Справа № 465/5499/24
Провадження 2-а/465/46/25
Іменем України
19.02.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.,
з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Магарського М.З.,
представника відповідача Кутковської Л.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Львівській області - старшого сержанта поліції Цівінського Владислава Андрійовича, Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 2422734 від 18.06.2024 року, -
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом про скасування постанови поліцейського 1 взводу 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Цівінського Владислава Андрійовича серії ЕНА № 2422734 від 18.06.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.127 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що її неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за нібито здійснення 15.05.2024 року руху на велосипеді по тротуару. Вважає, що жодних доказів її вини у вчиненому правопорушенні немає, натомість 15.05.2024 року між нею та невідомими особами у формі поліції виник конфлікт, наслідком чого стало її звернення в ДБР з приводу вчинення кримінального правопорушення працівниками поліції. У зв'язку з неможливістю забезпечити їй захисника, як стверджує позивач, працівники поліції без складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання інших доказів відклали розгляд справи. 25.06.2024 року позивач отримала від органу поліції копію оскаржуваної постанови, яка не ґрунтується на доказах вини позивача, є необґрунтованою і протиправною. З урахуванням наведеного просить скасувати постанову про накладення на неї адміністративного стягнення серії ЕНА № 2422734 від 18.06.2024 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 25.07.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу час на усунення недоліків позовної заяви.
Після усунення таких недоліків ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 12.09.2024 року прийнято позовною заяву до розгляду та відкрито провадження в справі за адміністративним позовом.
Представником відповідача - Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП 07.10.2024 року на адресу суду скеровано відзив на позовну заяву, який зареєстровано в суді 08.10.2024 року. За змістом відзиву відповідач заперечує щодо позову, вважає його необґрунтованим. Свої заперечення представник відповідача обґрунтовує тим, що працівники Управління патрульної поліції у Львівській області, а саме: старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , старший лейтенант поліції Малиш О.В., старший сержант поліції Цівінський В.А., здійснюючи виконання своїх функцій в складі велопатруля, 15.05.2024 року виявили, що по вул. В. Великого, 24 А у м. Львові близько 19.35 год. велосипедистка порушує правила дорожнього руху, здійснюючи рух по тротуару на велосипеді. У зв'язку з цим старший сержант поліції ОСОБА_3 подав правопорушнику жестом руки сигнал про зупинку, після чого представився і повідомив причину зупинки. Велосипедист повідомила, що вона рухається по тротуару, бо велосипедна доріжка відсутня, а рухатися поруч з автомобілями вона боїться. При цьому, наголосила, що здійснює рух з малою швидкістю. На це працівниками поліції було роз'яснено, що п.6.6 «в» ПДР України забороняє рух на велосипеді по тротуару і пішохідних доріжках незалежно від швидкості. Після цього поліцейським ОСОБА_3 було висунуто законну вимогу до велосипедиста пред'явити свої документи, оскільки на той час були наявні усі підстави вважати, що нею вчинено адміністративне правопорушення. Однак, велосипедист жодних документів на підтвердження її особи не надала, назвати повністю своє прізвище, ім'я, по батькові відмовилася, що не давало можливості належно ідентифікувати особу. А тому, велосипедиста було попереджено про можливість здійснення адміністративного затримання для встановлення особи, незважаючи на що велосипедист й надалі не погоджувалась назвати свої анкетні дані. У зв'язку з цим працівниками поліції було здійснено адміністративне затримання велосипедиста і доставлено її в ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області. По факту затримання здійснюється досудове розслідування органами ДБР України за зверненням ОСОБА_1 . Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснювався працівниками поліції за місцем знаходження Управління патрульної поліції у Львівській області по вул. Перфецького, 19 у м. Львові, куди ОСОБА_1 неодноразово запрошувалася після її ідентифікації як велосипедиста за відкритими даними мережі Інтернет. На виклик органу поліції Бойчук Н.С. подала заяву про відкладення розгляду справи, а в подальшому на наступний виклик не з'явилася для розгляду, відтак, розгляд справи здійснювався за її відсутності з винесенням у порядку, визначеному чинним законодавством, постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.127 КУпАП. З огляду на викладене представник позивача зазначила про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.
