24 лютого 2025 року
м. Київ
справа №260/4927/24
адміністративне провадження №К/990/314/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24
за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, про визнання дії та бездіяльності протиправними,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (далі також - КДКА Закарпатської області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення КДКА Закарпатської області від 31 липня 2024 року, яким порушено дисциплінарну справу щодо адвоката ОСОБА_1 .
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року відмовлено повністю в задоволенні адміністративного позову.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила позивач, оскільки вважає його безпідставним та необґрунтованим, просила оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 260/4927/24 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення КДК адвокатури Закарпатської області від 31 липня 2024 року про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1.
03 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КДКА Закарпатської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №260/4927/24.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КДК адвокатури Закарпатської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №260/4927/24.
24 лютого 2025 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду надійшла заява від ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24.
Обґрунтовуючи заяву про відвід ОСОБА_1 вказує на наявність юридичних підстав, які ставлять під сумнів легітимність здійснення правосуддя Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.
Позивач посилається на попередню редакцію статті 125 Конституції України, яка, до прийняття Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», визначала, що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є саме Верховний Суд України.
ОСОБА_1 наголошує, що зазначеним Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» було змінено статтю 125 Конституції України, в результаті чого вона була викладена в новій редакції, яка визначила Верховний Суд найвищим судом у системі судоустрою України.
Разом з тим, заявниця завертає увагу, що Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який регламентує організацію та діяльність Верховного Суду, було прийнято фактично за годину до прийняття Закону № 1401-VIII.
На думку заявниці, Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» знаходиться у безпосередній суперечності і не відповідає частині 2 статті 8 Конституції України, з підстав його прийняття до внесення Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідних змін до статті 125 Конституції України.
Так, на думку позивача, Верховний Суд у складі якого діє Касаційний адміністративний суд не є утворений згідно Конституції України, отже, за твердженням ОСОБА_1 , жоден суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не має приймати участь у розгляді справи №260/4927/24.
У зв'язку з цим, позивач просить відвести колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24.
Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Отже, вказаною нормою передбачено вирішення питання про відвід в порядку письмового провадження, тобто без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Водночас, за ініціативою самого суду, питання про відвід може бути розглянуте у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У цій справі Суд не вбачає підстав для вирішення питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Вирішуючи, чи є заява про відвід обґрунтованою, Суд керується таким.
Статтею 36 КАС України регламентовано підстави для відводу (самовідводу) судді, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Приписами частини четвертої статті 40 КАС України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява №21722/11).
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Разом з цим, суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу, визначених приписами процесуального законодавства.
Розглянувши доводи заяви ОСОБА_1. від 23 лютого 2025 року про відвід, колегія суддів дійшла висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від участі у розгляді цієї справи.
Заява ОСОБА_1 не містить конкретних вказівок на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь зазначеної колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилання заявниці на те, Верховний Суд був створений із численними порушеннями вимог законодавства, колегія суддів відхиляє як безпідставні.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Абзацом першим пункту 4 розділу ХІІ Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено утворення Верховного Суду у порядку та у складі, що визначені цим Законом.
Відтак, початком утворення Верховного Суду є день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а його юридичним завершенням - офіційна реєстрація як юридичної особи.
09 листопада 2017 року в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» вчинено запис номер 1 070 102 0000 071690 про реєстрацію Верховного Суду ідентифікаційний код юридичної особи 41721784.
Отже, Верховний Суд створено на підставі Конституції України, суддів визначено за конкуром за процедурою, яка визначена Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та призначено відповідним Указом Президента України. З огляду на це, немає підстав вважати, що Верховний Суд створений не на підставі закону.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, постанови Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року.
Зазначені нормативно-правові акти та акт Президента України не визнані у встановленому законом порядку такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
За наведених обставин, відсутні підстави ставити під сумнів легітимність Верховного Суду та вважати це підставою для відведення колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду
Положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» набули чинності та почали застосовуватися лише після набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що забезпечило взаємозв'язок між змінами до Конституції України в частині, що стосується визначення Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України та новим правовим регулюванням системи судоустрою України.
Оскільки Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» був прийнятий на основі чинних на той момент положень Конституції України з урахуванням майбутніх змін, що були введені Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», немає підстав вважати, що прийняття Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» до внесення указаних змін до статті 125 Конституції України, є порушенням законодавчого процесу та ставити під сумнів легітимність Верховного Суду.
Твердження заявниці про часовий інтервал між прийняттям Законів України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII та від 02 червня 2016 року № 1402-VIII не мають правового підґрунтя, самі по собі не впливають на легітимність Верховного Суду, відповідно вони не можуть бути підставою для відведення колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі цього суду.
Відтак, заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24 слід визнати необґрунтованою.
З огляду на необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24, питання про відвід судді відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 243, 248 КАС України, Суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24 визнати необґрунтованою.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. від розгляду справи №260/4927/24 на автоматизований розподіл для визначення у встановленому КАС України порядку судді, який вирішуватиме питання про відвід за цією заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею є остаточною та не може бути оскарженою.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
В.Е. Мацедонська ,
Судді Верховного Суду