Справа № 308/2464/25
19 лютого 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю :
прокурора - ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_7
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальну справу №308/2464/25, кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024070000000385 від 07.08.2024 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,-
14 лютого 2025 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Закарпатської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000385 від 07.08.2024 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 року даний обвинувальний акт передано для розгляду судді ОСОБА_1 .
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17 лютого 2025 року призначено підготовче судове засідання.
Позиція сторони обвинувачення в суді
В підготовчому судовому засіданні, прокурор висловив думку про можливість призначення кримінального провадження на підставі обвинувального акту до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження, для повернення обвинувального акту прокурору немає.
Прокурор також заявив клопотання про продовження строку дії відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке подав у письмовому вигляді. Прокурор вказує на наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В підготовчому судовому засіданні, прокурор заявив також клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , яке просив задовольнити.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні не заперечив. Просив суд зменшити заставу визначену за обвинуваченого ОСОБА_4 , просив суд врахувати, що останній має на утриманні неповнолітніх дітей.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримав доводи захисника, просив суд зменшити суму визначеної застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні та продовження строку дії обов'язків ОСОБА_6 не заперечив.
Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні підтримав доводи свого захисника.
Вислухавши думку прокурора, обвинувачених, захисників, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 291 КПК України, передбачені вимоги яким повинен відповідати обвинувальний акт та можливість повернення його прокурору у разі його невідповідності вимогам передбачених цією статтею.
Із наведених положень кримінального процесуального закону слідує, що на стадії підготовчого провадження повернення обвинувального акта прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.
Стаття 314 КПК України визначає чіткий та виключний перелік питань, які вирішуються судом під час підготовчого судового засідання, і суд на вказаній стадії не вправі вдаватися до оцінки правильності кваліфікації дій обвинувачених, що має право робити суд тільки за результатами судового розгляду обвинувачення по суті.
Водночас, суд, зазначає, що кримінальним процесуальним законом передбачено повернення обвинувального акта прокурору лише в разі його невідповідності ст. 291 КПК України.
Аналіз змісту обвинувального акта свідчить про те, що при його складанні були дотримані вимоги статті 291 Кримінального процесуального кодексу України.
Системний аналіз положень кримінального процесуального законодавства свідчить, що обвинувальний акт є результатом оцінки прокурором отриманих протягом досудового розслідування доказів вчинення кримінального правопорушення, які будуть перевірені судом в межах судового розгляду.
Як вбачається з змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024070000000385 від 07.08.2024 року, такий по формі і за змістом складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України та затверджений процесуальним прокурором.
Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, не встановлено.
Угода про примирення або про визнання винуватості - не укладались.
Кримінальне провадження підсудне Ужгородському міськрайонному суду.
Обвинувачені отримали обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, що підтверджується розпискою.
Склад осіб, які можуть брати участь у судовому розгляді, чітко визначено кримінальним процесуальним законом, підстав для додаткового з'ясування цього питання на даний час відсутні.
Беручи до уваги відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, суд вважає за необхідне здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинувачених, захисників.
З врахуванням викладеного, вважаю, що є достатні підстави для призначення обвинувального акту до судового розгляду .
Відповідно до ст.316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Щодо клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу
До суду від прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України. На даний час у кримінальному провадженні №12024070000000385 від 07.08.2024 року розпочато судовий розгляд, а тому щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені судом під час застосування запобіжного заходу, наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об'єктивно існувати, а саме:
- ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочин який інкримінують йому є тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 9-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований йому злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, та в будь-який момент може покинути територію України, у тому числі поза межами пунктів пропуску через державний кордон України, оскільки його злочинна діяльність безпосередньо була пов?язана саме з такою діяльністю.
- ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України полягає у тому, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені всі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі співучасники злочину, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як речові докази; отримано не всі дані щодо мість проживання невстановлених осіб, причетних до вчинення злочину, що дає обгрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази та документи, які мають значення для кримінального провадження.
- ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України існує через те, що у разі обрання запобіжного заходу не пов?язаного з триманням під вартою неможливо буде запобігти контактам ОСОБА_4 з іншими невстановленими співучасниками вчинення злочину, з якими ОСОБА_4 перебуваючи на свободі зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на інших підозрюваних та свідків, з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань та узгодження їх з метою ухилення від кримінальної відповідальності та введення в оману сторону обвинувачення.
Так, кримінальне правопорушення вчинене підозрюваним здійснювалося з невстановленим на даний час колом осіб, яким підозрюваний може повідомити форми і методи роботи правоохоронних органів України, що стали йому відомі у зв?язку із набуттям статусу підозрюваного. Крім того, з метою ухилення від кримінальної відповідальності він зможе як сам, так і на його вимогу використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз видати інформацію про інших учасників злочину, чи підкупу впливати, або вимагати впливу на свідків та очевидців вчиненого злочину, відомості про які він може отримати як з копій матеріалів кримінального провадження так із інших джерел.
- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що на даний час невстановлені усі спільники ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що підозрюваний ОСОБА_4 , з метою особистого збагачення може вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення (злочини).
Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд
Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких належать, зокрема, і запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження. Однією з підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід враховувати вимоги статей 177, 178 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Згідно частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відносно ОСОБА_4 , складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд керується правилами глави 28 КПК України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст.331, 333 КПК України. За наявності підстав можлива причетність особи до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини особи в інкримінованому їй діянні. Така особа має інший процесуальний статус - статус обвинуваченого, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу особи на даній стадії кримінального провадження немає. Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особі згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні. Отже, суд доходить висновку, що розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування осіб в статусі обвинувачених та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.
Аналогічна правова позиція висловлена Колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 вересня 2022 року по справі № 761/35760/19.
Кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 332 КК України, відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Суд, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не являється предметом розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою. Суд не вирішує питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , за ч.3 ст. 332 КК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суду належить оцінити наявність кожного з них.
Існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2024 року. Зазначені ризики на даний час не зменшились та зберігають свою актуальність.
Щодо існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду
Так, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_4 , від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Суд погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_4 , встановлений під час обрання та продовження строку дії запобіжного заходу, не втратив свою актуальність.
Існування цього ризику пов'язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . Так, санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування обвинуваченого від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді їх покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором їх винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Суд вважає, що небезпека переховування обвинуваченого здається явно переконливою.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, ризик переховування ОСОБА_4 , від суду наразі залишається.
Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_4 , від суду є актуальним, продовжує існувати.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки, вказує на наявність ризику переховування від суду.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження існування ризику переховування від суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 у статусі обвинуваченого не може свідчити про відсутність даного ризику.
Водночас, суд вважає недоведеним прокурором існування ризику переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, з огляду на те, що стадія досудового розслідування завершена і кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового провадження .
Щодо існування ризику знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Обставини, на які прокурор посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Суд вважає недоведеною прокурором можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, оскільки інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення кваліфіковано стороною обвинувачення як закінчений злочин.
Прокурором в обґрунтування наявності цього ризику жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних тверджень не надано.
Отже, суд вважає недоведеною наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних
Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_4 , на свідків, інших підозрюваних, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд вважає, що ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На переконання суду, у зв'язку з перебуваням на стадії підготовчого судового провадження , ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачеийі стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинувачених як на осіб, які вчинили злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченим та не мають безпосереднього зв'язку із їх особами (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Суд вважає ризик впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процессуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
Оскільки наразі триває підготовче судове засідання, відповідно, свідки сторони обвинувачення судом не допитувались, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_4 , такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.
З огляду не це, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних продовжує існувати.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Суд вважає реальним існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими особами про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Про наявність та продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить наступне.
Зокрема, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,що відноситься до категорії тяжких злочинів.
Суд, зважає на те, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває кримінальна справа №308/15935/22 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України. Однак, будучи обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_4 повторно обвинувачується у вчиненні нового кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, що підтверджує існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість якого є значно висока, і який на даний час продовжує існувати і бути реальним.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, обвинувачений ОСОБА_4 , офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела прибутків, а тому не має сталих соціальних зв'язків, суд дійшов висновку про продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином , судом констатовано продовження існування ризиків - переховування від суду, незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Існування таких ризиків обґрунтовується також характером протиправних дій, спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому та тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у інкримінованому злочині та наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Перевіряючи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд доходить висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків -переховування від суду, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора в частині продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.