В судовому засіданні позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримали, при цьому, зазначили, що доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення немає, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснювався працівниками поліції без складання протоколу про адміністративне правопорушення, водночас особа, яка затримувалася в адміністративному порядку, не була встановлена і причетність ОСОБА_1 до скоєння адміністративного правопорушення нічим не підтверджується. Також позивачем і її представником наголошено, що затримання особи відбувалося з порушенням вимог чинного законодавства, без достатніх для цього підстав. А тому, просили адміністративний позов задоволити.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП у задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, враховуючи, що докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є належними, допустимими і достатніми для винесення постанови, яка позивачем оскаржується.
Відповідач - старший сержант поліції Цівінський В.А. в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань на адресу суду не подавав. Водночас листом заступника начальника Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП А. Свєшнікова від 15.11.2024 року повідомлено суд про те, що поліцейський Цівінський В.А. перебуває у відрядженні в Івано-Франківській області та про надходження судової повістки його повідомлено. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 не скористався.
Заслухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи та безпосередньо дослідивши представлені суду докази, суд встановив, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.
Так, судом з'ясовано, що постановою поліцейського 1 взводу 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Цівінського В.А. серії ЕНА № 2422734 від 18.06.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.127 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Предметом оскарження у даній справі є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови, винесеної у справі про адміністративне правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно вищевказаної постанови, яка оскаржується позивачем, останню визнано винною в тому, що вона 15.05.2024 року о 19.35 год. у м. Львові по вул. В, Великого, 24А, керуючи велосипедом, здійснювала рух по тротуару, чим вчинила порушення п.6.6 «в» ПДР України.
За змістом ч.2 ст.127 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення правил дорожнього руху особами, які керують велосипедами, гужовим транспортом, і погоничами тварин.
Пунктом 6.6 «в» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, визначено, що велосипедисту забороняється рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих).
Таким чином, положеннями чинного законодавства України чітко визначено категоричну заборону для велосипедистів здійснювати рух по тротуарах. При цьому, така заборона не обумовлюється швидкістю руху велосипедиста, наявністю велосипедної інфраструктури у населеному пункті, тощо.
Позивач ОСОБА_1 заперечує факт вчинення нею адміністративного правопорушення, за яке її притягнуто до адміністративної відповідальності. При цьому, доводи сторони позивача мотивуються відсутність доказів такого порушення.
Судом безпосередньо в судовому засіданні досліджувалися відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, які представлені стороною відповідача разом з поданням відзиву на позовну заяву. Як вбачається з дослідженого відеоматеріалу 15.05.2024 року о 19.35 год. поліцейськими дійсно було виявлено факт здійснення велосипедистом жіночої статі руху на велосипеді по тротуару (відеофайл 2-2-64c5f490-84d5-11ef-bb57-ddcca239c78e.mp4). У зв'язку з цим поліцейським було вжито заходів для зупинки велосипедиста та після представлення поліцейського роз'яснено їй те, що рух на велосипеді по тротуару заборонено. Велосипедист не заперечила факт руху по тротуару, зазначивши, що здійснювала такий на невеликій швидкості. В подальшому, згідно досліджуваних відеоматеріалів, велосипедисту працівником поліції було пред'явлено вимогу надати документ, який посвідчує її особу. Натомість велосипедист вказала своє ім'я - ОСОБА_4 , при цьому, свої прізвище та по батькові не зазначила (відеофайл 2-2-b6681670-84d5-11ef-bc56-210c22a3a337.mp4).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевірку документів особи. Згідно з п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, в тому числі у випадку якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
З урахуванням наведених положень чинного законодавства у поліцейських, які безпосередньо спостерігали факт вчинення велосипедистом порушення ПДР України, що за своїм характером являється адміністративним правопорушенням, були наявні законні підстави вимагати пред'явлення документів, які посвідчують особу порушника.
Водночас дії велосипедиста, яка відмовлялася назвати своє прізвище та ім'я, а також в паперовому або електронному варіанті документів на підтвердження своєї особи, перешкоджали її ідентифікації і підлягає оцінці як спроба уникнення адміністративної відповідальності за вчинене, беручи до уваги, що справа про адміністративне правопорушення не може бути розглянута за відсутності відомостей про особу, яка його вчинила.
Про дійсний намір велосипедиста уникнути адміністративної відповідальності свідчить й те, що працівниками поліції вимоги пред'явити документи, роз'яснення підстав для цього, наслідків відмови в їх наданні здійснювалися неодноразово, у свою чергу, тривалий період часу велосипедист заперечувала свій обов'язок надати документи, стверджуючи, що вона не є особою, а є людиною, а також вимагаючи невідкладно пред'явити їй докази вчинення адміністративного правопорушення.
