Справа №461/9095/24
13 лютого 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Мироненко Л.Д.,
секретаря судових засідань Курилюк А.І.,
за участі:
представника відповідача Григоренка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -
Позовні вимоги.
АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту № R01.00612.006452919 від 02.03.2020 року в розмірі 433864,35 грн. та судовий збір у розмірі 6507,97 грн.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 02.03.2020 року між АТ «Ідея Банк» з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони підписано кредитний договір № R01.00612.006452919, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 241529,15 грн., зі сплатою 35,2 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Позивач виконав свої зобов'язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковим касовим/меморіальним ордером. Однак, відповідач не виконує свої зобов'язання, передбачені договором, внаслідок чого станом на 10.10.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 433864,35 грн.
Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.
Рух справи в суді.
Ухвалою суду від 15.11.2024 року відкрите провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін в судове засідання.
Ухвалою суду від 06.01.2025 року задоволено клопотання представника відповідача та здійснено перехід до розгляду справи за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 04.02.2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи документів фінансово-кредитних операцій та закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позиція сторін по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи без його участі. Проти винесення заочного рішення не заперечував. Також подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що засвідчення форс-мажорних обставин відбувається не в цілому для фізичної чи юридичної особи, а за конкретним її зобов'язанням за конкретним договором. За нормами чинного законодавства підтвердження форс-мажору здійснюється шляхом подання відповідної заяви до Торгово-промислової палати України та отримання сертифікату, чого відповідачем здійснено не було. Вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Зазначив, що АТ «Ідея Банк» на обґрунтування своїх вимог щодо предмету спору разом з позовною заявою надало до суду усі необхідні документи, зокрема: виписку з особового рахунку по кредитному договору відповідача, довідку-розрахунок кредитної заборгованості та належним чином засвідчену копію кредитного договору. Зазначені документи в повній мірі підтверджують видачу кредиту ОСОБА_1 та наявність у останнього заборгованості перед банком. Додатково вказав, що значення орієнтовної реальної процентної ставки, яка включає всі витрати на кредит (наприклад, витрати на послуги посередництва, грошових переказів, страхування і т.п.) не є розміром процентної ставки, за яким розраховується плата за користування коштами кредитної лінії, а тому доводи представника відповідача щодо неузгодженості між собою розміру річної процентної ставки та реальної річної процентної ставки сплату за користування кредитними коштами с помилковими та необгрунтованими.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю. Подав до суду відзив, у якому зазначив, шо на момент укладення вказаного кредитного договору рівень доходу відповідача дозволяв виконання його умов у повному обсязі згідно затвердженого графіку платежів. У зв'язку з початком воєнної агресії російської федерації проти України фінансовий стан відповідача різко погіршився. Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року було визнано військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорною обставиною. Зазначив, що відтак виконання кредитного договору відповідачем стало неможливим у зв'язку із зазначеною форс-мажорною обставиною. Також вказав, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в рахунок обґрунтування вимог щодо наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості, наданий позивачем не є допустимим доказом, а також ним не надано належного доказу на підтвердження виконання умов кредитного договору, щодо надання відповідачеві кредиту. Додатково повідомив, що деякі положення кредитного договору не узгоджуються між собою, зокрема, у п. 3.6. кредитного договору зазначено, що реальна річна процентна ставка складає 36,2 %, при цьому паспорт споживчого кредиту передбачає зовсім іншу реальну процентну ставку - 41,2 %. Таким чином, у зв язку з вищезазначеним, за наявними матеріалами, не можливо встановити дійсний розмір заборгованості за кредитним договором № R01.00612.006452919 від 02.03.2020 р. Крім того, представник відповідача просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в сумі 33500 грн.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 02.03.2020 року між АТ «Ідея Банк» з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони підписано кредитний договір № R01.00612.006452919, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 241529,15 грн., зі сплатою 35,2 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Пунктами 1.1-1.3 договору визначено, що банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 241529.15 грн., а позичальник зобов'язується одержати кредит повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитно заборгованості) згідно з умовами цього договору.
Позичальник укладенням цього договору дає доручення банку, а банк, за дорученням позичальника, надає кредит у день підписання даного договору шляхом переказу коштів в сумі 241529. 15 грн. з позичкового рахунку Позичальника на рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Ідея Банк", МФО 336310. призначення платежу. "погашення кредитної заборгованості договір № М01.00606.005215135 від 17.05.2019p
Банк надає кредит строком на 50 місяців.
За користування Кредитом позичальник сплачує проценти за ставкою:
- протягом періоду від початку кредитування до 30 календарного дня (включно) після завершення перших 3 місяця кредитування (надалі пільговий період) -35.2 % річних від неповернутої суми кредиту;
- починаючи з 31 календарного дня після завершення пільгового періоду 35.2% річних від неповернутої суми кредиту.
