Справа № 601/3737/24
2/609/120/2025
24 лютого 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Катерняк О.М.
з участю секретаря судового засідання Мацишиної Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ під час підготовчого розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно колгоспного двору в порядку спадкування,
учасники справи - не з'явилися,
І. Стислий виклад позиції позивача.
1. На виконання ухвали Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2024 року на адресу суду надійшла цивільна справа №601/3737/24
Так, адвокат Семенюк Юрій Васильович, який діє від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на майно колгоспного двору в порядку спадкування.
2. Позов обґрунтовано тим, що позивачка починаючи з 1979 року і станом на 15.04.1991 року, і по даний час проживала і проживає у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок відносився до суспільної групи «колгоспний двір», де головою колгоспного двору був чоловік позивачки ОСОБА_3 , а членами колгоспного двору станом на 15.04.1991 були позивачка ОСОБА_1 та свекруха позивачки ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , по смерті якого відкрилась спадщина. Таким чином його спадкоємцями за законом є позивачка та її свекруха ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не оформила спадкових прав в силу свого віку та стану здоров'я. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. У березні 2024 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Бурлак А., проте нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що це колгоспний двір. Позивачка зазначає, що тривалий час проживала однією сім'єю зі своїм чоловіком та своєю свекрухою, у якої спадкоємців перших трьох черг по закону немає, а заповіт вона написати не встигла, а відтак, проживаючи із свекрухою не менше п'яти років до її смерті однією сім'єю, вона має право на спадкування по закону в четверту чергу. Спадкове майно після смерті свекрухи складається із 1/2 вищезазначеного житлового будинку.
Оскільки питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, тому це право повинно бути вирішено у судовому порядку, тому позивачка просить визнати за нею в порядку спадкування за законом (у тому числі і як спадкоємцем четвертої черги) право власності на спадкове майно, що залишилось по смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
ІІ. Процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно направлено за підсудністю до Шумського районного суду Тернопільської області.
4. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого розгляду на 11 лютого 2025 року.
5. В підготовчому засіданні 11 лютого 2025 року оголошено перерву до 24 лютого 2025 року за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Семенюка Ю.В.
6. Сторони в підготовче судове засідання не з'явилися, подали до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності з повним підтриманням та визнанням позовних вимог.
Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
7. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
8. Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року Про утворення та ліквідацію районів, що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 19 пункту 3 та абзацу 1 підпункту 19 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Шумський район Тернопільської області та утворений Кременецький район Тернопільської області (з адміністративним центром у місті Кременець) у складі територій Борсуківської сільської, Великодедеркальської сільської, Вишнівецької селищної, Кременецької міської, Лановецької міської, Лопушненської сільської, Почаївської міської, Шумської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
9. Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Підгаєцькою сільською радою Шумського району Тернопільської області підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Підгайці Шумського району Тернопільської області.
10. Відповідно до Свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 10 липня 1989 року на підставі рішення виконкому Шумської районної Ради народних депутатів №100 від 24.04.1989 та Реєстрового напису на документи про право власності від 10 липня 1989 року вбачається, що жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 , дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 . Вищезазначене домоволодіння зареєстроване в Кременецькому бюро технічної інвентаризації та записане в реєстрову книгу №1 стор. 3121 за реєстровим №121.
11. Відповідно до Рішення шостої позачергової сесії сьомого скликання Підгаєцької сільської ради Шумського району Тернопільської області №52 від 09 червня 2016 року «Про перейменування вулиць Першотравнева, Котовського, Чапаєва, Радянська в селі Підгайці, вулиць Комсомольська, Жовтнева в селі Кудлаївка», вулицю Першотравнева перейменовано на вулицю Травнева в с. Підгайці.
12. Згідно із довідкою №35/01-04/06 від 13.03.2024, виданою Катеринівським старостинським округом Кременецької міської ради слідує, що станом на 15.04.1991 членами колгоспного двору по АДРЕСА_1 згідно будинкової книги №3 сторінка 25 запису 138 були: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
13. Відповідно до довідки №80/09-24/4 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, які постійно були зареєстровані зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, виданої Адміністратором відділу ЦНАП слідує, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті постійно був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_3 у житловому приміщенні/будинку були зареєстровані: ОСОБА_4 - мати, ОСОБА_1 - дружина.
14. Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим Підгаєцькою сільською радою Шумського району Тернопільської області підтверджується, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Підгайці Шумського району Тернопільської області.
15. Відповідно до довідки №760/08-24 про осіб місце проживання яких реєструвалося в період з 16.11.2010 по 17.11.2010, виданої адміністратором відділу ЦНАП, вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , були зареєстровані: ОСОБА_4 (період реєстрації 06.08.1979-17.11.2010) та ОСОБА_1 (період реєстрації 26.06.1979 - по т.ч.).