З цього приводу суд звертає увагу позивача на те, що праву поліцейського вимагати від особи пред'явити документи, які посвідчують її особу, не кореспондує обов'язок поліцейського надавати будь-які докази цій особі, оскільки докази досліджуються в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак, якщо особа не пред'являє документи, то розгляд справи об'єктивно не може розпочатися, адже поліцейському особа порушника невідома. Так, відповідно до ч.2 ст.279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу, при розгляді справи зобов'язана оголосити, яка справа підлягає розгляду та хто притягається до адміністративної відповідальності. З наведеного слідує, що відсутність даних про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, унеможливлює початок розгляду справи про адміністративне правопорушення. А це, у свою чергу, вимагає від поліцейського вжиття заходів для встановлення особи порушника.
Згідно з положеннями ч.1 ст.260 КУпАП з метою встановлення особи допускається її адміністративне затримання. Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про Національну поліцію» поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.
Таким чином, затримання поліцейським особи з метою її встановлення належить до його повноважень. У даному випадку велосипедист неодноразово попереджалася про можливість здійснення її адміністративного затримання для встановлення особи в разі непред'явлення документів, які її посвідчують. Як наслідок, в подальшому велосипедист була затримана з оформленням відповідного протоколу про адміністративне затримання серії АА №127288 від 15.05.2024 року. Згідно досліджених судом відеоматеріалів з нагрудних камер поліцейських встановити особу велосипедиста під час адміністративного затримання не вдалося, оскільки до неї викликалася швидка медична допомога, бригада якої госпіталізувала затриману.
Що стосується наполягань сторони позивача про допущені порушення під час затримання ОСОБА_1 та застосування до неї працівниками поліції фізичної сили, то суд звертає увагу на те, що оцінка таким фактам дається органами ДБР України, якими за фактом відповідного звернення затриманої особи розпочато кримінальні провадження №62024140110000688 від 24.05.2024 року за ч.1 ст.365 КК України та №42024140000000118 від 17.05.2024 року за ч.2 ст.365 КК України. Однак, слідчим, у провадженні якого перебувають вказані кримінальні провадження, не надано дозволу на використання відеозаписів здійснення фізичного затримання велосипедиста поза межами кримінального провадження. Таким чином, відеозапис з нагрудних камер поліцейських в цій частині не можуть бути досліджені в межах справи про оскарження постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення. Більш того, врахуванню підлягає те, що сам факт затримання велосипедиста не впливає на правовідносини, які виникли у зв'язку з розглядом щодо неї справи про адміністративне правопорушення, адже адміністративне затримання відбувалося 15.05.2024 року, а розгляд справи про адміністративне правопорушення з винесенням оскаржуваної постанови 18.06.2024 року.
Оцінюючи наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.127 КУпАП, суд виходить з того, що дослідженими відеозаписами з нагрудних камер поліцейських встановлено факт порушення велосипедистом п.6.6 «в» Правил дорожнього руху (відеофайл 2-2-64c5f490-84d5-11ef-bb57-ddcca239c78e.mp4), при цьому, попри невизначену позицію позивача, яка вказує на те, що на відеозаписах зафіксована особа, схожа на неї, однак, те, чи це вона, в порядку ст.63 Конституції України позивач відмовляється вказати, підтвердження і достовірність встановлення особи порушника як ОСОБА_1 підтверджено, окрім відеозапису, сукупністю інших належних доказів. Так, згідно долучених до відзиву відповідача матеріалів (письмових і в подальшому фотознімків на диску) вбачається, що 16.05.2024 року в мережі Інтернет Н. Реган було оприлюднено відеопублікацію із затриманням громадянки Ніни та виписку лікаря, в якій було зазначено її персональні дані. Саме за цією медичною випискою і відеоданими поліцейськими було встановлено особу порушниці як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає у АДРЕСА_1 . Також ідентифікація особи здійснена за запитом ОСОБА_1 , яка 20.05.2024 року звернулася з письмовим запитом на отримання публічної інформації до Управління патрульної поліції у Львівській області, в якому вказала, що 15.05.2024 року близько 19.00 год. вона була зупинена працівниками поліції у м. Львові по вул. В. Великого, 24А, тому просила надати їй записи з нагрудних камер поліцейських. Враховуючи збіг даних про місце і час зупинки ОСОБА_1 , а також ініціалів працівників поліції, присутніх на місці: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , не дають підстав сумніватися в тому, що саме ОСОБА_1 є велосипедистом, яка зупинялася працівниками поліції і відмовлялася надати про себе повні дані. Також судом приймається до уваги те, що згідно витягу з ЄРДР №62024140110000688 від 23.05.2024 року, тобто у кримінальному провадженні, розпочатому за фактом можливого вчинення працівниками поліції при затриманні особи кримінального правопорушення за ч.1 ст.365 КК України, саме ОСОБА_1 є заявником. Власне остання викликалася працівниками поліції до Управління патрульної поліції у Львівській області на 10.45 год. 04.06.2024 року і подавала заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю звернення до лікаря внаслідок, як зазначено ОСОБА_1 у її клопотанні від 28.05.2024 року, копія якого долучена до позовної заяви, вчинення щодо неї насильницьких дій працівниками поліції. Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи сторони відповідача про те, що особа велосипедиста, якою вчинено адміністративне правопорушення, однозначно і вірно встановлена працівниками поліції за відкритими даними в мережі Інтернет, а також шляхом самоідентифікації ОСОБА_1 , яка з приводу обставин її зупинення, затримання та розгляду справи про адміністративне правопорушення зверталася з відповідними запитами до Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП.