У матеріалах справи також наявні паспорт споживчого кредиту та графік щомісячних платежів за кредитним договором, які підписані відповідачем особисто.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковим касовим (меморіальним) ордером № 1502148 від 03.08.2020 року.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 не повернув отриманий кредит у встановлений термін та не сплатив нараховані відсотки, у зв'язку з чим сума заборгованості станом на 10.10.2024 року становить 433864,35 грн. та складається із наступного: прострочений борг 213783,31 грн., прострочені проценти - 220081,04 грн.
Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 10.10.2024 року.
Крім того, як вбачається із наданої в матеріалах справи виписки з особового рахунку по кредитному договору, останній платіж ОСОБА_1 був здійснений 19.09.2024 року.
У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 07.08.2024 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до відповідача. будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.
Мотиви прийняття рішення судом.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно вимог ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно із положеннями ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем не оспорювався, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. ОСОБА_1 , під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальника.
Таким чином, відповідачу банком була надана уся інформація, що надається кредитодавцем споживачу відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що останній погодився з його умовами, визнав умови договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб невід'ємною складовою кредитного договору № R01.00612.006452919 від 02.03.2020 року та зобов'язався виконувати їх.
Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що останній погодився з його умовами та зобов'язався виконувати їх.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надана банком виписка за рахунком позичальника, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, у повному обсязі підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено довідці-розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.
За таких обставин, доводи сторони відповідача про відсутність належних доказів, що підтверджують заборгованість ОСОБА_1 судом не приймаються.
Стосовно посилання сторони відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які стали причиною для невиконання зобов'язань, суд виходить з наступного.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Торгово-промислова палата України відповідно до цього Закону та свого Статуту здійснює представницькі функції як в Україні, так і за її межами, об'єднує торгово-промислові палати та координує їх діяльність. Торгово-промислова палата України: відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації; засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників); веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.
Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Для доказування настання форс-мажорної обставини необхідно отримати сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
Суд зазначає, що встановлення форс-мажорних обставин проводиться у кожному конкретному випадку індивідуально, зокрема по окремому зобов'язанню. Сам по собі факт введення воєнного стану в Україні не є підставою для беззаперечної видачі підтверджуючого сертифікату. Для того, щоб отримати сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) слід довести причинно-наслідковий зв'язок між зобов'язаннями, що сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов'язання. Тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника. Та заявник несе відповідальність за повне та належне оформлення заяви, достовірність викладених фактів, наданих документів, даних та доказів.
З відзиву на позовну заяву не вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Торгово-промислової палати з відповідною заявою.
Суд не може прийняти у якості належного та допустимого доказу наявності форс-мажорних обставин лише посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, враховуючи ту обставину, що для доказування настання форс-мажорної обставини необхідно отримати сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. Разом з тим відповідач не надав жодних доказів про наявність форс-мажорних обставин, які б перешкодили йому сплатити заборгованість за договором з моменту його укладання.
При цьому, суд не ставить під сумнів наявність самих обставини, які відповідач наводить форс-мажорними, а саме - введення воєнного стану у країні. Водночас, наведені доводи відповідача суд оцінює виключно у контексті можливості їх застосування до конкретних обставин, тобто до наведених вище договірних зобов'язань і їх виконання сторонами. У даному конкретному випадку сам по собі факт введення військового стану не звільняє відповідача від обов'язку довести наявність форс-мажорних обставин у спосіб визначений законом та договором.
Щодо доводів представника відповідача щодо неузгодженості між собою розміру річної процентної ставки та реальної річної процентної ставки суд зазначає, що
Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:
-доходи кредитодавця у вигляді процентів;
-комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;
-інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Пунктом 1.3. кредитного договору встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 35,2% річних від неповернутої суми кредиту.
Згідно п. 4 паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, що реальна річна процентна ставка за вказаним кредитним договором становить 41,20826722%.
Відтак, значення орієнтовної реальної процентної ставки, яка включає всі витрати на кредит (наприклад, витрати на послуги посередництва, грошових переказів, страхування і т.п.) не є розміром процентної ставки, за яким розраховується плата за користування коштами кредитної лінії.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позичальником порушено встановлений договором обов'язок повернути кредит та сплатити проценти, прострочено повернення чергової частини щомісячного платежу, а тому позикодавець, як це передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України, правомірно звернувся з позовом про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 6507,97 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, - задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № R01.00612.006452919 від 02.03.2020 року в розмірі 433864 (чотириста тридцять три тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 35 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 6507 грн. 97 коп.
Повний текст рішення виготовлено 21 лютого 2025 року.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суддя Мироненко Л.Д.