16. Із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 вбачається, що 08 травня 1960 року В.Дедеркальським райбюро ЗАГС зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 .
17. Своєю Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №106/02-31 від 20.03.2024 приватний нотаріус Кременецького районного нотаріального округу Бурлак А.В. відмовила позивачці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , по тій причині, що житловий будинок належав колгоспному двору.
18. В судовому засіданні було досліджено копію спадкової справи №66/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , надану приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Бурлак А.В. на вимогу суду.
Так, ОСОБА_1 20 березня 2024 року звернулась до приватного нотаріуса Кременецького районного округу Бурлак А.В. із письмовою заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою АДРЕСА_1 .
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (викладено російською мовою), підтверджується, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Підгайці В.Дедеркальського району Тернопільської області, його батьками були ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №76292012 від 20.03.2024 підтверджується, що приватним нотаріусом Бурлак А.В. внесено до Спадкового реєстру реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи №66/2024, номер у спадковому реєстрі 72178280 на майно померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заведена.
ІV. Оцінка Суду.
19. За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
20. Так, частиною четвертою статті 206 ЦПК передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, ЦПК допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами, відповідач позов визнав, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.
Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що до виниклих правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.
21. Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
22. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
23. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
24. Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
25. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
26. Як передбачено ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
27. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
28. Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
29. Правовий статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 Цивільного кодексу УРСР 1963 року. За положеннями статті 120 ЦК Української РСР 1963 року колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
30. У відповідності до ст. 112 ЦК Української РСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
31. Згідно зі ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.
32. Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.
У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» роз'яснено, що правила ст.563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
33. За змістом ст.123 Цивільного кодексу УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.
Так, згідно із довідкою №35/01-04/06 від 13.03.2024, виданою Катеринівським старостинським округом Кременецької міської ради слідує, що станом на 15.04.1991 членами колгоспного двору по АДРЕСА_1 згідно будинкової книги №3 сторінка 25 запису 138 були: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Отже кожен з них набув у власність по 1/3 частці жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .
34. Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз'яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Таким чином, право на частку у колгоспному дворі, яке було набуто до 15 квітня 1991 року мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.
Виходячи з вищезазначених норм законодавства, слідує, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні, а це: голова сім'ї - ОСОБА_3 та члени колгоспного двору - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадщину після його смерті в рівних частках прийняли його матір ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_1 , які проживали та були зареєстровані з померлим в одному господарстві на момент його смерті. Відтак ОСОБА_4 та ОСОБА_1 успадкували по 1/6 частці спадкового майна ОСОБА_3 та здобули у власність з урахуванням власних часток по 1/2 частці житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, однак свої спадкових прав не оформили нотаріально.
35. Відповідно до п.п. 4.15, 4.18 п. 4 гл. 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5, видача свідоцтва про спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі, свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
36. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
37. До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
38. Права та обов'язки, які не входять до складу спадщини, передбачені положеннями статті 1219 ЦК України.
Отже, об'єктами спадщини за ЦК України є права та обов'язки, які належали особі на час смерті, крім тих, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
39. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
40. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
41. Згідно із ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
42. Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
43. У відповідності до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Так, позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом на спадкове майно свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки є його дружиною та у відповідності до ст. 1268 ЦПК України, як така, що на день смерті постійно проживала та була зареєстрована із спадкодавцем в одному господарстві.
Крім того, позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом на спадкове майно своєї свекрухи ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
44. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають той з подружжя, який пережив, діти спадкодавця та батьки.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
45. Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
46. Відповідно до абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні прав на спадщину особа може звертатися до суду за правилами позовного провадження.
В даний час у позивачки виникла необхідність оформити право власності на спадкове майно за законом, а саме, на житловий будинок, який належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 , як спадкове майно після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_2 , який є рідним сином померлого ОСОБА_3 не заперечував проти визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .
47. Нормами статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
48. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
49. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
50. Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
51. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
52. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.
Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права на житловий будинок не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216,1218, 1261, 1264, 1268 ЦК України, ст.ст. 112, 120-126, 563 ЦК УРСР (1963 року) суд
1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно колгоспного двору в порядку спадкування - задовольнити повністю.
2.Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ) в порядку спадкування за законом (у тому числі і як спадкоємцем четвертої черги) право власності на спадкове майно, що залишилось по смерті спадкодавців: ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення суду складено 24 лютого 2025 року.
Суддя: Оксана КАТЕРНЯК