Єдиний унікальний номер 448/2124/24
Провадження № 1-кс/448/56/25
про скасування арешту майна
(повний текст)
18.02.2025 року слідчий суддя Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська клопотання захисника - адвоката ОСОБА_3 поданого в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту на майно у межах кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024141230000297 від 21.11.2024 року, -
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді в інтересах ОСОБА_4 із клопотанням про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141230000297 від 21.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, зокрема кросівок чорного кольору із написом на підошві «SKETCHER», мобільного телефону марки «Redmi Note 13 Pro» із номером sim-карти НОМЕР_1 (ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ) та куртки зеленого кольору (військовою).
Клопотання мотивоване тим, що 20.11.2024 приблизно о 23:55 год. невідома особа кинула на територію господарства ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 , невідомий предмет, за ознаками схожий на ручну гранату, внаслідок вибуху якої було пошкоджено будинок та транспортні засоби, чим завдано матеріальних збитків та порушено громадський порядок.
По даному факту було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141230000297 від 21.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Стверджує, що ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року накладено арешт у виді заборони відчуження, користування та розпорядження, в тому числі на кросівки чорного кольору із написом на підошві «SKETCHER», мобільний телефон марки «Redmi Note 13 Pro» із номером sim-карти НОМЕР_1 (ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ) та куртки зеленого кольору (військовою).
Вказує, що з моменту вилучення вказаного вище майна минуло понад 3 місяці, і з таким майном проведено необхідні слідчі дії, в тому числі проведено огляд таких, тощо, тому на даний час немає підстав для перебування вказаного майна під арештом.
Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, однак з матеріалів справи відомо що його інтереси представлятиме адвокат ОСОБА_3 .
Представник власника майна ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій зазначив, що вимоги клопотання підтримує та просить проводити розгляд такого у його відсутності та відсутності власника майна.
Слідчий СВ ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, будучи завчасно у встановленому законом порядку повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності, при цьому у вказаній заяві зазначив, що вирішення даного клопотання покладає на розсуд суду.
Проаналізувавши документи та матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, приходжу до наступного висновку.
Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями статей 7 та 16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим кодексом.
Згідно статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Також статтею 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, серед яких є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою ст.131 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.
Згідно статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Судом встановлено, що 21.11.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141230000297 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.296 КК України.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що СВ відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області здійснював досудове розслідування кримінального провадження №12024141230000297 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, а саме щодо таких подій: 20.11.2024 приблизно о 23:55 год. невідома особа кинула на територію господарства ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 , невідомий предмет, за ознаками схожий на ручну гранату, внаслідок вибуху якої було пошкоджено будинок та транспортні засоби, чим завдано матеріальних збитків та порушено громадський порядок.
22.11.2024 року в ході проведення обшуку приміщення квартири, що за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_4 , виявлено та вилучено: кросівки чорного кольору із написом на підошві «SKETCHER», мобільний телефон марки «Redmi Note 13 Pro» із номером sim-карти НОМЕР_1 (ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ), 25 предметів зовні схожих на патрони, а також куртку зеленого кольору (військову.
Ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 25.11.2024 (справа 448/2124/24) накладено арешт у вигляді заборони відчуження, користування та розпорядження, в тому числі на кросівки чорного кольору із написом на підошві «SKETCHER», мобільний телефон марки «Redmi Note 13 Pro» із номером sim-карти НОМЕР_1 (ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ) та куртку зеленого кольору (військову).
Підставою накладення арешту на вказане майно стало те, що таке майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню.
Статтею 98 КПК визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Учасник судового провадження, який подав таке клопотання, має довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
У п. 194 рішення по справі «Узан та інші проти Туреччини» від 05 березня 2019 року (Заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08), Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що утримання майна, вилученого за рішенням суду в рамках кримінального провадження, має розглядатися з точки зору відповідності такого рішення закону держави-учасника, який регулює використання майна відповідно до загальних інтересів суспільства.
Обмеження права власності на речові докази не буде свавільним та відповідатиме засаді законності із дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності особи лише у разі, якщо досягнення мети збереження речового доказу неможливо у інший спосіб, окрім як застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за ст.170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що майно, на яке накладено арешт, належить: 1) третій особі, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.п. 1-4 ч.1 ст. 96-2 КК України, за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 2) юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 3) юридичній особі, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, а також юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Слід зазначити, що у даному кримінальному провадженні першочергова мета арешту майна, а саме збереження кросівок, куртки (військової) та мобільного телефону, недопущення їх втрати, знищення слідів кримінального правопорушення, настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню досягнута.
У кримінальному провадженні проведено ряд необхідних слідчих дій з даними предметами та відсутні дані, які б вказували на необхідність проведення в рамках досудового розслідування додаткових слідчих дій з цими предметами.
На час вирішення клопотання досудове розслідування, в межах якого було накладено арешт на вищевказані предмети, не завершено, проте, з огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що потреба у такому арешті відпала.
Задоволення клопотання власника майна про зняття арешту з його майна направлене на захист майнових прав власника та не шкодить інтересам досудового розслідування щодо всебічного, повного з'ясування всіх обставин по даному кримінальному провадженню.
Отже, підстави для перебування кросівок, куртки (військової) та мобільного телефону під арештом (в частині користування) в даний час відпали і його повернення власнику ОСОБА_4 у користування не потягне будь-яких негативних наслідків.
Накладений арешт в частині заборони відчуження та розпорядження вказаним вище майном продовжує свою дію та не скасовується, оскільки такі є речовими доказами у даному кримінальному провадженні та відповідно існує необхідність у забезпеченні збереження даних доказів.
У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Підсумовуючи, слідчий суддя приходить до висновку, що заявлене клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах громадянина ОСОБА_4 , як власника майна, про скасування арешту підлягає частковому задоволенню, з наведених вище мотивів і підстав.
Слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати громадянина ОСОБА_4 до вирішення по суті кримінального провадження №12024141230000297 від 21.11.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,- забезпечити належне зберігання арештованого майна у незмінному стані, а також попередити останнього про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України - за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
Відповідно до ст.169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.170, 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотаннязахисника - адвоката ОСОБА_3 поданого в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту на майно у межах кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024141230000297 від 21.11.2024 року, - задовольнити частково.
Скасувати арешт в частині заборони користування майном (речами), а саме: кросівками чорного кольору із написом на підошві «SKETCHER», мобільним телефоном марки «Redmi Note 13 Pro» із номером sim-карти НОМЕР_1 (ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ) та курткою зеленого кольору (військовою), що був накладений на підставі ухвали слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 25 листопада 2024 року.
В задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Зобов'язати ОСОБА_4 до вирішення по суті кримінального провадження №12024141230000297 від 21 листопада 2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,- забезпечити належне зберігання арештованого майна у незмінному стані.
Попередити ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України - за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
Ухвала слідчого судді в апеляційному порядку оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали складено 21 лютого 2025р.
Слідчий суддя ОСОБА_1