24 лютого 2025 року
м. Київ
справа №215/5152/21
адміністративне провадження №К/990/5226/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
06 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Криворізької міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Криворізької міської ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 17 червня 2021 року про матеріальну допомогу у сумі 7000 грн., яка виявилася у відмові вирішувати питання місцевого значення в межах статей 1, 3, 22, 48 та встановити наявність у нього компетенції (повноважень) прийняти рішення для належного реагування;
- визнати протиправною бездіяльність Криворізької міської ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 17 червня 2021 року, яка виявилася у порушенні управлінської функції для врегулювання питань надання адміністративних послуг до правового порядку статей. 19, 140, 144 Конституції України та зобов'язати прийняти рішення в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України".
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2021 року адміністративну справу № 215/5152/21 за вказаним позовом передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду виходячи із приписів статей 20, 29 КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку з пропуском строку звернення з апеляційної скаргою, несплатою судового збору та не уточнення вимог апеляційної скарги в частин зазначення дати судового рішення, яке оскаржується. Заявнику надано десятиденний строк для усунення недоліків, який обчислюється з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року у справі № 215/5152/21 відмовлено.
10 лютого 2025 року позивач засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року.
Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду прийнята 27 листопада 2023 року, повний текст складено того ж дня. Разом з тим, скаржник подав касаційну скаргу до Верховного Суду засобами поштового зв'язку 10 лютого 2025 року, тобто з пропуском строку касаційного оскарження.
До касаційної скарги скаржником додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування указаної заяви позивач зазначає, що 02 лютого 2025 року одержав лист від 24 січня 2025 року № 03/5511/35 з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в конверті з штрих-кодом 0610226648090. Разом з тим, скаржник зазначає, що доказ отримання цієї ухвали залишився в матеріалах справи.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.
Згідно статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Суд звертає увагу скаржника, що для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі посилання повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Однак, до касаційної скарги скаржником не додано належних доказів, що підтверджують отримання оскаржуваної ухвали (конверта з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв'язку, довідки відділення поштового зв'язку тощо).
Суд касаційної інстанції при вирішенні питання щодо залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження не витребовує матеріали справи.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки заявником не надано доказів, що це підтверджують.
Крім того, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності надання документа про сплату судового збору.
Скаржник разом з касаційною скаргою подав заяву про звільнення від сплати судового збору.
Так, за приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Заява скаржника про звільнення від сплати судового збору мотивовано скрутним матеріальним становищем. На підтвердження зазначеного скаржником надано довідку Тернівського УПСЗН м. Кривого Рогу від 24 січня 2025 року № 491, в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримує компенсацію за надання соціальних послуг на непрофесійній основі по догляду за ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 859 від 23 вересня 2020 року.
Суд зазначає, що така довідка не підтверджує відсутності у позивача іншого доходу, а лише встановлює факт отримання ним щомісячної компенсаційної виплати. На підставі такого документа суд не має можливості пересвідчитись у розмірі отриманого доходу ОСОБА_1 за весь рік, що передував року подання касаційної скарги.
Водночас аналіз статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим скаржник не надав до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме довідки податкового органу про доходи за попередній, тобто 2024 рік.
Суд звертає увагу, що Законом України "Про судовий збір" чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Отже, для можливості звільнення скаржника від сплати судового збору, заявнику необхідно надати докази, які свідчать про його майновий стан за попередній календарний рік.
Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.
При цьому Суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Поряд із цим скаржник зазначив, що він є членом малозабезпеченої сім'ї, а спірні правовідносини у цій справі пов'язані із захистом його соціальних прав.
Згідно статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" малозабезпечена сім'я - це сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Статус малозабезпеченої набуває лише та сім'я, якій призначено відповідну державну допомогу, а право сім'ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім'ї та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" державна соціальна допомога призначається на шість місяців. Протягом цього часу сім'я має статус малозабезпеченої.
Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.
Підтвердженням статусу малозабезпеченої сім'ї є довідка відповідного управліннями праці та соціального захисту населення про отримання (неотримання) соціальної допомоги, форма якої визначена в додатку № 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справи отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Мінпраці від 19 вересня 2006 року № 345.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 27 грудня 2022 року у справі № 215/6727/20 та постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 215/7312/20.
Водночас скаржник на підтвердження того, що відповідним управлінням праці та соціального захисту населення сім'я позивача була визнана малозабезпеченою, жодних доказів не надав.
У контексті наведеного необхідно зауважити, що надана скаржником довідка Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг не є беззаперечним доказом того, що він є членом саме малозабезпеченої сім'ї.
Таким чином, підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору за пунктом 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" немає, тому у задоволенні відповідного клопотання необхідно відмовити.
Суд уважає за необхідне повторно зазначити, що вирішення питання про звільнення від сплати судового збору здійснюється судом на підставі тих доказів, якими заявник обґрунтовує рівень його майнового стану та обов'язок щодо подання до суду яких в силу приписів статті 77 КАС України покладено саме на заявника.
Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під дію зазначеної норми підпадають ухвали апеляційних адміністративних судів, наведені в частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн 00 коп.
З урахуванням наведеного, сума судового збору, яку необхідно сплатити за подання цієї касаційної скарги становить 3028 грн.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, найменування податку, збору, платежу судовий збір (Верховний Суд, 055), призначення платежу *;101;__________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду: 1) заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням причин його пропуску та належними доказами на підтвердження дати отримання оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції (конверта з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв'язку, довідки відділення поштового зв'язку тощо), 2) документа про сплату судового збору в розмірі 3028 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави поновлення строку на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, шляхом подання:
- заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням причин його пропуску та належними доказами на підтвердження дати отримання оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції (конверта з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв'язку, довідки відділення поштового зв'язку тощо),
- документа про сплату судового збору в розмірі 3028 грн.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду