених матеріальних і моральних збитків саме потерпілій стороні, внаслідок вчинення відносно неї кримінального правопорушення.
Разом з тим, отримавши зазначені грошові кошти в якості моральних відшкодувань, ОСОБА_5 може розпорядитись ними на власний розсуд, в тому числі скерувати в користь ЗСУ на відповідні банківські реквізити.
Крім того, згідно ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Згідно наданих потерпілою договору про надання правової допомоги від 06.11.2023 року та квитанції серії АЕ №0175 від 06.11.2023 року, витрати ОСОБА_5 на правничу допомогу склали 3000 грн. 00 коп.
Таким чином, процесуальні витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги потерпілій, слід покласти на обвинувачену ОСОБА_8 і стягнути з неї на користь ОСОБА_5 - 3000 грн. 00 коп. за вказану правничу допомогу, оскільки її надання було зумовлено розглядом кримінального провадження щодо вчинених нею (обвинуваченою) кримінальних правопорушень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 124, 126, 128, 129, 174, 284, 369, 370, 371, 373, 374, 395, 4792, КПК України, суд, -
Кримінальне провадження №12024091200000136 від 11.04.2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України - закрити, на підставі п.41 ч.1 ст.284 КПК України, в зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Визнати винуватою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України та призначити їй покарання:
- за ч.1 ст.190 КК України - 240 (двісті сорок) годин громадських робіт;
- за ч.2 ст.190 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_8 остаточне покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.
Застосувати до ОСОБА_8 ст.79 КК України і звільнити її від відбування призначеного остаточного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком - 3 (три) роки.
Згідно п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України під час іспитового строку покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу - не обирати.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_27 від 22.06.2023 року на мобільний телефон марки «Redmi 9» моделі M2004J19FG та сім-карту мобільного оператора ПАТ «Київстар» із номером НОМЕР_2 , у виді заборони відчуження, користування і розпорядження - скасувати.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_28 від 07.08.2023 року на майно, що має статус речового доказу - банківський рахунок, який обслуговується банківською карткою НОМЕР_1 , що відкрита у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», (код ЄДРПОУ 21133352), поштова адреса: 04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19, тел.0-800-300-200, е-mail-адреса: contact@universalbank.com.ua на ім'я ОСОБА_29 , заборонивши здійснювати будь-які дії щодо розпорядження грошовими коштами (проводити видаткові операції по перерахуванню і зняттю грошових коштів) з банківського рахунку, який обслуговується вказаною вище банківською карткою - скасувати.
Речовий доказ: мобільний телефон марки «Redmi 9» моделі M2004J19FG, фіолетового кольору та сім-карту мобільного оператора ПрАТ «Київстар» із номером НОМЕР_2 , які згідно постанови дізнавача СД Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_31 від 20.06.2023 року зберігаються в кімнаті для зберіганн речових доказів Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, після набрання даним вироком законної сили - повернути власнику: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованій: АДРЕСА_1 .
Речовий доказ: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 12C», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який згідно постанови слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_32 від 27.04.2024 року переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , після набрання даним вироком законної сили - повернути власнику: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованій: АДРЕСА_1 .
Речовий доказ: мобільний телефон марки «ZTE Blade A7 2020», який згідно постанови дізнавача СД Надвірнянського РВПГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_33 від 23.02.2024 року переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , після набрання даним вироком законної сили - повернути власнику: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованій: АДРЕСА_1 .
Речовий доказ: DVD-R диск із інформацією про рух коштів по банківській карті ОСОБА_8 , який згідно постанови слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_32 від 21.05.2024 року долучений до матеріалів кримінального провадження, після набрання даним вироком законної сили - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ: вилучений 04.09.2023 року DVD-R диск MyMedia 4,7Gb 120 min 16x, на якому міститься інформація щодо карткового рахунку АТ «Універсал Банк» НОМЕР_1 , належного ОСОБА_34 , який згідно постанови дізнавача СД ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_35 від 30.11.2023 року зберігається в матеріалах кримінального провадження, після набрання даним вироком законної сили - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 та її законного представника (на момент подання) ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки АДРЕСА_2 - 46000 (сорок шість тисяч) грн. 00 коп. моральних відшкодувань.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки АДРЕСА_2 - 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги.
В решті вимог цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 та її законного представника (на момент подання) ОСОБА_6 - відмовити.
Вирок суду може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченою ОСОБА_8 - в той самий строк з часу отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1