Аналізуючи доцільність подальшого продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями ст.177 КПК України, що стали підставою для обрання суддею відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров'я обвинуваченого суду не надано.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою на переконання суду не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторонами не надано. Таким чином, неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою суд вважає доведеною.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики відпали, наразі відсутні, тому підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який теж відсутні. Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, на думку суду, не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить запобігання встановленим ризикам.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , до 60 днів.
Добросовісне виконання ОСОБА_4 , процесуальних обов'язків саме по собі не спростовує і не нівелює ризиків, про які йдеться вище та в ухвалі суду про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 . Виконання процесуальних обов'язків є обов'язковим для особи, щодо якої вони встановлені приписами кримінального процесуального закону, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі підозрюваного (обвинуваченого) і, тим більше, обумовлює скасування чи зміну запобіжного заходу. Більше того, визначені статтею 42 КПК України процесуальні обов'язки діють незалежно від основного запобіжного заходу, отже їх виконання саме по собі не може впливати на суть та порядок виконання запобіжного заходу.
Отже, з метою забезпечення судового розгляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням наведеного вище подальше тримання обвинуваченого під вартою суд вважає обґрунтованим, у зв'язку з чим клопотання прокурора в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо розміру застави та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на обвинуваченого
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні не встановлено передбачених вказаною нормою підстав для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ухвалоюУжгородського міськрайонного суду від 19.12.2024 було визначено розмір застави в сумі 454 200,00 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті гривень 00 коп.) грн., у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що визначений розмір застави відносно обвинуваченого необхідно залишити без змін.
Суд роз'яснює, що обвинувачений ОСОБА_4 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також суд роз'яснює, що у разі внесення застави у вказаному розмірі на обвинуваченого ОСОБА_4 , буде покладено наступні обов'язки:
- прибувати до суду на їх першу вимогу;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до ГУ ДМС України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон.
Суд роз'яснює ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків два місяці.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків відносно ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_6 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Прокурор зазначає, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2024 року до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу, яку було внесено 31.10.2024 року. Цією ж ухвалою суду на ОСОБА_6 покладені обов'язки відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25.01.2025 року покладені обов'язки продовжено до 24.02.2024 року.
Прокурор зазначає, що на даний час у кримінальному провадженні №12024070000000385 від 07.08.2024 року розпочато судовий розгляд, а тому щодо обвинуваченого ОСОБА_6 ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені судом під час застосування запобіжного заходу, наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об'єктивно існувати, а саме:
-переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки отримавши повідомлення про підозру та усвідомлюючи невідворотність призначення відносно нього покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, так як вчинив протиправне діяння та може покинути територію Закарпатської області та України. Існування зазначеного ризику обгрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, зокрема ОСОБА_6 стороною обвинувачення обґрунтовано підозрюється вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких і за який йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев?яти років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов?язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним.
- ризик знищити, сховати або спотворити вказані речові докази та документи, які мають значення для кримінального провадження оскільки ОСОБА_6 зможе знищити або спотворити вказані документи і орган досудового розслідування не зможе об?єктивно оцінити відомості зазначені у них.
- Незаконно може впливати на інших на даний час не встановлених осіб, з якими ОСОБА_6 можливо діяв у змові, знаходячись на свободі може інформувати та скеровувати дії та показання осіб, які також причетні до його вчинення, однак на даний час не допитані.
На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків та запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, ризику знищити, сховати або спотворити вказані речові докази та документи, які мають значення для кримінального провадження, незаконно впливати на інших осіб, прокурор просить суд продовжити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у зв'язку із застосуванням відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави, строком на два місяці.
Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
З аналізу вказаних норм, при вирішенні питання про продовження строку дії обов'язків, суд має керуватися положеннями, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків.