Суд вважає за необхідне звернути увагу сторони позивача на те, що, попри заперечення ОСОБА_1 , розгляд стосовно неї справи про адміністративне правопорушення здійснено працівником поліції у передбачений законом спосіб. Так, згідно наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 двічі викликалася на розгляд справи до Управління патрульної поліції у Львівській області, а саме на 04.06.2024 року та 18.06.2024 року. В обох випадках виклики органу поліції ОСОБА_1 отримувала, що безпосередньо підтвердила в судовому засідання. Також це підтверджується доданими до відзиву на позовну заяву даними «Укрпошти» про вручення таких відправлень адресату ОСОБА_1 . При цьому, при поданні ОСОБА_1 клопотання від 28.05.2024 року про відкладення розгляду справи, призначеного на 04.06.2024 року, працівником поліції таке клопотання було задоволено і розгляд справи відкладено на 18.06.2024 року. Однак, попри отримання виклику, ОСОБА_1 на розгляд справи в підрозділ поліції 18.06.2024 року не з'явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, про поважність причин неявки орган, яким здійснювався розгляд справи, не інформувала. Згідно дослідженого відеозапису з нагрудних камер поліцейських поліцейському ОСОБА_3 на КПП Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП, яке являється режимними об'єктом із встановленою процедурою пропуску, було повідомлено, що викликана особа не приходила. За таких обставин, беручи до уваги, що неприбуття викликаної особи на розгляд справи не виключає її розгляду за відсутності поважних причин неприбуття, працівником поліції правомірно розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 з винесенням відповідної постанови. Небажання особи брати участь у розгляді справи і реалізувати всі свої процесуальні права, в тому числі на захист особисто чи з допомогою захисника, не може трактуватися як порушення процедури розгляду справи працівником поліції, який здійснював такий розгляд.
Суд відхиляє як необґрунтовані доводи сторони позивача про те, що поліцейськими грубо порушено вимоги чинного законодавства, оскільки останніми не складався протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.127 КУпАП, адже відповідно до п.4 р.І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Наведене узгоджується з положеннями п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, відповідно до яких уповноважені на те посадові особи Національної поліції мають право складати протоколи по ст.127 КУпАП лише за адміністративні правопорушення, передбачені ч.4 ст.127 КУпАП. У даному ж випадку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.127 КУпАП, що виключає складання протоколу про адміністративне правопорушення.
За наведених обставин підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття щодо ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.127 КУпАП немає. Вина особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, доведена належними і допустимими доказами, а накладення адміністративного стягнення здійснено в межах санкції ч.2 ст.127 КУпАП.
А тому, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити. У зв'язку з відмовою в задоволенні позову підстав для розподілу судових витрат у справі, понесених стороною позивача, немає.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Львівській області - старшого сержанта поліції Цівінського Владислава Андрійовича, Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 2422734 від 18.06.2024 року - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено і проголошено 24.02.2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Поліцейський Управління патрульної поліції у Львівській області - старший сержант поліції Цівінський Владислав Андрійович, м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, м. Львів, вул. Перфецького, 19, код ЄДРПОУ - 40108646.
Cуддя Величко О.В.