Відносно ОСОБА_6 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд керується правилами глави 28 КПК України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст.331, 333 КПК України. За наявності підстав можлива причетність особи до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини особи в інкримінованому їй діянні. Така особа має інший процесуальний статус - статус обвинуваченого, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу особи на даній стадії кримінального провадження немає. Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особі згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні. Отже, суд доходить висновку, що розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування особи в статусі обвинуваченого та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.
Аналогічна правова позиція висловлена Колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 вересня 2022 року по справі № 761/35760/19.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження дії процесуальних обов'язків, покладених на ОСОБА_6 необхідно врахувати перебування особи в статусі обвинуваченого та розгляд відповідного клопотання провести в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у зв'язку із застосуванням відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суду належить оцінити наявність кожного з них.
Існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2024 року. Зазначені ризики на даний час не зменшились та зберігають свою актуальність.
Щодо існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду
Так, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_6 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачуються, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Суд погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_6 встановлений під час обрання запобіжного заходу , не втратив свою актуальність.
Існування цього ризику пов'язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 . Так, санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування обвинуваченого від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді їх покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Суд вважає, що небезпека переховування обвинуваченого здається явно переконливою.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, ризик переховування ОСОБА_6 від суду наразі залишається.
Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_6 від суду є актуальним, продовжує існувати.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки, вказує на наявність ризику переховування від суду.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження існування ризику переховування від суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_6 у статусі обвинуваченого не може свідчити про відсутність даного ризику.
Водночас, суд вважає недоведеним прокурором існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування, з огляду на те, що стадія досудового розслідування завершена і кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті.
Щодо існування ризику знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Обставини, на які прокурор та слідчий посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Суд вважає недоведеною прокурором можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, оскільки інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення кваліфіковано стороною обвинувачення як закінчений злочин.
Прокурором в обґрунтування наявності цього ризику жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних тверджень не надано.
Отже, суд вважає недоведеною наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків
Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, яка вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв'язку із їх особами (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Суд вважає ризик впливу на свідків, у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процесуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
Оскільки наразі триває підготовче судове провадження, відповідно, свідки сторони обвинувачення судом не допитувались, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_6 такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.
З огляду не це, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, які не допитані продовжує існувати.
Таким чином , судом констатовано продовження існування ризиків - переховування від суду, незаконного впливу на свідків , передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Продовження існування цих ризиків обумовлює необхідність продовження строку дії, покладених на ОСОБА_6 обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора або суду за їх першою вимогою та визначеною ними періодичністю; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до ГУ ДМС України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового провадження, доведення прокурором існування ризиків, передбачених пунктами 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, з урахуванням характеру та обставин справи, особи обвинуваченого, дійшов висновку, що наявні підстави для продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 .
Продовження строку дії зазначених вище обов'язків має найменший вплив на реалізацію прав і свобод обвинуваченого, а такі обов'язки на цій стадії кримінального провадження є необхідними і достатніми для забезпечення його належної процесуальної поведінки. Отже, вказане втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків, що сприятиме виконанню ним процесуальних обов'язків та забезпечить можливість контролю за його поведінкою з метою досягнення мети кримінального провадження. Строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України слід продовжити строком на два місяці, до 18.04.2025 включно.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 177, 178, 184, 194, 199, 331, 372, 392 КПК України, суд,-
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України у відкритому судовому засіданні на 28.02.2025 року о 14 год. 10 хв., в залі судових засідань в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду за участю прокурора, обвинувачених, захисників.
Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.
Клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чоп, громадянина України, українця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, одруженого, не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України ? запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 18 квітня 2025 року включно.
Розмір застави в сумі 454 200,00 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті гривень 00 коп.) грн., визначений раніше ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 19.12.2024 року - залишити без змін.
Роз'яснити, що обвинувачений ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до ГУ ДМС України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон.
Строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків два місяці.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Після внесення застави у визначеному розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Продовжити строк дії обов'язків, покладених ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.10.2024 року на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за їх першою вимогою та визначеною ними періодичністю;
-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до ГУ ДМС України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон.
ОСОБА_6 повідомити про покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановити строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 до 18 квітня 2025 року.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9.
Повний текст ухвали оголошено 20.02.2025 року о 09 год. 00 хв.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1